/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F35%2F848342caaa762d75c7f39ba7b664fe80.jpg)
Министры мести и контрнаступления: для чего Дональд Туск обновляет правительство Польши
6 серпня у Польщі відбудеться інавгурація новообраного президента Кароля Навроцького.
А 23 липня стало нарешті відомо, хто стане опонувати новому главі держави.
Дональд Туск ще на початку року почав говорити про зміни в урядовій команді.
А вже відразу після президентських виборів заявив, що переформатування уряду відбудеться найближчим часом.
Прем’єр-міністр Польщі переконаний: поразка проурядового кандидата Рафала Тшасковського сталася в тому числі й через невиконання коаліцією своїх обіцянок.
Тож саме час провести роботу над помилками.
"Це важливий день для всіх нас.
В історії країни бувають моменти, коли потрібно зібратися з силами та відстоювати свою позицію", –.
заявив у Сеймі Дональд Туск, оголошуючи кандидатури нових міністрів.
Від успіху роботи переформатованого уряду залежить, чи залишаться у коаліції шанси зберегти владу після наступних виборів, що мають пройти у 2027 році.
А разом із тим – чи вдасться блокувати нового президента, якого в опозиції бачать в ролі "тарану" проти уряду.
Натомість для України стає важливим питання, чи можна чекати від нового польського уряду вирішення наявних суперечок.
Чи навпаки – їхнього загострення.
Затяжне переформатування.
Епопея з оновленням уряду відверто затягнулася – від анонсу Дональда Туска до змін в урядовій команді пройшло майже два місяці.
Ключова причина затримки – необхідність врахувати інтереси всіх партій, що входять до коаліції.
Особливо зважаючи на те, що ключова опозиційна партія "Право і справедливість" завдяки перемозі Кароля Навроцького перейшла у наступ та намагалася розколоти коаліцію, тим самим скинувши уряд Туска, не чекаючи нових виборів.
Ключовим моментом у цій епопеї стали зафіксовані журналістами таємні зустрічі маршалка Сейму та лідера коаліційної партії "Польща-2050" Шимона Головні з депутатами від "ПіС", у тому числі – з лідером партії Ярославом Качинським.
У коаліції ці зустрічі сприйняли вкрай вороже, що додатково ускладнило коаліційні перемовини.
Затяжні перемовини суттєво вдарили по рейтингах уряду та по особистих рейтингах Дональда Туска.
Почало з’являтися все більше прогнозів, що зміни будуть декоративними і що єдиною можливістю провести справжню реконструкцію є зміна прем’єра.
І хоча Дональд Туск не став іти у відставку, переформатування уряду все одно виявилося суттєвим.
А головне – воно дає можливість зрозуміти, чим в уряді планують відповісти на атаки опозиції.
Уряд помсти.
"Після політичного землетрусу, яким стали президентські вибори, ми повинні рухатися вперед.
Я кажу від щирого серця: досить скиглити.
Нічого не сталося, що могло б завадити цим мріям, які народилися 15 жовтня (тобто за результатами парламентських виборів 2023 року, що привели до зміни влади у Польщі)", – заявив, представивши свій новий уряд, Дональд Туск.
Голова уряду переконаний: "жодна поразка, навіть на президентських виборах, не виправдовує стагнацію та песимізм".
"Я закликаю вас відкинути спокусу відчаю", – звернувся він до нових міністрів.
Найбільш показовими стали дві зміни.
Перша: голова МЗС Радослав Сікорський, зберігши за собою дипломатичне відомство, отримав на додачу і посаду віцепрем’єра.
Такий крок Дональд Туск пояснює посиленням безпекових викликів у світі, що потребує більш потужної дипломатичної роботи.
Втім, існує й інше пояснення.
Річ у тім, що Сікорський вважається найімовірнішим кандидатом на заміну Туску.
І не виключено, що й сам Туск не проти такої заміни вже за рік, щоб на нові парламентські вибори коаліцію вів вже новий лідер.
Радослав Сікорський підходить на цю роль за багатьма критеріями, однак його не дуже добре сприймають у рідній партії.
За таких обставин підвищення до віцепрем'єра виглядає як перевірка готовності Сікорського обійняти посаду голови уряду.
В тому числі – знайти спільну мову з однопартійцями.
Друга ключова зміна – звільнення з посади міністра юстиції Адама Боднара.
Останній став об’єктом гострої критики через відсутність кримінальних покарань для представників попередньої влади.
Новим міністром призначено суддю Вальдемара Журека.
Про нього відомо, що він має особисті причини мститися попередній владі.
16 липня 2017 року він взяв участь у мітингу під Сеймом, протестуючи проти судової реформи, яку просувала "ПіС".
За це згодом його звільнили з посади.
Це рішення Журек оскаржив у Європейському суді з прав людини, де згодом добився відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 тис.
"Кандидатура Вальдемара Журека на посаду міністра юстиції є символічною", – заявив про нього Дональд Туск.
Нагадавши, що новий міністр юстиції "продемонстрував героїзм" під час урядування "ПіС", прем’єр заявив, що "ті, хто досі чинив зло, повинні знати, що священних корів не існує".
"Журек – хардкорний кандидат.
Він не братиме жодних полонених, і я думаю, що питання зведення рахунків прискориться", –.
коментує це призначення віцеспікер Сейму Пйотр Згожельський.
При цьому, погодившись на міністерську посаду, Журек багато ставить на кін.
Адже тепер він мусить відмовитися від звання судді, і не гарантовано, що згодом може повернути його.
Ще один доказ, що новий уряд Туска робить ставку на переслідування попередників – заміна міністра внутрішніх справ.
Попередній міністр Томаш Семоняк мав репутацію політика, який підтримує добрі відносини з багатьма представниками "ПіС".
У новому уряді він зберіг лише посаду координатора спецслужб, тоді як міністерська посада відійшла Марчину Кервінському.
Останній вже обіймав посаду міністра внутрішніх справ у 2023-2024 роках, однак пішов, вигравши мандат у Європарламенті.
Втім, побув депутатом він недовго, повернувшись до уряду, де мав посаду координатора заходів відновлення у регіонах, що постраждали від минулорічної повені.
"Призначення судді Вальдемара Журека на посаду міністра юстиції є символічним рішенням.
Повернення Марчина Кервінського також певною мірою символічне.
Мені не потрібно пояснювати, що ці призначення на практиці перетворяться на сильні рішення", – натякає Дональд Туск.
Український "слід".
До нового уряду Туска увійшов і один український чиновник.
Точніше – умовно український, адже йдеться про поляка Войцеха Бальчуна, який у 2016-2017 роках обіймав посаду голови правління "Укрзалізниці".
Тепер він працюватиме міністром державного майна.
Втім, на цій посаді Бальчун матиме обмежені стосунки з Україною – на відміну від деяких інших його колег.
Окрім вже згаданого глави МЗС, для України принципово важливим є те, хто стане міністром оборони.
Тут змін не відбулося – цю посаду, а разом – і пост віцепрем’єра, зберіг лідер Польської селянської партії Владислав Косіняк-Камиш.
На відміну від Сікорського, це призначення не можна назвати дуже вдалим для України, адже Косіняк-Камиш робив недружні до нашої країни заяви, а також, за неофіційними даними, деякий час блокував передачу Україні винищувачів F-16, відмовляючись надати дозвіл на проліт цих літаків над територією Польщі.
За квотою Польської селянської партії зберегли ще одне важливе для України міністерство – сільського господарства.
Щоправда, його очільник змінився – замість Чеслава Секерського ним став депутат Сейму Стефан Краєвський.
Про останнього відомо, що він вже працював у Міністерства сільського господарства на посаді державного секретаря і курував роботу Агентства з реструктуризації та модернізації сільського господарства, а також Інспекції якості сільськогосподарської продукції та харчових продуктів.
Втім, цього явно недостатньо для того, щоб робити висновки, чи спростить заміна міністра українсько-польські аграрні перемовини.
Останнє міністерське призначення, яке може мати стосунок до України – нова очільниця Міністерства культури та національної спадщини.
Ставлення до Мінкульту у Польщі дуже подібне до українського.
Відомо, що до останніх годин перед оголошенням нового уряду Дональд Туск не мав кандидатури нового міністра культури.
Щоб уникнути призначення уряду з незаповненою вакансією (як в Україні), в Польщі на цю посаду призначили заступницю чинного міністра Марту Сеньковську.
* * * * *.
Політичне протистояння у Польщі набирає обертів.
Новому президенту та його команді протистоятиме оновлений уряд Дональда Туска, який готовий діяти більш рішуче та жорстко.
Але головне, щоб відносини з Україною знову не стали заручниками політичного протистояння.
Як у Польщі було вже неодноразово.
Автор: Юрій Панченко,.
редактор "Європейської правди".

