Кожен дім має власний запах. У деяких будинках чи квартирах пахне ароматичними свічками, в інших – домашньою випічкою, а в третіх – домашніми тваринами.
Чому ми не відчуваємо запах дому
Когнітивна психологиня Памела Далтон вивчає це питання понад 20 років: "Насправді, це дуже серйозне явище. Ось чому люди повертаються після відпустки та кажуть: "Ой, тут так затхло пахне. Відчиню вікна!".
Людина дійсно звикає до запахів навколишнього середовища. Наприклад, ми купуємо освіжувач повітря з ароматом кориці. Коли ми вперше починаємо використовувати його, молекули запаху проходять через ніс і впливають на рецептори. Вони посилають сигнали до нюхової цибулини в лімбічній системі мозку, яка пов'язана з емоціями та поведінкою. Там мозок розпізнає запах та вирішує, що з ним робити.
Але дуже швидко – приблизно після двох вдихів – рецептори в носі ніби відключаються, а інтенсивність запаху починає слабшати. Це тому, що мозок сприйняв запах як безпечний, отже, нема потреби зосереджувати на ньому увагу.
Далтон описує дослідження, під час якого вона давала людям освіжувач повітря із сосновим ароматом, який вони поміщали до спальні на три тижні. За її словами, щотижня вони ставали менш чутливими до запаху і навіть сумнівалися, чи працює освіжувач взагалі.
Вчені не зовсім впевнені, чому ніс людини адаптується до запахів. Можлива причина – вони допомагають нам дуже швидко виявити навіть найменші зміни у запахах довкілля. Але чи можна щось зробити, щоб "перефокусувати" свій мозок і змусити його вловлювати запахи довкілля? Можливо.
Як відчути запах, до якого звикли
Далтон розповіла, що більшість знань вчених про те, як краще налаштувати ніс на сприйняття запахів, запозичена у парфумерів. По-перше, допомагають часті перерви, наприклад, повернення додому після тривалої відсутності. Це може стати шансом відчути запахи будинку, як це зробив би гість. Збільшення припливу крові до мозку також допомагає носу знову відчути знайомі запахи – можна банально пострибати.
Цікава теорія: надмірне занепокоєння запахами насправді робить ніс більш чутливим. У ході одного дослідження Памела Далтон дала трьом групам людей однакову речовину. Одній групі вона сказала, що це запах "екстракту тропічного лісу", іншій – це просто стандартний аромат, що часто використовується в її лабораторії, а третій — що це промисловий розчинник. Остання група в результаті розповіла, що в запаху є щось негативне, і адаптувалася до нього найповільніше.