Як не зіпсувати Великдень «гріхом» неграмотності. 10 запитань до мовознавиці
Як не зіпсувати Великдень «гріхом» неграмотності. 10 запитань до мовознавиці

Як не зіпсувати Великдень «гріхом» неграмотності. 10 запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії, які можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно! 

Великдень чи Пасха? Яйце чи яєчко?

Скоро вже буде Паска. Чи Пасха? Чи Великдень? Це свято має в українській мові кілька назв: Воскресіння Христове, Великдень і Паска. 

Воскресіння Христове – релігійна назва свята (конфесійний стиль мовлення), Великдень – загальномовне слово, Паска – народне, нелітературне. Є ще загальний іменник «паска» – назва великоднього солодкого здобного хліба, і це слово літературне, є в усіх словниках (сподіваюся, не треба нагадувати, що «куліч» – російське). А от слово «Пасха» є в радянському тлумачному словнику («те саме, що Великдень»), але немає у словнику Бориса Грінченка (це перше джерело, де перевіряємо слова на українськість). 

Тепер кілька слів про яйця. Усі знають про писанки й крашанки, але досі дехто (навіть із мовознавців) транслює радянський вульгарний міф про те, що не можна на яйце казати «яєчко», бо це «парна статева чоловіча залоза». Однак перше значення у тлумачному словнику – це зменшено-пестлива назва пташиного яйця. Курочка Ряба «Знесла яєчко, та не просте, а золоте», а у Вербну неділю кажуть: «Уже недалечко червоне яєчко». 

І нагадаю про наголоси: перед Вели́коднем (а не Велико́днем) печуть паски́ (але: дві, три, чотири па́ски). Також у множині – писанки́, крашанки́ (але: дві, три, чотири пи́санки / кра́шанки). А ще ро́зговини – дія за значенням розговлятися. Не плутати з розгові́нням – їжею на ро́зговинах. 

Вітаю всіх, хто святкує, з прийдешнім Воскресінням Христовим, Великоднем, Паскою!

• 1 •

Наталія Кузів: А чому крашанки? Відколи це є українським словом – «красити»? Є галунки, крапанки, дряпанки та писанки, але крашанки – це не українське слово.

Це той випадок гіперкорекції, який нині трапляється дуже часто (коли людям скрізь ввижаються росіянізми). Слово «красити» є в усіх старих словниках (Уманця і Спілки, Грінченка, Кримського і Єфремова, Ніковського, Ізюмова) і має два значення: фарбувати й прикрашати. А про «краску» писав і Борис Антоненко-Давидович: «Крім слів барва й фарба, є в українській мові й слово краска: «Краска сорому кинулася в обличчя Лаговському» (А. Кримський). «Краска» має прасловʼянське походження, а «фарба» – німецьке. Звісно, сучасна літературна норма відкидає «краску» на користь «фарби», але ніколи не кажіть, що «краска» – не українське слово. До того ж «крашанка» досі літературне і таким залишиться.

• 2 •

Ігор: А як треба казати: надіюсь чи сподіваюсь?

І «надіюсь», і «сподіваюсь». Це абсолютні синоніми, слова-дублети (слова з тотожним значенням), як і «надія» та «сподівання». «Надіятися» – не росіянізм, є в усіх українських словниках. Прикро, що питомі українські слова зараз доводиться захищати.

• 3 •

Микола з Києва: Це правда, що від «Миколи» по батькові правильно буде «Миколович», а не «Миколайович»? Мене в школі вчили «Миколайович», хоча всі були Миколами, а не Миколаями. І школа так досі вчить. А ви зараз хочете переінакшити все?

Ніхто не переінакшує, бо «Миколовичі» були і в попередньому правописі 1993 року (паралельно з «Миколайовичами»). Просто ви про це не знали. Але ж логічно, що й від «Микита» буде «Микитович», а не «Микитійович». Утім, є ще одне цікаве імʼя по батькові: «Григорович» (навіть якщо це не Григір, а Григорій, тобто мало би бути Григорійович). Такі казуси, як «Миколайович», але «Григорович», у мові іноді трапляються. А тепер цитата з правопису: «Від таких імен, як Григорій, Ілля, Кузьма, Лука, Микола, Сава, Хома, Яків, відповідні імена по батькові будуть: Григорович, Григорівна; Ілліч, Іллівна; Кýзьмович (і Кузьми́ч), Кýзьмівна; Луки́ч, Лýківна; Миколайович (і Миколович), Миколаївна (і Миколівна); Савович (і Са́вич), Савівна; Хомович (і Хоми́ч), Хо́мівна; Якович, Яківна».

• 4 •

Юрій та Наталя: Майя чи Мая? Імʼя та назва племені за новим правописом без й. Але якщо в паспорті «Майя»?

Згідно з §126 звук [j] у складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] передаємо буквами є, ї, ю, я: фоє, Гоя, Ісая, Соєр, Хаям тощо. Під це правило підпадають і племʼя мая, і імʼя Мая. А рішення про зміну в паспорті ухвалює носійка імені. Та сама історія з Ігорьовичами: у майбутньому працівники й працівниці ЦНАПів записуватимуть імʼя по батькові з помʼякшенням, але це не означає, що Ігоровичам треба зараз бігти змінювати його в документах. Тільки якщо вони того хочуть.

• 5 •

Наталія Новосад: Недавно зіткнулася з подвійним чоловічим іменем, до жіночих вже звикла. І стало цікаво, яке в дітей цих чоловіків імʼя по батькові: перше, друге чи улюблене?

На вибір батьків. Згідно з Правилами реєстрації актів громадянського стану в Україні, п. 22: «Якщо батько має подвійне власне ім’я, то по батькові дитині присвоюється за одним із них на вибір батьків, про що робиться відмітка в графі «Для відміток», яка засвідчується підписами одного або обох батьків. На прохання батьків по батькові може також утворюватись згідно з національними традиціями або не присвоюватись взагалі». А з 1 січня 2021 року людина віком від 16 років може змінити імʼя по батькові або взагалі взяти імʼя по матері (матронім).

• 6 •

Віталій Царенко: Як писати слова «гендерно/нейтральний» і «гендерно/чутливий»? Бачу і разом, і з дефісом, і окремо. Також цікавить, «гендер» чи «джендер». Професор Анатолій Ткаченко наполягає на «джендер».

У §40 правопису («Складні прикметники») є примітка, у якій зазначено, що прислівники, утворені з відносних (зрідка – якісних) прикметників, здебільшого зберігають на собі логічний наголос і не зливаються в одне слово з наступним прикметником або дієприкметником: абсолютно сухий, діаметрально протилежний, науково обґрунтований, професійно орієнтований, соціально активний, суспільно корисний, хімічно стійкий тощо. Тому «гендерно нейтральний» і «гендерно чутливий» мають писатися окремо.

А слово «гендер» передаємо через г. Жодних джендерів, дженетиків, дженералів і дженераторів. (Не плутати з транслітерованою власною назвою «Дже́нерал мо́торс» або словом-винятком «джентльмен», яке ми запозичили з англійської без адаптації.) А керуватися маємо §122 чинного правопису: «Звук [g] та близькі до нього звуки, що позначаються на письмі буквою g, звичайно передаємо буквою г: аванга‌рд, агіта‌ція, агре‌сор, бло‌гер, гва‌рдія, генера‌л…».

• 7 •

Олександр Проценко: Як буде батьки в однині? Один або одна з батьків?

«Родитель» і «родителька». Ці іменники, а також прикметник «родительський» є і в сучасному тлумачному словнику (ВТС), і в радянському тлумачному (СУМ-11), і у старих словниках (Грінченка, Уманця і Спілки, Ніковського, Ізюмова). Це не росіянізми.

• 8 •

Марина Загірня: Чому передаємо назву машини «Хюндай», якщо корейською звучить «Хьонде»?

Передавання іншомовних назв автомобілів «Хюндай» замість «Хендé», «Поршé» або «Порш» замість «Пóрше», «Бе-Ем-Ве» замість «Бі-Ем-Ві» тощо можна порівняти з просторічною українською лексикою: «дікалон», «калідор», «каклєта», «лісапєта». Спрощення та помилки прочитання просочуються в мову і залишаються в народі. Багато цих помилок ми взяли з російської. Українською маємо передавати максимально наближено до оригіналу, але не нехтуючи правилами нашої фонетики і морфеміки. Наприклад, «Хьондé» (наголос у цьому корейському слові на останньому складі) в українській мові – це «Хендé», бо задньоязикові в нас не бувають мʼякими (так само німецьке Kärcher – це «Керхер»). Але, на жаль, «Хендé» люди сприймають як щось занадто революційне.

• 9 •

Інна Власенко: То «упаковка» чи «пакóвання»? Якому слову віддаєте перевагу ви?

Я обираю «пакóвання». Це слово закріплене у держстандартах, починаючи з 90-х років минулого століття (ДСТУ 2887–94) і далі в 2000-х: ДСТУ EN 14182:2012. Також воно є у старих словниках: усім відомому Кримського і Єфремова та менш відомих Дорошенка, Станиславського і Страшкевича; Шелудька і Садовського. Але й «упаковка» – не помилка, бо тоді треба викидати з мови й такі слова, як «підготовка», «обстановка», «духовка» та інші. 

• 10 •

Павло Орлов: Від дядька чув, що українська мова дуже бідна на технічні терміни. Чи це так і чому?

Це і так, і не так. Під час науково-технічного прогресу ХХ століття Україна була під радянською окупацією. «Титульною» мовою СРСР була російська, якою викладали в університетах ледь не всі дисципліни, особливо технічні, і ця ганебна практика тривала навіть у незалежній Україні аж до початку російсько-української війни. У Радянському Союзі українською терміни якщо і створювалися, то методом калькування з російської (наприклад, «нержавіюча сталь»). Період українського термінознавства був дуже короткий (з 20-х по 30-ті роки минулого століття), а майже всіх, хто ним займався, репресували. Це якщо погодитися з тим, що українська мова бідна на технічні терміни через колоніальне минуле. Однак не можна погодитися з тим, що українська мова не має засобів для творення технічних термінів. Вона має їх стільки, що аж важко визначитися. Наприклад, сталь неіржавна, нержавна, нержавкá чи нержаві‌йна? Словники подають дієслова «ржавіти» й «іржавіти» як дублети, тому всі чотири варіанти новоутворених прикметників можливі. Але розмовним варіантом залишається «нержавійка», тому «нержавійна» мені здається найбільш підхожим прикметником (хоча професор Олександр Пономарів пропонував «нержавна»). А, скажімо, в сучасній будівельній термінології є слово «тримкість» (його ще в 90-х роках запропонував професор Виталь Моргунюк). Відповідника в російській мові немає – там є тільки «прочность», а в нас і «міцність», і «тримкість» (це різні речі). Тобто мовних ресурсів для термінотворення маємо багато, тому філологічній науковій спільноті потрібно продовжувати справу Агатангела Кримського й інших мовознавців періоду українізації.

Запитання для Ольги Васильєвої надсилайте на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання». 

«Главком»

Источник материала
loader
loader