Переходять у приватні клініки і повертаються в державні: чи загрожує нам дефіцит лікарів

Нещодавно ми досліджували причини, які змушують вчителів кидати свій фах. За кадром залишилося, що наші спікери посилалися на лікарів, мовляв, тим держава дала якісь гарантії заробітку, педагогам – ні. Що ж це за гарантії й чи здатні вони втримати лікарів у стінах державних та комунальних закладів, цікавилася журналістка Коротко про.

Хтось іде, а хтось і повертається

У червні 2021 року з нагоди Дня медичного працівника Володимир Зеленський підписав указ, який встановлює орієнтири мінімального рівня оплати праці медиків: не менше 13 500 гривень для середнього персоналу і не менше 20 000 гривень для лікарського складу. Як кажуть, можна жити, проте це поняття у кожного своє.

Інститут клінічної радіології ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України» - установа багатопрофільна. За винятком неврології і травматології, тут є всі напрямки - пульманологія, кардіологія, три відділення онкології, великий пул гематологів. Клініка при інституті завжди мала високе реноме і не втрачає його понині.

- Я так скажу: у медицині гарних фахівців завжди бракує. З початком цієї війни хтось виїхав за кордон і не повернувся, хтось пішов, бо не влаштовують зарплати, - розповідає директор інституту, доктор медичних наук професор Анатолій Чумак. – Останнє особливо стосується лікарів-науковців. На них "мінімалка" у 20 000 гривень не поширюється. Молодший науковий співробітник має трохи більше 6000 гривень, а професор із 40-річним стажем може по зарплаті недотягувати до звичайного лікаря-практика. А без науки практична медицина не може рухатися вперед.

Втім, професор відзначає, що останнім часом відтоку сталих кадрів в інституті немає. Є дефіцит з відносно новими вакансіями.

- Ми відкрили відділення для воїнів ЗСУ, і зараз суттєво бракує психіатрів. Кожний четвертий, а то й третій учасник бойових дій потребує такої допомоги, попри діагноз, з яким був госпіталізований.

Про дефіцит психіатрів, а також клінічних психологів, фізіо-, ерготерапевтів говорив цього літа міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко. Однак у КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» (відома в народі як лікарня Павлова) нас запевнили, що про брак профільних спеціалістів у них наразі не йдеться.

- Психіатрів вистачає, хіба що вони на невисокі зарплати скаржаться, - зазначає начальник медичної частини Михайло Ігнатов. – Основні питання завжди в грошах, тому хтось шукає кращої долі у приватному секторі. Але хтось іде, а хтось і повертається. На вільних хлібах не всі можуть прожити. По-перше, конкуренція на ринку надання психолого-психіатричних послуг досить висока, по-друге, платоспроможність клієнтів низька.

Принципово ніщо не змінилося

Скаржаться на брак грошей зазвичай всі, але київські медики, будьмо справедливими, знаходяться не в гіршому становищі. До гарантованого мінімального рівня вони отримують регулярну фінансову допомогу зі столичного бюджету. І це пристойний стимул.

- У великих колективах текучість кадрів є завжди, але принципово у нас ніщо не змінилося. По жодній спеціалізації немає просідань, - запевняє головний лікар Київської міської клінічної лікарні №1 Олександр Іванько.

У медичних колах розповідають, що були певні побоювання через мобілізацію – раптом заберуть геть усіх вузькопрофільних спеціалістів з-поміж чоловіків. Але зараз діє розумно розподілена бронь.

- У нас є лікарі, які добровольцями пішли у ЗСУ, є мобілізовані – як в усіх лікарнях Києва. Але на можливості надавати людям медичну допомогу це жодним чином не позначилося. Зважте, що ми постійно готуємо молоду зміну з числа інтернів.

Не скаржиться на брак спеціалістів й первинна ланка медиків столиці. Про дефіцит сімейних лікарів, що був до початку великої війни, зараз і не згадують.
- У нас чотири дівчини пішли в декретну відпустку, більше втрат по кадрах не маємо, - усміхається директор Центру первинної медико-санітарної допомоги №2 Подільського району столиці Надія Біличук. – У сімейних лікарів є вільні місця, хто бажає – може заповнити декларацію.

Не можна прожити без медсестер

У інших регіонах, як вдалося з’ясувати, “президентського мінімуму” вдається дотримувати не завжди.

- Буває, 16 000 гривень, буває трохи більше чи менше, - поділилася Вікторія, яка працює анестезіологом в одній із лікарень Львова. – Нараховується оклад 7000, а решта -  доплати і премії. Але лікарі з роботи здебільшого не йдуть, хіба що у приватні клініки. Лікарів вистачає. Не вистачає медсестер – оце реальна наша проблема.
Недотягують до 20 000 гривень і у сільських лабораторіях. Там своя біда – працювати охочих в “глибинці” мало.

- Ми про зарплати не думаємо. Пенсія є, а там - скільки дадуть, і за те спасибі. Все залежить від кількості укладених декларацій, - поділився з нами сімейний лікар з села Нові Млини на Чернігівщині Микола Лисюк. – Біда, що молодь не хоче в село. От у Високому рік тому відкрили на вимогу жителів амбулаторію – хорошу, сучасну, а лікаря досі немає. Якщо спеціаліст потрібен, то до Ніжина треба добиратися, а це дорога ледь не на цілий день. Добре, що хоч швидка виїжджає, якщо комусь припече.
На думку ветерана терапевтичної справи, молоді лікарі швидше б їхали у села, якби разом із амбулаторіями для них будували хороше житло.

- Без лікарів прожити якось можна, - іронізує президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктор Сердюк. І переходить на серйозний тон: – Не можна прожити без медсестер. Їх зараз звільняється найбільше з державного сектору, і цю проблему треба виправляти. Бо медсестра призначення не тільки може виконати, а й цілком професійно їх робити. Наприклад, у Фінляндії на медсестрах базується вся система охорони здоров’я.

Щодо лікарів, то експерт також відмічає перетік кадрів із комунальних клінік у приватні, але говорить і про зворотний процес.

- У приватних клініках великі обіцянки, а насправді – потогінна система. Наскільки “роздяг” (тобто призначив дорогих аналізів, процедур, уколів і так далі) пацієнта, стільки й заробив. А не “роздяг” – нічого не заробив. Тож люди при нагоді в державний сектор повертаються.

Головне, що відтоку в інші професії, як це відбувається з учителями, серед медиків немає. І це вже добра тенденція.