Лікарі розкривають довгострокові когнітивні наслідки легкої форми COVID-19

Дослідження показують, що хоча найсерйозніші наслідки SARS-CoV-2 спостерігалися у пацієнтів із гострою формою COVID-19, люди, які перенесли легші випадки та не були госпіталізовані, також повідомляли про симптоми втрати пам’яті та дефіциту уваги, які тривали понад 18 місяців після інфікування.

Втрата пам’яті та дефіцит уваги є поширеними скаргами серед тих, хто переніс важку форму COVID-19. Однак ці та інші когнітивні порушення також спостерігалися у пацієнтів з легкими випадками захворювання більше ніж через 18 місяців після зараження, згідно з дослідженням дослідників з Університету Сан-Паулу (USP) у Бразилії.

Стаття про дослідження опублікована в журналі BMC Psychology. Автори пишуть, що отримані дані підкреслюють необхідність більш комплексної реабілітації для усунення тривалих когнітивних наслідків тривалого COVID-19.

Дані, зібрані від 302 добровольців, вказували на когнітивні порушення у 11,7% пацієнтів з легким ступенем, 39,2% пацієнтів із середнім ступенем тяжкості та 48,9% пацієнтів із тяжким ступенем тяжкості.

«Хоча шкода, завдана хворобою у вигляді втрати пам’яті, дефіциту уваги та повільної обробки даних, зростає пропорційно її серйозності, ті самі проблеми стосуються далеко не мізерної кількості людей – близько 100 у нашому дослідженні – які мали легку або помірний COVID», — сказав Антоніо де Падуа Серафім, перший автор статті та професор Інституту психології (IP-USP).

Результати дослідження, яке фінансувалося FAPESP, свідчать про потенційний вплив нейрозапалення через інфекцію SARS-CoV-2.

«Відомо, що втрата пам’яті та дефіцит уваги пов’язані з постінтенсивним синдромом через інтубацію під глибоким наркозом. Однак деякі дані, проаналізовані в ході дослідження, були отримані від пацієнтів, які не потребували інтенсивної терапії або навіть не мали симптомів, достатніх для госпіталізації, і, з усім тим, демонстрували втрату пам’яті та дефіцит уваги. Таким чином, отримані дані відкрили нам очі на питання нейрозапалення, викликаного COVID-19», — сказав Серафім.

Пам’ять і увага є важливими когнітивними функціями, які впливають на повсякденне життя людей. Відображаючи це, учасники дослідження з поганою пам’яттю та тестами на увагу повідомили про труднощі із пригадуванням слів або виконанням рутинних дій, таких як забування каструль на плиті або неможливість забрати дітей зі школи.

«Ієрархічно кажучи, увага є основною функцією в усій психічній діяльності, і це пояснює, чому дефіцит уваги має такий величезний вплив на повсякденне життя людей. Якісна увага потрібна, щоб думати і діяти різними способами одночасно. Погіршення уваги своєю чергою позначається на пам’яті. У деяких випадках активність уваги настільки розпорошена, що кожен новий стимул [або майбутня діяльність] розчиняється, так що людина не може згадати, що вона робила. Це також впливає на процес обробки, що передбачає швидке прийняття рішень на основі інформації», – сказав він.

Когнітивна реабілітація

За словами Серафіма, протягом деякого часу всі докази показують, що SARS-CoV-2 може вражати центральну нервову систему, а також легені, нирки, серце та м’язи, але ступінь шкоди, яку він може завдати, недостатньо вивчений. «Ми не знаємо, чи когнітивні порушення через COVID-19 є постійними, і зараз ми оцінюємо способи втручання в цей процес», — сказав він.

У партнерстві з іншими дослідниками USP Serafim розробляє програми, щоб спробувати пом’якшити когнітивні втрати, спричинені COVID-19. Мета полягає в тому, щоб з’ясувати, чи можуть такі методи, як нейростимуляція та нейрофідбек, пом’якшити або зберегти втрату пам’яті та дефіцит уваги.

«Обидва є неінвазивними методами, спрямованими на покращення функцій мозку за допомогою нейромодуляції, яка може стимулювати зв’язки між нейронами в мозку [синапси]. Поки що ми маємо лише тематичні дослідження. Наприклад, у випадку лікаря, який перебував у відділенні інтенсивної терапії протягом 34 днів, ми провели протокол нейрозворотного зв’язку, який часто використовують для вивчення пацієнтів із синдромом дефіциту уваги, і він добре одужав. Але це був поодинокий випадок», – сказав він.

«Грунтуючись на отриманих нами знаннях про методи когнітивної стимуляції та реабілітації, я вважаю, що можливо покращити нейронні зв’язки за допомогою тренування мозку для стимулювання загальних когнітивних здібностей. Важка фаза пандемії минула, але наслідки залишаються. Тому це не закрита справа. Багато людей було інфіковано, і багато хто має подібні наслідки. Однак у нас немає ефективної програми втручання не лише в емоційні аспекти, а й у когнітивні труднощі, спричинені COVID-19».