Кринж-контроль не спить. Ми подивились ще і «Дизель-шоу»

Про скандал з «кварталом» читайте тут. 

Про попередні зашквари «дизелів» ми писали тут,  тут, тут, тут і тут.

Коли свого часу я казала, що не дивитимусь «Дизель-шоу» навіть якщо мені платитимуть за це гроші, виявляється я дражнила Всесвіт. Сьогодні я вперше в житті подивилась цю феєрію несмаку. Тому що зарплата, контракт, оце все. Хіба хочу? Мушу! Тепер писатиму, мабуть, заяву на відпустку, щоб лікувати душевну травму в санаторії.

Випуск присвячений дев’ятому Дню народження колективу. І перші десять хвилин учасники вітали себе із цією передювілейною датою. А останні десять хвилин зачитували хронологію всіх дев’яти років, що там у них і як відбувалось. 

Вийшов такий звітний концерт. Боюся уявити, який хронометраж самовітань буде в наступному, ювілейному, десятому році.

Надійний хід розігріти публіку перед своїм виступом і стовідсотково зірвати аплодисменти – багато дякувати ЗСУ. І розповісти про те, що з грошей за квитки дизельники допомагатимуть армії:

«Гроші з квитків ми перетворимо на автівки, мавікі, бронікі, рації та аптечки»

І ще раунд аплодисментів, бо ще раз подякували збройним силам. Безвідмовний прийом. Ще можна покричати «Слава Україні – героям слава», теж підвищує тонус публіки. Колись, ще в 2022-му, таким дуже зловживав стендап. Чомусь мені здається, що патріотичні вітання, хоч самі по собі і духопідйомні, але не перед концертом коміків дух підіймати створені.

Ну і розкажу трошки про номери. Трошки, тому що я вперше бачу, щоб за півторигодинний концерт глядачу показали лише три, але нескінченні номери. А ще про них важко говорити, тому що з надр підсвідомості і пам’яті постійно випливає дитяче «сміятись після слова лопата».

Перший номер був про олігарха і його тупого нахабного охоронця, який не давав влаштувати олігарху особисте життя, постійно його захищаючи. Хоча стосовно всіх персонажів дизелів можна навіть не вживати епітет «тупий», тому що всі герої їхніх скетчів тупі за замовчанням.

Так ось, про охоронця. Стільки мізогінії в одному роті я ще чула. Цілих десять хвилин мініатюри (хоча з таким хронометражем яка це в біса мініатюра) з актора Єгора Крутоголова сипало навіть не стереотипами, а чистою зневагою до жінок. 

Наприклад, «охоронець» не пускає до «олігарха» відвідувачку, тому що знає, що у того мала бути ділова зустріч: «А тут якась шалава». Висновок такий персонаж зробив просто на ґрунті того, що це жінка. При цьому далі ми з'ясовуємо, що відвідувачка зацікавила олігарха своєю промовою на конференції, після чого він її і запросив на цю умовно ділову зустріч. Потім охоронець проводить «перевірку» гості, обмацуючи її за груди і нахиляючи. 

В цілому, важко навіть виокремити якісь жарти. Їх просто нема. Є потік іспанського сорому.

Коли катування першим номером програми нарешті завершилось, почався другий. Цей вже тривав п’ятнадцять хвилин. Скетчем назвати язик не повертається, це мінівистава. До того ж, в ній бере участь цілий народний артист, Назар Задніпровський. За це мені окремо стало боляче. Бо стиль комік-шоу, де треба дуже кривлятися, щоб глядач зрозумів, що йому смішно, дуже занижує планку комедійного таланту Задніпровського. 

Тут нам показували скетч про сни головного героя, який навчився управляти ними і тепер уві сні, звісно, випиває з сусідом. І так п’ятнадцять хвилин.

Третя сценка – про дружину-тіктокерку, яка постійно пранкує свого чоловіка і потім збирає на цих відео перегляди. Якщо не зважати на те, що в мініатюрі просто немає смішних жартів – до цього я під час перегляду вже звикла – то головною бентегою для глядача має стати невимовно сумний Євген Сморигін, якого хочеться обнять і пожаліть, а ніяк не сміятися.

Я ж із тих насправді невибагливих глядачів, які колись давно (тільки нікому не кажіть) любили КВН. І в моїй ностальгічній пам’яті Сморигін – неперевершена Джульєтта зі шпалами. Тепер кураж ця «Джульєтта» дуже розгубила.  Та і «Ромео» – Дмитро Танкович – оголошуючи номери не надто енергійно виглядає.

Загалом, мій перший досвід перегляду «Дизель-шоу», сподіваюсь, стане останнім. Хоча саме цей випуск виявився без звичних резонансних зашкварів – цього разу всю славу забрав «Квартал». А сексизмом, мізогінією і спекуляцією на родинних стереотипах, я так розумію, споживачів таких концертів не відлякаєш.