Житомирський телеканал СTV під час війни: загрібання листя і загравання з владою
Житомирський телеканал СTV під час війни: загрібання листя і загравання з владою

Житомирський телеканал СTV під час війни: загрібання листя і загравання з владою

Мер у темряві, екзистенціалізм на фоні прибирання в осінньому парку і конфлікти з лише однією стороною.

«Детектор медіа» продовжує масштабне дослідження якості контенту регіональних телеканалів під час великої війни. Ми регулярно проводимо кількісно-якісний моніторинг новин телеканалів східних і південних областей України. Його результати дозволяють читачам обрати джерела, які дотримуються стандартів, а медійникам — попрацювати над помилками і зробити свій інформаційний контент кращим.

Зараз, окрім цих двох завдань, ми хочемо з’ясувати, як живуть і працюють телеканали в областях, постраждалих від російської агресії. Оскільки деякі з цих каналів не мають стабільного ефірного мовлення, об’єктом аналізу будуть програми, які вони публікують на ютуб-каналах, — не лише інформаційні, а й авторські публіцистичні програми та студійні інтерв’ю. У попередні місяці ми оглядали переважно канали східних і південних областей; зараз поглянемо й на інші регіони. Ми аналізували телеканал «Погляд», що базується на Київщині, а зараз черга житомирського CTV.

Житомирський телеканал СTV належить ТОВ «Телерадіокомпанія “Союз-ТВ”». Цю компанію, за даними реєстрів, заснували в 2003 році. У засновниках компанії, за даними Youcontrol, — Олег Бабкін із Житомира, ТОВ «Медіастиль», зареєстроване в Києві, і Владислав Шаповалов також із Києва. У Шаповалова — 49,9% товариства з прямим вирішальним впливом.

Ютуб-канал СTV створений у 2011 році. Зараз у нього трохи менше трьох тисяч підписників. Тут розміщують випуски новин і окремі сюжети з них же. Випуск інформаційної програми «У центрі подій» у середньому триває від 18 до 25 хвилин. Як правило, випуск складається з начитки найрізноманітніших новин, а тематична структура, здається, залежить від активності роботи різноманітних речників і речниць і оновлень на офіційних сайтах регіонального й національного рівнів. Зі стабільного — дві ведучі, які змінюють одна одну, і дві журналістки. Така обмежена кількість персоналу, очевидно, впливає і на кількість, і на якість репортажів.

З чого складаються новини

Структура новинного випуску більш-менш зрозуміла. Починаються вони з нагадування, який сьогодні день великої війни, і огляду ситуації з обстрілами й руйнуваннями по Україні. Ще один обов’язковий елемент — матеріал військового телебачення України з інформацією про втрати російської армії.

Потім — начитка новин від офіційних джерел або сюжет, якщо його підготували. Принцип «багато начитки — сюжет» зберігається до кінця випуску. Він завершується завжди тими самими словами: «І пам’ятайте, кому ми завдячуємо можливістю жити і працювати» і прогнозом погоди в поетичному стилі: «Небо у Житомирі буде вкрите хмарами». У п’ятницю в кінці випуску під пісню «Плине кача» на екран виводять список загиблих військових із Житомирщини.

Головні теми новин — війна та її наслідки в Україні, комуналка, соціалка, кримінал, погода. Іноді в новинах з’являються сюжети про культурні події й раптові міжнародні повідомлення. В цілому новини житомирського телеканалу перенасичені інформацією, яка тільки частково стосується регіону. Принаймні, у 10 випусках новин, які я переглянула, інформація про Житомир та його проблеми (яких, судячи з новин, не так багато) є часто другорядною і не дуже конкретною.

Про хороше й не дуже

Наявність у новинах власних сюжетів — цінність під час війни, коли чимало медіа просто фізично не можуть працювати в полі. Та й робота у студії також наразі доступна не всім (хоча Житомирщина після втечі росіян із Чорнобильської зони стала далекою від зони постійних бойових дій, і тут таких проблем не мало б виникати). Однак питань до якості новин житомирського телеканалу багато.

У випусках ведучі здебільшого дотримуються стандарту достовірності й посилаються виключно на офіційні джерела інформації. Також журналісти титрують архівне відео, підписуються під сюжетами, щоправда, ігнорують джерела походження фотографій, які демонструють в ефірі. Та, на жаль, посилаючись на офіційні джерела, ведучі, скоріш за все, не переробляють релізи й видають в ефір потік дикого канцеляриту, яким зазвичай комунікують пресслужби військових, поліції, ДСНС і місцевих органів влади. Це справжнє випробування для глядача. В цих лексичних нетрях далеко не завжди можна вхопити суть новини. А що в інформаційному вінегреті випуску намішані як всеукраїнські, так і місцеві події, рідко пов’язані між собою контекстом, глядач почувається на таких собі інформаційних американських гірках із непередбачуваним маршрутом.

Оціночні судження. Хоч ведучі й зачитують в ефірі не змінені шматки пресрелізів, у підводках до сюжетів вони допускають багато емоційних оцінок і часто недоречного пафосу.

Наприклад, 24 жовтня з’являється сюжет про відновлення життя звільненого від окупації міста Куп’янська на Харківщині. Ведуча, анонсуючи сюжет, говорить серед іншого про мешканців, які залишилися під окупацією, й каже, що вони «тримались за останню волосинку життя».

27 жовтня. Новина про визнання Росії урядом Польщі державою з терористичним режимом. Ведуча: «І поки деякі країни ще у роздумах, чи Росія дійсно терорист, кожен українець вже давно знає відповідь, а наші військові давно бачать приклади цього на власні очі».

28 жовтня. Початок випуску: «Україна продовжує боротьбу з рашистським злом. Російські війська, які так кричать про визволення Донбасу, знову і знову вбивають його мирне населення».

Першого листопада, анонсуючи сюжет про роботу рятувальника (до слова, в сюжеті їх виявилося двоє), який допомагав ліквідовувати наслідки обстрілу енергетичної інфраструктури Житомира 18 жовтня, ведуча буквально в одному реченні говорить про «всі страшні злочини, які завдає Росія для українців» (sic) і про «один із своїх звичних робочих днів 18 жовтня, який для житомирян і українців був ще одною страшною сторінкою для життя».

Все, що стосується українських військових, волонтерів чи медиків, навпаки, сповнене пієтету й великої шани: «Один в полі не воїн. Окрім наших мужніх захисників та бойових медиків маємо потужний волонтерський фронт». Це — вступ до сюжету від другого листопада про оголошення Сергієм Притулою збору на 50 бронетранспортерів. Сюжет побудований на відео, яке журналісти взяли з ютуб-каналу Притули.

Третього листопада в ефірі був сюжет військового телебачення про облаштування бліндажів. Анонс від ведучої: «Наші військові не лише вправні воїни, але і хороші господарі, адже навіть на війні хочеться комфорту. Як мінометники облаштовують бліндаж».

Пообзивати росіян тут теж люблять: вони і «рашисти», і «російські нелюди, які знову обстріляли нашу енергетичну інфраструктуру».

Помилки у фактах. Ведучі й авторки сюжетів часто помиляються у фактах. Приклад — уже згадуваний сюжет 24 жовтня про відновлення нормального життя у звільненому місті Куп’янську. Йдеться про акцію допомоги жителям міста від житомирського музиканта Колі Серга. В сюжеті використане відео харківського Суспільного з правильним титром «Куп’янськ» на екрані. Але власні титри житомирського телебачення позначають місто як «Круп’янськ». «Круп’янськом» його називає й авторка сюжету. Коля Серга, а також мер Житомира Сергій Сухомлин, схоже, також дотичний до акції, вимовляють назву правильно. В іншому матеріалі місто Оріхів на Запоріжжі було назване «óріхів».

Іноді житомирських телевізійників підводить прагнення висловитися красиво. Наприклад, фраза «економія має бути економною», яка пролунала в сюжеті від 27 жовтня про рейд, у якому шукали підприємців, що марнують електроенергію. В оригіналі було «економіка має бути економною» — це слова Леоніда Брежнєва. Але в сюжеті були проблеми не тільки з економікою. У ньому був титр «рейд підприємців», хоча в рейді брали участь аж ніяк не підприємці, а поліція й представники влади, а підприємців перевіряли й штрафували.

У начитці новини про картки на проїзд для переселенців, які переїхали до інших міст, ведуча каже: «Багато хто з вимушених біженців». Біженці — це люди, які виїхали з країни, тоді як людей, які переїхали в інші регіони України, називати так некоректно: це переселенці.

Порушення стандартів. Точність, оперативність, повнота, баланс, відокремлення фактів від коментарів — не найсильніші сторони новин телеканалу. Щодо оперативності найбільше запитань викликав сюжет про рятувальника з Державної служби надзвичайних ситуацій, який 18 жовтня ліквідовував наслідки ракетних ударів по житомирських об’єктах енергетики. Сюжет вийшов в ефір без пояснень аж першого листопада. Звісно, під час війни новини часом доводиться затримувати, щоб не повідомити чогось того, що повідомляти небажано; але аж настільки…

Друга помітна проблема — це точність. Окрім фактологічних, стилістичних, мовленнєвих помилок у сюжетах, де фігурували дані, журналістки постійно вдавалися до недоречних округлень простих цифр. Наприклад, у сюжеті про акцію на підтримку армії, в якій брали участь діти, створюючи малюнки для чашок на продаж. У сюжеті йдеться про «понад 40 чашок» (в коментарі організатора дізнаємося, що їх 41) і «понад 50 дітей», які взяли участь в акції.

Інший приклад — кримінальна історія від 31 жовтня, як зловмисник «крав туї і продавав». «Понад двадцять дерев було викрадено. Сума збитку близько 11 тисяч гривень», — розповідає ведуча. Потім дізнаємося, крадій вкрав «21 деревце». «Двадцять один» — це коротше, ніж «понад двадцять».

Часто ведучі не уточнюють, голова якої саме військової адміністрації щось сказав: чи то Житомирської, чи якоїсь іншої. А це важливо, бо переключання тем і контекстів відбувається в цих новинах так швидко, що глядач не встигає встежити. Також ведучі доволі часто ігнорують ім’я якогось керівника області, називаючи його за прізвищем.

Найбільші проблеми зі стандартом балансу думок виявилися в сюжеті від 31 жовтня про господарчий конфлікт. «Які наслідки для людей?» — запитує ведуча, бо йдеться про блокування сільгосптехніки, яка має збирати врожай, але через кримінальне провадження, яке постраждала сторона вважає надуманим, не збирає. Як у будь-якому господарчому конфлікті, все складно. Пояснення суті конфлікту та його сторін могло би допомогти глядачу, але його нема, й журналістка, судячи зі змісту сюжету, навіть не намагалася зв’язатися з позивачем, через якого, власне, у другої сторони конфлікту й виникли проблеми. Натомість прямо в ефірі вона намагалась домовитися про коментар із поліцейськими, які блокували роботу підприємства й вилучили техніку. У сюжеті є коментарі адвокатки постраждалої сторони, представника самої постраждалої сторони і жодних спроб зв’язатися з другою стороною конфлікту.

Неінформативні сюжети

Квінтесенцією порожніх і неактуальних власних сюжетів можна вважати репортаж від третього листопада про те, як проходить робочий день комунальників у Житомирі, зокрема працівників «Зеленбуду». Початок — стендап журналістки на фоні трактора і працівниць, які згрібають листя у сквері. «Так щодня збирають, загрібають і вивозять листя з парків, скверів і так ПО КРУГУ. Про робочий день комунальників — у сюжеті». Запитання журналістки, з якими вона звертається до працівниць: «З котрої години починається робочий день?», «А є обідня перерва?», «Як відпочиваєте?”». Власне, які запитання ставить, такі й відповіді отримує.

З аналогічними запитаннями вона звертається до водія трактора:

Журналістка: «Розкажіть, будь ласка, про ваш робочий день. З чого він починається?»

Водій трактора: «З роботи. Убіраємо, чистимо». Потім він додає: «От, 21 вєк, а у нас лопата і вивоз. Ми живемо в дрєвнєм вєке».

Журналістка намагається перевести тему, але водій трактора стоїть на своєму: «Така нагрузка на руки… Пора якісь механізми, погрузчики, те… Нема нічого».

Журналістка: «Ви допомагаєте своїм колегам погружати?» Водій трактора: «Вчора допомагав. Сьогодні багато людей. Вони самі погружають все».

Журналістка (не здається): «Розкажіть про свій графік. Наскільки він важкий?»

Водій трактора: «Ну як важкий. Ми приходимо на 8.00. Заправка і поїхали в город. Роботи багато».

За кадром: «За сьогодні бригада планує повністю прибрати сквер від опалого листя, яке напередодні працівники підприємства загребли в кучі». На екрані — процес загрібання.

Ще один сюжет від цієї ж авторки — репортаж про здорову їжу під час війни. На початку сюжету авторка наближається до камери зі словами: «Віялові відключення змушують нас харчуватися нашвидкоруч і часто незбалансовано». Перехід на крупний план журналістки: «У когось електроплити, у інших недостатньо часу, щоб приготувати здорову їжу. Як харчуються житомиряни під час електроекономії та про топ збалансованих, на думку перехожих, продуктів споживання зараз дізнаємось». Що сказали перехожі про «збалансоване харчування»: супчик, борщ, напівфабрикати, мівіна (сухі супи), каша, супчики, вермішель, смажене м’ясо, локшина, піца, мюслі, від консервів до домашніх страв.

І це я ще не переказую безкінечний сюжет від першого листопада про те, як працює житомирська бібліотека. Загалом більшість власних сюжетів, за невеликими винятками, — вода і абстрактні описи.

Загравання із владою

Більш-менш інформативні сюжети, які стосуються життєдіяльності міста, зазвичай спираються на коментарі мера і його підлеглих. Всі ці сюжети улесливі, в них немає жодного натяку на критику чи додаткову роботу авторок сюжетів, які могли би проаналізувати роботу місцевої влади. Зазвичай такі сюжети побудовані на одному спікері. Наприклад, у сюжеті про закупівлю генераторів на зиму від 24 жовтня мер Житомира Сергій Сухомлин з’являється з коментарями тричі. Його в репортажі просто дуже багато.

Наступна новина цього ж випуску — про позачергову сесію міськради: ведуча новин знов посилається на мера Житомира. Цей же випуск — уже згадуваний сюжет по Куп’янськ і акцію «Разом», яку ініціював житомирський співак. Тут мер також на екрані фоном, поки авторка розповідає про подію. Пізніше включають чиновника із загальним коментарем про те, що було вже сказано. До речі, про акцію за досліджуваний період вийшли два сюжети. В обох був Коля Серга, мер і керівниця соцзахисту Житомирського міськвиконкому.

Улесливим був і сюжет від 26 жовтня про «сучасний сквер», який з’явився в Житомирі. Тут довго коментує свою позитивну роботу голова управління капітального будівництва міськвиконкому, каже, що «все добре». Потім журналістка запитує перехожих: чи подобається їм новий сквер. Очевидно, що всі без винятку відповідають майже однаково: «Чого ж може не подобатися?»

Окремо стоять модні серед чиновників неформальні звернення до жителів міста. За два тижні мера Житомира так включили двічі. 27 жовтня мер з автівки розповідав про обмеження постачання електроенергії в місті. А наступного дня в повній темряві підтверджував: «Тільки що відключили вуличне світло» — і описував ситуацію.

До речі, «У центрі подій» Житомира було достатньо новин і від уряду і Офісу президента. Всі новини містять тільки базову інформацію з релізу чи офіційного повідомлення. Доповнити офіціоз журналістам зазвичай не було чим. Хоча їм варто було б замислитись: а навіщо, власне, мешканцям Житомира включати місцевий телеканал, якщо те, що там розповідають, можна дослівно прочитати в офіційному телеграм-каналі чи на сайті президента?

Скриншот: Телеканал C-TV/YouTube

Теги по теме
Житомир
Источник материала
Поделиться сюжетом