«В Асада треба забрати орден Ярослава Мудрого». Як розвивались відносини України й Сирії за роки Незалежності?

Але як взагалі дійшло спочатку до закриття посольств двох країн у відповідних столицях, а потім і до розриву дипломатичних відносин? Як так сталося, що понад 20 років тому Башар аль-Асад був нагороджений орденом Ярослава Мудрого – однією з найвищих державних нагород України? І чому відносини з батьком Башара – Хафезом Асадом в України були доволі приязними, а Дамаск вже за кілька тижнів визнав Незалежність України, ще в грудні 1991 року? Розповідаємо.

Сирія була четвертою арабською країною, яка визнала Незалежну Українську державу. Сталося це 28 грудня 1991 року – рівно через чотири тижні після українського референдуму про Незалежність. Буквально на пару днів Сирію тоді випередили три інші арабські країни – Лівія, Туніс та Алжир.

А дипломатичні відносини з Києвом Дамаск встановив в березні 1992 року – наприклад, на понад рік випередивши Саудівську Аравію.

Взагалі відносини Києва з Сирією були нормальні в 1990-ті роки, коли в Дамаску керував Хафез Асад (батько Башара) – вони не були супер-теплими чи тим більше стратегічними, але й не були прохолодними.

«За Хафеза Асада більшу частину його керування Сирією Україна була частиною СРСР, і потім ця традиція зберігалася. Він дивився на Україну як на таку собі пострадянську республіку», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

Сирійський повстанець біля зруйнованого бюста покійного лідера Сирії Хафеза Асада. Дамаск, 11 грудня 2024 року

Орден для Асада

У 2000 році Хафез Асад помирає і до влади приходить його син Башар аль-Асад. Разом родина Асадів правила Сирією понад 50 років – з 1971 року.

Із Асадом-молодшим відносини на початку потеплішали і в 2002 році тодішній президент України Леонід Кучма здійснив візит до Дамаска.

«Глави двох держав обговорили ситуацію на Близькому Сході і дійшли думки, що встановлення цілковитого і справедливого миру в регіоні можливе лише шляхом беззастережного виконання всіма сторонами конфлікту резолюції Ради безпеки ООН на основі принципу «земля в обмін на мир», – говорилось тоді в пресрелізі про візит, який тривав аж чотири дні – з 20 по 23 квітня 2002 року.

Тодішні президент України Леонід Кучма (праворуч) і президент Сирії Башар аль-Асад проходять повз почесну варту перед початком переговорів віч-на-віч. Дамаск, Сирія, 20 квітня 2002 року

Тоді було близькосхідне турне президента України, яке охопило також і Ліван та Йорданію.

«Сторони також обговорили перспективи двосторонньої співпраці, зокрема в енергетичній, машинобудівній, сільськогосподарській галузях і у сфері водного господарства» , – інформувала тоді українців Адміністрація президента.

Сам Леонід Кучма тоді сказав журналістам, які його супроводжували, що «Сирія є країною великих, невичерпних можливостей для України» і пошкодував, що не приїхав до Дамаска раніше. Особливо український лідер відзначив «райдужні перспективи» для української економіки при співробітництві із Сирією».

Тодішні президент України Леонід Кучма (ліворуч) і президент Сирії Башар аль-Асад під час переговорів віч-на-віч. Дамаск, Сирія, 20 квітня 2002 року

У перший день візиту Леонід Кучма нагородив Башара аль-Асада Орденом Ярослава Мудрого за «видатний особистий внесок у розвиток українсько-сирійських відносин».

Треба сказати, що практика нагороди авторитарних лідерів Сходу високими українським орденами не була чимось винятковим. Так, наприклад, кавалером Ордену Ярослава Мудрого був і Гейдар Алієв – батько нинішнього азербайджанського президента.

Віктор Ющенко, скажімо, нагородив Орденом Богдана Хмельницького скинутого пізніше лідера Лівії Муамара Каддафі.

Цікавий момент: Башар аль-Асад отримав Орден Ярослава Мудрого I ступеня, перескочивши ІІ і ІІІ ступені.

Копія указу президента України про нагородження Башара аль-Асада Орденом Ярослава Мудрого

«Питання повернення орденів, скасування почесних звань – раніше не було процедури позбавлення. А зараз уже ухвалений закон і тепер це робити буде простіше. Мабуть, всі вже забули про цей орден для Асада – але треба, звісно, забрати! Тут не повинно бути питань», – каже в інтерв’ю Ігор Семиволос.

Янукович і Асад: іронія долі

Башар аль-Асад побував і в Україні, здійснивши офіційний візит 2-3 грудня 2010 року. Приймав його тоді президент Віктор Янукович, який на той час був на президентській посаді менш ніж рік.

Тодішні президент України Віктор Янукович (ліворуч) і президент Сирії Башар аль-Асад біля солдатів роти почесної варти під час офіційної церемонії. Київ, 3 грудня 2010 року

Зустрівся тоді Асад в Києві і з тодішніми прем’єром Миколою Азаровим та головою Верховної Ради Володимиром Литвином.

«Центральної темою переговорів стало торговельно-економічне співробітництво, яке складає основу українсько-сирійських відносин. Сторонами були підтверджені наміри укласти Угоду про зону вільної торгівлі, забезпечити ефективне використання транзитного потенціалу країн шляхом поглиблення співпраці в транспортній галузі, розвивати співробітництво в промисловій, сільськогосподарській, електроенергетичній та інших галузях», – звітували тоді офіційні пресрелізи.

Головним здобутком візиту Асада стала Консульська конвенція, але підписали й інші документи – включно з карантином і захистом рослин.

Віктор Янукович через майже чотири роки втече в Москву після народного повстання – Революції гідності 2013-2014 років.

За іронією долі до Москви втече і Башар аль-Асад – теж під тиском повстанців.

Жертвою правління Януковича стала Небесна сотня. Жертвами правління Асада були десятки тисяч цивільних під час збройного придушення виступів населення в середині 2010-х років і громадянської війни в Сирії.

Як дійшло до повного розриву?

Ситуацію в українсько-сирійських відносинах змінило повстання проти правління Башара аль-Асада, що вибухнуло весною 2011 року і було частиною «Арабської весни». Жорстоке придушення цих виступів сирійською владою призвело до міжнародної ізоляції Асада.

Він почав зближуватись сильно з Росією та Іраном.

Після анексію Криму Росією в 2014 році сирійські дипломати голосували проти резолюцій ООН на підтримку територіальної цілісності України.

Табло з результатами голосування за резолюцію Генасамблеї ООН щодо територіальної цілісності України. Навпроти назви «Сирійська Арабська Республіка» – червоний хрестик (в другій колонці справа). Вона була проти і не підтримала Україну. Нью-Йорк, 27 березня 2014 року

У відповідь на це в 2016 році Україна закрила свою посольство в Дамаску. Ч

ерез два роки Київ наказав сирійським дипломатам виїхати і закрив посольство Сирії в Україні.

«Сирія визнала окупацію українських територій, визнала Крим російським, визнала українські регіони російськими.

Тобто в принципі можна сказати, що Сирія втратила свою суб’єктність, а той режим Асада повністю керувався в тому числі і з Москви – з ним не було сенсу підтримувати відносини. Тим більше, що режим Асада демонстрував ворожість до України», – пояснює Семиволос.

Із Кримом Асад окремо розвивав відносини в форматі «Сирія-Крим», на півострів їздили сирійські делегації.

Через таку політику Башара аль-Асада занесли до бази «Миротворця», куди заносять прізвища тих, хто становить загрозу національній безпеці України.

Російський президент Володимир Путін з Башаром аль-Асадом у Москві. 24 липня 2024 року. До падіння режиму Асада залишалось трохи більше чотирьох місяців

Особливо Асад взяв ухил в бік Москви в 2015 році, коли в Сирії з’явились російські війська, а потім і найманці ПВК «Вагнер».

З початком повномасштабної агресії Росії проти України Асад визнав «незалежність» угруповань «ДНР» та «ЛНР» – після того, як це зробив Кремль напередодні самого вторгнення.

Це призвело до того, що Україна розірвала дипломатичні відносини з Сирією 30 червня 2022 року – через 30 років після їхнього встановлення.

Відносини з новою Сирією

Не є відтак дивним, що Україна могла мати причетність до допомоги сирійським повстанцям, які 8 грудня 2024 року повалили режим Башар аль-Асада, взявши Дамаск.

За даними газети The Washington Post, чотири-п’ять тижнів тому українська військова розвідка відправила близько 20 досвідчених операторів безпілотників і близько 150 FPV-дронів в штаб-квартиру повстанців в Ідлібі, аби допомогти повстанському угрупованню «Хаят Тахрір аш-Шам» (ХТШ).

Люди тримають величезний прапор сирійської опозиції на площі Умаяд в Дамаску 9 грудня 2024 після взяття антиасадськими силами столиці Сирії

І хоча допомога України повстанцям в Сирії не була вирішальною в поваленні режиму Асада, однак Київ вважав, що в нього розв’язані руки після багатьох років вкрай недружньої і ворожої політики, яку проводив Асад щодо України.

Хоча офіційно Київ заперечує допомогу повстанцям, чільне джерело в ГУР сказало Радіо Свобода, що «утримується від будь-яких коментарів на цю тему». А МЗС України раніше – коли ще повстанці в Сирії прямували на Дамаск – виступило із заявою, в якій йшлося, що Україна «категорично відкидає безпідставні звинувачення» Росії на свою адресу у нібито причетності до загострення безпекової ситуації в Сирії.

«Україна підтримувала комунікацію з опозиційними силами в Сирії. Переважно це була комунікація з політичним крилом. У нас немає перешкод для відновлення відносин – як тільки буде створений перехідний уряд – то будуть вже комунікації з ним. А повноцінне відновлення відносин вже станеться, очевидно, після виборів у Сирії. Тобто після якихось трансформаційних процесів, а може, й раніше. Це буде також залежати, як буде реагувати і Європа – бо ми щонайменше будемо озиратися на Європейський союз», – каже в інтерв’ю Ігор Семиволос.

Але Київ привітав зміну влади в Сирії і МЗС України закликав новий Дамаск переглянути свої відносини «з путінським режимом».

У МЗС також нагадали, що саме Москва спонукала режим Башара Асада до незаконного визнання російської спроби анексії Криму та тимчасової окупації частин Донецької та Луганської областей, а владу Асада названо в заяві «злочинним асадівським режимом».

МЗС України додало: «Маємо надію, що в майбутньому Сирія стане державою, яка поважатиме міжнародне право, зокрема територіальну цілісність та суверенітет України, що прокладе шлях до відновлення двосторонніх відносин і повноцінного політичного діалогу між Києвом та Дамаском».

Джерело