Економіка війни: стабільність без розвитку

Підсумки 2025 року засвідчили: українська економіка зберігає макрофінансову рівновагу, але не переходить до активного відновлення. Зростання ВВП є помірним, валютний курс – стабільним, державні фінанси – керованими. Водночас ця стабільність досягається дедалі вищою ціною – через розширення торговельного дефіциту, зростання валютних інтервенцій та жорстку монетарну політику, яка стримує інвестиції.

Зростання без виробничої бази

За оцінкою Міністерства економіки, реальний ВВП у 2025 році зріс на 2,2%, що нижче прогнозу уряду (+2,7%), закладеного в бюджет. Проте ключова проблема полягає не в недовиконанні прогнозу, а в структурі зростання. Основним драйвером стала активізація сукупного попиту – державного та приватного за слабких темпів зростання виробництва. Така модель неминуче призводить до розширення торговельного дефіциту та підвищення валютних ризиків.

Зростання концентрувалося в секторах безпеки та оборони, ВПК, будівництва, торгівлі, охорони здоров’я та освіти

Водночас спад виробництва зафіксовано в сільському господарстві, транспорті та добувній промисловості. Фактично економіка зростає за рахунок сфер, які не формують нового експортного потенціалу, або ж орієнтовані на державні оборонні замовлення.

Інфляція: не монетарна за своєю природою

Інфляція за підсумками 2025 року становила 8%, що суттєво перевищує інфляційний таргет НБУ (5%), але є нижчим за урядовий прогноз (+9,5%). Принципово важливо, що цінова динаміка формується переважно немонетарними чинниками. Серед факторів стримування інфляції – масштабні валютні інтервенції НБУ, мораторій на підвищення комунальних тарифів, а також статистичний ефект високої бази 2024 року.

Водночас проінфляційний тиск зумовлювали зростання витрат виробників, енергетична криза, зниження врожайності, підвищення акцизів і фіскальний дефіцит. У цій конфігурації жорстка монетарна політика має обмежений вплив на інфляцію, що ставить під сумнів доцільність збереження надвисоких реальних процентних ставок.

Валютний курс: стабільність через інтервенції

Тиск на валютному ринку у 2025 році залишався високим. Нетто-інтервенції НБУ сягнули $36 млрд, збільшившись на 4% порівняно з 2024 роком. Фундаментальним чинником валютного тиску залишається хронічно від’ємне торговельне сальдо, тоді як гнучкий валютний курс виступає джерелом додаткової невизначеності. Показово, що основний приріст валютного попиту формує бізнес: нетто-покупки валюти підприємствами зросли на 29%, тоді як нетто-покупки населення скоротилися майже вдвічі. Частка інтервенцій, спрямованих на задоволення попиту населення, зросла з 5% на початку війни до близько 20%, що свідчить про розбалансування валютних очікувань, а не про панічні настрої.

Зовнішній сектор: дефіцит, компенсований допомогою

За 12 місяців 2025 року торговельний дефіцит товарів розширився до $45 млрд проти $34 млрд у 2024-му. Експорт скоротився на 3%, тоді як імпорт зріс на 20%. Міжнародна допомога у розмірі $52 млрд стала ключовим джерелом компенсації дефіциту платіжного балансу. Фактично зовнішній сектор України функціонує за компенсаційною моделлю, яка не створює довгострокових передумов для валютної самодостатності. Сукупний валютний дефіцит економіки у 2025 році перевищив $50 млрд (23% ВВП) – більше очікувань НБУ та МВФ.

Державні фінанси: стимул із низьким мультиплікатором

Фіскальний дефіцит державного бюджету (без грантів) за підсумками 2025 року склав 24% ВВП (2,2 трлн грн), перевищивши планові параметри. Близько 70% видатків спрямовано на безпеку та оборону. Попри значний стимулюючий ефект, мультиплікатор таких витрат є низьким. Воєнні видатки не створюють нової ринкової доданої вартості, а невизначеність стримує інвестиційну активність бізнесу та населення. У підсумку фіскальні стимули компенсують лише близько двох третин втрат сукупного попиту порівняно з довоєнним періодом.

Монетарна політика: жорсткість без ефекту

НБУ вже третій рік утримує реально позитивну облікову ставку. У грудні 2025 року її номінальний рівень становив 16,3%, а реальний – 8,3%. Це призвело до подорожчання кредитів для бізнесу, обмеження інвестицій, зростання вартості обслуговування державного боргу, підвищення витрат на реалізацію монетарної політики (82 млрд грн у 2025 році). Водночас вплив жорсткої політики на інфляцію та валютну стабільність залишається мінімальним через домінування структурних чинників та слабкість монетарної трансмісії. Основними бенефіціарами стали банки, прибутки яких зросли втричі за час війни без адекватного розширення кредитування економіки.

Підсумки 2025 року свідчать: українська економіка утримує рівновагу, але не переходить до відновлення. Зростання базується на споживанні, валютна стабільність – на інтервенціях, фінансова система – на акумуляції ресурсів без їх трансформації в інвестиції.

Основні завдання на 2026 рік

Ключове завдання воєнної економіки – максимально можлива мобілізація матеріальних, фінансових і людських ресурсів країни на посилення обороноспроможності України й забезпечення економічної стійкості країни. Держава має стати активним гравцем у стратегічно важливих для виживання країни сферах. Це передбачає суттєве збільшення державних інвестицій у збереження критичної інфраструктури країни, відновлення пошкоджених економічних активів і забезпечення потреб ЗСУ.

Розвиток національного ОПК має стати безумовним пріоритетом внутрішньої економічної політики держави та дипломатичних зусиль на міжнародній арені. У даний час держава забезпечує контрактування до половини продукції, яку потенційно можуть виробляти вітчизняні підприємства ОПК. Інвестиції в ОПК України, фінансовані із зовнішніх і внутрішніх джерел повинні кардинально збільшитися. Потрібно використовувати той факт, що зараз Європа об’єктивно зацікавлена в зміцненні ЗСУ, як форпосту протистояння агресивній Росії у період переозброєння Європи і відходу НАТО від класичних гарантій безпеки США. Потенціал «данської моделі» фінансування виробництва зброї в Україні слід використовувати більш повно.

Економічна політика для бізнесу повинна охоплювати три чітких блоки: доступ до трудових ресурсів, доступ до фінансування та доступ до ринків збуту. Зокрема, доступ до фінансування має передбачати відновлення роботи банківського сектора як інституту фінансового посередництва, розширення програм кредитної, гарантійної та грантової підтримки держави, спрямування міжнародної допомоги на відновлення і розвиток бізнесу. Доступ до ринків збуту має спиратися на безперешкодне функціонування логістичних шляхів та каналів збуту продукції, створення умов безмитної торгівлі на ринках країн-партнерів, прийняття, удосконалення практик державних закупівель, включаючи операції Держрезерву.

Окремий акцент державних програм підтримки бізнесу має бути зроблено на програмах із створення робочих місць через підвищення ступеню локалізації виробництва та проведення часткового імпортозаміщення. Це дозволить підвищити виробничу продуктивність економіки та зменшити валютні дисбаланси економіки. Важливим аспектом у цій сфері є запуск повноцінної системи страхування від воєнних ризиків із залученням коштів міжнародних донорів і наданням стимулів для великих міжнародних страхових компаній.

Курс податкових реформ, розпочатий у 2024 році, має бути продовжено у майбутньому з орієнтацією на підвищення справедливості податкової системи, зростання бюджетного потенціалу податків, прийняття податкових норм спільного законодавства ЄС, зниження корупційності податкового та митного адміністрування.

Продовження погоджених з донорами реформ у судовій та правоохоронній системі має критично важливе значення для покращення міжнародного іміджу України і становлення здорового бізнес-клімату в країні. З часом це дозволить активізувати внутрішні інвестиції та залучити належні обсяги зовнішнього приватного та офіційного фінансування для вирішення завдань економічної відбудови країни.

Конструктивна взаємодія монетарної та фіскальної політики є особливо важливою під час структурних криз, коли руйнуються традиційні зв’язки економіки, а реальний сектор потерпає від провалів ринку. Тому Уряд та НБУ повинні дотримуватися єдиної політики макроекономічної стабілізації, сприяння економічному зростанню та зайнятості населення.