Мирні переговори можуть розпочати вже 20 січня, війна ризикує затягнутися - Фесенко

До різдвяних свят у Трампа спробують організувати візит Кіта Келлога до Москви або провести телефонні переговори з Путіним, вважає Володимир Фесенко.

​​Напередодні українська делегація у США зустрілася з командою новообраного президента Дональда Трампа. Як розповів керівник Офісу президента Андрій Єрмак, у Вашингтоні та Флориді обговорювалася ситуація на фронті як з представниками з ключовими людьми команди Дональда Трампа та ділових кіл Сполучених Штатів.

В інтервʼю Главреду голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко розповів, про що можуть говорити Трамп і Зеленський у Парижі, коли можуть розпочатися офіційні мирні переговори, та на що піде Путін, щоб тиснути на Україну.

Видання TheWallStreetJournalнапередодні повідомило перші деталі переговорів команди Андрія Єрмака з представниками команди новообраного президента США Дональда Трампа. Зокрема, за даними видання, Україні нібито пообіцяли більше зброї (що пізніше підтвердив і чинний радник з нацбезпеки США Джейк Салліван), а Україна планує оголосити про свою готовність до сталого миру. Якщо говорити про розуміння адміністрації Трампа щодо подальшого розвитку ситуації та мирного врегулювання, як це може виглядати?

Перш за все, давайте розділимо дві складові візиту делегації України до США. Це не тільки Андрій Єрмак, а й інші представники української делегації. До речі, склад делегації вже став традиційним, на що мало звертають увагу. Тобто це не тільки Єрмак і його помічниця Дар’я Зарівна, а й перший віце-прем’єр України Юлія Свириденко, яка опікується фінансово-економічними питаннями співпраці між США та Україною, які наразі для нас теж є дуже актуальними. Крім того, це і міністр оборони України Рустем Умеров, який займається питаннями воєнної допомоги для України, що також є надзвичайно важливим.

Дивіться відео інтервʼю Главреду Володимира Фесенка про результати візиту Єрмака до США:

Отже, є дві основні складові цього візиту. Перша — це контакти з чинною адміністрацією США. Джейк Салліван, радник президента Байдена з питань національної безпеки, є ключовоюконтактною особою для Єрмака з 2022 року. Саме з ним Єрмак щотижня спілкується, вирішуючи поточні питання щодо допомоги Україні. Як правило, під час візитів до США, які відбуваються регулярно, Єрмак зустрічається з Джейком Салліваном та іншими представниками чинної адміністрації, а також із представниками Конгресу і Сенату, що також сталося і цього разу. Це обов’язкова частина програми.

Друга складова, яка, можливо, була головною метою візиту української делегації, особливо Єрмака, до США, — це встановлення робочих контактів із командою Дональда Трампа. З тими людьми, які будуть займатися переговорами про завершення війни між Росією та Україною. Наразі триває перехідний період: адміністрація Байдена завершує свої повноваження, але постачання зброї Україні ще триватиме близько півтора місяця, до 20 січня. Наразі Україні пообіцяли військовоїдопомоги на суму 750 мільярдів доларів, але невідомо, чи встигнуть реалізувати весь цей обсяг до зміни адміністрації. На жаль, ймовірно усе, що можна поставити в рамках повноважень президента, нам поставити не встигнуть.

І тому в першу треба це вирішити з чинним Білим домом, але й проговорити ці питання з наступною адміністрацією Трампа. Зокрема, з її представниками головним чином обговорювались питання майбутніх мирних переговорів.

Сам по собі візит Єрмака і його зустріч з представниками команди Трампа мали продемонструвати, що саме він є головним переговорником України та політичним куратором переговорного процесу. У нас по-різному до цього ставляться, є чимало критики, але нічого дивного в цьому немає.

Нагадаю, до того, як Єрмак став очільником Офісу президента, він був переговорником з Росією у 2019-2020 роках, ще під час Нормандського формату та Мінського переговорного процесу, а зараз він займається організацією та підготовкою першого і другого Глобального саміту миру. Наскільки я розумію, це завдання Єрмак виконує за дорученням президента Зеленського.

Наступним важливим завданням було встановлення робочих контактів із представниками команди Трампа. Скоріше за все, це майбутні візаві Єрмака о переговорах, помічник Трампа з питань нацбезпеки Майкл Волтс, і людина, яка безпосередньо займатиметься переговорами між Росією та Україною від США – генерал і майбутній спецпредставник США у переговорах між Росією та Україною Кіт Келлог.

Важливо і те, що у переговорах брав участь Джей-Ді Венс, майбутній віцепрезидент США. Скоріше за все, це означає, що Венс може виконувати роль політичного супервайзера, куратора переговорного процесу від команди Трампа. Хоча він, можливо, не буде безпосередньо займатися цим питанням, але спостерігатиме і контролюватиме процес. Це, безумовно, має неоднозначне значення, адже у Джей-Ді Венса були критичні заяви щодо України, а також він висловлював думку про необхідність якомога швидшого завершення війни, навіть ціною поступок з боку України. Однакостаннім часом, особливо під час виборчої кампанії, Венс став більш стриманим і виваженим у своїх оцінках, але незважаючи на це, певні ризики залишаються.

Безумовно, українська сторона під час зустрічі, ймовірно, представила своє бачення ключових питань переговорного процесу. Майже напевно можна сказати, що одна з головних цілей цього візиту полягала в тому, щоб підтвердити представникам Трампа готовність України брати участь у переговорах. Ми не відмовляємося від переговорів. Це було вкрай важливо, адже інакше на нас могли б чинити тиск припиненням військової допомоги, що для нас абсолютно неприпустимо. Водночас українська сторона, найімовірніше, намагалася зрозуміти позицію команди Трампа щодо ключових питань майбутнього переговорного процесу.

Фактично, ця зустріч була лише початком, це ще не самі переговори. Це важлива частина, перший акт прелюдії до переговорів. Адже в її рамках американська сторона також має встановити подібні робочі контакти з російською стороною, щоб з’ясувати її готовність до переговорів, а також визначити їх формат. Серед питань, які потребують вирішення: коли і де можуть розпочатися переговори, хто представлятиме Росію, який статус матимуть США у цих переговорах, а також порядок денний — що саме обговорюватиметься.

Окремо варто звернути увагу на цікавий сюжет, але це скоріше припущення. Справа в тому, що на 7 грудня анонсований візит новообраного президента США Дональда Трампа до Європи для участі в урочистій події — відкритті відновленого собору Паризької Богоматері (Notre-Dame de Paris). Нагадаємо, п’ять років тому там сталася пожежа, і зараз собор відновлено. Цей візит стане важливою подією, і очікується, що в ній візьмуть участь десятки лідерів держав, і майже всі вони ймовірно захочуть поспілкуватися з Трампом.

Можливо, там буде і Зеленський, я не знаю. Якщо так, то під час цього заходу теоретично можлива коротка зустріч між Трампом і Зеленським у контексті майбутніх переговорів. Не думаю, що буде багато часу для якихось серйозних переговорів, але хто знає, особливо якщо президент Франції Еммануель Макрон захоче організувати таку зустріч і проявити себе як потенційний посередник або миротворець.

Однак поки що це лише припущення. Наступний крок, найімовірніше, полягатиме в тому, що американська сторона спробує домовитися або про візит Кіта Келлога до Москви, або про телефонну розмову між Трампом і Путіним.

А наскільки зараз це реально зробити? Адже виглядає так, що майбутня адміністрація Трампа хоче до дня інавгурації 20 січня намітити собі певний план і далі вже його виконувати. Наскільки Росія у цьому буде йти назустріч США?

Ну, давайте тут теж розділяти. По-перше, вже багато коментаторів дійшли висновку, що на цей момент у Трампа немає чіткого й конкретного плану щодо завершення війни і початку переговорів. Було багато припущень, що все відбуватиметься дуже швидко. У Трампа та деяких членів його командипісля виборів навіть були заяви про намір домовитися про завершення війни ще до його інавгурації, до 20 січня.

Однак швидко стало зрозуміло, що це навряд чи можливо. Головне питання в тому, що всередині команди Трампа ще не узгоджено спільний підхід. Зокрема, немає єдиного мирного плану. Є певні розбіжності – вже зараз обговорюються так званий "план Кіта Келлога", "план Джей-Ді Венса" та інших осіб, але узгодженого "плану Трампа" поки що немає. Саме цим, ймовірно, наразі займається Кіт Келлог.

По-друге, потрібно визначитися, коли і як може розпочатися сам переговорний процес. Спочатку, ймовірно, це будуть неофіційні консультації. Це може статися найближчими тижнями, але до різдвяних свят залишилося дуже мало часу — близько двох тижнів. Для американців Різдво є головним святом року, особливо для республіканців, які часто надають великого значення релігійним цінностям. Тому цей період точно не підходить для активних переговорів.

Можна припустити, що до свят буде спроба організувати візит Кіта Келлога до Москви або провести певні телефонні консультації. Не виключено, що після Москви Келлог може відвідати Київ.

Якщо до різдвяних свят вдасться домовитися про місце, час і формат переговорів (нехай і неофіційних), тоді, можливо, у січні після новорічних свят цей процес розпочнеться більш офіційно.

Тобто почнуть роботу новий склад Палати представників США, Сенату та офіційне визнання перемоги Трампа на виборах.

У середині грудня у Вашингтоні має відбутися засідання колегії виборників, які засвідчать перемогу своїми голосами. Після цього Сенат на початку січня затвердить результати. Потім розпочнеться підготовка до інавгурації Трампа та передача справ від адміністрації Байдена. І вже в січні можуть бути спроби вийти на неофіційні переговори.

Є повідомлення з боку прессекретаря Трампа ще від листопада про те, що вони планують розпочати такі переговори 20 січня. Однак тут є нюанси. Ідеальний сценарій (хоч він і малоймовірний) – це коли 20 січня оголосять про переговори, а за кілька днів заявлять, що "завдяки Дональду Трампу встановлений мир в Україні".

"За добу завершити війну"?

Так. До речі, після 5 жовтня він жодного разу про це не згадав, що дуже показово. Тобто це ідеальний сценарій і, скоріше за все, так не буде.

Я не виключаю, що 20 січня можуть розпочатися офіційні переговори, і вони можуть затягнутися. У кращому випадку – на декілька тижнів, місяців, а в гіршому – розтягнутися на увесь рік. І паралельно триватиме війна. На жаль, у гіршому випадку переговори можуть швидко перерватися, і інтенсивність бойових дій навіть зросте.

Сьогодні ще зарано прогнозувати розвиток переговорного процесу. Але я не є великим оптимістом через позицію Росії. Про це свідчать заяви Путіна, Лаврова в інтервʼю Такеру Карлсону, Пєскова та інших російських офіційних осіб, які стверджують, що "на даний момент немає передумов для припинення бойових дій".

Це – офіційна позиція Росії, яка зараз, на жаль, має перевагу на фронті. І РФ намагатиметься використовувати це у переговорах. Ймовірно, росіяни погодяться на переговорний процес, але паралельно чинитимуть тиск на фронті, як це було під час переговорів у Мінську у 2014-2015 роках. Це – традиційний підхід Путіна.

Таким чином, припинення бойових дій або "заморожування конфлікту" стане можливим лише тоді, коли вдасться стабілізувати фронт та зупинити російський наступ. Якщо цього не станеться, тоді ситуація може розвиватися не в найкращому для нас розвитку подій, адже тоді Росія продовжуватиме тиск, намагаючись змусити Україну до капітуляції військовим шляхом.

Стосовно умов Росії – там неодноразово говорили про те, щоб Україна відмовилася від вступу до НАТО. Перед тим, як українська делегація поїхала до США, Reuters опублікували щонайменше три плани, які нібито розглядає нова адміністрація і всі вони не передбачають вступ до НАТО як такого. Ми чули заяви Андрія Сибіги, очільника МЗС, що вступ до НАТО – важливий момент для України, і Зеленський на цьому неодноразово наголошував. Які загалом, на вашу думку, у майбутньої адміністрації США можуть бути плани на режим Путіна – чи налаштовані вони його зберегти, якщо вдасться вийти на переговори?

Перше, що зазначу щодо публікації Reuters: я нічого нового в ній не побачив. Це просто узагальнення інформації, яка була раніше. Те, що писав сам Кіт Келлог ще в травні, те, що казав Джей-Ді Венс і деякі інші особи. От вони просто це узагальнили. Нічого нового там немає.

Щодо позиції команди Трампа на переговорах: вона ще узгоджується і не визначена, але є деякі базові речі, з приводу яких, схоже, існує консенсус у команді Трампа.

Зокрема, головна ідея — пошук компромісу на основі заморозки конфлікту, тобто припинення бойових дій по лінії фронту. Оце ключова ідея. Цієї ідеї дотримується Кіт Келлог, її підтримує Джей-Ді Венс. У принципі, тут консенсус: у команді Трампа майже всі підтримують цю ідею. І насправді це єдиний компромісний варіант завершення війни. Інших компромісних варіантів немає: тут або перемога Росії, або перемога України. А компроміс — це завершення по лінії фронту.

Але проблема у відсутності стабільної лінії фронту. Можна домовлятися про завершення бойових дій, якщо лінія фронту стабілізувалася. А якщо, як зараз, Росія просуває цю лінію фронту, спочатку треба або домовитися про припинення вогню (я поки що мало вірю у те, що Росія на це погодиться), або треба зупинити ворога. І тоді через певний час можна домовлятися про заморозку. Але заморозка — це ключова ідея позиції команди Трампа.

Друга ідея: вони готові запропонувати Путіну як бонус та стимул для того, щоб він припинив війну проти України, мораторій на членство України в НАТО. З дуже високою вірогідністю. Українська сторона невипадково, на мій погляд, останнім часом почала форсувати тему членства України в НАТО, підвищуючи ставки. Мета саме в цьому. Є розуміння, і про це зазначено в листі Андрія Сибіги до колег-міністрів країн НАТО, що поки триває війна, ми не станемо членами НАТО. Але щоб посилити позицію України на майбутніх переговорах, давайте нагадаємо про можливість запрошення України в НАТО. Поки що до цього в НАТО не готові. Ще більше не готові в команді Трампа.

Тому я не виключаю, що ця тема піднімається Україною для того, щоб спонукати команду Трампа щось нам пообіцяти, щоб бонуси пропонували не тільки Путіну, а й Україні. Наприклад, гарантії безпеки від США.

А якими вони, до речі, можуть бути?

Про це треба домовлятися. Наприклад, статус головного союзника США поза межами НАТО. Це гарантії безпеки, які мають такі країни, як Японія, Південна Корея, Ізраїль. Це різні гарантії, там немає однакових позицій, але в принципі це досить дієвий механізм. Я не думаю, що США підуть на присутність американських військ в Україні, як це є в Південній Кореї або Японії. Тут інша ситуація. І Трамп не прихильник такої ідеї – він хоче, щоб європейці були присутні.

Інша справа, що Путін навряд чи погодиться. Але, наприклад, постачання зброї для України, підтримка розвитку оборонної промисловості, підвищення статусу безпекової угоди між Україною і США. Зараз це така угода, яку можна переглянути в будь-який момент. А якщо це буде державний договір, ратифікований Конгресом США, визначений на певний термін, наприклад, на 10 років із автоматичною пролонгацією, і де буде зазначено, що, США в разі агресії проти України введуть санкції проти країни-агресора, нададуть нам додаткову військову підтримку і так далі.

Ми навряд чи отримаємо гарантії на рівні 5 статті НАТО. Будемо реалістами: ніхто зараз не наважиться обіцяти нам можливість воювати за нас із Росією, ядерною країною. Але тим не менше, ми маємо ставити це питання. Абсолютних гарантій безпеки взагалі не буває, але якщо не НАТО, то ми маємо отримати щось інше. Про це, ймовірно, могли йти натяки і під час зустрічі Андрія Єрмака з Майклом Волцом, Джей-Ді Венсом і Кітом Келлогом. Але подивимося, як буде розвиватися ситуація далі.

Ще одна ідея, яка обговорюється і яку, скоріше за все, можуть запропонувати від Трампа Путіну, — це поетапне зменшення санкцій проти Росії у разі, якщо Росія погодиться на припинення вогню і ця угода буде виконуватися. Але тут є нюанс: про це треба домовлятися не тільки зі США, а й з Європейським Союзом.

Окрім того, США можуть бути третім учасником переговорів про завершення війни між Росією і Україною, але виникне питання про участь Європейського Союзу. Тим більше, американці хочуть, щоб Європейський Союз брав на себе зобов’язання щодо безпеки України.

Тому поки що питань більше, ніж відповідей. На даний момент ми бачимо лише початок складного і дуже суперечливого майбутнього переговорного процесу.