Московські історики брешуть: що необхідно знати про Конституцію України
Московські історики брешуть: що необхідно знати про Конституцію України

Московські історики брешуть: що необхідно знати про Конституцію України

Правовий режим на українських землях встановили наші князі ще тисячу років тому, в часи Київської Русі.

Історично так склалося, що Конституція — це базовий документ, який встановлює правовий режим на певній території. Сучасна українська Конституція була ухвалена 1996 року. Але правовий режим на українських землях встановили наші князі ще тисячу років тому, в часи Київської Русі.

Саме цього дня, 28 червня 1996 року, приблизно о 9 ранку Верховна Рада ухвалила та ввела в дію головний Закон. І слова, записані в ньому, перестали бути історією: “Вони стали для українців по-справжньому життєвими і нагальними”. 

Саме таким зверненням привітав українців з Днем Конституції президент Володимир Зеленський і зазначив: “Слова про право на життя і свободу, честь і гідність, про ціну нашої землі. Уже нікому в країні не треба пояснювати значення слова «суверенна»”. 

Конституція України — одна з найдемократичніших у світі

Тоді у 1996 році навіть голосування за вже готовий Закон, над яким плідно працювали майже 6 років, теж не далося просто.

На створення основного Закону пішли роки. Опрацювалося 15 варіантів проєкту Конституції і було внесено понад 6 тисяч правок. Шукати компромісу депутатам довелося ледь не до кожної статті. І навіть остаточний варіант, за який вже мали голосувати, депутати беруться виправляти в останній момент.

Цей процес забирає ще цілу добу — найгостріші дискусії щодо розподілу повноважень, гілок влади, статусу української мови та Криму, а ще національної символіки. Зрештою, півострів отримує автономію, тризуб стає малим національним гербом, а твір Павла Чубинського “Ще не вмерла України” стає гімном, який о 9:18 ранку 28 червня 1996 і затверджують. 

Перші примірники свіжо надрукованого закону одразу підписує тодішній президент Леонід Кучма та спікер Верховної Ради Олександр Мороз. Один із них одразу виставляють на показ просто у залі і це стає традицією — головний закон країни відтоді щорічно урочисто заносять до парламенту. 

Конституцію України змінювали вісім разів у найдраматичніші для країни періоди — у розпал Помаранчевої революції в 2004, у 2010 за Януковича, що бажав собі більше повноважень, а ще після його втечі, щоб повернутися до первинних норм Закону. Востаннє зміни були в 2019 — тоді скасували інститут депутатської недоторканності.

З усіх пострадянських республік свою Конституцію ми ухвалили останніми, але оцінки від Заходу отримали найвищі — її назвали однією з найдемократичніших у світі. 

Екскурс в історію

Перший збірник законів написаний за князювання Ярослава Мудрого. Називається він "Руська Правда". Якими були базові закони, прописані в цьому документі тисячу років тому, і як вони еволюціонували, розповіла в ефірі "1+1" в рамках телемарафону докторка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту історії України НАНУ Наталія Білоус. 

За її словами, “Руська Правда” — це збірка норм і законів того часу: “Вони дійсно відбивали свою епоху та захищали інтереси можновладців і князів. Оригінал документу не зберігся, але вціліло кілька його редакцій. Це визначна пам’ятка середньовіччя, яка лягла в основу наступних законодавчих збірників Литовських статутів”. 

Наталія Білоус розповіла, що в Речі Посполитій в містах користувалися Магдебурзьким правом, а для шляхти діяв Литовський статут: “Сама Річ Посполита була правовою державою, де діяв парламентаризм, збиралися сейми у Варшаві, на які їздили представники провінційних сеймиків (представницькі органи шляхти)”.

Докторка історичних наук зазначила, що Магдебурзьке право — потужний маркер, який відрізняв нас від сусідньої Московської держави: “Самі історики говорять, що європейські цінності і традиції закінчуються там, де закінчувалася дія Магдебурзького права. А вона закінчувалася якраз на кордоні з Московською державою”.

Вигадки росіян

Сьогодні московські історики приписують собі такий факт, як функціонування Магдебурзького права в російських містах, називаючи це “Магдебурзьке право на території сучасної Росії”, зауважила Наталія Білоус. “Справа в тому, що на анексованих землях — маю на увазі Стародубщину — діяло Магдебурзьке право в таких містах як Стародуб та інші. Нині це Брянська область. Але ці землі входять тепер до складу Росії”.

Міські громади в ті часи виборювали це право, дбали про те, щоб у них був повний набір демократичних свобод і вольностей, посилали делегації від міст у Варшаву на сейм, випрошували у короля привілеї на Магдебурзьке право, розповіла докторка історичних наук. 

Вона резюмувала: “Тобто зараз росіяни роблять акцент на тому, що в Московському царстві було Магдебурзьке право, спираючись лише на Стародубщину. А зараз у них зараз діє “культ Івана Грозного”. Нещодавно московські історики видали кореспонденцію Івана Грозного і страшно цим пишаються, тому що кулькт цієї особи, яка заснувала опричнину — у них досі це пропагується та існує”. 

Джерело матеріала
loader
loader