Судова справа над військовими обіцяє бути гучною
Топновиною цих днів є затримання трьох колишніх командирів– двох генералів та полковника, що боронили Харківщину минулої весни. Але доклали до цього, на думку Служби безпеки України та Державного бюро розслідувань, недостатньо зусиль та навіть проявили недбалість, що призвело до захоплення частини регіону ворогом,втрат особового складу і техніки. На захист військових, яким у разі доведення вини загрожує тюремний термін, стали як їхні армійські колеги, так й представники громадськості та політики. Серед інших з їх боку лунають думки, кримінальне переслідування представників ЗСУ у розпал війни вплине на мотивацію чинних командирів.
"Телеграф" зібрав інформацію про фігурантів справи, їх бойовий шлях та розібрався, в чому полягає суть гучної справи.
Правоохоронці відреагували на прорив оборони на Харківщині
Події на Харківщині, які стали основою кримінальної справи, розгортались минулої весни, коли росіяни накопичували сили на цьому напрямку та запускали поодинокі ДРГ. На той момент очолював оперативне угруповування військ "Харків" бригадний генерал Юрій Галушкін (призначений на посаду лише за місяць до цього – Авт.). Повноцінну сухопутну наступальну операцію після артпідготовку росіяни розпочали зранку 10 травня 2024 у районі Вовчанська. На цьому напрямку тримала оборону 125 окрема бригада територіальної оборони на чолі із генерал-лейтенантом Артуром Горбенком та інші придані підрозділи, в тому числі 415 окремий стрілецький батальйон 23 ОМБр, яким командував полковник Ілля Лапін.
Росіяни змогли прорвати оборону й за кілька днів просунулись "на відстань від 5 до 10 кілометрів уздовж північно-східного кордону, перш ніж їх зупинили українські сили". Так описував ситуацію на гарячому напрямку президент України Володимир Зеленський 18 травня. Влітку та восени минулого року бої з перемінним успіхом на цьому напрямку не припинялись, зокрема, у вересні ГУР Міноборони здійснило успішну операцію зі звільнення Вовчанського агрегатного заводу. Та повністювибити ворога з півночі Харківської областіукраїнській армії не вдалось й до сьогодні.
Ще в перші дні російського наступу в публічному просторі жваво обговорювали ситуацію на цьому напрямку фронту. Від військових, що також знаходились в цій "гарячій точці" стало відомо, що деякі підрозділи начебто "покинули позиції й відступили, здавши рубежі". Про це, зокрема, на своїй сторінці у Facebook писав військовослужбовець Денис Ярославський. "Багато питань до тих, хто залишив позиції, але судити їх можуть лише ті, хто хоч раз відчував на собі нескінченний приліт артилерії та півторатонних КАБів, – наголосив командир підрозділу ЗСУ, зазначивши, що оперативно були ухвалені кадрові рішення (13 травня 2024 року Юрія Галушкіна на посаді ОТУВ "Харків" замінив Михайло Драпатий – Авт.). При цьому він зазначив, що більше питань в нього виникає до тих, хто відповідав за фортифікаційні споруди першої лінії.
Натомість у 125-й бригаді оперативно спростовували звинувачення в неготовності до відбиття наступу та відступу з позиції, наголошували на героїзмі своїх воїнів та просили припинити інформаційні атаки на підрозділ.
Хоча на той момент ДБР вже відкрило кримінальне провадження за ознаками правопорушень, передбачених ч.4 ст. 425 ("Недбале ставлення військової службової особи до служби, якщо це заподіяло істотну шкоду, у бойовій обстановці) та ст. 429 ("Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю"). В матеріалах, наявних в судовому реєстрі, зазначено, що бойові позиції в районі населених пунктів Стрілеча, Красне, Борисів, Пильне та Гатище, що на Харківщині залишили військові "чисельністю до роти" 125 бригади, що стояли на першій лінії. А також йдеться про те, що "командування 125 бригади та підпорядкованих їй підрозділів, а саме: 415 окремого стрілецького батальйону 23 механізованої бригади та інших підрозділів, внаслідок недбалого ставлення до військової служби, не організували належним чином оборону позицій на кордоні Харківської області та рф, що призвело до втрати вказаних позицій, військової техніки та особового складу підрозділу". Тож було очікувано, що з часом дійде до вручення підозр та затримань.
Кожному своє – в чому звинувачують кожного з трійці затриманих
За 9 місяців працівники ДБР у взаємодії із СБУ провели розслідування й за його результатами навідались до армійських посадовців. В один день – 20 січня – було затримано 53-річного Юрія Галушкіна, 60-річного Артура Горбенка та 62-річного Іллю Лапіна. Всі троє в армії давно, але мають різний досвід.
Наприклад, Юрій Галушкін на початку війни з Росією був на чолі десантних військ (із червня 2014 до січня 2015 в.о. командувача Високомобільних десантних військ, що входили до складу Сухопутних військ ЗСУ, а згодом заступник командувача ДШВ). В січні-травні 2022 року – очолював Сили тероборони України, був членом Ставки верховного головнокомандувача. Після цього й до призначення на посаду командира ОТУ "Харків" був заступником начальника ГУ Військової служби правопорядку ЗСУ.
Наслідки дій Галушкіна на момент Харківської операції зі стримування російського наступу силовики оцінили таким чином: "бригадний генерал визначив позиції оборони для 125 обр ТрО, які не відповідали її бойовим можливостям, до того ж він мав інші підрозділи, які могли підсилити ці позиції. Також командир зробив низку інших помилок, у тому числі не повною мірою уточнив напрямки головних ударів противника, недостатньо контролював організацію підготовки та ведення оборонних дій. Він не здійснив своєчасно маневр силами та засобами угруповання, не організував підтримку підрозділів бригади артилерією та повітряними силами".
Генерал-лейтенант Артур Горбенко – з прикордонників, зокрема у 2008-2014-му роках очолював Західне регіональне управління Держприкордонслужби, у червні-вересні 2014 року брав участь у бойових діях на Донбасі. Згодом перебував на пенсії й став на захист України знову у березні 2022 року, коли очолив 125 окрему бригаду ТРО. На думку силовиків на Харківщині військовий припустився значних помилок, а саме:"недооцінив можливості противника щодо відновлення наступу у районі оборони бригади, неадекватно реагував на нарощення ворогом бойових потенціалів та загроз. Зокрема він не забезпечив облаштування позицій бойової охорони, не вживав заходів щодо укомплектування бригади, визначав завищені бойові завдання батальйонам та, не провівши оперативно-тактичні розрахунки, не організував належного обладнання опорних пунктів, інженерних загороджень тощо". Також йому інкримінують не забезпечення "максимальної мобілізації та присутності всього особового складу бригади на позиціях" та те, що він не організував належну вогневу підтримку артилерією, взаємодію з іншими підрозділами тощо.
Полковник Лапін також військовий пенсіонер. Але це не завадило йому спочатку піти добровольцем на фронт у 2014-му, коли він долучився до створення та керівництва 37-го окремого батальйону ТрО, а потім зробити це вже за часів повномасштабної війни. Цього разу, очоливши 415 стрілецький бат 23 ОМБр. На Харківщину підрозділ потрапив після Бахмуту, де зазнав втрат. При цьому Лапін отримав звинувачення в тому, що "не організував оборонний бій у населених пунктах Стрілеча, Красне Липці та Слобожанське, що знаходились у батальйонному рубежі оборони, не визначив, які об’єкти включити в опорні пункти і як підготувати їх до захисту, способи протидії підземно-мінній боротьбі противника, місця обладнання сховищ та складів". Також його провина, на думку ДБР, що він "не вжив заходів до припинення самовільного відходу 12 військовослужбовців батальйону та "не відреагував на наказ комбрига про відновлення втрачених позицій". При цьому йому додатково буде інкриміновано самовільне залишення поля бою (ст. 429 КК України) це на додачу до підозри як і у колег у недбалому ставленні військової службової особи до служби, вчинену в умовах воєнного стану, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 4 ст. 425 КК України). Санції статей — покарання у вигляді до 10 років позбавлення волі.
За провал на Харківщині мав би судити не цивільний суд
Затримання та оголошення предметних звинувачень колишнім командирам, що відповідали за оборону Харківських рубежів, звісно, викликало чергову хвилю обговорення. Військовий журналіст Юрій Бутусов заявляє: про підготовку росіян до наступу добре знали на рівні керівництва країни. Нібито саме для посилення напрямку відбулась зміна в керівництві ОТУ "Харків", на посаду керівника був призначений Юрій Галушкін. Але це призначення Бутусов ще у травні 2024 року називав дивним, наголошуючи: "генерал за часи повномасштабної війни знаходився фактично на керівній адміністративній роботі, але не мав жодного стосунку до бойового управління в умовах сучасної повномасштабної війни, не керував якимось угрупованням військ, тобто досвіду сучасних бойових дій не мав".
Крім кадрових рішень, які могли вплинути на результат бойових дій, Бутусов також називає гостру нестачу людей на цьому напрямку. У свіжому відео на своєму каналі він наводить дані, що на 45 км лінії фронту у 125-ї бригади було приблизно 800 піхотинців. При цьому тільки два батальйони були "рідні", а ще два – це придані сили. Також журналіст наголошує, що оскільки 125 бригада була у складі ТрО, вона не мала важкого озброєння, а все, що було у розпорядженні на травень 2024 року – це два танки, три САУ та дві реактивні системи залпового вогню та 80 снарядів. Загалом у тому, що сталося на Харківському напрямку, на думку журналіста, були як суб’єктивні, так й об’єктивні причини.
"Війська були розтягнуті по окремим позиціям, зв'язок ворог намагався подавити, війська не мали підтримки важкої техніки й артилерії. Не було підтримки дронів, й взагалі кількість дронів й операторів дронів у 125 бригади була незначна, тому, звичайно, під час російського наступу великим силами ці окремі позиції без вогневої підтримки втриматися їм було вкрай важко. Якби вони всі були з дуже підготовлених, потужних бійців, з досвідом, можливо, вони б і стрілецькою зброєю могли чинити опір, але це не так. Я особисто в Липцях зустрічався з бійцями 415-го стрілецького батальйону, мене вразили ці люди, але там були бійці за 50 років велика кількість. Не думаю, що вони були готові до маневрених бойових дій з російськими штурмовими підрозділами", – наголосив Бутусов та додав, що у справі потрібно розбиратися й судовий процес дасть можливість громадськості почути пояснення від командирів щодо вже відомих фактів.
Своєю чергою військовослужбовець ЗСУ, аеророзвідник і відомий блогер Олександр Карпюк (Серж Марко) вважає, що за ситуацію, що склалась на Харківщині навесні минулого року була настільки поганою, що промовчати про неї не було можливості. Натомість він впевнений, що відповідальність за провал мали б нести більша кількість людей, а ті фігуранти, що вже є у справі можуть мати згодом більше статей: "Мда. Деякі люди мені казали, що якби на Харківщині рік тому в останній момент не поставили керувати Драпатого, то напрям був би прой*баний. Я чесно сказати, думав, що це все гіпербола. А ні, виходить що то правда була, і справжні поважні командири змогли про*батись навіть на напрямку, де не було великої активності, та був час підготуватись. І тепер ними займається СБУ".
Окремим приводом для обговорення стало те, що справу генералів розглядають цивільні. Відомий ветеран, громадський активіст Юрій Гудименко заявив: "Військових не можуть судити цивільні. Війна – це окремий світ. Окрема психологія. Окремі закони і окрема відповідальність. У нас мають бути військові суди, військові поліція і слідство, військовий суд. Військових можуть судити тільки військові. Крапка". Зазначимо, військові суди як інституція були ліквідовані у 2010 році указом на той момент президента Віктора Януковича.
Хотіли взяти на поруки та оперативно сплатили заставу
До компанії на підтримку військових, що опинились під підозрою, тим часом долучились волонтери, громадські активісти та політики. Наприклад, журналістка Віолетта Кіртока у дописі на Facebook повідомила, що зустрічалась з Юрієм Галушкіним вже після подій на Харківщині. "Він був дуже ображений тим, що його тоді почали звинувачувати. Але продовжував виконувати задачі, які перед ним ставилися командуванням. Відповідав на запитання комісій. І, як бачимо, нікуди не втік, не ховався. Але саме вчора треба було його терміново закривати. А він два тижні тому переніс операцію на плечі. І з учорашнього дня медичну допомогу не отримував. Він не жаліється, бо Офіцер. Як і не хизується тим, що повний лицар ордену Богдан Хмельницький. І всі три ордени отримав за війну — з 2014 року!", – зазначила Кіртока.
За Артура Горбенка заступились у 125 бригаді, розмістивши повідомлення в якому зазначалось, що підрозділ тримав величезний шматок кордону та бився на смерть. "Нас було мало, у нас було мало боєприпасів, у нас було мало підтримки, але ми боролись, боролись під командуванням комбрига!" — йшлося у пості, який потім чомусь видалили. При цьому журналістка Ольга Куриленко, що брала інтерв’ю у генерала, вважає, що гучна справа матиме негативний ефект у питанні мотивації у війську. "Я чітко розумію, що складаю враження про людину виключно зі слів цієї людини. І я готова чути, що щось (або раптом навіть усе) було не так. Але наразі в мене цієї інформації немає. Тому я виходжу з тієї, що є. І вона така, що втримати 44 км кордону мінометами й чотирма батальйонами, один з яких ніколи не воював, неможливо. І чому я таки вирішила це написати? Бо сьогодні зранку, говорячи з іншим, дуже толковим, на мою думку комбригом, який зараз намагається вистояти на складній ділянці, почула таке: "Дивлячись на це (справи по Харківщині й нуль реакції на його прохання про поповнення), я не те, що бригадою командувати не хочу. Я служити не хочу", – написала журналістка.
Також свою підтримку генералу Горбенку публічно висловив міський голова Львова Андрій Садовий. У своєму дописі він зазначив: "Я цивільна людина і не маю наміру оцінювати дії військових. Однак у цій справі дозволю собі висловити позицію, на яку маю право згідно із законом. Генерал Артур Горбенко у 2022 році, будучи військовим пенсіонером, мав повне право залишатися в тилу. Натомість він очолив новостворену 125-ту бригаду та вирушив на фронт. Переконаний, що сьогодні він має право чекати на рішення суду вдома, а не за ґратами. Сподіваюся, суд це врахує!"
Військовий Олексій Петров відзначив, що за часів командування в 37-му баті полковник Ілля Лапін заслужив авторитет серед підлеглих. "Одна зі статей, яку шиють Іллі Лапіну, "Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю", яка карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років". Але знаючи Іллю Євгеновича, можу із впевненістю сказати, єдине в чому він і винний, так це напевне в тому, що не стер під нуль свій батальйон перед навалою російських військ. Напевне почав відтягуватись, маневрувати, бо завжди беріг життя солдата, знаючи просту істину, "Хто зараз нехтує тисячами, потім рахує десятки", – відзначив Петров.
21 січня суд обрав колишнім командирам запобіжний захід, двох з них Юрія Галушкіна та Іллю Лапіна було вирішено утримувати під вартою протягом наступних двох місяців. Але на момент виходу публікації стало відомо, що за бригадного генерала Юрія Галушкіна було внесено заставу у розмірі 5 млн. гривень (це планував зробити п'ятий президент Петро Порошенко, але це зробили "інша юридична особа" — Авт.), відповідно, він може вийти на свободу. Про це повідомив його захисник Михайло Величко. Артуру Горбенку запобіжний захід має бути обраний сьогодні.
Як повідомляв "Телеграф", наразі під судом опинився командир211 понтонно-мостової бригади, у якій жорстоко знущались з солдатів, повідомили про підозру.