Від питання свободи до меморіалізації. Як минув Медіадень Премії Ґонґадзе у Луцьку

11 січня у Луцьку відбувся Медіадень Премії імені Георгія Ґонґадзе — подія для журналістів, редакторів, дослідників, філантропів і всіх, хто працює з медіа та публічними сенсами. У центрі розмов — журналістика і довіра, регіональний досвід, збереження пам'яті та відповідальність.

Локальними партнерами Медіадня стали платформа "Алгоритм дій" та misto.media. Протягом дня відбулися публічна бесіда та три панельні обговорення. Говорили про те як медіа зберігати довіру, працювати з регіональними історіями та відповідально говорити про пам’ять війни. 

Відкриваючи Медіадень у Луцьку, журналістка, медіаменеджерка та експертка з питань безпеки й демократії у Східній Європі Мирослава Ґонґадзе наголосила на ролі регіонів і місцевих спільнот у збереженні української державності та єдності. Вона також підкреслила ключову роль медіа та громадянського суспільства під час війни — не лише як джерела інформації, а як інституту довіри.

"Наше завдання сьогодні — зберігати медіа, ставати сильнішими навіть в умовах війни, трансформуватися і нести не лише інформацію, а зміст, який допомагає зберігати довіру і будувати країну", — сказала вона.

Голова Наглядової ради Премії імені Георгія Ґонґадзе, засновниця культурної аґенції "Терени" Тетяна Терен у вступному слові підкреслила:

"Для Премії принципово важливо бути присутніми в регіонах. Ми вважаємо, що неможливо працювати лише в одному чи двох містах. Сьогодні, в умовах війни, підтримка регіональних медіа, спільнот і редакцій є критичною".

Директорка Премії імені Георгія Ґонґадзе Анастасія Абрамець, звертаючись до учасників, акцентувала на значенні спільноти та солідарності у складні часи. 

"Цей Медіадень — нагадування про те, що кожен із нас окремо не може зробити багато, але разом, у спільноті, ми стаємо справжньою силою. Ця подія стала можливою завдяки нашим партнерам і меценатам, які підтримують розвиток професійної журналістики", — зазначила директорка Премії імені Георгія Ґонґадзе Анастасія Абрамець.

З вітальним словом до учасників звернулася також представниця платформи "Алгоритм дій" Елла Ярцук, яка наголосила на значенні подій національного рівня в регіонах.

"Такі формати діалогу перестають бути зосередженими лише в Києві чи містах-мільйонниках. Вони рухаються регіонами, даючи змогу місцевим медіа проявляти свій голос і бути важливою частиною національного дискурсу", — зазначила вона.

До учасників Медіадня звернулася також Людмила Яворська, керівниця проєкту misto.media:

"Медіа, які працюють не з Києва, за останні роки суттєво змінили своє звучання, формат і роль. Читаючи видання з різних міст України, я щоразу відчуваю цю спільність — у людських історіях, темах і цінностях. Ми в misto.media пишемо з Луцька, але бачимо, що ці історії цікаві значно ширшій аудиторії, і для нас важливо, що такі медіа сьогодні перебувають у фокусі уваги".

Свобода як щоденний вибір і журналістика як інституція довіри

Медіадень у Луцьку розпочався публічною бесідою між Мирославою Барчук та Мирославою Ґонґадзе. Під час розмови говорили про свободу як базову цінність і особистий вибір, роль журналістики в суспільстві та відповідальність журналістів у часи кризи. Окремо торкнулися спадщини Георгія Ґонґадзе — як вибору говорити правду і його впливу на пробудження журналістської спільноти та суспільства.

Серед ключових тез — наголос на свободі як фундаменті державності та на ролі журналістів-розслідувачів як запобіжнику проти "викрадення свободи" — зовнішнього чи внутрішнього.

"Будувати своє власне життя — це питання свободи. Якщо ми вкрадемо цю свободу, не має принципового значення, зробимо ми це ззовні чи зсередини — у нас не буде України. Саме тому те, що сьогодні роблять журналісти-розслідувачі, є ключовим. Це не просто професія — це служіння", — зазначила Мирослава Ґонґадзе.

Мирослава Барчук говорила про тривалість сенсів і сміливість позиції Георгія Ґонґадзе у 1990-х — те, що сьогодні може звучати звично, тоді вимагало особливої внутрішньої свободи.

"Те, що Георгій говорив владі у 98–99 роках, зараз здається нам звичайною річчю. Але тоді це було надзвичайно сміливо", — поділилась Мирослава Барчук.

Клікбейт, алгоритми і межа між увагою та маніпуляцією

Наступним блоком Медіадня стало панельне обговорення "Клікбейт та довіра: як утримувати та розширювати аудиторію медіа", яке модерував Андрій Яніцький, голова правління ГО "ПроМедіа". У бесіді взяли участь:

• Тетяна Колесніченко — керівниця відділу мультимедіа Радіо Свобода, експертка з розвитку YouTube для медіа;

• Людмила Яворська — керівниця проєкту misto.media;

• Артем Іпатов — співзасновник та CEO медіа добрих новин "ШоТам?".

Учасники говорили про баланс між увагою аудиторії та збереженням довіри до медіа, межу між ефективними заголовками й маніпуляціями, роботу з алгоритмами без втрати репутації та те, що сьогодні формує лояльність аудиторії.

"Журналісти часто створюють клікбейт, бо хочуть відгуку. Але тут питання саморегуляції і тих цілей, які ти ставиш перед собою", — переконана Людмила Яворська.

"Якщо будувати виключно на клікбейті, то довіри не буде. Мені здається, що варто базуватись на цінності матеріалу", — ділиться Тетяна Колесніченко.

Окремою лінією бесіди стала тема попиту на позитивний/конструктивний контент — як запит частини аудиторії і як сфера відповідальності медіа.

"Коли ми стартували, вважалося, що людям цікавіші ДТП, злочини й скандали. Але дослідження показали, що понад 35% українців шукають позитивний контент. Як медіа, ми можемо на це впливати, і маємо робити це відповідально", — розповідає Артем Іпатов.

Регіональні історії як частина спільного наративу про Україну

Медіадень продовжився панельним обговоренням "Міста та села, історії з регіонів як частина великого наративу про Україну", яку модерувала Тетяна Терен — голова Наглядової ради Премії імені Георгія Ґонґадзе, засновниця культурної аґенції "Терени", журналістка і культурна менеджерка.

Учасниці панелі:

• Юлія Тимошенко — голова Ukraїner, журналістка, ведуча серії глибоких інтерв’ю Ukraїner Q;

• Олена Лівіцька — репортерка журналу Reporters, редакторка спецпроєктів The Ukrainians Media, менторка довгочитів misto.media, авторка проєкту "Занесло в село";

• Анна Ільченко — фотографка та режисерка, співзасновниця Old khata project (онлайн).

Обговорення було присвячене тому, як локальні історії з міст і сіл формують спільний наратив про Україну, чому регіональний досвід є ключовим для розуміння країни сьогодні та як журналістика, документування й культурні проєкти працюють із темою коріння й ідентичності.

"Ти раптом розумієш, що в тебе намагаються забрати дім, пам’ять і частину твого минулого", — поділилась Юлія Тимошенко, говорячи про досвід села, ідентичність і війну.

Олена Лівіцька акцентувала на тому, як війна загострила відчуття цінності місця — і як одночасно проявляється "бацилка меншовартості", коли люди соромляться назвати конкретне село чи маленьке місто.

"Саме з бажання говорити про коріння і показувати, що ним можна пишатися, народився проєкт “Занесло в село”. Війна лише загострила це відчуття і показала, як важливо говорити про свої місця", — розповіла вона.

Анна Ільченко говорила про особистий імпульс як старт великих процесів: від родинної пам’яті — до системного дослідження сільської архітектури, традицій і народного мистецтва.

"Наш проєкт виник із внутрішнього бажання себе продовжити… Такі особисті імпульси часто запускають великі процеси в маленьких проєктах", — зазначила Анна Ільченко.

Як відповідально працювати з пам’яттю війни і не нівелювати людські історії

Завершився день обговоренням "Меморіалізація сьогодення: медіа і збереження пам’яті", яку модерував Антон Лягуша — історик, академічний директор магістерської програми "Дослідження памʼяті та публічна історія" у Київській школі економіки, дослідник New School University Consortium.

Учасниці:

• Ольга Ольхова — поетеса, культурна менеджерка, кураторка Луцької літературної резиденції, засновниця LitCom та проєкту "Голоси. Свідчення";

• Лєра Лауда — співзасновниця Платформи пам’яті "Меморіал" (онлайн);

• Анастасія Абрамець — директорка Премії імені Георгія Ґонґадзе, координаторка платформи пам’яті журналістів RECвієм.

У центрі обговорення — відповідальність медіа та культурних ініціатив за роботу з пам’яттю війни, способи фіксації досвіду сьогодення та виклики перетворення свідчень на публічну історію.

Ключовим лейтмотивом став етичний вимір: недопустимість "хайпу" на трагедії та необхідність обережності в роботі з історіями загиблих і їхніх рідних.

"Не можна хайпувати й наживатися такими речами для переглядів і шокування. Треба бути дуже обачним і дуже етичним, щоб не нівелювати людську історію", — зазначила Лєра Лауда.

Ольга Ольхова наголосила на важливості фіксації не лише факту втрати, а й контексту і культурної ролі людини — того, що вона створювала і що потенційно могла б створити.

"Коли ми фіксуємо імена, важливо зафіксувати і контекст цього імені, але й роль людини в культурі.“Голоси” звертають увагу на творчу компоненту і пропагують не лише пам’ять імені, але й пам’ять культурного продукту", — розповіла Ольга Ольхова.

Анастасія Абрамець підкреслила терапевтичну роль фіксації пам’яті для найближчого кола і необхідність говорити про людей не статистикою, а їхніми історіями.

"Це точно не та тема, де ми можемо собі дозволити гнатись за переглядами чи рейтингами. Для нас важливо розповідати про цих людей не цифрами і статистикою, а їхніми історіями, мріями і буденністю", — зауважила вона.

Жива пам’ять про Георгія Ґонґадзе

Протягом Медіадня учасники також могли відвідати експозицію "Щоденник Ґонґадзе" — серію знакових цитат Георгія з поясненнями контексту та ілюстраціями українських художників Інги Леві і Антона Логова. Виставка приурочена до 25-х роковин загибелі журналіста і є частиною роботи Премії з живою пам’яттю про Георгія Ґонґадзе та ціннісний вимір професії. Під час події також відбувся показ відео-згадки про Георгія Ґонґадзе з особистого архіву Мирослави Ґонґадзе.

Інформаційні партнери: misto.media, Суспільне, Детектор медіа, Львівський медіафорум, Комісія з журналістської етики, Інститут масової інформації, Медіацентр Україна.

Премія Ґонґадзе заснована у 2019 році Українським ПЕН, родиною Георгія Ґонґадзе, виданням Українська правда, Києво-Могилянською бізнес-школою та її випускниками. Сталий розвиток Премії забезпечується завдяки підтримці спільноти меценатів — випускників Києво-Могилянської бізнес-школи, які поділяють її цінності та прагнуть змінювати українське суспільство через якісну журналістику.