Біографічна драма «Інший Франко»: прожити все життя за один день

8 лютого в український прокат нарешті вийшла стрічка складної долі «Інший Франко». Вона мала вийти ще в 2020-му, але то ковід, то повномасштабне вторгнення, то творці фільму чекали слушного часу – і ось цей час настав.

Але… як зізнався один з авторів сценарію  Тарас Боровок перед прем’єрою картини:

«Скажу чесно, на рівні синопсису ми його переписували разів 10. Це те, що я можу згадати, бо пройшло вже п’ять років із моменту написання. Ми не брали участі у процесі зйомок, до нас доходили чутки, що щось переписували, щось викидали, тож і самому цікаво подивитися, що з того вийшло».

І, можливо, автори сценарію в кінцевому підсумку були дуже здивовані.  Яким вийшов цей фільм і кому його варто дивитись – в емоційних враженнях кореспондента Коротко про.

Байопік «Інший Франко» розповідає про сина Івана Франка – Петра. Непересічну та багатогранну особистість. Він був одним із засновників українського «Пласту» та зачинателем авіації в Українській Галицькій армії і військовим льотчиком, потрапив у польський полон, втік з нього завдяки своєму розуму. Був свідком Голодомору в Харкові 1932-1933 років. Коли повернувся до вже радянського Львова, став депутатом Верховної Ради. Був одружений з Ольгою Білевич (Франко) – авторкою відомих кулінарних книжок. А окрім цього, Петро Франко – вчений, причому в області харчових технологій, мав 36 наукових патентів та винаходів. Доля його завершилась трагічно: у 1941 році був репресований, як він загинув – невідомо й досі.

Автори фільму вирішили показати майже все життя Петра Франка, але через призму одного дня. Останнього дня перед його арештом. До нього в гості на сімейне свято з’являється давній друг, з яким вони разом починали у «Пласті», кохали одну й ту ж жінку, пересікались безліч разів у складних життєвих ситуаціях. Тож через флешбеки в картині ми дізнаємось про історію сина Каменяра, а сам він – вирішує присвятити цей день родині. Флешбеки вийшли дещо змазаними і нечіткими, але загальну інформацію зчитати можна.

Розказати широкому загалу, якою цікавою людиною був молодший син Івана Франка, показати маловідомі та й відомі елементи історії України від 1911-го до 1941 року, зібрати каст з прекрасних акторів, знайти цікавий хід для подачі – здавалось, що могло піти не так? Всі запоруки успіху на руках. Але вийшло трохи, знаєте, за приказкою «ідея - прекрасна, реалізація… погана».

Значну частину фільму не полишає думка, що автори вважають глядача, м’яко кажучи, не дуже розумним. Тому можна йому підсовувати поляка, який говорить польською так, ніби він її вчив по вивісках в Бедронці, високопоставленого офіцера, який під танго запрошує даму на вальс, плутати дати, показувати кухню галицької господині, заставлену безліччю порожніх пляшок (для декору, чи що?)… І багато інших деталей, які нібито й на сюжет не впливають, але полишають відчуття камінчика в черевику, який весь час муляє і страшенно дратує. Додайте до цього погані діалоги та не завжди чітко прописану мотивацію персонажів – і будете мати на виході відчуття «іспанського сорому».

Але, звісно, є й хороші моменти, що робить цей фільм цілком підходящим для, приміром, сімейного перегляду з дітьми. Це елементи пригодницького жанру, зображення побуту тогочасного Львова (зйомки проводились у музеї «Дім Франка», тож все відображено правильно – але видно, що це приміщення музею, а не дім, де кохають, страждають, готують – тобто живуть).

Найпрекрасніше у фільмі – це підбір акторів та акторська гра. Особливо враховуючи, що актори і автори сценарію співпрацювали з родичами Франка, щоб правдиво відтворити персонажів.

В’ячеслав Довженко виклався у ролі Петра Франка чи не на повну. Особливо він переконливий у ролі турботливого батька, голови родини.

«Найдорожче, що було для мене, це відкрити його, який він був батько, який він був друг, який він був чоловік, – і оце була основа в цій роботі», - розповідав актор в інтерв’ю Аліні Доротюк. А ще (у баченні Довженка) Петро Франко - людина, яка йшла на багато компромісів з радянською владою, щоб зберегти і родину, і, по можливості, інших людей. Саме такий образ Франка і вдалося втілити актору.

Про друга Петра Франка – Андрія Грищука -  у виконанні Ахтема Сеітаблаєва багато не будемо говорити, щоб не спойлерити, ми й так знаємо його як гарного актора.

Дуже вдало підібрані актори на ролі молодих Франка і Грищука – Роман Куліш і Андрій Фединчик відповідно. Молоді актори зіграли не менш сильно від свої старших колег.

Вдалося передати безпосередність юної 16-річної доньки Франка - Іванни - акторці Ірині Кудашовій. На прем’єрі вона зізнавалась, що їй теж хотілось показати, що Петро Франко був хорошим батьком. Не без пафосних проблем (але це  більшою мірою недоліки сценарію та режисури) акторка Яна Коверник передала  безкомпромісність правдолюбної та чесної старшої доньки родини Франків – Віри. Ольгу Франко зіграла неймовірної краси актриса Івано-франківського драматичного театру – Надія Левченко. І, дивлячись на її героїню, розумієш, чому кохання до неї обидва чоловіки пронесли через стільки років.

Але головна заслуга фільму – і тут вже не посперечаєшся, - творцям картини це вдалось: викликати цікавість до особистості Петра Франка і дізнатись про нього більше. А заодно розібратись, що ж іще не так із цим фільмом: де історична правда, а де красива вигадка?

Бонус: саундтрек фільму «Розпрощався стрілець» у виконанні «Піккардійської терції» - страшенно пронизливо, до мурашок по спині.

ПРО ФІЛЬМ ТА КОМАНДУ

Жанр: біографічна драма

Режисери: Ігор Висневський, Віталій Малахов

Сценарій: Тарас Боровок, Дмитро Наумов

Рік створення: 2020

Бюджет: 30 000 000 грн.

В головних ролях: В'ячеслав Довженко, Надія Левченко, Ахтем Сеітаблаєв, Яна Коверник, Ірина Кудашова, Максим Донець, Роман Куліш, Андрій Федінчик, Лілія Юськевич.

Тривалість: 01:30