Олег Сенцов видає щоденник про голодування та збірку малої прози

Український режисер Олег Сенцов видає двотомне видання, до якого увійдуть щоденник «Хроніка одного голодування» та збірка малої прози «4 з половиною кроки», написані в російській колонії.

Про це видавництво повідомило 18 серпня.

Двотомник вийде друком у «Видавництві Старого Лева».

Старт продажів запланований на першу річницю звільнення українських політв'язнів Кремля – 7 вересня.

«Обидві книги не пов'язані між собою сюжетно, але мають спільну тематику, тож аби краще зануритися та відчути цей світ, ми рекомендуємо вам почати читання зі збірки оповідань "4 з половиною кроки", яка містить у собі історії реальних в'язнів, з якими зустрічався автор, а вже після цього переходити до непростої подорожі "Щоденником", який стосується самого Олега», – йдеться в повідомленні.

Перший том – «Хроніка одного голодування» – це тюремний щоденник, який пан Сенцов почав вести в травні 2018 року: на третій день після оголошення про голодування, що тривало 145 днів.

Його надрукують без жодних змін та доповнень.

У другому томі – «4 з половиною кроки» – міститься збірка малої прози Олега Сенцова, написана в російській тюрмі.

Автор розповідає про життя в'язнів та про обставини, що привели їх у неволю.

Книга буде двомовною: під однією обкладинкою надрукують оригінал тексту російською мовою та переклад українською, виконаний Сергієм Осокою.

«Голодування відбувається в ізоляції, тому там достатньо часу і від цього з'являлось багато думок, котрі хотілось записати.

А потім це перетворилось у певну щоденну процедуру – писати хоча б трохи у щоденник, хоч щось, лише б відволіктися від ситуації.

Це допомагало триматися, з'явився якийсь сенс у кожному з цих безкінечних, монотонних і однакових днів голодування.

Головною проблемою ведення щоденника був ризик, що його заберуть, оскільки писати у в'язниці про в'язницю не можна.

А в цьому щоденнику є багато неприємних для адміністрації описів, які вони бажали б не розголошувати.

Тому пишучи щоденник, я дуже ризикував, що заберуть не лише його, але і решту моїх рукописів.

Але оскільки ставки були занадто високими, я продовжував писати, тому що це допомагало мені триматися.

Обшуки проходили щодня і ці зошити з щоденником часто намагались читати працівники в'язниці.

Щоразу це був дуже напружений момент – зрозуміють про що йде мова чи ні.

Рятував мій нерозбірливий та дрібний почерк, а також те, що записи у щоденник робились без абзаців чи виділень – суцільний дрімучий текст, а також розгорнута мною операція по прикриттю, яка ґрунтувалася на байках, які я створював для тюремщиків: про написання нової книги не про в'язницю, а просто щоб розвіятись», – розповідає Олег Сенцов про роботу над книгою.

Як писав «Детектор медіа», 10 вересня 2019 року український режисер Олег Сенцов, якого п’ять років утримувала РФ, повідомив, що сподівається в 2020 році видати свій щоденник про 145 днів голодування в російській тюрмі.

Він розповів, що почав вести щоденник на третій день голодування і вів його всі 145 днів.

Він додав, що зміг вивезти його з Росії.

На його думки, це «прокол російських спецслужб».

Крім того, режисер повідомив, що за час незаконного ув’язнення написав 15 зошитів готових сценаріїв, книг та збірок оповідань.

Спецслужби РФ затримали його в анексованому Криму 10 травня 2014 року.

Сенцова звинуватили в начебто підготовці терактів.

У серпні 2015-го російський суд визнав режисера винним в нібито організації терористичного угрупування і засудив до 20 років колонії суворого режиму.

14 травня 2018 року Сенцов оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити всіх українських політв’язнів у Росії.

5 жовтня він написав відкритого листа про припинення голодування з наступного дня через загрозу примусового годування.

Голодування з вимогою звільнити усіх українців-політв'язнів Кремля Олег Сенцов тримав 145 днів.

7 вересня 2019-го між Україною та Росією відбувся обмін «35 на 35», у рамках якого 24 військовополонені моряки та 11 українських політв’язнів, серед яких режисер Олег Сенцов та журналіст Роман Сущенко, повернулися на Батьківщину.