/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2F69863e2a971600e6a01fce191df480ad.jpg)
Сміттєвий бак замість діалогу: що насправді сталося в Житомирській лікарні та чому
Чому так сталося, чи справді відділення потребувало реформи, і як мовчання влади відкриває двері для насильства – розбирався 24 Канал.
Що сталось
10 квітня біля Житомирської багатопрофільної опорної лікарні в селі Станишівка зібралися близько 300 пацієнтів і медиків – люди протестували проти реорганізації неврологічного відділення. Згодом акція переросла в скандал: мітингарі кинули виконувача обов'язків гендиректора лікарні Сергія Демуса в сміттєвий бак.
Приводом для протесту стало рішення об'єднати неврологічне відділення з терапевтичним і створити нове — паліативно-реабілітаційне.
Керівництво медзакладу запевнило: усі пацієнти й надалі отримуватимуть необхідну допомогу, а лікарям запропонують роботу на інших посадах. Водночас активісти вважають, що це означає скорочення кадрів, зникнення доступу до фахової допомоги та небезпеку для людей із неврологічними захворюваннями.
Що каже керівництво
Сергій Демус пояснив, що нове відділення передбачає збереження ліжкомісць: 20 для терапевтичного профілю, 20 для неврологічного та 31 – реабілітаційного. Однак цей план не переконав учасників акції. Після словесної перепалки протестувальники застосували силу – і фізично продемонстрували своє "вето", кинувши керівника в бак.
Після інциденту активісти звернулися до обласної військової адміністрації. Уже ввечері перша заступниця начальника ОВА Наталія Остапченко заявила, що наказ про реорганізацію скасовано. Остаточне рішення мають ухвалити депутати Новогуйвинської селищної ради після затвердження бюджету.
Що насправді не так із відділенням
За офіційними даними Національної служби здоров'я, Житомирська багатопрофільна опорна лікарня не має статусу інсультного центру, не проводить ендоваскулярні втручання, а рівень використання тромболітичної терапії там – лише 7%, при цьому летальність становить 15%. Це найвищий показник серед трьох лікарень регіону, які працюють із пацієнтами з інсультом.До того ж у межах кількох кілометрів працюють ще дві установи: Центральна міська лікарня №1 і лікарня ім. В.П. Павлусенка. Обидві мають сучасне обладнання, фахівців і можливість надавати цілодобову допомогу.
Потрібна реформа — чи потрібен конфлікт
Благодійний фонд "Пацієнти України" підтримав рішення про реорганізацію, назвавши його "непопулярним, але необхідним". У фонді пояснили, що в Україні досі працює роздута мережа лікарень, які не мають ресурсів або кваліфікації для якісного лікування. І саме такі відділення слід оптимізувати, щоби не витрачати обмежені ресурси держави даремно.
"Лікарня біля дому, яка не має кваліфікованих кадрів і сучасного обладнання, не вирішить ваших проблем зі здоров'ям", – ідеться у дописі.
Водночас там погодились, що пацієнти мають право на діалог, але не на насильство.
"Коли мовчить система, говорить натовп"
Ситуацію прокоментував і співзасновник Українського центру охорони здоров'я Матвій Хренов. Він назвав події "варварством", що не має виправдань, і розкритикував мовчання Міністерства охорони здоров'я:
"Міністерство мало б стати на захист гідності лікаря. Бо коли мовчить система, починають говорити натовпи. І говорять вони кулаками", – зазначив Матвій Хренов.
За його словами, місцеве самоврядування проявило слабкість, уникнуло конфлікту – й водночас посіяло хаос. Без чітких стратегічних рішень такі районні лікарні приречені на поступову деградацію, а справжні фахівці не витримують тиску й залишають свої посади.
Насправді інцидент порушив відразу кілька болючих проблем: неефективної комунікації, страху перед реформами, слабкості управлінських рішень та страхів громад.

