«Своих не бросаем»? Кого з колаборантів Путін витягує з України

Цього вікенду мав відбутися обмін військовополоненими між Україною та Росією. Та через інсинуації високопосадовців держави-агресорки процес було зірвано. Нагадаємо останнє звільнення полонених припало на 23-25 травня за формулою «1000 на 1000». Тоді ж вперше Росія зголосилася забрати собі громадян України, засуджених за злочини проти основ національної безпеки.

Інтерес РФ до колаборантів був сформульований завдяки листу депутата Держдуми Росії Дмитра Кузнєцова (до речі, заочно отримав вирок в Україні – 15 років тюрми за зміну меж території та державного кордону) до російського омбудсмена Тетяни Москалькової. У ньому обранець закликав Уповноважену з прав людини у РФ витягнути з українських в’язниць «учасників проросійського підпілля», обвинувачених в Україні у підтримці Збройних сил Росії. За даними проєкту «Хочу к своим», з початку нападу РФ на Україну викрито понад п’ять тисяч українців (як ідейних, так і завербованих спецслужбами Росії за гроші), котрі працювали на ворога.

Як повідомляв «Главком», у рамках обміну «1000 на 1000» до Росії виїхало 70 засуджених громадян України. Серед знакових фігур – соратник Віктора Медведчука Олександр Тарнашинський. В Україні його було засуджено до п’яти років тюрми з конфіскацією майна за змову до насильницької зміни та захоплення державної влади.

Разом із тим, як свідчать відомості судового реєстру, наприкінці травня з невідомих причин не відбувся обмін частини затятих прихильників «руского міра» з попередньо погодженого списку. А вже на початку червня суди за клопотанням прокурорів повернули їх назад до колоній для відбування покарання. «Главкому» вдалося ідентифікувати кількох таких персонажів.

Почнемо із 50-річного послушника Почаївської Успенської лаври УПЦ МП Олександра Смірнова. Позаторік його викрила Служба безпеки України на виправдовуванні збройної агресії РФ проти України і вчиненні колабораційної діяльності.

Зокрема, монах прямісінько із української лаври лайкав і поширював у заборонених в Україні соцмережах «Одноклассники» і «ВКонтакте» дописи проросійського характеру.

«А все те, кто скулит «остановите Путина, остановите войну!» должны раз и навсегда понять: Путин останавливает войну! Отодвигая НАТО обратно на Запад», – так у березні 2022-го написав Смірнов.

А через рік, навесні 2023 року послушник розсипався компліментами на адресу найманців уже ліквідованого лідера приватної військової компанії «Вагнер» Євгенія Пригожина: «Вчера на Западе и в Киеве прозрели, что коалиция из 50 стран проиграла Соледар и Бахмут частной кампании, ЧВК «Вагнер». Слава России!».

У підсумку обвинувачений уклав із прокурором угоду про визнання винуватості, яка передбачала покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі із конфіскацією майна. У двадцятих числах травня 2025 року Україна планувала виміняти монаха-зрадника на військовополоненого, якого захопила Росія. Однак цього не відбулося і Смірнова було повернуто до Кам’янської виправної колонії №101 для відбування терміну. Чому так сталося, з відкритих джерел невідомо.

Колишній координатор у Західному регіоні України проросійського громадсько-політичного об’єднання «Союз граждан Украины» Андрій Орєхов попросився до РФ після засудження в Україні до п’яти років за публічні заклики, направлені на зміну меж території та держкордону.

Згідно з вироком, у травні 2014-го під час відеоконрефенції обвинувачений агітував людей до повалення «хунти» (нової влади, яка прийшла на гаслах Євромайдану); підтримки так званих «ополченців» і створення «Новоросії». Також Орєхов залучив громадянку Оксану Корецьку, яка згодом теж отримала реальний термін, до розповсюдження у Хмельницькому пропагандистської газети «Новороссия» і передав їй 109 примірників.

Між іншим, у матеріалах справи збереглися записи негласних слідчих розшукових дій від липня 2014 року, на яких зафіксована розмова між Орєховим та чоловіком, який є свідком у справі. Зокрема, обвинувачений попереджав чоловіка бути більш обережним і «працювати, як партизани», розповсюджуючи пропагандистську газету.

21 травня 2025 року Феміда передала засудженого хмельничанина під нагляд представникам Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Його готували на обмін, але із загадкових причин прізвище Орєхова було виключено зі списків. 4 червня суд повернув Орєхова до Менської виправної колонії №91.

До 12 років тюрми в Україні засуджено громадянку Марію Сигиду за колабораційну діяльність. Протягом червня-липня 2023 року жінка передавала рідному брату, який служить у внутрішніх військах псевдоутворення «ДНР», чутливу інформацію про переміщення ЗСУ на території Донеччини. Наприклад, через Telegram вона «злила» дані, що  на території військового аеродрому у Краматорську розташовуються радари ППО. Також підтвердила «прильот» по ресторану «Рио» у Краматорську, де перебували офіцери ЗСУ.

Напередодні обміну «1000 на 1000» Сигиду було звільнено з Водянської виправної колонії №146 для передачі РФ. Проте ворог чомусь втратив до неї інтерес і залишив в Україні.

Також ділися закритою військовою інформацією з ріднею (батьком та братом), які мешкають у Росії, мешканець Тернопільщини Богдан Грицюк. В Україні його засуджено до шести років тюрми. У травні 2025 року Росія мала намір забрати обвинуваченого, але щось пішло не так і хлопця знову повернули до Кам’янської виправної колонії №101.

За крок до обміну застрягла в Україні громадянка Анастасія Глущенко, яку можна сміливо назвати «ідеологічним воїном» Путіна. За матеріалами справи, влітку 2022 року жінка вільно ділилася зі співробітником ФСБ інформацією про місця дислокації ЗСУ у Бахмутському районі Донеччини. Її старання російські спецслужби оцінили вкрай дешево – 960 грн, які скинули на картку Приватбанку.

Українські суди відправили Глущенко за ґрати на дев’ять років. У травні 2025 року жінку звільнили з Водянської виправної колонії №146, але на обмін вона не потрапила.

Наприкінці травня на обмін готувався й мешканець Сіверськодонецька (попередня назва – Сєвєродонецьк) Володимир Музика, засуджений до 12 років за державну зраду. Перед вторгненням обвинувачений працював продавцем товарів і водночас передавав представнику окупаційної влади «МДБ «ЛНР» інформацію про маршрут, кількість та переміщення у Сєвєродонецьку особового складу, кількість та видів військової техніки ЗСУ з відповідними зображеннями та позначками на мапі.

А у перші дні великої війни Музика за дорученням куратора з окупаційної влади зібрав і надіслав йому персональні відомості студентів Луганського державного університету внутрішніх справ імені Едуарда Дідоренка. Їх планувалося залучити до співпраці з ворогом.

Однією з тих, хто бажала обмінятися до РФ і має найсуворіше покарання, виявилася хмельничанка Тетяна Савенкова. Вона отримала 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна за державну зраду, заклики до насильницької зміни конституційного ладу, виправдовування агресії РФ і публічні заклики з метою зміни меж території та державного кордону. У суді доведено, що жінка модерувала антиукраїнську фейсбук-групу «Триединство Славян»; працювала агенткою ФСБ, передаючи інформацію про об’єкти критичної інфраструктури, підприємства оборонно-промислового комплексу, місця дислокації військових частин із зазначенням їх географічних координат у Хмельницькій області.

Крім цього, Савенкова по суті скорегувала ракетний удар окупантів по тяговій підстанції Укрзалізниці на території Полонного Хмельницької області у квітні 2022 року.

22 травня цього року Феміда відкрила шлях Савенковій для виїзду до РФ у рамках обміну військовополоненими. При цьому, станом на 7 червня проєкт «Хочу к своим», який веде облік засуджених зрадників, котрі добровільно погодилися на обмін до РФ, не підтверджує її перетин українського кордону.

Віталій Тараненко, «Главком»