Обережно: GGBet!
Обережно: GGBet!

Обережно: GGBet!

GGBet стрімко зайняв місце титульного спонсора в українському футболі та боксі, витіснивши попередників із ринку за підтримки агресивної медіакампанії. Та за новими контрактами стоїть більше, ніж просто маркетингова експансія.

Офшорна структура з кіпрською пропискою, пов’язана з Максимом Кріппою, має багаторічні зв’язки з російським гемблінгом і фігурує в численних скаргах гравців на блокування рахунків і затримки виплат. Держава на це не реагує — і тим самим легітимізує схему, де бренд — лише фасад, а прозорість залишається суто в рекламних роликах.

GGBet проти всіх: як новий спонсор витісняє старих гравців зі спорту

Упродовж червня одразу кілька топових футбольних клубів України змінили титульного партнера: замість VBET, який пов’язують із бізнесменом Артуром Гранцем, на форму вийшов новий гравець — GGBet.

Цій зміні передувала масштабна медійна кампанія, спрямована на дискредитацію VBET та його бенефіціара. GGBet не обмежився футболом: днями стало відомо, що компанія стала головним спонсором бою Олександра Усика проти Дюбуа, що ще більше посилило її присутність у спортивному ландшафті України.

За лаштунками бренду: хто стоїть за GGBet

GGBet в Україні оформлена через дві компанії — ТОВ «ГГБЕТ» і ТОВ «ГГБЕТ Холдинг», обидві зареєстровані в Києві під керівництвом Павла Ткачука. Водночас кінцевим бенефіціаром вказана кіпрська Terasida Ltd — структура, яка, за даними журналістських розслідувань, пов’язана з бізнесменом Максимом Кріппою.

Кріппа — персонаж зі складною репутацією. Раніше його ім’я згадувалося у зв’язку з брендом онлайн-казино «Вулк@н», який мав чіткі зв’язки з російським холдингом Ritzio. Також він асоціюється з ігровою студією Evoplay, яка створювала продукти для російського ринку, і з компанією Maincast — виробником кіберспортивного контенту. Але найвідомішим його активом вважається NAVI — одна з найуспішніших кіберспортивних команд у світі, формально зареєстрована через британську офшорну компанію Natus Vincere Esports Ltd.

Ще одна примітна деталь — спільна адреса. Офіс GGBet Холдингу в Києві розташований на вулиці Джона Маккейна, 40. На тій же адресі зареєстровані Maincast і NAVI. Це вказує не лише на спільні витоки, а й на централізовану точку управління. Створюється враження єдиного комерційного кластера, що об’єднує ставки, медіа й кіберспорт під одним дахом — як у буквальному, так і в юридичному сенсі.

Формально Павло Ткачук — директор. Але в експертному середовищі його вважають номінальною фігурою, яка представляє інтереси Кріппи. Це стандартна практика для схем, де справжній контроль приховується за ланцюгом офшорів і довірених осіб. Подібна структура дозволяє уникати податкових і фінансових зобов’язань, мінімізувати юридичну відповідальність і водночас — зберігати вплив.

У результаті гравці та партнери мають справу з брендом GGBet, але насправді — з офшорною мережею, що пов’язана з людиною, яка вже неодноразово фігурувала в скандалах. Ані реєстри, ані сайти компанії не дають повної картини того, хто стоїть за прийняттям рішень. Прозорість, яку компанія декларує у своїй рекламі, на практиці виглядає як димова завіса.

GGBet: бренд, що не обірвав російське коріння

Хоча GGBet активно позиціонує себе як міжнародну компанію, яка нібито працює виключно в рамках українського та європейського правового поля, минуле бренду свідчить про дещо інше. Особливо — якщо уважно придивитися до початкових етапів його просування і партнерських зв’язків.

Бренд GGBet виник не з порожнечі. На ранніх етапах він активно просувався через платформи, пов’язані з онлайн-казино «Вулкан» — іменем, добре відомим у гральному світі СНД. Цей бренд має стійку асоціацію з російським холдингом Ritzio, який контролює олігарх Олег Бойко. У США та Євросоюзі він перебуває під санкціями — зокрема через його близькість до російських фінансово-промислових груп і участь у проєктах, пов’язаних із режимом Путіна.

GGBet використовував ті ж самі рекламні мережі, що і «Вулкан», а також розміщував на своїх ресурсах ігри від Evoplay — компанії, тісно пов’язаної з Максимом Кріппою. Ці ігри були одними з найбільш популярних на російських гральних сайтах у 2010-х роках. Саме через Evoplay продукти Кріппи потрапляли на платформи, афілійовані з Ritzio.

Технічна аналітика лише підсилює ці підозри. Доменні реєстрації, IP-адреси та контактні дані, пов’язані з кіпрською Terasida Ltd — офшорним власником GGBet — неодноразово фіксувалися в системах, зареєстрованих у Росії або з доступом до російських дата-центрів. У деяких випадках навіть використовувалися телефони з російськими кодами.

Крім того, перші масштабні рекламні кампанії GGBet були спрямовані саме на російськомовну аудиторію, а ключовими ринками на старті розвитку стали Росія, Білорусь і Казахстан. Тільки згодом компанія переключилася на Україну, Європу та США — але це вже після того, як у РФ почались обмеження й зростання контролю над онлайн-гемблінгом.

Усе це створює тривожну картину: попри спроби подати себе як новий, «європейський» бренд, GGBet має глибокі історичні й операційні зв’язки з російським ринком, бізнесменами та інфраструктурою. Навіть після початку повномасштабної війни компанія не завжди демонструвала чітке розмежування з тими активами, які прямо або опосередковано пов’язані з державою-агресором.

Інакше кажучи, за логотипами на футболках українських клубів і логотипами на рекламних щитах може стояти набагато більше, ніж здається. А саме — тіньова спадщина російського гемблінгу, яка тепер намагається легалізуватись через український спорт.

Сигнали знизу: що кажуть користувачі

Поки GGBet нарощує медійну присутність у спорті, на форумах, у соцмережах і в сервісах відгуків множаться скарги від гравців. За приблизними підрахунками, близько 45% негативних коментарів стосуються блокування акаунтів після виграшів, ще 35% — затримок із виплатами, і ще 20% — проблем з верифікацією особи (KYC).

На Trustpilot один із користувачів із Великої Британії скаржиться:

«Виграв 200 доларів — і мене одразу заблокували. Сказали, що у мене кілька акаунтів. Повна брехня.»

На Reddit, у гілках r/gambling та r/DotA2 десятки схожих історій. Один із дописувачів попереджає:

«Вони знайдуть будь-який привід, щоб не виплатити. Увага: шахрайство!»

На українському Legalbet гравці також масово повідомляють про затримки. Один із коментарів звучить так:

«Раніше гроші виводились за годину, тепер — 10 днів і знову мовчанка. Підтримка відповідає шаблонами, по суті — нічого.»

Інший користувач додає:

«Перед виведенням попросили пройти так зване “ліміт-рев’ю”. Чекав 15 днів, після чого сказали: спробуйте ще раз.»

Не менш поширені й скарги на повторні верифікації після виграшів. Один із користувачів Reddit пише:

«Коли захотів вивести виграш, заблокували акаунт. Сказали, що у мене нібито кілька обліковок. Це неправда.»

А на Trustpilot ще один гравець повідомляє:

«Вони знову запросили документи, хоча я вже проходив верифікацію кілька тижнів тому. Просто тягнуть час.»

Подібні історії повторюються в Канаді, Іспанії, Польщі та інших країнах. Затримки, блокування, мовчазна підтримка — це, схоже, не виняток, а стала модель роботи.

На цьому тлі рекламні слогани про «чесну гру» виглядають особливо цинічно. Бо для тисяч реальних гравців взаємодія з GGBet завершилась не спортивним азартом, а відчуттям обману.

GGBet і держава: ставка на офшор

Історія GGBet — це не просто приклад агресивного бізнесу, що купує спонсорство у футболі та боксі. Це — кейс про тіньову структуру з офшорною власністю, російськими зв’язками, сумнівною репутацією серед користувачів і повною відсутністю прозорості.

На папері — динамічна букмекерська компанія з міжнародною пропискою. На практиці — десятки свідчень про блокування акаунтів, затримки виплат, маніпуляції з верифікацією та відсутність будь-яких гарантій для гравців. Усе це відбувається на фоні багатомільйонних контрактів зі спортивними організаціями й клубами — від «Динамо» до Усика.

За офіційною структурою — номінальні директори й кіпрські проксі. А за ними — Максим Кріппа, якого не вперше пов’язують із російським гральним бізнесом, компаніями з історією обшуків та участю в схемах виведення коштів. Усе — під брендом, що позиціонує себе як легальний і чистий.

Але головне — не в самій компанії. Головне в тому, що всі ці факти відомі, і жодна державна інституція не реагує. Жодної перевірки, жодного запиту на розкриття бенефіціара, жодної спроби з’ясувати походження коштів. І якщо держава цього не бачить — це вже не просто байдужість. Це — співучасть.

У той момент, коли спорт стає вітриною для офшорних структур з російським минулим, мовчання влади — це не нейтралітет. Це згода.

Источник материала
loader
loader