Василю Зінкевичу – 80. Колеги-артисти поділилися теплими спогадами про суперзірку
Високоінтелігентний, надзвичайно артистичний, непередбачуваний, дуже замкнутий і навіть дивний, але, безумовно, неймовірно обдарований та працездатний – такими словами відгукуються про українського співака та артиста Василя Зінкевича його колеги по сцені. Про це йдеться в матеріалі «Главкома» «Найзагадковіша суперзірка України – Василь Зінкевич».
Співак і композитор, народний артист України Олександр Пономарьов у коментарі «Главкому» розповів, що попри велику різницю у віці часто перетинався із Зінкевичем. «От вже кілька років у мені є бажання підтримати пана Василя: заспівати щось з ним у дуеті чи тріо. Ми з ним періодично зідзвонюємося. Йому дуже сподобалась моя пісня «Чому», він мені телефонував і казав, що сам хотів би її заспівати, якось по-інакшому. Телефоном ми розмовляли з ним годинами. Давно збираємося зустрітися, але все якось не виходить. Я тішу себе надією, що колись ми разом все-таки заспіваємо. Це – людина-легенда, достойна усіх похвал і нагород, які тільки є у нашій країні, я ставлюся до нього з дуже великою повагою», – каже він.
Водночас нинішній гастрольний партнер Василя Зінкевича співак, народний артист Іван Попович, з яким вони у кінці 2024-на початку 2025 року активно давали концерти у Львові, вважає Зінкевича авторитетом.
«Коли я був ще студентом консерваторії, то відвідував концерти Василя Зінкевича та Назарія Яремчука. Коли я організовував львівську «Ватру», ми з Зінкевичем уже здружилися. А вже коли я готувався до свого ювілею, то довго думав, кого з колег запросити. Запросив Василька. Коли я з ним обговорював гонорар, він відмовився від нього, тільки організацію транспорту та проживання для нього і його команди. Тоді у мене виникла ідея зробити нам з Зінкевичем концерт «Дві легенди». Василь погодився, щоправда, не одразу. Він скромно сказав: «Ми ніякі не легенди, легенди – це Ротару і ансамбль Вірського». Але я йому заперечив: «Не кажи дурниць, ти є жива легенда». Коли ми зробили перший концерт у Львівській національній опері, і він пройшов із повним аншлагом, нам організатори запропонували виступити ще. Так ми провели шість концертів», – розказує Попович.
За словами Поповича, Василь Зінкевич – це постать, а кожне виконання пісні – акт мистецтва.
«Нехай люди кажуть, що він капризний, але у всіх творчих людей є свої особливості. Особисто я прихиляюся перед ним. У нього кожне виконання пісні – це вистава, у повному розумінні цього слова. У нього так розумно зроблене аранжування кожної пісні, що аж подих перехоплює. Таких виконавців, як він, я більше не бачив. Коли під час спільних концертів я маю час, із задоволенням за кулісами його слухаю: я бачу, як він віддається виконанню. І ще – він великий патріот», – пояснює він.
Як зазначив гастрольний партнер Зінкевича, артист далекий від зіркових забаганок і пишних райдерів. «Під час наших концертів він не вимагав розкішного готелю, номера-люкс – ні, він казав, що йому достатньо звичайного номера, тільки щоб тепло було: у нього хронічний бронхіт, швидко застуджується», – додав Попович.
Тим часом народний артист України Павло Зібров зауважив, що Зінкевич прославляв українську пісню «на всіх континентах». «Мабуть, немає людини, яка об’їздила більше країн, ніж він, несучи у світ українську мелодію, її душу та зміст», – розповів Зібров. Він також відзначив високу інтелігентність, неймовірну тактовність і доброзичливість Зінкевича.
«Він ніколи нікого не образить, завжди вислухає, зрозуміє, дасть мудру пораду. Він глибоко співчуває людям, відчуває їхні переживання та проблеми. Для мене він не просто колега по сцені. Ми разом побували на багатьох фестивалях, сиділи в журі, подорожували, проводили час у готелях, поїздах, літаках, на концертах. Нас пов’язують теплі, приятельські стосунки. А ще – мені особливо приємно, що серед усіх моїх колег тільки Василь Іванович називає мене «Павлусем». І це гріє душу…», – зазначає артист.
Водночас, за словами Зіброва, Зінкевич – надзвичайно вимогливий до своєї творчості, а його підхід до пісні ніколи не буває поверхневим.
«Він глибоко занурюється в її суть, ретельно вивчає кожне слово, кожну ноту. Передусім – поезію. Якщо потрібно, може внести правки, вдосконалити, але завжди з великою повагою до авторського задуму. Він неодмінно зателефонує поетові, порадиться, запитає: «А чи можна тут щось змінити?». Я бачив, як він працює над піснею. Це не просто репетиції – це справжнє злиття з музикою. Для нього важливо не просто виконати пісню, а прожити її всім своїм єством – м’язами, тілом, кров’ю. І лише тоді, коли вона стане частиною нього, коли він повірить у неї до кінця, – вона зазвучить по-справжньому. Як він сам каже: «Тоді вона буде нестися. Тоді буде що показати людям», – поділився співак.
Співачка, народна артистка Алла Кудлай також мала чимало спільних концертів разом із Зінкевичем. Кудлай пригадала історію з одного з них: «У нас було дуже багато спільних концертів. Василь Зінкевич брав участь у моєму першому бенефісі в Палаці Україна у 1993 році. Цей концерт знімали. Василь виступав перед фіналом, я – у фіналі. І він замість того, щоб заспівати одну пісню, заспівав чи чотири, чи п’ять. Режисерка нервувала, бо не вистачало плівки на фінал – якось вона не розрахувала. Василь дуже захопився, мав велике натхнення».
За словами співачки, Зінкевич відрізняється не лише талантом, а й особистими рисами: добрий, щирий, приязний. «Звісно, особисте життя наклало відбиток на творчість – у Зінкевича є дуже сумні пісні, просто до сліз. Загалом це велика радість, що він у нас є», – зазначає вона.
Як розповіла співачка Марія Бурмака, із Зінкевичем по роботі ніколи не перетиналась, однак саме він визначив її життєвий шлях.
«Коли мені було п’ять років, у Харків приїздив із концертом Василь Зінкевич. То була дуже важлива подія: та той момент у Харкові майже не було української музики. І мені дали букет, я мала подарувати його артисту. Пам’ятаю, як я піднялась на сцену, вручила квіти, і подивилась на зал. Глядачі дивилися на Зінкевича із захватом, аплодували йому. У той момент я вирішила: і я так хочу!».
Більшість колег Зінкевича також відзначають його безпрецедентну закритість, непритаманну супезіркам. Поет-пісняр Вадим Крищенко також пригадує, що попередній керівник Палацу «Україна» Роман Недзельський кілька разів пропонував Зінкевичу зробити концерт легенді на головній сцені держави. Однак артист щоразу відмовлявся.
Зінкевич – самітник, артист, який завжди уникав уваги ЗМІ. Колеги співака в один голос підтверджують: Василь Іванович тікає від публічності десятиліттям, найближче коло виконавця – вкрай вузьке. Проте «Главкому» вдалося поспілкуватися з Василем Зінкевичем кілька разів. Маестро завжди доброзичливо відгукувався, спілкувався, ділився переживаннями, творчими планами, проте на прохання про велике інтерв’ю, яке очікує, без перебільшення вся країна, завжди ввічливо відмовлявся. Говорив: «Ще не час».
12 квітня маестро мав з’явитися на концерті, присвяченому ювілею поета-пісняра Вадима Крищенка. Проте песимістичні прогнози відомого хітмейкера, який святкував своє 90-річчя, збулися: Зінкевич не приїхав.
В останні роки Василь Іванович нечасто тішить публіку своїми виступами на сцені. Проте у передювілейний рік артист зробив виняток: він відгукнувся на ідею свого друга, народного артиста Івана Поповича і гастролював з проєктом «Дві легенди».
Співаки попри поважний вік відпрацювали шість спільних концертів. Більшу частину виступів пройшли у Львівській опері, також був анонсований перший концерт проєкту у столиці, однак продаж квитків було припинено буквально ж відразу після його старту.
У матеріалі «Главкома» «Найзагадковіша суперзірка України – Василь Зінкевич» читайте про шлях артиста на сцену та відгуки його колег.
До слова, 4 березня виповнилося 76 років від дня народження славетного буковинця, Героя України Володимира Івасюка. Доля виділила легендарному композиторові лише 30 років. За таке коротке життя він написав майже 150 пісень, а ще – камерні твори, симфонічні сюїти, музику до театральних спектаклів. Був професійним лікарем, неординарним живописцем. Грав на скрипці, фортепіано, гітарі, віолончелі.

