Чи потрібна Україні ратифікація Римського статуту?
Чи потрібна Україні ратифікація Римського статуту?

Чи потрібна Україні ратифікація Римського статуту?

Ця дуже важлива інформація і вона не має лише позитивного чи негативного забарвлення. Але вона показує, що влада знову приймає рішення, наслідки яких не прораховує

Зміст

А от це відкриває поле для дискусії на тему. Тому що на кону безпека та свобода наших військовослужбовців всіх рівнів — від солдата до генералів.

Зеленський вніс до Верховної Ради законопроєкт про ратифікацію Римського статуту та змін у законодавстві. Раніше Кримінальний кодекс України не передбачав кримінальної відповідальності за злочини проти людяності та за воєнні злочини. Документ моє закрити ці прогалини

І тут є нюанс. Зеленський цим відкриває скриньку Пандори. Поясню про що мова.

Станом на квітень 2013 року Римський статут ратифікували 122 держави світу. Серед 193 держав-членів ООН його ратифікувала лише 121 держава (острови Кука не є членами ООН), 31 — підписали, але не ратифікували, а 41 — взагалі не підписали.

Читайте також: Війни майбутнього

Деякі держави принципово негативно ставляться до самої ідеї існування МКС. На їхню думку, МКС обмежує суверенітет держави та має невизначено широку компетенцію. Серед цих країн США та Ізраїль. І влада цих країн набагато краще розуміє всі небезпечні моменти та нюанси. А те, що ці дві країни безпеку своїх громадян ставлять на перше місце — давно відомий факт. До речі, Росія та Китай теж не ратифікують Римський статут, але зовсім з іншої причини. Влада цих країн має намір таким чином захистити себе, а не своїх громадян.

Хочу нагадати, що адміністрація Буша-молодшого, прорахувавши всю небезпеку та маючи на меті захист власних військовослужбовців, взагалі відмовилась від участі в Римському статуті, назвавши його таким, що порушує національні інтереси та суверенітет США. Хоча Буш-молодший не був же найвеличнішим політичним діячем сучасності за версією Андрія Єрмака і тому прийняв рішення в інтересах військовослужбовців — громадян США, а не для чогось іншого.

Окрім того, у 2002 році в США був ухвалений спеціальний Закон про захист американських військовослужбовців, котрий дозволив застосування військової сили для визволення будь-якого американського громадянина, або громадян країн союзників США, затриманих на території будь-якої держави. Навіть якщо він був затриманий на підставі рішень, згідно з Римським статутом.

Водночас США уклали низку двосторонніх угод, в котрих зобов'язали відповідні держави не видавати підозрюваних американських громадян Міжнародному кримінальному суду; у разі порушення цих домовленостей США припинять надавати військову допомогу та будь-яку іншу підтримку.

Читайте також: Візія перемоги

Але в Україні люблять створювати Офіси простих рішень, а не прогнозувати наслідки своїх дій, тому не треба дивуватися, коли керівництво країни радило українцям напередодні повномасштабного вторгнення готуватися до травневих шашликів, а не до оборони країни та рятування життів своїх близьких.

Так, якби Україна ратифікувала договір, то стала б членом Асамблеї держав-учасників і могла б ставити питання на порядок денний Асамблеї, мати свого суддю і брати участь у роботі суду.

Але гарантовано і те, що уряди країн, які мають близькі та дружні стосунки з Росією використали б це проти наших воїнів. Наприклад Угорщина чи Бразилія могли б стати інструментами для переслідування українських військових різного рівня. І це треба розуміти.

Читайте також: До влади слід ставитися як до сервісу

А також треба розуміти, чи зможе Україна надати та забезпечити гідний рівень безпеки та захисту тим, хто сьогодні боронить Україну. Можете пригадати справу нацгвардійця Віталія Марківа, за плечима якого трирічне перебування в італійській в’язниці за сфабрикованою справою, за якою легко побачити вуха Кремля. І це лише один з випадків. А їх значно більше. Тож треба все враховувати.

Ніхто не заважає Зеленському ініціювати в Україні введення кримінальної відповідальності за злочини проти людяності та за воєнні злочини, щоб врегулювати це питання на законодавчому рівні. Але треба бути дуже недалекоглядним, щоб віддати цей інструмент в руки, які можуть бути руками ворога.

Розумію, що схильність до простих рішень — це фішка Зеленського, але треба ж і головою думати та прораховувати наслідки. Чи наслідки прораховані й це навмисно робиться?

Джерело

Про автора. Борислав Береза, громадський діяч, колишній народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Теги по теме
Украина США Владимир Зеленский Вооруженные силы Украины Новости Новости политики Израиль военные Криминал
Источник материала
loader
loader