Терористичний удар російською балістикою 13 квітня по Сумах, як примус до перимир’я в Чорному морі?

ЗМІ повідомили про зустріч делегацій України та Росії, яка найближчими днями має відбутися в Анкарі. Тема переговорів – досягнення перемир'я в Чорному морі.

Цікаво, хто увійшов до складу української делегації?

Цікаво, якою буде тональність перетракцій? Російські перемовники «позичатимуть у Сірка очей»?, а українських терзатиме почуття «іспанського сорому»?..

Пам’ятка для української делагації.

1993 року в Масандрі під час російсько-українських переговорів про передачу Росії ядерних боєзарядів тодішній очільник Служби Президента України Леоніда Кравчука з міжнародних питань Антон Бутейко помітив, що російська сторона самовільно внесла у погоджений документ деякі зміни. Український дипломат негайно вніс відповідну правку. Це викликало гнів з боку Віктора Черномирдіна – глави російського уряду. Однак українська сторона в особі Бутейка довела свою правоту.

У вересні 2003 року в Ялті Леонід  Кучма поставив свій підпис під документами про Євразійський економічний простір з Росією, Білоруссю і Казахстаном. Напередодні Антоні Бутейко звернувся з листом-застереженням до українського президента: «Закликаю вас не робити історичної помилки і не допустити підписання згаданих угоди та концепції ЄЕП, не накидати нового ярма на шию українського народу. Положення угоди й концепції ЄЕС суперечать національним інтересам України і не допомагають вирішити жодної з існуючих суттєвих проблем українсько-російських відносин». Свою незгоду Антон Бутейко прокоментував дуже чітко: «Якщо вчасно не зупинити цього процесу, то він стане за наслідками порівнянним з Переяславом».

Володимир Огризко, Надзвичайний і Повноважний Посол: «За мою більш, ніж тридцятирічну біографію дипломата, мені довелося вести переговори з Російською Федерацією з питання Чорноморського флоту. Я вам скажу чесно: легше було б домовитися з марсіанами, при тому, з будь-якого питання. Тому що з Росією можна домовитися тільки в одному випадку – коли їм нав’язують свою позицію, і коли вони розуміють мову сили».

У 1994 році народна депутатка першого скликання Лариса Скорик розповіла мені таке: «Я тричі була на переговорах з росіянами. Це стосувалося Чорноморського флоту. І я хочу сказати, що за третім разом заприсягалася собі: більше на жодні урядові переговори з росіянами немає ніякого сенсу їхати. Вони розмовляють тільки з позиції сили, абсолютно ігноруючи міжнародне право, будь-які закони, все, на чому стоїть цивілізований світ. Єдине, чого вони бояться, – це щоб їх хтось не обдурив. Що їм забракне спритності розгадати чийсь хід, бо відверто з ними говорити на рівні міжнародного права – порожня розмова. Логіки росіяни не сприймають. Відверті, цивілізовані розмови теж не проходять».

Чи є в Україні фахова дипломатія – витончене мистецтво спілкування, організації та ведення міждержавних перемовин? В умовах війни дипломат – це по суті військовий, який виконує директиви керівництва своєї держави, реалізує її політику. Зрозуміло, що для досягнення визначених цілей потрібні знання та професійні навички, володіння дипломатичним інструментарієм. Бути справжнім дипломатом складно. Дипломатія – це здатність схилити на свій бік іншу людину. Якщо дипломат сказав «так», це означає «подумаю». Якщо дипломат сказав «подумаю», це означає «ні». Якщо сказав «ні» – він не дипломат.

На що спроможеться наша делегація? Поговорить, побалакає, чи сяде та й заплаче?..