Правди ніхто не розповів. Наскільки справді боляче втрачати голову на гільйотині
Правди ніхто не розповів. Наскільки справді боляче втрачати голову на гільйотині

Правди ніхто не розповів. Наскільки справді боляче втрачати голову на гільйотині

Дослідники зібрали воєдино все, що нам відомо про обезголовлення на гільйотині — наскільки це боляче і чи зберігається свідомість.

Чи боляче втрачати голову на гільйотині? На жаль, немає нікого, хто мав подібний досвід і міг би його описати. Проте дослідники зібрали безліч свідчень, які вказують на те, що може відчувати людина, страчена на гільйотині, пише IFLScience.

Гільйотина — винахід, призначений для швидкого обезголовлення людей за допомогою великого леза, що падає. Конструкція активно використовувалася французькими революціонерами 18 століття, і використовувалася для страти в країні аж до 20 століття. Останньою людиною, страченою на гільйотині у Франції, був Хаміда Джандубі 10 вересня 1977 року.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

За оцінками істориків, під час Французької революції на гільйотині було обезголовлено від 15 000 до 17 000 людей, більшість з яких були "простими людьми", а зовсім не багатими аристократами та декадентськими членами королівської сім'ї. Припускають, що широке використання гільйотини було зумовлене тим, що її вважали відносно гуманною формою страти.

За словами французького лікаря, доктора Жозефа-Ігнаса Гільотена, який виступав за використання гільйотини, за допомогою цієї пекельної машини можна знести людині голову в одну мить і "ви зовсім не постраждаєте". Принаймні так він заявляв 1789 року Національним зборам Франції. Спочатку його припущення викликало сміх, але вже за три роки Національні збори проголосували за ухвалення закону про гільйотину, назвавши її "найщаднішим" зі смертоносних методів.

Зазначимо, що є безліч свідчень про те, що голови людей, схоже, залишалися притомними навіть після того, як їх було відрубано гільйотиною, проте важко зрозуміти, чи так це насправді. Однак одна з найвідоміших історій сталася 1905 року, коли доктор Жак Бор'є став свідком страти в Парижі. Тоді він помітив, що після страти відрубана голова все ще ворушиться, у неї сіпаються очі, а рот спотворений спазмом. Він також повідомляв, що після вигуку імені страченого, його зіниці розширилися, а погляд був ясним. За словами Бор'є, тоді йому здавалося, що на нього "дивляться живі очі".

Утім, цілком можливо, що все описане вище є не більше ніж м'язовими спазмами в передсмертній агонії, а зовсім не свідченням того, що свідомість страченого залишалася "живою" навіть після обезголовлення.

У 2013, щоб краще зрозуміти реакцію мозку на обезголовлення, вчені розрубали голови кільком наркотизованим щурам, використовуючи мініатюрну гільйотину. У процесі вчені також використовували електроенцефалограму, що дало їм змогу відстежувати мозкову активність тварин у момент "страти".

Результати показують, що активність мозку щура "значно збільшилася" протягом 15 секунд після обезголовлення, що дає змогу припустити, що тварини могли відчувати певне почуття болю. За словами команди, ці реакції, ймовірно, свідчать про те, що ненаркотизовані щури, найімовірніше, сприйматимуть обезголовлення як болюче до настання повної втрати чутливості.

У 2023 році вчені провели додаткове дослідження, щоб зрозуміти, чи зберігається будь-яка свідомість після обезголовлення. Вчені розглянули всі відомі дані та дійшли висновку, що це дуже малоймовірно. Вони припускають, що смерть від обезголовлення настає майже миттєво.

Автори дослідження визнають, що наразі наука володіє лише мізерними даними. І все ж, вони вказують на те, що втрата свідомості відбувається майже миттєво при обезголовленні як на моделях людини, так і на гризунах. На жаль, вчені також визнають, що ця таємниця, цілком ймовірно, так і залишиться загадкою для науки.

Раніше Фокус писав про те, що втрачені обряди знову відкрито: у піраміді мая виявили докази ритуального обезголовлення.

Теги по теме
ученые исследование
Источник материала
Поделиться сюжетом