Коломойський, Татаров, Альперін. Парламент тягне з «поправками Лозового», рятуючи топ-корупціонерів від покарання
Вже незабаром в Україні можуть закрити десятки резонансних корупційних справ, фігурантами в яких значаться щонайменше 120 осіб.
Відбутися це може через формальні та спеціально створені в законі лазівки. Ці лазівки мають назву «поправки Лозового».
Вони передбачають, що будь-яку (не лише корупційну) справу можуть закрити, якщо суд визнає, що до предʼявлення підозри конкретним особам слідчі чи детективи вели розслідування довше за певний період. Адже через «поправки Лозового» з 2018 року розслідувати складні корупційні справи до вручення підозри можна лише 18 місяців. Під час війни цей строк збільшили до 30 місяців. На перший погляд цього часу достатньо. Але коли йдеться про масштабну економічну схему з міжнародним елементом, яку будували роками, такі обмеження — просто ще один шанс для порушника вийти сухим із води.
Згідно з останнім опитуванням, яке провів на замовлення «Дзеркала тижня» Центр Разумкова, більш як половина громадян вбачає в цьому проблему. Так, 54,1% підтверджують, що потрібно скасувати часові обмеження щодо строків розслідування тяжких корупційних злочинів.
Водночас у Раді вже понад місяць не можуть розглянути законопроєкти №10100 та №10060-2, які вирішують це питання. Очевидно, що таке зволікання правоохоронного комітету, очолюваного народним депутатом Сергієм Іонушасом, неабияк грає на руку корупціонерам.
Так, одним із перших «під ніж» через «поправки Лозового» пішов епізод справи «Роттердам+» на 19,3 млрд грн — схеми, бенефіціаром якої є олігарх Рінат Ахметов. До неї додалася закрита справа «короля контрабанди» Вадима Альперіна, до пошуку якого 2019 року закликав сам президент Зеленський.
Успішно скористатися «поправками Лозового», ймовірно, зміг і заступник голови ОП Олег Татаров. Його корупційну справу після численних маніпуляцій закрили 21 квітня минулого року.
Також через ті самі «поправки Лозового» суддя ВАКС Ткаченко відмовився розглядати клопотання про арешт майна Коломойського та відпустив затриманого фігуранта справи Приватбанку. А невдовзі й усі зафіксовані епізоди злочинів на десятки мільярдів у справі Приватбанку можуть поховати за тим самим принципом.
Водночас «поправки Лозового» — це суто українське правове ноу-хау, створене з єдиною метою: відмазати від покарання «своїх».
Тож для наших міжнародних партнерів, у яких практики обмеження строків розслідування до вручення підозри взагалі немає, такі закриття справ «на порожньому місці» виглядають як цілковитий абсурд.
Наприклад, корупційний кейс українського олігарха Дмитра Фірташа у США розслідували ще з 2006 року. Водночас обвинувачення йому висунули лише 2013 року — за сім років після початку розслідування.
То що ж таке ті «поправки Лозового»? І чому «парламент Зеленського» за чотири роки роботи так і не спромігся скасувати абсурдні норми «парламенту Порошенка»? Розповідаємо нижче.
Що таке «поправки Лозового»?
«Поправками Лозового» було названо групу поправок до Кримінального процесуального кодексу, яку вже колишній нардеп від Радикальної партії Олега Ляшка Андрій Лозовий вніс до одного із законопроєктів. Лозовий зіграв роль такого собі цапа-відбувайла, репутації якого було не шкода для подання такої «юридичної нісенітниці». Адже самі поправки явно були спільним «продуктом» тодішніх владних партій.
На той час НАБУ та САП уже реалізували низку резонансних справ. Саме 2017 року відбулися затримання екскерівника фіскальної служби Романа Насірова та нардепа від провладної коаліції Миколи Мартиненка. Тоді стало очевидно, що для нових інституцій немає недоторканних. Тож шлях порятунку для себе тодішня влада побачила саме в законодавчих змінах.
Ще до набрання чинності «поправки Лозового» спричинили скандал. Адже їх без обговорень, обґрунтувань і з порушенням регламенту було внесено до законопроєкту, що мав на меті забезпечити зміни до низки процесуальних кодексів через так звану реформу Верховного суду.
Про те, що в комплексі ці поправки несуть системну загрозу на роки вперед, 2017 року попереджали і ми в Центрі протидії корупції (ЦПК), й інші експерти. Однак тоді у відповідь на застереження депутати хіба що зазначили, що поправки набирають чинності за пів року після введення в дію закону й мають поширюватися лише на справи, розпочаті після цих шести місяців — із 16 березня 2018 року.
До питання скасування поправок підійшли після зміни влади 2019 року. Відповідний законопроєкт ініціював президент Зеленський. Проте тоді новообрані нардепи зі скрипом скасували лише частину «правок Лозового», що стосувалися державної монополії на експертизи та можливості призначати останні виключно через суд.
Водночас категорично відмовилися скасовувати частину сумнозвісних поправок у частині строків, яка, зокрема, дозволяла «відмазувати» підозрюваних у корупції від відповідальності.
Тож через зволікання парламенту досі залишаються чинними такі норми:
1) обмеження строку проведення досудового розслідування до оголошення підозри у фактових кримінальних провадженнях. Тобто слідчі мають 12 або 18 місяців (залежно від справи) для проведення розслідування до того, як вручити особі підозру;
2) обов’язок закрити справу в разі порушення строку до або після підозри. Тобто навіть якщо порушник уже в СІЗО і є докази того, що він винен, через порушення строків буквально на день справу має бути закрито;
3) продовжити строк розслідування може лише суддя, а не прокурор, як це було раніше;
4) дозволено оскаржувати підозри в кримінальному провадженні в суді.
Із початком повномасштабної війни парламент спробував зупинити строки на період воєнного стану, проте зробив це у спосіб, який вчергове дав змогу по-різному трактувати закон. Нарешті за півтора року війни стало очевидно, що строки можуть обнулити всі зусилля в розслідуваннях злочинів росіян проти миру та безпеки. Тому в серпні цього року Рада також ухвалила закон, яким було скасовано строки для цих справ. На той момент закриттю підлягали 98 тисяч таких проваджень. Проте корупційні справи нардепи вирішили не рятувати.
Верховний суд завдає удару
Пізніше дров у вогонь до «поправок Лозового» підклав і «реформований» Верховний суд, уже колишнього голову якого НАБУ та САП цього року спіймали на хабарі у 2,7 млн дол.
Одне з перших суперечливих рішень, яке надало «поправкам Лозового» нового дихання, ухвалив Касаційний кримінальний суд Верховного суду в лютому 2022 року. Так, в одній зі справ щодо корупції, яку розслідувала поліція, Верховний суд ухвалив: навіть якщо справу розпочато до введення в дію «поправок Лозового» 15 березня 2018 року, її теж можна закрити після закінчення строків розслідування. Грубо кажучи, Верховний суд надав «поправкам Лозового» зворотної дії в часі, тоді як у законі чітко зазначено, що ці норми, включно з можливістю закрити справу за строками, поширюються лише на справи, відкриті після введення в дію цих поправок.
Навіть після початку вторгнення Верховний суд не зупинив практики «штампування» таких рішень. 31 жовтня 2022 року вже Об’єднана палата Касаційного кримінального суду ВС за участю чинного голови ВС Станіслава Кравченка вирішила, що якщо дві справи обʼєднують і в одній із них досудове розслідування почалося після введення в дію «поправок Лозового», то всю справу теж можна повністю закривати.
Фактично судді Верховного суду перебрали на себе роль законодавців. Ба більше, такі правила почали з’являтися в практиці ВС уже на той момент, коли слідство в багатьох справах було давно завершено й строки рахували геть інакше, ніж це визначили судді. Й протягом усіх цих років питань до таких справ не виникало. В них слідчі судді без проблем надавали дозволи на обшуки, обирали запобіжні заходи, арештовували майно.
Паралельно з практикою Верховного суду та подекуди з посиланням на неї перші справи почав закривати й Вищий антикорупційний суд.
Зокрема суд закрив справу щодо ТЕЦ Дубневичів зі збитками на 1,4 млрд грн. Йдеться про схематоз на Львівщині щодо розкрадання газу керівництвом Новороздільської й Новояворівської ТЕЦ. Кінцеві бенефіціари схеми — чинний нардеп Ярослав Дубневич і його брат Богдан. Обидва голосували за «поправки Лозового» в попередньому скликанні парламенту.
Згодом апеляційна палата ВАКС відновила частину закритих у першій інстанції справ, проте радіти зарано. Адже далі ці справи потраплять у той-таки Верховний суд, де, найімовірніше, будуть остаточно поховані.
Кого відмажуть від справи за корупцію вже найближчим часом?
Закриття першого епізоду «Роттердам+», справи «короля контрабанди» Альперіна та використання «правок Лозового» на догоду Коломойському — це лише перші дзвіночки.
Далі — більше. Поміж десятків справ ми обрали декілька тих, які свого часу спричинили неабиякий резонанс. Очевидно, що їх закриття матиме резонанс не менший.
Ми й далі розповідатимемо про справи-кандидати на закриття. Бо сумнівів у тому, що влада ще не скоро вирішить проблему з «поправками Лозового», наразі не виникає.
Справа судді Вовка
У липні 2020 року НАБУ та САП вручили підозри суддям ОАСК: голові суду Павлу Вовку, його заступнику Євгену Аблову та ще пʼятьом суддям. Загалом у справі — 11 фігурантів.
За версією прокуратури, Вовк і компанія діяли в межах злочинної організації, яка мала на меті захопити державну владу, встановивши контроль над органами суддівського врядування та створивши штучні перешкоди для їхньої роботи. Це на додачу до обслуговування інтересів політичних еліт і бізнес-кіл.
У березні 2021 року прокурори пішли до слідчого судді продовжувати строк розслідування. Саме такий порядок установлювали «поправки Лозового».
Розгляд клопотання захист перетворив на цирк і затягнув на кілька днів: адвокати постійно запізнювалися на засідання, заявляли безпідставні відводи судді, підозрювані скаржилися на здоров’я й навіть окремо залучили незрячого адвоката. А ще тиснули на слідчого суддю через ВРП.
Зрештою суддя відмовився продовжувати строки розслідування в останній день строку. Прокурори цього ж дня завершили розслідування. Згодом справу скерували до суду.
Однак тепер захист наполягає на тому, що справу надіслали до суду поза строками й згідно з «правками Лозового» її треба закривати.
Справа Приватбанку на 8,4 млрд грн
Справа щодо Приватбанку є однією з наймасштабніших в історії антикорупційних органів. Сума збитків лише в тих епізодах, де є підозрювані, — понад 17 млрд грн.
Найближчими до закриття нині є справи за підозрою самого Ігоря Коломойського, а також провадження щодо ключових менеджерів Приватбанку Олександра Дубілета, Володимира Яценка, Людмили Шмальченко та ще трьох осіб.
Це та сама справа, в межах якої Яценка 2021-го яскраво зняли з літака в «Борисполі» під час спроби втечі. За версією слідства, за день до визнання Приватбанку неплатоспроможним підозрювані вивели мільярди на користь підконтрольних юридичних осіб, зокрема компаній «Інгосстрах» і Claresholm Marketing Ltd.
Проте розслідування вже незабаром може виявитися марним через «поправки Лозового» та своєрідне їх тлумачення судами. Тут уся надія залишається на суддів ВАКС, апеляційна палата якого нещодавно відмовилася передати справу в один із місцевих судів рідного для Коломойського Дніпра.
Справа компанії «Енергомережа»
Через «поправки Лозового» можуть намагатися закрити справу й щодо колишнього голови правління холдингової компанії «Енергомережа» Дмитра Крючкова.
Його звинувачують в організації заволодіння коштами «Черкасиобленерго» й «Запоріжжяобленерго» та їх легалізації, а також зловживанні службовим становищем. Іншими фігурантами справи є колишня в. о. голови правління «Черкасиобленерго» Світлана Кузьмінська та її перший заступник Олексій Беспалов. Слідство встановило, що обвинувачені організували незаконну схему, за допомогою якої нібито заволоділи коштами державних підприємств і великих споживачів електроенергії.
Завдяки здобутим НАБУ доказам уже вдалося визнати недійсними 27 правочинів на суму понад 1,5 млрд грн. Це стало підставою для повернення державним підприємствам 558 млн грн.
***
Ми в ЦПК підрахували, що більш як 30 справ НАБУ та САП можуть закрити через «поправки Лозового» й практику Верховного суду. Суми збитків чи розкрадань у таких справах становлять близько 40 млрд грн.
Ці справи топкорупції, на які витрачено роки роботи детективів, проведено експертизи, зібрано тисячі томів доказів, закривають без розгляду. Ще сотні й тисячі справ щодо корупції, державної зради — так само під ризиком закриття через сумнозвісні поправки. На жаль, точну кількість таких справ у поліції, ДБР і СБУ підрахувати просто неможливо. Зрозуміло лише, що йдеться про тисячі кримінальних проваджень.
Наразі Рада має спосіб урятувати бодай частину справ проти корупціонерів завдяки законопроєктам №10100 та №10060-2, де скасування згубних «поправок Лозового» обʼєднали з не менш потрібною реформою САП. Проте більшість парламентарів і далі ігнорує проблему, ймовірно, у власних інтересах.
Скільки ще справ буде закрито, поки комітет і парламент ігнорують проблему, — невідомо.