Ользі Мацик лише 32.
Але у ці роки вмістилося стільки відчаю та безнадії, що їх, мабуть, вистачило б і на кілька життів.
Причина страждань полягала у вкрай рідкісному генетичному захворюванні під назвою херувізм.
На 7 млрд населення Землі таких, як Ольга, навряд чи набереться 300 осіб, настільки жорстоко постраждалих від примхи природи.
Зовні патологія проявлялася у вигляді непропорційно розвинених верхньої і нижньої щелеп.
І — практично повною відсутністю зубів.
— Не було такого випадку, щоб при моїй появі на вулиці, в магазині, у кінотеатрі або десь ще, на мене звідусіль не витріщалися, мало не пальцем тицяли, — зізналася Ольга.
Однак настільки явний естетичний дефект не завадив їй жити повноцінним життям.
У 2005 році вона приїхала з рідного Дрогобича до Києва, вступила до Політехнічного університету, здобула прекрасну спеціальність.
Тут знайшла не тільки нових друзів, а й свого майбутнього чоловіка, з яким наразі виховує чарівного чотирирічного синочка.
Однак Ольгу ніколи не полишало, не давало спокою бажання стати такою як всі, перестати настільки явно виділятися і притягувати до себе надмірно зацікавлені погляди.
Как сохранить здоровые зубы.
Першим її кроком на шляху до здійснення мрії став візит на кафедру щелепно-лицьової хірургії стоматологічного факультету НМУ імені О.
Точніше, до її завідувача, професора Владислава Маланчука, який взявся провести пластичну операцію зі зменшення щелеп, доведення їх до нормальних розмірів.
— Коли я вперше вийшла на вулицю вже із новим обличчям, то мало не плакала від щастя — від того, що на мене вже ніхто не звертає уваги, — зізналася Ольга.
Другим кроком став візит до професора Ярослава Заблоцького, про досягнення якого в галузі стоматології вона багато чула, але довгий час не наважувалася звернутися за допомогою.
Однак, окрилена змінами після операції Владислава Маланчука, вона вирішила, що все ж варто спробувати.
— Ольга потрапила до нас у клініку, маючи один зуб на нижній щелепі, і два — на верхній.
Випадок був настільки складний, що традиційні вставні зубні протези не допомогли б – їх просто не було за що кріпити, — розповів перший президент Асоціації приватних стоматологів України, власник Клініки Заблоцького Ярослав Заблоцький.
За його словами, єдиним варіантом було вживлення імплантатів, штучних титанових коренів, до яких прикручуються зубні протези.
Професор зізнається, що, приступаючи до операції, його команда не мала чіткого розуміння того, із чим їм доведеться зіткнутися – настільки незвичайною була пацієнтка.
Тому Ользі відразу сказали, що, швидше за все, після операції навряд чи вдасться встановити тимчасову щелепу.
Операція тривала сім годин.
Це було дуже складно і ризиковано, адже через хворобу в кістках щелеп є порожнечі, які непрогнозовано перебудовуються.
Тому моделювати зубний ряд довелося за допомогою спеціальної комп’ютерної програми.
— Але нам це вдалося! Ми вживили по п’ять імплантатів на обидві щелепи і зуміли закріпити тимчасову щелепу.
Тобто Ольга заснула під наркозом беззубою, на вигляд років на 70 — мало не бабусею, а прокинулася з голлівудською посмішкою, яка зовні повернула їй її роки, — зазначив Ярослав Заблоцький.
Попри великі ризики і складність медичного випадку, лікарі клініки Заблоцького провели свою роботу безоплатно.
Операція пройшла успішно, але стоматологи ще не зовсім впевнені, що імплантати приживуться.
Якщо ж усе пройде добре, пацієнтці тимчасові зуби замінять на постійні вже через шість місяців.
Сьогодні Ольга звикає жити і говорити з новими зубами.
Вона не приховує свого щастя і щиро вірить, що все буде добре.
Імплантати приживуться, погане та важке забудеться, і у них із чоловіком обов’язково народиться ще хоча б одна дитина.