НАТО посилює присутність у західній частині Тихого океану, відправляючи військові кораблі на нові локації, що може призвести до загострення напруженості у відносинах із Китаєм, оскільки Пекін занепокоєний зростанням впливу Альянсу в регіоні. Про це повідомляє Bloomberg.
Зокрема, до регіону вирушив італійський авіаносець Cavour. Нещодавно Cavour та італійський фрегат провели навчання з американським авіаносцем USS Abraham Lincoln поблизу острова Гуам. А винищувачі F-35 і літаки AV-8B Harrier, які злетіли з борту Cavour, відпрацьовували збивання повітряних цілей.
“Це передусім свідчення нашої здатності демонструвати силу будь-де”, - сказав контрадмірал Джанкарло Чаппіна, командувач авіаносної ударної групи Cavour.
Мало хто з аналітиків очікує, що військово-морські сили країн Європи відіграватимуть передову роль в будь-якому конфлікті в Тихому океані. Але зростання частоти їхньої присутності ускладнює розрахунки Китаю, поки Пекін підвищує темпи військової активності поблизу Тайваню, а також загострює конфронтацію з Філіппінами в спірних водах Південно-Китайського моря.
Під час кризи європейські військово-морські сили можуть допомогти американським, наприклад, надаючи додаткові платформи для літаків США або збільшуючи можливості “полювання” на підводні човни. Члени НАТО мають договір про взаємну оборону, який поширюється лише на напади в Європі й Північній Америці, тому вони не будуть юридично зобов'язані захищати один одного в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Британський авіаносець HMS Prince of Wales та його ударна група має прибути до Тихого океану наступного року, а Франція заявила, що відправить ударну групу авіаносця Charles de Gaulle. Ударна група — це міні-армада, побудована навколо авіаносця, яка зазвичай включає есмінці, крейсери й інші кораблі, а також винищувачі й інші літаки.
Німеччина і Нідерланди є ще одними членами НАТО, які планують відправити свої військові кораблі в регіон.
Військові Альянсу використовують стандартизоване обладнання і тактику, що створює можливості для міцної “оперативної сумісності”. У Тихоокеанському регіоні мета полягає в тому, щоб рухатися далі й бути здатними замінювати американські та інші бойові військово-морські групи союзників.
“Я думаю, що в майбутньому ми повинні дедалі більше наближатися до того, щоб говорити не про оперативну сумісність, а про взаємозамінність”, - сказав нещодавно німецький генерал Карстен Бройер.
Альянс НАТО остерігався конфронтації з Китаєм, але напруженість зросла цього року, коли союзники назвали Пекін пособником російського вторгнення в Україну - звинувачення, яке Китай відкинув. У 2022 році Альянс уперше включив Пекін до свого керівного стратегічного документа, описавши Китай як виклик “інтересам, безпеці та цінностям організації”.
Пекін, своєю чергою, заявляє, що нестабільність є результатом активності військових з інших регіонів, які діють біля його берегів. У липні речник китайського МЗС Лінь Цзянь сказав, що Альянс не має “створювати хаос в Азійсько-Тихоокеанському регіоні після того, як створив безлад в Європі”.
Оскільки риторика Пекіна щодо НАТО нагадує російську, Китай також активізував військові навчання з Москвою, в тому числі польоти бомбардувальників і спільне військово-морське патрулювання.
Розгортання сил НАТО в Індо-Тихоокеанському регіоні відбувається в той час, коли кілька європейських країн прийняли національні стратегії з підкресленням своїх інтересів у регіоні, в тому числі щодо збереження вільних торговельних потоків.
Італія намагалася балансувати у відносинах з Китаєм під керівництвом прем'єр-міністра Джорджи Мелоні. Минулого року країна вийшла з китайської інвестиційної ініціативи “Один пояс, один шлях”, але нещодавно Мелоні відвідала Пекін і провела переговори з китайським лідером Сі Цзіньпіном.
Після виходу з Італії в червні авіаносець Cavour взяв участь у багатонаціональних військових навчаннях в Австралії. Цього місяця він тренуватиметься з японським флотом, а потім повернеться додому через Сінгапур та Індію.
Посилення ролі європейських військово-морських сил в Індо-Тихоокеанському регіоні відбувається також на тлі зростання вимог до американських військових в інших регіонах, зокрема, на Близькому Сході.
Деякі аналітики з питань безпеки однак, вважають, що європейські військово-морські сили не зможуть замінити сильну військово-морську присутність США в Індо-Тихоокеанському регіоні.
За даними Центру стратегічних і міжнародних досліджень, Китай має лише два активних авіаносці, але близько 234 військових кораблів, що більше, ніж у ВМС США, які налічують 219 кораблів. Пекін також має близько половини світових суднобудівних потужностей, що дає йому можливість поповнювати флот швидше, ніж Штати.
Країни Індо-Тихоокеанського регіону допомагають компенсувати цей дефіцит, зокрема Японія, яка має понад сотню військових кораблів і регулярно патрулює разом із ВМС США. Токіо разом із Південною Кореєю, Австралією та Новою Зеландією налагоджують тісніші зв'язки з НАТО, а лідери так званої “тихоокеанської четвірки” взяли участь у цьогорічному саміті Альянсу у Вашингтоні.
Провідні країни регіону розуміють безпосередній зв’язок між агресією Росії проти України та істотним підвищенням напруги у Східній і Південно-Східній Азії. Здійснюються практичні кроки зі створення мережі двосторонніх і багатосторонніх альянсів, які мають запобігти будь-якій ескалації — навмисній чи випадковій. Детальніше про це розповідав Сергій Корсунський у статті “Відлуння війни в Україні. США переходять до нової тактики”.