У Курочки Ряби бебі-бум: рідкісні куріпки знову заселяють Чорнобильську зону

Сіра куріпка – невелика птаха з характерним світло-рябим оперенням — все частіше з'являється на полях, лугах і серед покинутих будівель Чорнобильського заповідника. Ці пташки, які ще недавно були рідкістю в регіоні, тепер демонструють справжнє природне відродження.

Фотодоказом поділилися співробітники Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. На світлині можна побачити зграю щонайменше з десятка особин.

Життя серед заповідної тиші

Сіра куріпка — птах осілий, який воліє залишатися на обраній території протягом усього року. Вона майстерно ховає свої гнізда серед високої трави або під розлогими кущами, що стає надійним захистом від численних ворогів. Останні спостереження науковців заповідника показують дивовижні результати: популяція куріпок стабільно зростає, і тепер можна побачити сімейні виводки з двадцяти-двадцяти п'яти пташенят.

Світло-рябе забарвлення робить цих птахів майже невидимими серед довколишнього ландшафту – природний камуфляж, що допомагає виживати у світі, повному небезпек. Їхні тихі "курличні" заклики розносяться над луками заповідника, нагадуючи про те, що життя продовжується навіть у найнесподіваніших місцях.

Ритми природного циклу

Весна в заповіднику починається зі шлюбних ритуалів. Самці куріпок виконують складні танці, демонструючи своє оперення та привертаючи увагу самок. Після спарювання самка відкладає чималу кладку – від 15 до 20 яєць, що свідчить про сприятливі умови для розмноження.

Пташенята з'являються на світ уже готовими до самостійного життя. Відразу після вилуплення вони починають активно шукати комах – основне джерело білка, необхідного для швидкого росту та розвитку. Цей інстинкт самозбереження допомагає молодому поколінню швидко адаптуватися до умов заповідника.

Виклики виживання

Попри всі переваги заповідного режиму, життя куріпок залишається повним викликів. Птахи-хижаки — яструби та канюки — постійно патрулюють небо в пошуках здобичі. На землі чатують лисиці, борсуки та навіть бродячі коти, які потрапили до заповідника з навколишніх територій.

Особливо складними є зимові місяці, коли сніговий покрив ускладнює пошук їжі. У цей період куріпки демонструють дивовижну адаптивність — вони збираються у великі зграйки, що допомагає ефективніше захищатися від хижаків і спільними зусиллями знаходити корм під снігом.

Густі лісосмуги та зарості чагарників стають для них справжніми оазисами — місцями, де можна сховатися від лютих морозів і зимових негараздів. Ці природні укриття, які розрослися в заповіднику без людського втручання, створюють ідеальні умови для зимівлі.

Сіра куріпка не занесена до Червоної книги України, а навпаки, є об'єктом полювання, хоча її чисельність знижується, особливо в центральних районах та лісових масивах. Для збереження виду потрібні заходи, що обмежують полювання, оскільки вид осілий і поширений майже скрізь, окрім Карпат.