Сексуальні домагання у театрах і вузах: купа випадків та всього дві кримінальні справи

Під час нацвідбору на Євробачення співачка Абіє розповіла, що стала жертвою домагань. Абіє співала пісню про дім і закликала жінок не мовчати, коли їх кривдять.  “Все, що відбувається в Карпенка-Карого, в Поплавського (КНУКіМ. — Ред.), Молодому театрі — це не норма”, — заявила співачка під оплески в залі.

Виступ Абіє на підтримку жінок став продовженням гучного скандалу, який вже місяць триває в Україні. Студенти, актори, викладачі театрів і навчальних закладів в різних регіонах говорять про домагання.  У соцмережах під хештегом #немовчи є понад сім тисяч дописів про приниження, домагання, насильство і пости на підтримку людей, які це пережили. Жінки діляться історіями про доторки і поцілунки, на які не давали згоду, про образи, побиття і плювки в обличчя.

Лише кілька місяців в Україні існує покарання за сексуальні домагання. За такі дії може бути відповідальність, якщо їх вчинили після 19 грудня 2024 року, тобто після того, як почав діяти закон. Серед людей, на адресу яких лунають закиди у домаганнях та насильстві, відомі імена – культурні діячі, режисери, викладачі і лауреати премій.

На лінію правничої допомоги “ЮрФем: підтримка” надійшло кілька десятків звернень постраждалих від сексуального домагання і сексуального насильства. Поліція відкрила вже дві кримінальних справи. Яке покарання загрожує за сексуальне домагання, як на звинувачення реагують правоохоронці, чому саме зараз жінки почали про це говорити, розбиралась в ВВС Україна.

• Сексуальне насильство за зачиненими дверима інституцій культури та освіти

Це моя історія теж. Більше не можна мовчати

“Я вирішила сказати про це під час нацвідбору на Євробачення, бо це моя історія теж. Це історія мого болю, страху, мого мовчання. Треба зло називати злом і добиватися покарання для кривдників”, – говорить Абіє (Наталія Шевченко) у розмові з ВВС Україна.

25-річна співачка розповідає, що кілька разів у житті пережила сексуальне домагання і завжди боялась про це комусь розповісти, їй було соромно. Співачка не хоче розкривати подробиць того, що саме з нею сталося.

“Багато моїх подруг теж пережили це і проживають зараз. Це жорстоко і несправедливо. Так не має бути. Треба впроваджувати в освітніх закладах нормальну сексуальну освіту. І про рівність не тільки говорити, а робити її нормою”,- говорить Абіє.

Співачка має багато друзів в університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого та в Молодому театрі. Разом з ними вона вийшла на протест 10 лютого у центрі Києва, де вимагали відставки режисера Андрія Білоуса.

Саме з історії Андрія Білоуса – викладача головного театрального вузу країни імені Карпенка-Карого і художнього керівника столичного Молодого театру – почалась кампанія #немовчи, лавина зізнань про насильство в українських театрах та вишах.

Софія Сапожнік, колишня студентка Карпенка-Карого, у січні 2025 року першою розповіла в інтерв’ю, що зазнала сексуальних домагань від Білоуса.

За її словами, він схиляв її зайнятися сексом з одногрупниками, надсилав інтимні фото і закликав роздягатися, бо тіло – “це акторський інструмент”.

• Статевий “гігант” з університету ім. І. Карпенка-Карого. Студентки та акторки звинувачують керівника Молодого театру в сексуальних домаганнях4

Студентка Оксана (ім’я змінено) розповіла Hromadske, що Білоус у ложі театру терся об неї ерегованим членом і придушував, а вона ледь втекла.

Жінок, які заявили про домагання в театрах та вишах, підтримали відомі акторки Ада Роговцева, Римма Зюбіна, Ірма Вітовська-Ванца, телеведуча Яніна Соколова і Маша Єфросиніна. Виник рух “46” на знак солідарності з 46 працівниками Молодого театру, які виступили за відсторонення Білоуса.

І в Карпенка-Карого, і в Молодому спочатку захищали Білоуса. Лунали заяви, що студентки самі провокують знаного викладача і режисера, який 12 років керує столичним театром і поставив значну частину його репертуару.

48-річний Андрій Білоус має звання “заслужений діяч мистецтв”, є лауреатом премії ім. Довженка.

Після розголосу, протестів та суспільного тиску Білоуса відсторонили від роботи в університеті Карпенка-Карого і від керування Молодим театром. Відсторонили на місяць до закінчення перевірок.

При цьому Андрій Білоус каже, що сам попросив про своє відсторонення, цитує режисера Forbes.

Він відкидає всі заяви на свою адресу, називаючи їх брехнею і наклепом. Білоус заявив, що відкритий для розслідування.

“Сьогодні мене оголошують винним не на підставі доказів, а через суспільний тиск”, – зазначив режисер у коментарі Hromadske.

10 лютого поліція відкрила кримінальне провадження за 2 частиною статті 153 КК – сексуальне насильство, вчинене повторно.

“Справу відкрили відносно подій, що імовірно мали місце у Київському національному університеті театрі, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого”, – повідомили у поліції на запит ВВС Україна.

Правоохоронці не назвали ім’я фігуранта справи, але, за інформацію джерел ВВС у поліції, йдеться саме про Білоуса.

• «Словом и телом»: сексуальные домогательства в Ровенском гуманитарном университете

Перевірки інших викладачів

Як розповіли ВВС у Нацполіції, у рамках справи про Карпенка-Карого почали перевіряти й інших викладачів університету. Слідчі опитують студентів, випускників та викладачів. Триває досудове розслідування.

Ще у січні у зв’язку з домаганнями називали ім’я ще одного викладача університету Карпенка-Карого – Юрія Висоцького.

Колишній студент вишу Сергій Волосовець розповів у соцмережах що, під час занять викладач торкався дівчат без згоди, обіймав. “Цьомкання і жамкання при обіймах – це переходить межі. Це брудно і огидно, але що ми могли сказати майстру курсу?” – писав Волосовець у фейсбуці і підтвердив ці слова у розмові з ВВС Україна.

12 колишніх студентів, випускників Карпенка-Карого різних років, розповіли у відео інтерв’ю журналістці Аліні Доротюк свої історії про приниження, психологічний тиск і домагання з боку Висоцького. За їхніми словами, викладач на заняттях часто обирав дівчину, яку садив біля себе, гладив її, ніби ненароком торкався колін, ніг, рук, спини.

Акторка Ліза Зайцева, яка закінчила курс Висоцького у Карпенка-Карого у 2016 році, розповідає, як він торкався її бюстгальтера, а вона не могла тоді постояти за себе.

“Це твій майстер, ти взагалі не маєш права перечити. Ти просто сором’язливо посміхаєшся, продовжуєш сидіти і терпіти це все”, – говорить у відео Ліза Зайцева.

Акторка Вероніка Мішаєво-Яковлева розповіла в інтерв’ю Доротюк, що Висоцький намагався торкнутися її геніталій, коли їй було 17 років. Це сталося в маршрутці, коли студенти разом з викладачем їхали на виступ.

“У момент, коли рука вже була на вищій точці, я її скинула”, – розповіла акторка.

За її словами, цей випадок її надломив. Вона ставилася до Висоцького як до викладача і батька. Дівчина говорить, що навіть думала про самогубство.

Ще один колишній студент Висоцького Остап Вакулюк написав у фейсбуці, що викладач чинив сильний психологічний тиск на студентів і, що навчання у нього було постійним знущанням.

У розмові з ВВС Україна Остап Вакулюк зазначив, що відчував постійний страх, приниження і напруження на парах у Висоцького.

Голова студентської ради Карпенка-Карого Єлизавета Никитюк повідомила в коментарі УП, що до адміністрації закладу надійшло дев’ять скарг щодо Юрія Висоцького.

Висоцький такі заяви назвав очорненням університету і зазначив, що раніше ніколи не отримував нарікань на свою методику викладання. За його словами, у нього “навчальний процес побудований на зауваженнях”.

На запит ВВС Україна про Висоцького у поліції відповіли, що звернень щодо його неправомірних дій не надходило. При цьому правоохоронці заявили, що перевіряють всі заяви у соцмережах про домагання і приниження.

10 лютого Висоцького відсторонили від роботи в університеті Карпенка-Карого до закінчення перевірки.

Цькування і приниження студентів також закидають Леву Сомову, актору і викладачу Київського національного університету технологій і дизайну (КНУТД) та Київського міжнародного університету.

Його колишня студентка, акторка театру імені Марії Заньковецької, Олександра Мироненко розповіла у фейсбуці, що Сомов плював в обличчя студенткам, обзивав повіями, вимагав схуднення. Наприклад, вимога кричати голосно супроводжувалась такими словами: “Кричи с…ка, у тебя вагина, а не губы”.

11 колишніх студенток Лева Сомова, який має звання народного артиста України, розповіли у відео інтервʼю журналістці Аліні Доротюк про психологічне та фізичне насильство, яке, за їхніми словами, їм довелося пережити на заняттях у Сомова.

Лев Сомов у цьому ж відео пригрозив журналістці Аліні Доротюк судом за наклеп.

Олександра Мироненко 10 лютого разом з іншими акторами та студентами вийшла на протест проти насильства у театрах та вишах.

ВВС Україна звернулась до Льва Сомова за коментарем. У телефонній розмові він обурився питанням про насильство і заборонив його цитувати.

• Сексуальные домогательства в университете Карпенко-Карого

Поплавський і Балабан – що відбувається в університеті культури

Скандал з домаганнями зачепив і Київський університет культури і мистецтв (КНУКіМ), який закінчили багато зірок українського шоубізнесу.

Студенти заявили про сексуальні домагання і неетичні висловлювання 70-річного Олександра Балабана, викладача університету, відомого режисера, автора десятків постановок і володаря численних нагород.

Колишня студентка Єлизавета Яковишина написала у соцмережах, що Балабан називав студенток “повіями” та “бля…ми”, робив їм “антицелюлітний масаж” в окремих аудиторіях і торкався їх.

“Ніхто не розумів, що якщо 60+ років дід торкається твоїх ніг і вище – це не ок”, – написала акторка у соцмережах. У розмові ВВС Єлизавета Яковишина висловила сподівання, що ніхто більше не проходитиме через те, через що пройшла вона і її однокурсниці на заняттях Балабана.

Колишня студентка Балабана Єлизавета Павленко розповіла у фейсбуці, як якось на репетиції вона стояла на сцені, а Балабан підійшов і зняв з неї майку. Свою історію Єлизавета Павленко описала у коментарі під постом Єлизавети Яковишиної і підтвердила у розмові з ВВС Україна.

“В той момент я відчувала себе повністю беззахисною, приниженою. Під майкою нічого не було, адже нам наказали ходити без ліфчиків і топів під приводом того, що це нібито сприяє нашому розкриттю як акторів”, – зазначила Єлизавета.

За її словами, на репетиції Балабан принижував її і обзивав “шльондрою” та іншим образливими словами, а ще запрошував випити коньяку.

Про все, що відбувалось на заняттях у Балабана, говорити було заборонено.

“Тому що справжні актори ніколи не розповідають про те, що відбувається на репетиціях. Навіть, якщо там відбувається щось дике, ти не можеш цим поділитися, адже це просто процес творіння”, – зазначила Єлизавета Павленко.

Після розголосу в університеті культури й мистецтв заявили, що з 3 лютого Олександр Балабан у них не працює і пообіцяли з’ясовувати правдивість заяв, оприлюднених проти нього.

4 лютого кілька десятків студентів вийшла на мітинг на підтримку Балабана, де вимагали повернути його на роботу, і припинити обливати викладача брудом.

У коментарі ВВС Україна Балабан заперечив всі закиди на свою адресу: “Це маячня. Я таке не коментую. Це нижче мого достоїнства”.

Якщо на скандал з Балабаном КНУКіМ відреагував швидко, то вже два тижні мовчить про історію з почесним президентом університету 75-річним Михайлом Поплавським.

Колишня студентка університету культури Владислава Коренна в рамках флешмобу #немовчи у соцмережах розповіла про неетичну поведінку з боку Михайла Поплавського.

За її словами, вона звернулася до ректора університету, щоб вирішити питання з гуртожитком. Після того, як вони поговорили в університеті, він запросив її на вечерю.

“А далі, чи через страх, чи з власної недосвідченості та нерозуміння наслідків я сіла у машину. Бо сказав “повечеряємо та обговоримо, чим ти займаєшся”, – розповіла Владислава у соцмережах.

Однак, за словами дівчини, вечеряти вони поїхали не у заклад, а додому. Там Поплавський пропонував зіграти у більярд, де програш означав сплату або грошима, або поцілунком.

ВВС Україна надіслали запит про коментар до університету і до Поплавського, проте, не отримали відповіді.

Ексдепутат, власник ресторанів, співочий ректор, як він називає себе сам, і як його називають ЗМІ, Михайло Поплавський не раз потрапляв у сексистські скандали. Однак, вони завжди закінчувалися нічим.

Поплавський знімається у кліпах і виступає на сцені в оточенні молодих і відверто одягнених студенток. У 2023 році його критикували за зневажливі слова про зовнішність студенток.

Він називає себе “любвіобільним мужчиною” і в інтерв’ю сам натякав на романи зі студентками.

Журналісту Дмитру Гордону він розповідав, як студентки хотіли від нього дітей.

Випускниця університету культури, режисерка Наталка Ворожбит каже, що подібні історії в університеті культури траплялися ще в 90-х.

“Дівчата з провінцій, що проживали в гуртожитках, не завжди мали волю до навчання, але страшенно боялися, що їх виженуть… Але був вихід – вони погоджувались на сауни і інтим, потім з огидою розповідали нам, київським, страшилки в подробицях. Тоді часи були дикі, людоїдські. Мови не йшло ні про які особисті кордони, етичні норми”, – згадує Ворожбит у дописі у фейсбук.

Скандал у Чернівцях

Про домагання у театральній сфері говорять і в Чернівцях. Акторка Катерина Євдощук заявила про домагання з боку колишнього директора Чернівецького драмтеатру Юрія Марчака.

Коли їй було 16 років, Марчак готував її до вступу у театральний вуз. За словами Євдощук, під час занять Юрій Марчак, якому тоді було 60 років, закривав двері на ключ і чіплявся до неї – засовував руки у спідню білизну, цілував.

“Пручання, виривання з обіймів не допомагали, бо над тобою двометровий сильний дядько…після кожного заняття стояла під душем, відтираючи мочалкою всі місця де він тебе торкався і облизував”, – писала Катерина у фейсбуці.

“Найжахливіший момент – це коли його рука опинилася у мене в штанях”, – говорить Катерина у відео інтерв’ю “Суспільне Чернівці“.

Ексдиректор театру зараз на пенсії і час від часу веде весілля, де розповідає сексистські жарти. Всі закиди у домаганнях відкидає. Марчак називає дивним те, що дівчата продовжували до нього ходити на навчання, якщо їх кривдили.

“Я не винен у тому, що вони не реалізували свої фантазії, хоча й мали шанс”, – заявив Марчак у коментарі виданню Шпальта.

У поліції Чернівців заявили, що щодо Марчака звернень не надходило. Однак, інформацію, оприлюднену в соцмережах щодо домагань Марчака, перевіряють.

Ще одна кримінальна справа – Івано-Франківськ

Після скандалу у Карпенка-Карого у соцмережах почали з’являтися багато історій про домагання викладачів з різних вузів, театрів та міст.

ВВС Україна звернулась до Нацполіції з питанням, чи надходили звернення щодо названих у соцмережах людей, і чи є відкриті кримінальні провадження?

У відповідь на запит ВВС Україна головне слідче управління нацполіції в Івано-Франківській області повідомило про відкриття кримінального провадження за статтею 156 Кримінального кодексу – розбещення неповнолітніх.

До поліції Івано-Франківська звернулась громадянка О. і повідомила “про вчинення щодо неї неправомірних дій директором фотогуртка “Ракурс”. Після цього відкрили справу про розбещення неповнолітніх. Поліція не називає ім’я людини, яка фігурує у цій справі.

Раніше про домагання керівника молодіжного фотогуртка “Ракурс” заявила акторка Олена Івасіва-Фесуненко, заслужена артистка України, акторка театру імені Івана Франка.

За її словами, коли вона була підліткою, коли приходила на фотосесїї до Вадима Клименк. Він керував тоді фотогуртком. Акторка розповіла, що він чіплявся до неї багато разів.

“…мені тоді було 14 і майже п’ять років я піддавалася сексуальному і психологічному насиллю!.. Тільки зараз, маючи вже своїх дітей, я знайшла в собі сили зізнатися”, – написала Олена Івасіва-Фесуненко у соцмережах.

Ці слова вона підтвердила у розмові з ВВС Україна.

Олену підтримали інші жінки, які написали про домагання Клименка у соцмережах. В коментарях під дописом Івасіви-Фесуненко частина людей стали на захист Клименка, закликаючи не поширювати фейки.

72-річний Вадим Клименко зараз на пенсії. Він понад 30 років викладав фотографію в Івано-Франківському обласному центрі творчості учнівської молоді. До нього на гурток фотографії ходили учні 5-11 класів. Проводив фотосесії у Франківську, організовував фотовиставки.

“Вадим Клименко був одним з кращих фотографів Івано-Франківська і багато фотомоделей та інших відомих людей ходили фотографуватися саме до нього. Мами самі приводили до нього дівчат на зйомки. Коли я лише починав фотографувати, то мені приносили його фото як приклад”, – говорить ВВС Україна Дмитро Петрина, голова спілки фотохудожників в Івано-Франківській області.

“За весь період роботи Вадима Клименка жодних усних і письмових скарг на нього не було”, – розповів ВВС Україна представник центру творчості Михайло Ікалюк, який працював з Клименком.

BBC Україна звернулася до Клименка за коментарем, але він відмовився спілкуватися. Заявив, що адвокат йому порадив не давати жодних коментарів.

Чому саме зараз почали говорити жертви домагань?

Зазвичай у нашому суспільстві теми сексуального насильства та домагань це те, про що соромно говорити. Люди, які мають такий досвід, часто системно стикаються не з підтримкою, а з осудом, з тим, що “самі винуваті”, говорить Валерія Палій, психолог, віцепрезидентка Національної психологічної асоціації.

Тому, за її словами, коли хтось один починає свідчити і отримує підтримку з боку суспільства, з боку медіа, лідерів думок, від найближчого оточення, це стає стимулом говорити для інших.

“Починається хвиля, коли люди розповідають свої історії. Вони відчувають підтримку, відчувають, що їх чують, що вони можуть вплинути на ситуацію. Розголос в таких ситуаціях важливий. Коли людина думає, що не має достатньо доказів, що є слабкою проти великої системи, то коли відбувається певне соціальне підкріплення, ділитися такою ситуацією стає легше”, – зазначає психолог.

На запитання, чому це відбувається саме зараз, і чи пов’язано це з війною, психолог каже, що це все одно мало колись статися.

“Ця історія говорить про нас як про суспільство. Чим більш інклюзивними ми стаємо, чим менш упередженими, тим ймовірніше, що такі теми будуть підійматися”, – вважає Валерія Палій.

На її думку, для навчальних закладів це має бути поштовхом до дій – думати про політики антихарасменту, проти домагань.

“Ця проблема існує в різних університетах на робочих місцях. Можливо ми і далі будемо мати хвилю свідчень, яка буде продовжуватися і розвиватися, тому час думати про те, як ми можемо це системно попередити”.

Дозвіл на доторк має бути завжди

Багато українських театрів виступили на підтримку акторок, які заявили про домагання.

“Жодна людина не повинна перебувати у стані страху, чи терпіти приниження. Важливо говорити про це, боротися з цим і змінювати реальність разом”, – йдеться у заяві театру Франка.

Оскільки правоохоронна система не завжди може, чи не завжди хоче притягувати кривдників до відповідальності, у тому числі через популярну культуру зґвалтування, потрібно чітко і голосно відповісти на це, заявили у Театрі драми та комедії на лівому березі.

“Ми підтримуємо постраждалих і дякуємо за сміливість говорити. Ми усвідомлюємо, що суспільство має створювати та посилювати механізми захисту жертв насилля, цькування, газлайтингу”, – заявили у театрі.

У харківському театрі “Нафта” закликала руйнувати “стіну мовчання”.

Театральна режисерка Анастасія Торос має досвід навчання та викладання в Україні і за кордоном – у Чехії, Великій Британії, Німеччині, Грузії. Вона говорить про кардинально різні підходи у ставленні до тілесних практик у театрах там і тут.

“Всі доторки, підтримки мають відбуватися лише за згоди. Викладач, режисер завжди має пояснювати, проговорювати, що і як робитимуть актори, для чого, і що все це немає сексуального підтексту”, – розповіла Анастасія у коментарі ВВС Україна.

За її словами, якщо комусь некомфортно, репетицію зупиняють.

Нині вона навчається на аспірантурі і пише докторську дисертацію з мистецтва в університеті Лафборо, Велика Британія. Анастасія Торос нещодавно зрежисувала кілька вистав у Barons Court Theatre у Лондоні.

“У виставах, де є інтимні сцени, акторів зазвичай попереджають, що і як буде відбуватися на сцені. У деяких театрах за кордоном перед виставою актори підписують документ, де зазначено, що вони будуть виступати оголеними, і що вони розуміють, який вплив це на них матиме”, – розповідає режисерка.

Так, актори мають навчитися відчувати своє тіло, тіло партнера, говорить Анастасія, але всі види практик, занять, масажів мають бути чітко проговорені.

Наприклад, у театрах, з якими пані Торос співпрацювала за кордоном, актори роблять один одному масажі лише у групі, яка давно працює, всі знають один одного. І лише за умови, що всім учасникам є 18+ і, коли є чіткий регламент роботи – наприклад, 90 хвилин відведено на фізичні навантаження, 15 хвилин на масажне розслаблення.

“Дозволи торкнутися в Україні питають рідко. Я була свідком сцен, від яких було дуже неприємно. Існує багато стереотипів про акторок, що якщо жінка – акторка, то вона може багато чого дозволити. Це не так. Часто актори у житті – це скромні люди”, – зазначає Анастасія Торос.

На її думку, актори повинні мати довіру до режисера, і головне – вони повинні мати право сказати ні.

“Якщо режисер потребує від вас чогось, що ви не вважаєте професійним, про це має говоритися всюди. Не має бути такого, якщо ти цього не зробиш – я віддам твою роль комусь іншому”, – говорить Анастасія.

“Існує стереотип що слово режисера – закон. Якщо актор відмовляється щось робити, то починаються погрози, що ти поганий актор”, – розповідає Анастасія Торос.

За її словами, підхід у роботі в театрі в Україні має змінитися, як і ставлення до акторів. Не можна принижувати і наказувати схуднути, адже зовнішність не впливає на майстерність актора, вважає Торос. В українському театрі вже є талановиті чоловіки-режисери, які це розуміють, але, на жаль, вони в меншості, вважає Торос.

Де знайти допомогу?

“Коли йдеться про сексуальні домагання, відчуття сорому присутнє у більшості випадків. Постраждала людина може соромитись, хвилюватися, що про неї подумають…постраждалі соромляться звернутися за допомогою”, – говорить Юлія Дмитрук, юристка громадської організації “Ла Страда-Україна”.

Юристи радять потерпілим від домагань звертатися на гарячі лінії.

“Після консультацій людина стає сміливішою, впевненішою, що законодавство її захищає, що підтримка є”, – говорить пані Дмитрук.

Національна гаряча лінія “Ла Страда-Україна” працює цілодобово за номерами 0 800 500 335 (зі стаціонарних) або 116 123 (з мобільних). Тут можна отримати психологічну та юридичну допомогу.

Ще є лінія правничої допомоги “ЮрФем: підтримка” для постраждалих від сексуального насильства: 068 145 55 90 або 0 800 30 55 90.

Яке покарання за сексуальне домагання?

Після того, як у ЗМІ почали говорити про домагання у театрах, значно зросла кількість звернень на лінію юридичної підтримки “ЮрФем: підтримки”.

За січень і початок лютого 2025 року надійшло кілька десятків дзвінків, але за цим стоїть значно більша кількість історій, розповідає ВВС Україна Ярина Волошин, керівниця департаменту комунікацій “ЮрФем: підтримки”.

“Дзвонить одна дівчина, а біля телефону слухає ще троє. Загальну кількість важко порахувати. Були звернення і з Карпенка-Карого, з Молодого театру і з інших університетів та культурних закладів, де йшлося про домагання від викладачів”, – розповідає пані Волошин.

На лінію “ЮрФем: підтримка” зверталися жінки, які розповідали і про випадки сексуальних домагань, і про сексуальне насильство. Але випадку з сексуальними домаганнями термін давності – це кілька місяців і, якщо ці домагання трапилися рік тому, чи раніше, то притягнути до відповідальності кривдника вже не вийде, пояснюють юристи.

Лише з грудня 2024 року в Україні існує адміністративна відповідальність за сексуальні домагання. Верховна Рада ухвалила законопроєкт, де дали чітке визначення, що таке сексуальне домагання – це умисне вчинення проти бажання особи образливих, принизливих дій сексуального характеру, виражених вербально або невербально (слова, жести, рухи тіла), у тому числі з використанням електронних комунікацій.

До прикладу, сексуальні домагання можуть проявлятись через небажані повідомлення сексуального змісту, прохання надіслати оголені фото, доторки до тіла без дозволу.

За такі дії можуть бути покарання, якщо їх вчинили після 19 грудня 2024 року, тобто після того, як набув чинності закон. Стаття 173-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає за сексуальне домагання штрафи або громадські роботи, або виправні роботи.

Що стосується сексуального насильства, то це насильницькі дії сексуального характеру, які не пов’язані із проникненням в тіло іншої особи. Наприклад, дотики до статевих органів без вашої згоди, небажані поцілунки чи демонстрація оголеного тіла, пояснюють у “ЮрФем: підтримка”.

Домагання можуть відбуватися у різних місцях і за різних обставин – у транспорті, на роботі, від людей, які є рівними за посадами, чи керівниками і підлеглими.

Жінки, які пережили сексуальне домагання, чи сексуальне насильство часто зіштовхуються з перешкодами на своєму шляху, щоб розповісти про це, говорять юристи “ЮрФем: підтримка”.

Там намагаються змінити підхід правоохоронців: з доказів перемістити фокус на людину, яка пережила травму, і її потребу отримати захист.

“Правоохоронці не так активно беруться за ці справи. Це “твої слова – проти моїх слів”, медичних доказів немає, переписок немає, як цю справу розслідувати й доказувати? Не звертайте увагу на те, що правоохоронці вам кажуть: “А які ще є докази?”. Це їхній обов’язок ці докази знайти. Вони мають зареєструвати заяву. І ваші свідчення є важливими. Навіть якщо вони є єдиними”, – заявила Христина Кіт, керівниця “ЮрФем” в інтерв’ю телеканалу ICTV.

За її словами, окрім покарання у таких справах важливий і те, як на сексуальне насильство, домагання реагують оточуючі.

“Часто потерпілі починають про це говорити не тому, що вони хочуть, щоб кривдника посадили, а щоб ці явища не повторювались, щоб інші – хто продовжує працювати в цьому закладі чи навчатись — не зазнавали цього насильства”, — зазначила Христина Кіт.

Наразі немає даних про те, чи в Україні було когось покарано за сексуальні домагання, оскільки відповідальність за це ввели відносно недавно. Якщо є такі випадки, то вони одиничні, говорить Ярина Волошин.

Поліція закликає людей, які стали свідками, чи потерпілими сексуальних домагань, чи сексуального насильства звертатися на лінію 102.

Акторка Єлизавета Яковишина говорить, що наважилась розповісти про пережите домагання, щоб це не повторилося більше ні з ким. “Я просто хочу, щоб дівчата, хлопці, які вступають в театральні виші, ці молоді люди, які мають мрію, не вступали в це все гівно”, – заявила акторка.

Кастинг-директорка Алла Самойленко, яка багато років працює з акторами, каже, що протест #немовчи – це не про помсту, чи про вигоду, а це важливий суспільний рух за гідність і справедливість.

“Ці молоді люди, які вийшли і розповіли про всі ці домагання, насильство, вони борються проти радянських стереотипів в нашій освіті і в наших театрах”, – зазначила Алла Самойленко у розмові з ВВС Україна.

Автор:  Діана Куришко

Джерело: ВВС Україна

За участі Лілії Хомишин та Віталії Козьменко