The Economist: США та союзники вступають у період ядерної невизначеності – балансувати стає дедалі важче

У США на перший план повертаються дебати щодо перспективи використання ядерної зброї. Все більше впливових американських мислителів вважають, що ядерне стримування стає все складнішим і може стати нестабільним. Суперництво між великими державами зросло, що робить інтенсифікацію ядерної конкуренції більш ймовірною. Угоди про контроль над озброєннями застаріли. На тлі зростаючої напруженості, яка допомогла привернути увагу до впливу ядерної зброї, що змінює світ, привид Дональда Трампа маячить над світом. Його повернення до влади може призвести до розриву американських альянсів, що спонукає союзників в Азії і Європі по-новому поглянути на власні ядерні можливості, пише The Economist.

Американські програми модернізації ядерного потенціалу користуються двопартійною підтримкою, але були завершені в 2010-х роках під час іншої геополітичної епохи. Однією зі змін стало вторгнення Росії в Україну і використання Владіміром Путіним ядерних погроз для стримування західного втручання. Іншим стало зростання арсеналу Китаю з менш ніж 300 боєголовок у 2019 році до 500 сьогодні, а до кінця десятиліття, за даними Пентагону, – до 1000 боєголовок. Як наслідок, Америка дедалі більше переймається тим, що їй доведеться зіткнутися одразу з двома великими ядерними суперниками – Росією та Китаєм.

Ядерні скептики стверджують, що ці виклики перебільшені. Американський арсенал залишається вдесятеро більшим, ніж у Китаю. Війна в Україні також не є беззастережною підтримкою для збільшення кількості ядерних боєголовок. 

«Стратегічний ядерний баланс, схоже, не відіграє значної ролі в цій кризі. Прикметно, наскільки мало дискусій точилося навколо стану, готовності і чисельності сил двох найбільших ядерних держав», – зазначає Френсіс Гевін, історик ядерної енергетики з Університету Джона Гопкінса. 

Це може свідчити про те, що Америка чудово впорається, навіть якщо Росія і Китай переважатимуть її за чисельністю. Проте скептики не відступають. У жовтні двопартійна комісія Конгресу, до складу якої входили чиновники, що працювали в адміністраціях Обами і Трампа, попередила, що «розмір і склад ядерних сил повинен враховувати можливість спільної агресії з боку Росії і Китаю». Америка повинна бути здатною «одночасно стримувати обидві країни». Коротше кажучи, їй потрібен більший і різноманітніший арсенал.

Френк Міллер, ветеран американської ядерної політики, стверджує, що країні потрібно близько 3500 розгорнутих одиниць озброєнь, порівняно з 1670, які вона має сьогодні в рамках Договору про новий стратегічний наступальний потенціал, який обмежує кількість ракет, бомбардувальників і загальну кількість боєголовок, розгорнутих Америкою і Росією.

Америка не має можливості виробляти величезну кількість нових боєголовок. Але вона має близько 1900 одиниць ядерної зброї в резерві. Вона може приблизно подвоїти свій розгорнутий арсенал, «завантаживши» його в існуючі ракети та інші системи доставки. Росія може збільшити свій потенціал на 57%, додавши трохи менше 1000 одиниць. Минулого року Росія вийшла з режиму інспекцій, передбаченого договором, що може бути знаком того, що дні договору злічені. Конгрес закликає військово-повітряні і військово-морські сили відпрацьовувати завантаження додаткових боєголовок вже зараз – до 2026 року, коли закінчується термін дії договору. 

Росія має свої власні фінансові та матеріальні обмеження. Війна в Україні може коштувати їй 132 мільярди доларів до кінця цього року, за оцінками американського аналітичного центру RAND Corporation. У країні не бракує боєголовок. Але нові системи доставки запізнюються. 

Китай має більше фінансових можливостей, але нестача плутонію може обмежити його арсенал протягом наступного десятиліття або близько того. А поспіх у створенні зброї міг також призвести до «зрізання кутів», припускає Тонг Чжао, експерт Фонду Карнегі за міжнародний мир, посилаючись на повідомлення про несправні двері шахт і ракети, заповнені водою. Його нарощування також було розпочато до того, як економіка Китаю почала сповільнюватися минулого року. 

«Нинішня ядерна експансія Китаю, можливо, переходить усі межі», – підсумовує Чжао. 

Підсумком усього цього є те, що будь-яка гонка озброєнь, швидше за все, буде повільною і зупиненою, а не швидкою і несамовитою.

Ситуація в Європі інша. На відміну від Азії, вона має дві локальні ядерні держави – Велику Британію і Францію. Британські сили стримування «приписані» до НАТО, що означає, що вони доступні Верховному головнокомандувачу об'єднаних збройних сил НАТО в Європі, в той час як Франція є більш невизначеною, кажучи лише, що її життєві інтереси мають «європейський вимір». 

На папері їхній спільний арсенал у 500 боєголовок, хоч і становить десяту частину російського, є достатнім для того, щоб знищити Москву і Санкт-Петербург, і не тільки. Проте більш уважний погляд на британський арсенал корисний для розуміння того, чому американську парасольку важко замінити.

Розглянемо сценарій, в якому Росія використовує тактичну ядерну зброю проти європейського союзника США. Однією з проблем, за словами деяких чиновників, є те, що британські сили стримування повністю покладаються на ракети Trident d5 на борту самотнього підводного човна. За словами колишнього британського чиновника, запуск навіть однієї ракети може видати місцезнаходження підводного човна. Це поставило б під загрозу виживання решти ракет, які слугують стримуючим фактором проти подальших ударів по самій Британії. Один з варіантів – залишити два човни на патрулюванні, але тоді загальний флот буде складатися з п'яти, а не чотирьох кораблів. Альтернативою може бути створення крилатої ракети повітряного базування на кшталт тієї, що є у Франції. Будь-який з цих варіантів буде дорогим і не принесе плодів до того часу, поки пан Дональд Трамп не зійде зі сцени.

Ці дебати, як в Азії, так і в Європі, ймовірно, триватимуть незалежно від того, чи переможе Трамп Байдена в листопаді, і навіть якщо він збереже альянси недоторканими. Вони відображають занепокоєння щодо погіршення безпекового середовища, в якому знову можна уявити загарбницькі війни, ядерна зброя набуває все більшого значення для сильнішого Китаю і слабшої Росії, а політична система Америки здається більш крихкою, ніж будь-коли, а її збройні сили дедалі більше перенапружені.

«Війна – це мир», «Свобода – це рабство», «Незнання – сила». До цих відомих тез із орвеллівської антиутопії «1984» російські «мислителі» додали вже багато власних. Свіженькою «потішив» нещодавно один з ідеологів рашизму Сєргєй Караганов: «Применение ядерного оружия может уберечь человечество от глобальной катастрофы». Про хворобливі фантазії кремлівських мрійників посол України в Японії Сергій Корсунський пише в статті «Російські чебурашки з ядерною палицею» на ZN.UA.