Як говорити з дітьми про війну: поради психолога

Шостий місяць в Україні триває повномасштабна війна.

І діти не живуть в вакуумі, вони спілкуються з іншими, чують розмови дорослих і чудово розуміють, коли щось не так, як зазвичай.

Тому не можна робити вигляд, що нічого не відбувається.

«Діти егоцентричні: вони вважають, що впливають на світ своєю поведінкою.

І тому, якщо з ними не говорити, то вони будуть додумувати, – вважає психологиня Ірина Басіста.

– Наші діти не були повинні знати, що таке війна, але тепер це частина їх життя, тому у них мають бути для неї слова.

Отже питання: як говорити з дитиною так, щоб це було максимально безболісно, корисно і зрозуміло?».

Перше, з чого варто почати – вік дитини.

З дитиною до двох років, але яка вже розмовляє і трохи розуміє, що відбувається, говорити про війну треба дуже м’яко.

Це досвід, з яким вона житиме все життя.

І він має бути описаний словами, аби в майбутньому не бути травматичним.

Ось, наприклад, мама немовляти, сидячи в підвалі, коли він голосно плакав, почала пояснювати, що зараз в будинку небезпечно, і нам потрібно бути в безпечному місці.

Так, тут холодно і незручно, але я з тобою.

Говорила мама про війну? Так! Допомогло це дитині заспокоїтись? Так! Розуміла дитина щось? Ні.

Але мамині слова, відчуття і голос заспокоювали дитя.

«Чим старша дитина, тим конкретніших пояснень потребує.

З двох років і старше пояснюйте все, що відбувається, з чим маєте стикатися, – радить психолог.

– Наприклад, я вчасно вивезла сина в безпечне місце, ми не застали звуків вибухів.

Але він все одно спілкується з іншими дітьми і потім ставить мені питання: що таке гармата, бомба? Чому росіяни напали на нас? В таких випадках мій мозок напружується, бо треба підбирати зрозумілі для нього слова, бути обережною у визначеннях і, звичайно, розуміти, що це і для чого».

З дорослішими дітьми теж не слід уникати болісних тем, бо вони вже більше усвідомлюють і знають різницю між мирним і воєнним життям.

Особливо потрібно більше розмовляти, а іноді і ініціювати розмови, з тими дітьми, які пережили окупацію чи інший воєнний досвід.

Так, вони можуть відреаговувати почуття, а ви зможете дізнатися більше про те, як дитина сприйняла цей досвід і вчасно його скорегувати.

Особливо уважними потрібно бути з підлітками.

Вони і так вразливі в цьому віці, а тут ще й війна.

Говоріть з ними максимально відкрито і постійно давайте відчуття безпеки і пояснюйте, що в своїх емоціях вони можуть спиратися на вас.

Основні правила розмов мають бути такі:.

чесність, бо довірливі стосунки – це найважливіше;.

будьте послідовними, дитині потрібен наратив і послідовність: спочатку було це, потім це і.т.

менше емоцій, більше інформативності – так ви не налякаєте дитину;.

підбирайте максимально зрозумілі слова, які відповідають віку;.

не уникайте розмов, коли дитина їх ініціює, якщо невчасно, то обов’язково повертайтесь до них;.

слідкуйте за реакцією дітей і давайте підтримку.

Допомогти дітям, що постраждали від війни можна, приєднавшись до проєкту «Від великих сердець – для маленьких» від «Фонду Маша» Маші Єфросиніної.

Це збір коштів для набори з усім необхідним на місяць життя дитини.

Подробиці – тут.