Що таке "лупа" та яке походження назви цього оптичного приладу

Цей найпростіший оптичний прилад – скельце з ручкою, бачили усі. Тільки скло не просте – це лінза, за допомогою якої можна розглядати дрібні предмети, шрифти, які не видно неозброєним оком, оскільки вона створює збільшене зображення об'єкта. Цей прилад називається – лупа.

А от назва – незвична. Слово "лупа" походить з французької мови, і дослівно перекладається – збільшуване скло – loupe. Але його коріння – ще глибше і незвичніше. Припускають, що воно походить з німецької мови – Lupe, яке, і собі, бере початок з латини – lupa. А от в латинській мові – lupa, означає буквально "вовчиця", а також "вовчий наріст", тобто опуклість, пухлина.

Тобто в латині lupa – це також кругла підшкірна пухлина, що нагадує форму лінзи.

Саме через схожість форми з округлою пухлиною слово lupa стало означати оптичну лінзу, яка збільшує зображення.

Ця назва виникла тому, що перші лінзи нагадували камінь заокруглений з одного боку.

Та навіть у французькій мові воно теж двозначне – і як збільшуване скло, і як дефект у деревині – опуклість, наріст.

Як технічний термін, в українську мову, слово "лупа" прийшло у XVIII – XIX століттях і згодом стало загальновживаним.

Трішки з історії винаходу

Вважається, що винахідником збільшувальних лінз є Роджер Бекон, відомий науковець і філософ ХІІІ століття. Він помістив до оптичної системи одну, а потім кілька лінз. А вже у 1268 році зафіксовано використання перших окулярів.

Перші лупи, виготовлені з полірованого гірського кришталю, берилу або скла певної випуклої форми, поміщали на сторінку книжки, щоб лінза могла збільшувати текст, і було зручно читати.

Хоча відомо, що давні єгиптяни та римляни користувалися дорогоцінним чи напівдорогоцінним камінням (як гірський кришталь чи обсидіан) певної форми як лінзами.