У родині Олександра Положинського сталося горе

Ми гарно посиділи втрьох — мама, тато і я. Трошки поїли, випили по келиху шампанського, поспілкувалися. Близько другої, прибравши зі столу, лаштувалися спати. Коли опівночі я загадував свої кілька традиційних бажань, першим з них було те, якому вже через три години судилося не збутися, - щоб батьки були живими і здоровими

Коли в новорічну ніч я вже лежав у ліжку, готуючись до сну, я раптом почув у собі зовсім не новорічну пісню й відчув необхідність викласти її у Facebook. Якщо цікаво — можете її знайти в мене на сторінці. Я виклав її, коли тато ще був живий, але я не знаю, звідки вона до мене прийшла. Коли я засинав, мені привиділася могильна табличка з іменем мого батька і датою смерті 01.01.2021. Я відігнав від себе це моторошне видіння і заснув. А хвилин через 40 мене розбудив крик мами...

Сашко, поважаю дуже тебе ! Тримайся, братчику. Я все прочитав ... Дуже цікаво. Деякі речення навіть двічі перечитував. Цікаве життя ... Нехай тато спочиває з Богом. Ти крутий в нього син

Боже Боже мій. Обіймаю тебе міцно. Плачу і згадую з тобою твого тата, я ж з ним була знайома. Хай царствує. Вічна пам'ять

Ну ось i познайомилися ми з центровим хлопцем Женькою з Луцька, який любив голубів. Хай спочиває з миром. Обіймаю, Саня