Знос без компенсації чи амністія земельних схем? Що чекає на віллу бізнесмена Мазепи

У парламенті з’явився проєкт, який пропонує «амністію дерибанникам» і карт-бланш чиновникам на відчуження лісів, прибережних та прикордонних смуг, заповідників, ландшафтних парків, пам'яток природи, ботанічних садів тощо (11185). Якщо парламент підтримає цю ініціативу, держава та громади зможуть повертати своє майно через суди лише впродовж п’яти років з моменту виділення. Забудовники вже розпочали масовану кампанію у ЗМІ, пояснюючи, чому претензії до них треба «обнулити». 

Більше того, аби заблокувати можливість прокуратурі захищати інтереси держави, забудовники вже звернулися до Конституційного Суду.

Ліси, природно-заповідний фонд, прибережні смуги та землі оборони завжди приваблювали забудовників та агробізнес. За часів президента-зрадника Януковича і на парламент, і на судову гілку влади впливав тогочасний заступник голови Адміністрації президента Андрій Портнов. І саме тоді парламент прийняв зміни до процесуальних кодексів, які обмежили суди у можливості захисту державою та територіальними громадами їхніх інтересів у судах. Від цього мали виграти насамперед недоброчесні забудовники. Але після старту судової реформи 2016-2017 років у Верховному Суді знайшли можливість не допустити реалізації цієї схеми.

Чому спроба Портнова провалилася?

За Януковича через парламент нардепи від «Батьківщини» Валерій Писаренко та Володимир Пилипенко провели зміни до законів, які мали обмежити можливість прокуратурі захищати у таких справах інтереси держави або громади. Центр політико-правових реформ наголосив у 2011 році, що парламент прийняв закон, який «захищає права рейдерів» і навів з цього приводу цитату Портнова: «Після цього кожен власник буде розуміти, що у нього це (майно) забрати вже ніяк не можливо».

Тобто ключова ідея лобістів забудовників полягала у тому, аби обмежити для прокуратури строк на звернення до суду з позовом і на оскарження судових рішень, про які не знала держава та громада як власники землі. Унаслідок цього багато роздерибанених земель лісового, водного, природно-заповідного фондів, рекреаційного призначення, оборони тощо стало б неможливо повернути через суди.

Спілка з нардепами-«батьківщинівцями» для Портнова був невипадковою. До того, як перейти на службу до Януковича, він посідав одну з керівних посад у передвиборчому штабі Юлії Тимошенко. У ті часи саме «Батьківщина» була пов’язана із низкою дерибанних історій на Київщині. Земля поблизу столиці, де збереглися зелені зони та незабудовані узбережжя,  – найдорожча. Мешканці громад, де зелені зони віддають під висотки, протистоять тітушками забудовників. 

Упродовж декількох років законодавчі норми, які суперечили інтересам держави та громад, суди таки застосовували. Але після реформи Верховного Суду стали на захист інтересів держави та територіальних громад. 

Велика палата Верховного Суду розглядає кожну справу у складі 21 судді. Це – особливо складні випадки. Так напрацьовується судова практика для всієї країни. Аби захистити право українців на водні та лісові ресурси, парки, об’єкти культурної спадщини Велика палата почала застосовувати ст. 391 Цивільного кодексу, яка дозволяє власникові вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Завдяки цьому вдалося повернути землі у Григорівському та Бузькому лиманах Чорного моря, на курорті Коблеве, у Ягорлицькій затоці, водоохоронній зоні вздовж річки Стугни тощо. Так само вдалося повернути громаді Києва історичну садибу Терещенків. 

І тепер вказану норму та ще одну, яка стосується можливості витребування власником майна з чужого незаконного володіння (ст. 388 Цивільного кодексу), автори законопроєкту пробують знищити. У такий спосіб намагаються поховати позитивну судову практику 2018-2024 років, бо попередні спроби зробити це в окремих справах Верховного Суду провалилися у його Великій палаті.

Хто ці лобісти?

Отже, наприкінці квітня у парламенті з’явилася законодавча ініціатива, яка може перевершити те, що намагалися узаконити у часи Януковича.

Головний автор ініціативи (11185) – народний депутат Степан Чернявський («Слуга народу»). Співавторами стали також народні депутати, які були обрані як представники партії влади від Київщини: Сергій Бунін та Олександр Горобець. Останній неодноразово писав депутатські звернення, які можна трактувати користь дерибанникам Біличансього лісу. До слова, у лавах «Батьківщини» на останніх місцевих виборах також виявлені пов’язані із дерибаном Біличанського лісу політики. Для того, щоб захистити цей ліс від забудови у суді активістам знадобилося 15 років.

Аналітик ГО «Українська природоохоронна група» Петро Тєстов наголошує: якщо за проєкт проголосують, то схемщикам достатньо буде просто дочекатись поки спливе п’ятирічний термін з моменту отримання ділянки: «Місцеві ради та Держгеокадастр регулярно «не помічають» природоохоронні території та ліси. Мовляв, вони не внесені в кадастр. Це десятки тисяч ділянок. Останніми роками прокуратура системно і успішно працює і скасовує такі землевідводи, бо законодавство захищає такі території незалежно від наявності кадастрової документації. Не дивно, що ця ініціатива йде від членів аграрного комітету. Ми неодноразово фіксували незаконне розорювання прибережних смуг чи заповідних територій, у тому числі від великих агрохолдингів».

Одночасно із такою законодавчою активністю у квітні стартувала потужна інформаційна кампанія. «Бізнес», який фігурує в останніх гучних корупційних розслідуваннях, прямо пропонує «обнулити» претензії до нього у земельних схемах. Тобто за фактом ті, хто нині ходить під підозрою, вимагає зробити те ж саме, що хотів зробити Портнов 12 років тому –  «забрати вже ніяк не можливо».

Флагманом медіакампанії тут виступає скандальний забудовник Ігор Мазепа, якого Державне бюро розслідувань звинувачує у махінаціях із землею. Підприємець тепер розповідає про те, що обнулити претензії до таких, як він, пропонує Рада підприємців.

Необхідність змінювати законодавство Мазепа пояснює тим, що у законі нібито є «сірі зони» для недоброчесних «ментів». 

Мазепа – це бізнес-партнер забудовника та ексмера Ірпеня, фігуранта журналістських антикорупційних розслідувань Володимира Карплюка, з командою якого тісно комунікує нардеп-мажоритарник цього округу і… один зі співавторів проєкту – депутат Горобець.

На таку інформаційну кампанію і заклики «обнулити» претензії до забудовників відреагував Микола Малуха, представник проєкту «Ціна держави». 

Він зазначив, що деякі бізнесмени не хочуть докорінних змін, а вимагають лише окремих «плюшок» для своєї діяльності.

Яка практика Верховного Суду?

Невеликий законопроєкт на кілька сторінок може зруйнувати якісну судову практику Великої палати, яку почали формувати наприкінці 2018 року. Мова йде про справи Григорівського лиману в Одеській області, Новомосковського та Миколаївського лісових господарств Дніпропетровщини та Миколаївщини відповідно. У цих справах суддею-доповідачем був Дмитро Гудима, який після шести років роботи у Великій Палаті зараз є суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

«Право приватної власності не може виникнути на об’єкти, які не можна у приватну власність передавати. Навіть якщо рада чи інший орган прийняли рішення про виділення певній особі землі на березі річки чи моря у приватну власність для будівництва житла, і ця особа зареєструвала за собою право приватної власності, то згідно з висновками Верховного Суду володільцем такої ділянки залишається громада чи держава. А той, хто зареєстрував за собою зазначене право, мав усвідомлювати, що за законом не може його набути. Тому суд не витребовує такий об’єкт за ст. 387-388 Цивільного кодексу, а повертає їх громаді чи державі в порядку усунення перешкод за ст. 391 цього закону. Законопроєкт 11185 фактично покликаний зруйнувати таку судову практику», – зауважив суддя Гудима.

Практику застосування норм права щодо повернення державі та громадам земель лісового і водного фондів Велика палата Верховного Суду «зацементувала» у 2021 році у справі Бориспільського лісгоспу (постанову писала тодішня голова Верховного Суду Валентина Данішевська).

Той, хто зареєстрував за собою право власності на майно держави чи громади, мав усвідомлювати, що за законом не може його набути

До слова, у Європейському суді з прав людини теж є приклади таких спорів. І цей орган ставав на бік держави. Так, у справі «Депаль проти Франції» мова йшла про француза, який ще у 1960 році придбав будинок, частково розташований на морському узбережжі, яке є державною власністю. Аж до 1992 року заявник мав дозволи на користування цією землею, за якими він не мав права на відшкодування вартості того, що там споруджене. 

У 1986 році законодавство Франції зупинило продовження дозволів на зайняття морських земель державної власності, заявник втратив право на цю землю. Влада постановила, що Депаль має знести свій будинок без отримання відшкодування, бо, згідно з отриманими дозволами, знав, що не може на таке відшкодування претендувати. Європейський суд таку позицію держави підтримав.

Велика Палата Верховного суду у постанові, яку оформив суддя Гудима, звертала увагу на те, що, на відміну від справи Депаля, в Україні недобросовісні набувачі земельних ділянок прибережних захисних смуг безкоштовно і незаконно їх отримують для будівництва й обслуговування житла і господарських споруд за рішеннями органів влади та перепродують далі. Більше того, в Україні таке будівництво на цих землях заборонене, у приватній власності вони перебувати не можуть, а право оренди на них можна оформити для обмежених цілей, не пов’язаних зі спорудженням житла.

У справі про повернення громаді Полтави земельної ділянки на території пам’ятки садово-паркового мистецтва суддя доповідач Олег Ткачук наголосив, що, згідно з Конституцією України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об'єктами права власності Українського народу, і забезпечити це право мають закони.

«Має бути судовий контроль за дотриманням цієї норми. Інакше право буде як гасло – на папері. Верховний Суд сформував чітку правову позицію: вимоги про повернення у власність народу історичних пам’яток, земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, водного фонду, парків, цінних об’єктів культурної спадщини, не можуть бути обмежені часом. Верховний Суд має достатньо повноважень, щоб забезпечити співмірність інтересів держави і людини, та пропорційність втручання держави у приватні інтереси. Проєкт 11185 має внутрішні суперечності. Якщо він надійде до Верховного Суду, ми будемо його вивчати і внесемо пропозиції. Обмеження якимось строком права на звернення до суду з метою повернення майна законному власнику, думаю, недоцільно», – зазначив суддя Ткачук.

Наприкінці минулого року голова партії «Слуга народу» Олена Шуляк лобіювала іншу ініціативу забудовників, яка стосується прибережних смуг (9664). Цей законопроєкт, який досі перебуває на розгляді парламенту, так само може поламати якісну судову практику.

Що відбувається у Конституційному суді?

Забудовники діють не лише через окремих депутатів Верховної Ради. До Конституційного Суду України надійшла скарга ТОВ «Рейнір Бізнес Груп». Її наприкінці квітня вже взяв до розгляду другий сенат Конституційного суду (судді: Сергій Головатий, Віктор Городовенко, Василь Лемак, Володимир Мойсик, Олег Первомайський, Галина Юровська). 

Позивачі оспорюють право прокурорів виступати в інтересах держави у справах, які стосуються захисту інтересів держави і громад (стаття 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Зазначене товариство-скаржник було відповідачем у справі за позовом прокуратури про захист земель водного фонду, які роздала Козинська селищна рада (у Козині, Кончі Заспі – одні з найдорожчих ділянок поблизу столиці).

Забудовники намагалися довести своє право власності на земельні ділянки водного фонду площею 17 га. Верховний Суд погодився із задоволенням позову прокуратури та повернув ці землі громаді. Вважав, що спірні ділянки є землями водного фонду і не могли набуватися товариством у власність, а громада не позбувалася володіння ними.

Якби діяли норми, які зараз пропонують автори законопроєкту, то захистити б цей водний фонд було б неможливо. У прокуратурі зазначають, що окремі положення створюють загрозу безпідставного вибуття з державної/комунальної власності заповідних земель, її надр, природніх ресурсів, у тому числі внаслідок запровадження строку давності для задоволення вимог про витребування майна у добросовісного набувача.

«Крім того, приписи законопроєкту (11185) можуть негативно вплинути на ефективність захисту інтересів держави в суді, руйнуючи сталу та ефективну судову практику щодо правових режимів землі та способів захисту. Є загроза, що може бути знівельована існуюча судова практика, у тому числі Верховного Суду, охорони навколишнього природного середовища, захисту екологічних прав, оскільки судами напрацьовано позицію, що справи такої категорії (наприклад, про незаконне вибуття заповідних територій) не мають строків давності», – зазначив керівник спеціалізованої екологічної прокуратури Борис Індиченко.

У прокуратурі додають, що проєкт 11185 ще опрацьовується та щодо нього буде надано пропозиції і зауваження.

У 100% таких ситуацій бізнес виступає співучасником злочину, набуваючи право власності на крадене

Верховна Рада попереднього скликання намагалася змінити положення Цивільного кодексу України та повернути ті норми, які з нього видалили за часів Портнова. Таку ініціативу (4521) подали у 2016 році нардепи Ігор Луценко, Остап Єднак, які пішли захищати країну, та низка інших парламентарів. Але його так і не розглянули.

Луценко, який зараз служить у Збройних Силах України, ознайомився із законодавчою ініціативою чинних нардепів, які намагаються змінити Цивільний кодекс, і зазначає: «Це схоже на спробу амністії земельних та інших злочинів, скоєних несумлінним бізнесом у спайці з корумпованими посадовцями. З таким посилом, що давайте розбиратися з чиновниками, а бізнес залиште у спокої. У 100% таких ситуацій бізнес виступає співучасником злочину, набуваючи право власності на крадене. Від такої норми постраждають ті нечисленні компанії, котрі намагаються працювати відповідно закону, адже у конкурентній боротьбі за землю та інші активи вони програють шахраям».

Якщо законодавство перестане захищати зелені зони, прибережні смуги, активні представники громади знову будуть виходити і валити паркани. Але самосуд – точно не те, що наблизить нас до вступу в ЄС. 

Новий проєкт (11185) розглядатиме Комітет з питань правової політики, який очолює Денис Маслов («Слуга народу»). Ця законодавча ініціатива – далеко не єдина, яку просувають лобісти забудовників у часи війни.

За останні кілька років у парламенті України зареєстрували низку законів в інтересах забудовників. Частину з них вдається блокувати, але на початку року один із них прийняли, і наприкінці травня він набере чинності (9627). Цей закон передбачає швидку зміну цільового призначення сільськогосподарської землі під промисловість. І для такого випадку антикорупційні бар’єри не спрацювали.