Вимирання медичної системи: Чому голова МОЗ Степанов не впорався з коронавірусним випробуванням

Вимирання медичної системи: Чому голова МОЗ Степанов не впорався з коронавірусним випробуванням

Якщо у великих містах тяжкохворі помирають через брак кисню. А в будинках ритуальних послуг уже конвеєр. Що ж тоді відбувається у районах і селах? Чому хворіють і помирають без потрібного лікування? Де лікуються від ковіду, коли на ціле село - один ФАП? Що робити, якщо від коронавірусу помер останній лікар на три села? Скільки ще витримають медики у районах без допомоги держави? Чому лікарі перуть і сушать одноразові захисні костюми? І як без холодильника зберігатимуть обіцяну вакцину, яка потребує наднизької температури?

Якщо у великих містах тяжкохворі помирають через брак кисню. А в будинках ритуальних послуг уже конвеєр. Що ж тоді відбувається у районах і селах? Чому хворіють і помирають без потрібного лікування? Де лікуються від ковіду, коли на ціле село - один ФАП? Що робити, якщо від коронавірусу помер останній лікар на три села? Скільки ще витримають медики у районах без допомоги держави? Чому лікарі перуть і сушать одноразові захисні костюми? І як без холодильника зберігатимуть обіцяну вакцину, яка потребує наднизької температури?

Столиця. Черги зі швидких під лікарнями… катафалків - під моргами...

А кисню не вистачає на всіх тяжкохворих. "Мені телефонує купа людей, консультуються, друзі перелякані запитують. З усіх наших ліжок половина, може і менше, з киснем нам досі вистачало, ми ж теж не гумові... мені більше нема куди прийняти тяжкохворого", - розповідає лікар-інфекціоніст Євген Дубровський.

Не дають ради з кількістю хворих і медики у Львові. В'ячеслав Семененко, який перехворів на Covid-19, розповідає: "У нас у палаті лежало 5 людей, і щодня привозили двох-трьох подихати, по 2-3 години на кисень з інших палат".

Бракує кисню і в Ужгороді. Про ситуацію в місті розповів лікар Ужгородської Центральної міської лікарні Ярослав Глагола: "Була надзвичайна ситуація, я б назвав її колапсом саме з тим, що не вистачало хворим кисню".
А тепер аншлаг і в лікарнях Одеси. В одній з них, районній лікарні № 5, - 90 додаткових ліжок пацієнти зайняли за 1,5 доби.

"Уперше швидка приїхала, привезли сюди, місць не було. На апараті ми вдома трохи протягнули, але стало знову гірше, другий день приїхали, поклали в реанімацію", - розповідає донька хворого на Covid-19 Ольга.
Щодня сюди госпіталізують по півсотні тяжкохворих. Через таке навантаження лікарі не встигають подбати про всіх.

"Ми вже третю добу тут, і ніхто не заходить, ось зайшов, помацав і пішов", - скаржиться син хворої на коронавірус Віктор. "Не через те, що поганий лікар чи він погано лікує, просто система перевантажена", - каже родич хворих на Covid Іван Кудрявський. Катастрофічно бракує і кисню...

Директор БФ "Корпорація монстрів" Катерина Ножевнікова розповідає: "Ми привозимо кисень уже в стаціонар, мене запустили туди, щоб я підключила пацієнтів до кисню, якого там не вистачає". Ті, у кого забрали кисень, помирають.

На моторошних кадрах - тіла померлих від ковіду так і лежать. Їх не забирають.
"Хворі, які померли, просто лежали в палатах, на коридорах, і ви можете тільки зрозуміти психоемоційний стан людей, які там лікуються, які прийшли за першою допомогою, і вони не можуть нічого отримати", - розповідає Іван Кудрявський.

"Вчора померла одна людина, вона лежала 12 годин, у пацієнтів почалася істерика, які перебувають поруч. Потім померла наступна… Я вночі на всі гарячі лінії залишала скарги", - розповідає Катерина Ножевнікова. Схоже, скарги подіяли. Вночі померлих таки забрали. Син хворої на коронавірус Віктор розповів, що вночі вивезли 8 людей.

Просто рук вільних не вистачає, виправдовуються лікарі. "На добу ми приймаємо по 50 пацієнтів, це дуже велике навантаження, пацієнти панікують, персонал панікує. Навантаження божевільне, дійсно пацієнти вмирають, персонал не завжди встигає вчасно все зробити, одночасно є такі моменти, коли вмирає кілька пацієнтів", - розповідає заступниця директора лікарні Людмила Бірюкова. Якщо колапс уже у великих містах, то що ж тоді у маленьких?

Після трагедії у районній лікарні Жовкви, Львівської області, коли двоє тяжкохворих на ковід померли через те, що вимкнулось електропостачання, а відповідно, й апарати вентиляції легень, міністр охорони Максим Степанов вперше за 9 місяців пандемії в Україні анонсував перевірку районних лікарень. Ми вирішили не чекати результатів інспекції.

І поїхали у свій рейд по містечках і селах! Щоб показати реальні історії медиків і пацієнтів.

* * *

Їдемо у Кривий Ріг разом з медблогером Антоном Гурою. За його інформацією, міська лікарня № 7 - одна з проблемних...

Місцевий житель Віктор розповідає про ситуацію: "Люди тут стабільно вмирають. Привезення сюди йде велике. Тут на рахунку лікарні 180 ліжко-місць під ковід. Повністю вся лікарня віддана під ковід. Пологовий будинок навіть віддали. Місця тут вільні з'являються, тільки коли хтось вилікувався або помер. Подивишся це коли з боку – страшно".

У Віктора тут працюють знайомі. Вони, каже, і діляться з ним усіма подробицями.

"Головний лікар цієї лікарні Стародубський собі виписує зі слів знайомих хороші премії. Хоча там далі є 2-поверхова будівля - інфекціонка, на задньому дворі якої сушаться костюми. Я думаю, не було б на задньому дворі випраних халатів, якщо б у них всього цього вистачало", – каже він.

Це нечувано, але ми дійсно знайшли ті самі одноразові халати, які за протоколом МОЗ мали б утилізуватися одразу після використання.
А ось і завідувачка відділення. Як вона це пояснить? На наше запитання щодо повторного використання халатів жінка відповіла, що вони не сушаться, а провітрюються.

Невже лікарі самі не розуміють, що такий вживаний костюм не захистить від ковіду? Вирішуємо усе радикально. Антон Гура рве халати, щоб вони більше цього не одягнули...

То де ж нові халати з бахілами для медиків? З цим питанням йдемо до головного лікаря. Того самого Петра Стародубського, про якого розповів місцевий мешканець. Але головний лікар неочікувано повів нас не на лікарняний двір, а на склад! Де нам розповіли про 2 тисячі разових халатів та про тисячу костюмів з бахілами.

Халатів і бахіл удосталь. Чому ж їх не видавати лікарям?
"Костюми ось ці дуже щільні, їх можна використовувати кілька разів", - переконує головний лікар. Але згідно із законом це одноразовий костюм. Зайшов у ковід-відділення, вийшов - зняв та утилізувати. Дівчатка його перуть. Причому перуть до дірок. Уже там були дірки.

"Всі засоби індивідуального захисту видаються за накладними. Старша сестра приходить, вона їй видає... А далі, ну не може головний лікар ходити одягати їх, роздягати", - розповідає він.

За півгодини суперечок головний лікар пообіцяв розібратися з брудними халатами. І спритно знайшов винних: "Адміністративне покарання понесуть завідувачка відділення і старша медсестра".

Але ми вирішили донести інформацію і до начальника управління охорони здоров’я Кривого Рогу Костянтина Мурашка. Ми прорвалися в будівлю… І розказали про порушення.
"Те, що вони перуть засоби захисту і йдуть в палати, - цього категорично бути не може. У місті Кривому Розі з моменту, коли все це почалося, почалася пандемія, проблем із засобами індивідуального захисту немає. Тоді забезпеченням засобів індивідуального захисту, як у принципі й зараз, займається виключно місто. Це кошти місцевого бюджету", - розповідає чиновник. Але про те, що потрібне купують волонтери, а не місто, казали лікарні.

"10 днів тому благодійна компанія нам підвезла 100 тисяч масок!" - розповідає Костянтин Мурашко.
"Вони допомагають, а влада тільки піариться, що ось ці апарати ШВЛ привезли, хоча вони всі закуповуються за рахунок підприємств", - каже Віктор, місцевий житель.

Далі їдемо на Чернігівщину, у містечко Бобровиця. Тут трагічно померла 74-річна жінка. Її хвору виписали з лікарні. Це відео зняли саме тоді.
"Ось на цій лавці сиділа Катерина Іванівна. Відмовлялися її забирати. Ні швидка, ні таксі не їхали", - розповідає Тетяна, яка доглядала за померлою.
Донька - за кордоном. Рідних у містечку немає. Доглядали стареньку дві місцеві мешканки - Тетяна з Марією. Кажуть: коли захворіла із симптомами ковіду, зробили тест. І хоч він виявився негативним, КТ показало уражені легені.

"Нам зробили знімок легень, на яких було виявлено, що вони в дуже тяжкому стані, все біле, запливше", - каже Тетяна. Хвору госпіталізували. Але за тиждень жінку раптом виписують! "Марія телефонує мені, каже: я не знаю, що робити. Нас виписують. Нам сказали, забирайте, вона у вас здорова, в неї легка форма, лікуйтеся вдома", - каже жінка. Бабуся задихалася. А медики, за словами Марії, просто дивились на це з вікон інфекційки.

Лікарі ігнорували. Таксі ж не їхало - очікувано. Території ковідної лікарні місцеві бояться, як вогню. Поки знайшли знайомого довезти хвору додому, поки довезли - уже й вечір. А зранку Катерина Іванівна була при смерті. Швидка приїхала і забрала в ту саму лікарню. "Її прослухали. Сказали, слухайте, у неї права легеня взагалі не функціонує. Так кажу, а як же нас лікували? І чому нас взагалі виписали?" - розповідає Тетяна. Кілька годин жінка помирала у муках. Кисень, який їй дали, не допомагав.

Але чому хвору пацієнтку напередодні виставили з лікарні? За роз’ясненнями ми пішли до головного лікаря. "Є вказівки, за якими ми тримаємо в стаціонарі тяжких і середньотяжких хворих. Ну, якщо і будемо легких хворих тримати, у нас відділення заповниться буквально за два дні. І так як доповідали, що вона легка - тим паче що вона постійно рвалася додому, то... у нас не тюрма. Ми людей силою не тримаємо", - пояснює головний лікар Костянтин П’ятковський.

Отака була легка форма. А ще, за словами головного лікаря, старенька сама відмовилася від палати. Тетяна у це не вірить. Катерина Іванівна хотіла жити...
"Цікавий момент. Скільки ми ходили, взагалі про неї не йшлося, і так само при виписці нам не сказав чомусь головний лікар, що вона виявила бажання, ми не можемо силоміць тримати. Сказано, що вона в легкій формі - ми її виписуємо", - каже жінка.

Незбігів у цій справі вистачає. Їх знайшли навіть у медичній документації, коли після смерті хворої Чернігівська ОДА ініціювала службову перевірку лікарні. Поліція відкрила кримінальне провадження за статтею "неналежне виконання професійних обов’язків".

І як же триває слідство? Спитаємо у райвідділенні поліції. Ми написали запит в обласне управління МВФ, але за тиждень відповіді не отримали. Але чи є шанси, що покарають винних?

"Лікар, який вів цю хвору, був завідувачем - тепер він знятий з посади. Він уже не завідувач відділення. Працює лікарем-ординатором. І зараз у відпустці", - розповідає головний лікар. Тобто лише понизили.

"Ми не можемо розкидуватись лікарями. Можливо, ті дівчата прийдуть до нас працювати, які наглядали за бабусею? У них же досвід є? Вони ж заварили цю кашу? Можливо, вони прийдуть працювати?" - каже головний лікар.
Тетяна не вірить, що когось покарають. Подумаєш, під час пандемії стара жінка померла. "В кого гроші, в кого влада, той цар і Бог. Нам отаким простим щось доказати дуже важко", - каже Тетяна.

Далі їдемо у Хмельницький. Районна лікарня, перепрофільована під ковідну. Місць для хворих тут, кажуть, вистачає. Зараз заповнено 50 ліжок з 80 із підведеним киснем. Бракує іншого. Фахівців!
"У нас один інфекціоніст на всю лікарню, в нас недостатня кількість терапевтів, ми заохочуємо і хірургів, і акушер-гінекологів, і лікарів інших спеціальностей", - розповідає заступник головного лікаря з медичної частини Валентина Салій. Не достатньо навіть лаборантів, щоб робити тести.

"Двоє людей у декреті, двоє з ковідом, і нас тепер замало", - каже вона.
Якби було більше працівників, було б простіше. А так у Хмельницькій районі працюють нон-стоп. Без відпочинку.

Валентина Салій розповідає про умови, в яких працюють лікарі:

"Щодня ми ризикуємо, у нас понад 30 медичних працівників перехворіли на ковід, хворіють на ковід. Лікарі всі працюють з навантаженням психологічним, профісіонально виснажені. Можна порівняти з прифронтовою зоною. Цілодобово бригади працюють, реаніматологи виснажені".
Світлана, той єдиний лікар-інфекціоніст на всю лікарню, вже перехворіла на коронавірус.

"Я хворіла періодично вдома, в лікарні. Я не хворіла, слава Богу, з такими ускладненнями, як поступають хворі. Звичайно, коли ми працюємо в таких відділеннях, ми, медпрацівники, маємо можливість захворіти", - каже вона.
Усі ліки купувала за свої. Пішло кілька тисяч. На запитання про 300% доплати медикам прямо не відповідає.

"Наче щось дають, але замало, не 300%", - каже завідувач лабораторії районної лікарні Валентина. 300% надбавки - це щось із розряду фантастики, запевняє медблогер Антон Гура. Він з нами поділився реальними цифрами.

"Мені медсестри пишуть кожен Божий день, і лікарі кажуть: Антоне, скільки ось насправді повинна бути надбавка? Я отримала 1200 гривень. Я кажу, знаєте, радійте, що ви отримали 1200 гривень надбавки, тому що інші, мені скинули ось ці корінці, отримали 500 грн надбавки, 600 грн", - каже він.

Але навіть це не так зачіпає медперсонал Хмельницької районки... "Дуже багато скарг від хворих надходить, що не дивляться чи ще щось. Чесно вам скажу, це не правда", - каже лікар-інфекціоніст Світлана.
Медики кажуть: уболівають за кожного пацієнта. І дуже переживають, якщо когось не вдається врятувати.

"Скільки б ти не працював, звикнути дуже важко, це завжди співпереживання, співчуття, це важко", - розповідає заступник головного лікаря з медичної частини Валентина Салій. Це - історії хмельницьких медиків. А ось - пацієнтів.
У соцмережах з'явилася розповідь хмельничанки Ірини, чию десятирічну доньку з температурою під 40 госпіталізували, по суті, тільки після обіцянки викликати поліцію!

"Якщо ви не знаєте, чим її лікувати, зателефонуйте до інфекціоніста, запитайте, чим її прокапати. Вона що, заразна? У вас є аналіз на ковід? Я щойно зателефонувала в усі клініки, щоб приїхали зробили дитині аналіз. Я готова заплатити кошти!" - каже жінка.

Ми зустрілися з Іриною. Жінка каже: дуже розраховувала на медиків, коли посеред ночі стало зле її десятирічній доньці.

"Вона прокинулась від того, що в неї страшна рвота, болить живіт, діарея і вона кричить від болі в живіті. Після того я вже викликала швидку допомогу. Тому що зрозуміла, що я сама не впораюся і однозначно потрібно дитину рятувати", - розповідає Ірина Петренко.

Швидка приїхала. Але дитину госпіталізувати відмовилися. Хоч усі симптоми на перший погляд ковідні!  

"Зараз у період пандемії йде сортування дітей, як вони сказали. Сортування дітей. Я їм сказала: якщо ви зараз не завезете мою дитину в міську дитячу лікарню, я просто викличу поліцію", - каже Ірина.
Тільки після цього їх таки забрали в лікарню.

"Вийшов заввіділення Ігор Погребняк і подивився нас візуально, сказав, що він нічого хірургічного не бачить і ми тільки можемо їхати на Ярмолинці. "Ми вас прийняти не можемо до побачення", - розповідає Ірина.

Ярмолинці - сусіднє місто за 25 км. Везти так далеко, коли твоя дитина кричить від болю, Ірина побоялась. "Моя дитина кричала, мама я вмираю. Мені здається, мене зрозуміє кожна мама, який у мене був взагалі стан і що я пережила. Я викликала таксі, моя дитина в таксі всю дорогу рвала. Ми приїхали додому, я почала її відпаювати, як могла, так її і рятувала", - розповідає мати.
Жінка обривала телефони в лікарню і на ранок домоглася, щоб доньці хоча б зробили УЗД. "Сказали, що в нас підозра на гострий апендицит, і нас поклали в хірургічне відділення", - каже Ірина. На наявність ковіду дитину ніхто не перевірив.

"Ми самі здали аналіз. Здали на біохімію крові та ПЛР-тест. Це чужі люди привезли мені в лікарню, тому що приватні лабораторії були зачинені. Тести показали, що у нас немає ковіду, всі негативні. Біохімія крові показала, що у нас є запалення, і УЗД показало, що запалений весь живіт", - розповідає мати.
Діагноз тоді змінили на гостре отруєння.

Дівчинка лежала в лікарні, але без жодного лікування. Ірина щодня просила бодай крапельницю поставити. "Я нікуди не вийду. Я мама дитини, якій не можуть поставити крапельницю. Чим ви зараз зайняті. Дивіться, лікар дивиться телевізор, нога на ногу, а моїй дитині не можуть поставити крапельницю", - такою була розмова.

"Дитина моя горить, 38,9 температура, вони вдавали, що вони мене не знають, що вони мені ніхто, що я не лежу в їхньому відділенні, вони просто мене ігнорували", - каже вона. Доньці стало ліпше за тиждень, після того як прокололи курс антибіотиків. Чому ж її відмовлялись госпіталізували з температурою під сорок? 

"Ми маємо розпоряження. Це наказ міністерства, наказ департаменту охорони здров'я. Це наказ управління охорони здоров'я. Він означає, що будь-яка планова госпіталізація в наш заклад заборонена. Наша професійна інфекційна лікарня перепрофільована в ковідний шпиталь", - розповідає головний лікар Хмельницької міської дитячої лікарні Наталія Зимак-Закутня.

Головний лікар своєї провини не бачить. Але Ірина написала заяву в поліцію. Каже: таких мам, як вона, які в критичній ситуації не можуть розраховувати на медичну допомогу,  сьогодні сотні!

"Не мали права мою дитину в такому тяжкому стані вигнати з лікарні. Ми не можемо поставити крапельницю дітям удома.  Усіх відправляють. Та в нас більше людей помре від інших хвороб, ніж від ковіду. Люди добрі", - каже Ірина.

На жаль, це лише один приклад, як сьогодні працює система охорони здоров'я, підтверджують і самі медики. "Внаслідок оцієї ковідної каші та ковідної паніки й неорганізованості правильної, відсутності системи ми отримуємо в майбутньому збільшення смертності. Тому що люди не будуть вчасно проліковані. Тому що система просто не дає їм цієї можливості", - розповідає заслужена лікарка України Ольга Богомолець.

* * *

Село Нехаївка Чернігівської області. Тут люди хворіють на ковід цілими сім'ями. Ну, як сім’ями: люди хворіють, але ніхто тестів не робить. Бо немає ні тестів, ні жодного лікаря. Лікар помер від коронавірусу. На три села був: Нехаївка, Шабалівка і Рижки.

Це трапилось ще 2 місяці тому. Лікаря немає, а хворих тим часом усе більшає. Кілька десятків людей лікуються від ковіду самотужки. Люди скаржаться, що вони нікому не потрібні... У Валентини захворіла донька. Була температура, втратила смак і нюх. Симптоми ковіду. "Не знаємо навіть, куди звертатися. Переживаємо...", - каже жінка.

Єдиний варіант проконсультуватись із лікарем - годину їхати у село Понорниця. А це десь за 70 км від Нехаївки, а за машину просять 200-250 гривень.
Тому ті, хто не надто хворі, шукають водія, скидаються і їдуть…
Місцеві кажуть: рятує тільки те, що на околиці в лісі є будинок престарілих. Там стара амбулаторія. Звідти хоч укол прийдуть зроблять. Там три медсестри і санітарка. Вона, до речі, вже перехворіла.

"Мене ломало-крутило, спину ломало і живіт болів, все на світі... Але хто його знає, що воно в мене було, я не знаю. Ну, всі ми боємося, ну так я зараз живу - у нас сім’я 9 осіб: 5 дітей, дочка, зять і я з чоловіком, тому нам страшно…", - розповідає санітарка Віра Миколаївна. Жаліється, медсестри тепер працюють ледь не цілодобово, і на сусідні села.

"Навантаження, я вам скажу, дуже таке, тяжко мені, я вже фізично не витримую", - розповідає медсестра Олена Омилечко. При цьому жінка ходить до ковідних пацієнтів, а доплат немає жодних.

"Є люди, які з ковідом працюють неофіційно, і на це закриваються очі, це не правильно. Особливо на периферії є порушення, є якісь злісні зловживанні ось цим... вони не отримують за це виплати. І від цього образа, якийсь біль", - розповідає лікар-інфекціоніст Євген Дубровський.

Чому ж три села опинилися сам на сам з Covid-19? І що з цим робити?

"Держава повинна піклуватися про забезпечення кадрами. Ми зруйнували те, що мали, і не отримали системи, отримали вогнищеві явища медичного обслуговання, які некеровані.  Що робити? Навчити нового лікаря, залучити, хоча це повинно бути обов'язком держави", - розповідає член Координаційної Ради Української медичної експертної спільноти Костянтин Надутий.

"Конкретні кроки, які має зробити влада сьогодні - ну, це вона мала би зробити вчора - провести медичну мобілізацію. По кожному району має бути перелік лікарів, які готові при потребі вставати на додаткову роботу, виходити працювати на додаткові розгорнуті ліжка", - вважає докторка медичних наук Ольга Богомолець.

За умови, що ці ліжка є де розгортати. Ось кілька місяців тому у селі Нехаївці побудували нову амбулаторію. Але вона так і не запрацювала.
Виявилося, знайти лікаря в селі непросто. Похворіли. Лише у третьому селі знаходимо здорового. Ось у обдертій будівлі без вивіски.

"Саме тут висіла табличка. Он там. От вона відпала через те, що впала штукатурка", - каже завідувачка ФАПом Валентина Іванівна.

Страшний вхід, моторошні сходи, усередині - краще. Завідувачка каже: на ремонт гроші дав головний лікар з районної лікарні. Фарба і штори - за свої. Вікна-двері - від бізнесменів. Як і увесь медичний захист!

"Це халати одноразові. Це бахіли, ящик бахіл. Коли йду на виклик, вдягаюсь за укомплектацією повністю", - говорить лікар. Каже, ледве встигає – викликів збільшилося утричі. За тиждень через цю кімнату проходить 10-15 хворих.

"Я можу надати лише допомогу. От людина прийшла з високою температурою. Я їй можу зробити її ін’єкцію та направити до сімейного лікаря. Щоб ми лікували? Так не лікуємо", - каже Валентина Іванівна. Кардинально інша ситуація в сусідньому селі. Обличчя фельдшерки не показуємо, щоб не мала проблем з керівництвом. "Навіть цей олівець за мої гроші… І журнал також.

Все я купую за свої кошти. А хто мені виділяє?" - скаржиться фельдшер Людмила Петрівна. Єдине, що дала держава, - це ліки для невідкладної  допомоги. Жарознижувальні та знеболювальні: немає ні масок, ні антисептиків.
"Про які маски може йтися? Ну, якщо були б, то дали? Ніхто нам нічого не допомагає. Дякую, шо виборча компанія була - антисептик. А так он антисептик я купила. Діти в Києві мені купили", - каже фельдшер.

Як справляються з коронавірусом? А ніяк… Виявляється, у самої рідних забрав ковід! "За що я переживаю? Та я поховала чоловіка, поховала невістку від ковіду буквально 40 днів тому. Про що я зараз вам можу відповісти? Ні про що… (витирає сльози, емоції)", - каже жінка.

Як ця жінка взагалі знаходить у собі сили лікувати людей?! "Я за півтора роки, я вибачаюся, стільки пережила: мамі ампутували кінцівку, 16 операцій перенесла. За півтора роки я поховала трьох людей: чоловіка, батька й невістку. І в мене вдома дитина-інвалід", - каже вона. А працює жінка на 0,75 ставки.

* * *

Від коронавірусу може померти кожен. Це усвідомлення прийшло до українців не на рівному місці. Як можна бути певним, що отримаєш допомогу, якщо не їде швидка, у лікарях немає місць чи не вистачає кисню. "Ти потребуєш кисню, а його немає, невідомо, чи він є, чи його не буде. Чи припиниться раптом його подача.  Це такі стани, коли ти на межі життя й смерті, і ти не знаєш, чи отримуєш допомогу", - каже психотерапевт Віталій Климчук.

Про що думають хворі, коли на їхніх очах з палати вивозять померлих?
"Люди, з якими я лежав у палаті, пішли … не в один час, їх місця займали нові люди", - розповідає В'ячеслав Семененко, який перехворів на коронавірус.

"Ти в стані, коли ти не розумієш, а можливо, ти будеш наступний", - каже психотерапевт. Як почувається людина, коли ховає рідних, а тоді сама дізнається, що хвора на ковід? Той самий Хмельницький. Будинок траурних обрядів. Ще місяць тому тут ховали одного-двох померлих від ковіду на день. Потім стало не вистачати працівників і спеціальних машин.

"Пік у нас був, коли в один день було 12 поховань через ковід", - розповідає директор Хмельницького будинку траурних обрядів Сергій Бортник. Сергій розповідає: коли йде такий конвеєр, йому навіть сняться домовини.

"Як вам сказати, чи страшно? Ну, цим має хтось займатися, але до такого звикнути неможливо", - каже він. Це психологічно важко. Але не важче, ніж рідним, які навіть не можуть попрощатися.

"Заборонено відчиняти, домовина не везеться до залу прощання, не везеться додому", - пояснює він. Він сам особисто стежить за тим, щоб все відбувалося за правилами. Герметичні мішки для тіл померлих теж довелось докуповувати.
Люди в містечках і селах помирають, бо не отримують потрібного лікування.

"Щодо віддалених регіонів, там катастрофа. Тому що в цих лікарнях не було… там не те що ремонтів, а й протоколів лікування. А звідки їм там взятися, коли влада не робила, не фінансувала, не контролювала цей процес", - розповідає Ольга Богомолець. І медики прогнозують: далі буде ще складніше.

"Ми робимо все можливе, але просто ковід - дуже підступне захворювання. Зима буде дуже дуже важкою для нас усіх. Хочеться плакати, ні на що не вистачає сил, тому робота-робота і дуже хочеться вірити, що колись це закінчиться", - каже лікар-інфекціоніст Євген Дубровський.

"Той, хто каже, що епідемія йде на спад, - це абсолютно неправда", - каже член Координаційної Ради Української медичної експертної спільноти Костянтин Надутий. МОЗ прогнозував пік захворюваності на середину січня. А ще анонсували очікувану вакцину. "Ми розраховуємо на отримання близько 8 млн доз вакцини від Covid-19. Очікується, що перші поставки до України відбудуться вже у 1-му кварталі 2021 року", - каже міністр.

Експерти Степанову не вірять. "Ми чуємо звук, а не бачимо результат. Тому що він не має жодного важіля впливу на заклади охорони здоров'я", - вважає член Координаційної Ради Української медичної експертної спільноти Костянтин Надутий. Не вірить у швидкі поставки вакцини й голова Національної медичної палати України Сергій Кравченко: "Україна поки що, органи держвлади розповідають про глобальну ініціативу COVAX, і отримаємо певну кількість вакцини компанії Moderna або Pfizer. Але повірте мені: найближчим часом Україна не побачить цю вакцину. Багаті країни, а це лише 14% від населення усього світу, - закупили вакцину з таким розрахунком, щоб вже наступного року тричі вакцинувати своїх громадян. Канада запаслася аж на п'ять вакцинацій! Позаду залишились 67 небагатих стран, серед яких, на жаль, і Україна. Висновок, який роблять міжнародні експерти: якщо щось кардинально не зміниться, мільярди людей в усьому світі не отримають безпечну й ефективну вакцину від Covid-19 навіть у найближчі роки".

"У 2021 році лідером серед вакцин буде російська "Супутник V" . У РФ 1 млрд замовлень на виробництво цієї вакцини. Пострадянський простір звернувся з цими замовленнями, Латинська Америка, Близький Схід, Азія вже закуповують російську вакцину", - розповідає голова Національної медичної палати України Сергій Кравченко.

Вакцина "Спутник V" уже зареєстрована, подали заявку на отримання патенту до ВООЗ. Але її українська влада не розглядає, сподіваючись на американську.
Велика Британія вже навіть розпочала вакцинувати нею населення. Перші 800 тис. доз розподілять між літніми людьми, медиками і соцпрацівниками.

Але щоб ця вакцина залишалась ефективною, важливо дотримуватися правил транспортування і зберігання. Найменший прокол - вона стане недієвою:
"Дійсно, це правда – мінус 70 градусів, не більше 4 разів можна вакцину виймати, перекладати з одного контейнера в інший. Тому має бути ретельно продумана вся логістика, транспортування як у країну, так і до лікувальних закладів, де проводитиметься щеплення".

Отже, транспортування у літаку і до лікарень має відбуватись у спеціальних контейнерах з температурою мінус 70 градусів. У спеціальних надпотужних холодильниках зберігатись вакцина мусить і в лікарнях. А це не всі медзаклади можуть забезпечити!

Це величезна логістична проблема не тільки в США, а й поза західним світом.
І це геть не реальна проблема для лікарень і ФАПів, у яких ми побували. Немає потрібних холодильників ані в районних лікарнях, ані тим паче в селах поблизу Переяслава-Хмельницького чи в Чернігівській області.
Було б значно простіше, якби виробляти дієву вакцину від ковіду могли безпосередньо на території України. Без ризиків, пов'язаних із транспортуванням. Але на разі це питання українська влада не вважає актуальним.

"У Росії вирішено щодо передачі і технології... і сировини, тобто клітинної лінії для її виробництва. Наша політична сила і я як її представник зробили все для цього... в інтересах наших громадян", - розповідає голова політради партії "Опозіційна платформа - За життя" Віктор Медведчук.

Очевидно, що чим довше влада зволікатиме із вакциною, тим більше українців помиратиме від коронавірусу. Неймовірно, що у 21 столітті цілі села в Україні залишаються без тестів на ковід і взагалі без лікарів!

#епідемія коронавірусу #Російська вакцина від коронавірусу #вакцина від коронавірусу #Максим Степанов #МОЗ #лікарні #фінансове забезпечення #смертність від коронавірусу #українська медицина #кисень #захисні маски #одноразові костюми #службова недбалість #перевірки

Джерело: 112.ua