Час сіяти прибуток і стійкість: приклад Полтавщини

Сучасне сільське господарство має відповідати не лише економічним реаліям, а й екологічним викликам часу. Україна, яка обрала курс на євроінтеграцію, бере на себе міжнародні зобов’язання щодо впровадження кліматично дружніх технологій. Одним із ключових напрямів цієї трансформації стає вуглецеве землеробство — не лише модна тенденція, а стратегічна відповідь на кліматичні ризики, які вже сьогодні впливають на аграрну сферу.

Зобов’язання України щодо кліматичних угод

Україна є стороною низки міжнародних угод, які вимагають скорочення викидів парникових газів і впровадження сталих практик. Серед ключових — Паризька кліматична угода, ратифікована Україною у 2016 році, яка передбачає обмеження глобального потепління до 1,5°C та зобов’язання країн-учасниць скорочувати викиди й адаптувати економіку до нових кліматичних умов. У межах цієї угоди Україна подала оновлений Національно визначений внесок (НВВ), що передбачає скорочення викидів парникових газів на 65% до 2030 року порівняно з рівнем 1990 року.

Додатково, у межах Угоди про асоціацію з ЄС, Україна взяла на себе зобов’язання адаптувати національну політику до європейського зеленого курсу (Green Deal), що охоплює в тому числі екологізацію агросектору.

Ці угоди мають юридичну силу, і їхнє виконання — не лише іміджевий крок, а реальна передумова доступу до ринків ЄС, участі в фінансових інструментах, торгівлі вуглецевими квотами та збереження міжнародної підтримки у трансформації економіки. Виконання кліматичних зобов’язань — це також відповідь на потреби національної безпеки, оскільки зміни клімату безпосередньо впливають на продуктивність сільського господарства та продовольчу стабільність держави.