Мюнхенська конференція з безпеки не стала проривом для України, але показала ряд важливих індикаторів
В неділю, 18 лютого, у Мюнхені завершилась конференція з питань безпеки MSC-2024. Це найбільший безпековий форум планети, куди злітається вся світова еліта. Цьогоріч до Баварії прибули понад півсотні світових лідерів та сотні делегацій з усіх куточків планети. Для України цей форум був мегаважливим, оскільки проходив на фоні проблем з допомогою від США, викликаних політичною кризою за океаном.
"Телеграф" побував в Мюнхені та готовий підбити підсумки конференції для України, а також розповісти про те, що залишилось за кулісами.
Привид Трампа
Політична криза в Конгресі США, від якої власне залежить допомога Вашингтону для України, важким вантажем висіла над Мюнхеном усі три дні. На жаль, публічно від американської сторони було мало конкретики щодо майбутньої допомоги Києву. І це попри те, що віцепрезидентка США Камала Гарріс мала зустріч із Володимиром Зеленським, а опісля президент України мав розмову зі своїм американським колегою Джо Байденом. Байден намагався використати втрату Авдіївки для перекладання відповідальності на Конгрес, однак в загальному складалось враження, що діюча американська Адміністрація вже не бачить варіантів для майбутньої перемоги Байдена на осінніх виборах в США.
Не секрет, що Дональд Трамп, якого називають потенційним переможцем виборчої гонки, планує "швидко завершити війну", посадивши Зеленського та Путіна за стіл переговорів. Ні в Києві, ні в Європі, ні в Штатах не очікують, що Трамп бодай зможе зберегти допомогу Україні на попередньому рівні. Очевидно, що Україна потребує плану Б, хоча публічно президент Зеленський наполягає, що Київ не розглядає альтернатив американській допомозі.
Втім, американці, близько знайомі з українським контекстом, не так категоричні щодо Трампа. "Він (Трамп — Ред.) гарно читає людей. Якщо він відчує, що Путін його обманює, то плани щодо України можуть змінитись", — не під запис сказав впливовий американський дипломат. Співрозмовники видання запевняють, що допомога Україні буде проголосована в Конгресі, однак натякають, що її об’єми можуть бути урізані. А найголовніше — саме прийняття необхідного законопроєкту може затягнутись на довгі місяці.
Німецький тигр прокидається?
16 лютого Володимир Зеленський у Берліні підписав з канцлером Німеччини Олафом Шольцом договір про так звані "безпекові гарантії" для України. Критики звинуватили документ у відсутності конкретних формулювань на випадок нової агресії проти України, однак всі співрозмовники погоджуються в тому, що цей документ є важливим політичним маніфестом. Ще в січні аналогічний договір було підписано з британцями, а опісля Берліну в Парижі Зеленський підписав такий же документ з Еммануелем Макроном.
За словами декількох співрозмовників в німецькому політикумі, Олаф Шольц зацікавився роллю справжнього лідера Європи і намагається конкурувати за неї з Макроном. "На фоні непередбачуваного Трампа Шольц хоче гарантувати стабільність і захист Європі. Але наша (німецька — Ред.) бюрократія дуже повільна для змін", — сказав радник одного з німецьких міністрів.
Лідерства від Німеччини очікують не лише в Україні, а й в Європі. Високі чиновники в країнах Балтії прямо говорять: "Німецькому тигру варто прокинутись", натякаючи на більшу участь Берліна в захисті східних кордонів НАТО від російської загрози. Один з представників естонської розвідки поділився з "Телеграфом" результатами досліджень, згідно з якими у випадку нападу Росії на Естонію цю балтійську країну Путін повністю захопить за 12-16 годин. Саме тому балтійці так активно топлять за Україну на всіх майданчиках та віддають максимум своїх військових можливостей для ЗСУ.
В самій Німеччині, здається, розуміють, що потрібно бігти швидше. І, якщо порівнювати з періодом дворічної давності, то зміни очевидні — Німеччина поставляє бронетехніку, танки, автомобілі, ракети, снаряди та інше озброєння. Міністр фінансів ФРН Крістіан Лінднер наголошує, що вперше за довгі роки Німеччина витратить на оборону понад 2% ВВП.
Тут варто зауважити, що 24 лютого 2022 року Лінднер на зустрічі з послом України в Берліні Андрієм Мельником виступив проти поставок зброї Києву та відключення РФ від SWIFT, оскільки вважав, що "Києву залишилось всього декілька годин".
Зараз же Лінднер підкреслює, що вкладати в оборону більше коштів буде легше, якщо його країна матиме сильнішу економіку. "Телеграфу" справедливо зауважив, що в той час, як Німеччина вкладає в оборону 2% ВВП, Володимир Путін інвестує у війну не менше 7% ВВП Росії, або 40% всього бюджету країни-агресора. Лінднер підкреслив, що у Німеччини є обмеження і нагадав, що його країна вже витратила 28 млрд євро на допомогу Україні, а канцлер Шольц пообіцяв витратити ще 15 млрд євро тільки цього року. Отже, якщо спростити, то "німецький тигр" дійсно прокидається, але для України європейська бюрократія виглядає надто повільною.
Крок за кроком
Варто зауважити, що цьогоріч у Мюнхені Україну представляли не лише президент, а й великий набір чиновників. Від представників Офісу президента, до голови Нафтогазу Олексія Чернишова, міністра стратегічної промисловості Камишіна, мера Києва Віталія Кличка та багатьох інших. Кожен з них проводив переговори для вирішення проблем на своїх напрямках та залучення нових партнерів для майбутніх проєктів. Чернишов, наприклад, повідомив виданню, що делегація провела плідні перемовини щодо питання заповнення українських газових сховищ. Зокрема, публічно відомо про переговори з Азербайджаном, однак також є інформація й про предметні розмови з іншими партнерами.
Щодо виробництва озброєння міністр Камишін в коментарі "Телеграфу" підкреслив, що Україна проводить переговори, щоб обіцяний генсеком НАТО мільйон FPV-дронів для ЗСУ був придбаний саме в українських виробників.
Ввечері в суботу німецький концерн Rheinmetall AG вже повідомив, що планує побудувати в Україні новий завод з виробництва артилерійських снарядів. Поки що мова йтиме про виробництво до 200 тисяч снарядів щороку. В масштабах нашої війни це, звісно, крапля в морі, але тут важливо дивитись на ситуацію в динаміці.
Резонансною стала заява президента Чехії Петра Павела, який заявив, що знайшов для України 800 тисяч снарядів калібру 152-мм та 155-мм. Також гучно відзначилась Данія — прем'єр-міністерка Метте Фредеріксен заявила, що її країна вирішила передати Україні всю свою артилерію. Тобто очевидно, що Європа активніше включається в процес пошуку та поставок допомоги, але, враховуючи масштаб бойових дій, українцям цього, звісно, недостатньо.
Післясмак Мюнхена-2024
В цьому тексті я свідомо не згадував смерть Навального та лише раз згадав Авдіївку, хоча ці дві події, безумовно, обговорювались. Якщо коротко, за життя Навальний не дуже допоміг Україні, тому є надія, що бодай його політичне вбивство допоможе нам більше об’єднати Захід задля протидії Путіну і його союзникам.
В Мюнхені, на жаль, майже не говорили про стратегії Перемоги України над Росією. Як і про майбутнє самої Росії — на панелі, яка називалась "Майбутнє Росії" російська публіцистка в еміграції Катерина Шульман констатувала, що єдиним реальним сценарієм для світу є очікування фізичної смерті Путіна та його оточення. Це вдвічі трагічніше, бо за кожну секунду цього очікування українці платять кров’ю, а такі спікери як Шульман не пропонують західній аудиторії жодних реальних інструментів щодо розвалу або трансформації Росії.
Кулуарно європейці зізнаються, що за останні два роки прийшло більше розуміння небезпеки від Путіна саме для країн ЄС та НАТО. Звісно, вони з жалем говорять про те, що це розуміння коштувало світові десятки тисяч життів простих українців. Однак їхній жаль не поверне наших вбитих співгромадян з того світу. Подекуди навіть складається враження, що велика частина європейців намагається "не дивитись вгору", очікуючи, що війна в Україні завершиться без зайвих для них затрат.
На жаль, зрозуміло, що гойдалки з допомогою для України, яких всі очікували після потенційного обрання Трампа, почались вже. І це означає, що ще більше українців буде відчувати війну на власних гаманцях. Саме тому важливо саме зараз шукати і ресурси всередині країни, і активніше будити не лише "німецького тигра", а й інших звірів в європейському "зоопарку". 2024-й точно не буде легшим за попередній. Буде складніше. В Європі розуміють, що протистояння з Росією це не спринт, а марафон. Я ж відповідаю, що це марафон на великій швидкості.