ЄС буде змушений дотримуватися прикладу США й також запровадити тарифи проти Китаю, подобається йому це чи ні, інакше Європа зіткнеться з торговельним ударом від меркантилізму Сі Цзіньпіна. Потік автомобілів, акумуляторів та екологічно чистих компонентів з Китаю, разом узятих, становитиме екзистенційну загрозу для європейської моделі соціального ринку.
Британії також доведеться наслідувати цей приклад або стати останньою інстанцією для китайських компаній з великими боргами, які відчайдушно шукають закордонний ринок збуту для надлишкових товарів, які вони не можуть продати у власній депресивній економіці. Це може знищити виробничу базу Великої Британії протягом десятиліття, вважає The Telegraph.
Відкрита світова економіка не може співіснувати за нормальних умов торгівлі з деформованою китайською економікою, на яку припадає 13% світового споживання, але яка виробляє 31% світових промислових товарів. Це наслідок гіперінвестиційної стратегії, якою керує Комуністична партія.
Західні уряди змирилися з експортним "китайським цунамі", але тепер стало відомо, якої шкоди воно завдало згуртованості західних демократій. Більшість економістів припускали, що такий шок був одноразовим епізодом: світ відновить рівновагу, коли Китай перейде до економіки споживання. Цього не сталося.
"Вашингтон не збирається миритися з цим ще більшим "китайським шоком". Вони витісняють виробничі компанії з бізнесу в Європі. Ми не дозволимо цьому статися тут, в Америці. Ми не дозволимо Китаю заполонити наш ринок. Майбутнє електромобілів буде створено в Америці профспілковими працівниками. І крапка", — сказав Джо Байден.
Китай вже знищив сонячну енергетику ЄС, спочатку скопіювавши технологію, а потім заполонивши ринок. Він слідує тому ж сценарію з вітровими турбінами. На черзі електролізери. Незабаром це станеться і з електромобілями, оскільки китайські автовиробники можуть отримувати набагато більший прибуток з кожного автомобіля за кордоном, зазначає газета.
Політична економіка Європи не в тому стані, щоб пережити цей шок. Економічне зростання у великих розвинених країнах було незначним протягом 15 років.