Путін наляканий, – інтерв'ю експерта зі США про боротьбу в Кремлі і розпад Росії
Путін наляканий, – інтерв'ю експерта зі США про боротьбу в Кремлі і розпад Росії

Путін наляканий, – інтерв'ю експерта зі США про боротьбу в Кремлі і розпад Росії

Ситуація в Росії загострюється через економічні проблеми. Російський диктатор Володимир Путін виганяє з Кремля тих, хто приносить йому погані новини, тобто говорить правду. Утім, так Путін все одно не зможе позбутися тих, хто може йому протистояти, і те, що його змусять піти – є найімовірнішим варіантом падіння кремлівського режиму.

Американський професор Скотт Лукас в інтерв'ю 24 Каналу спрогнозував сценарій розпаду Росії та що буде з Путіним. Також він пояснив, що буде з росіянами через нові мобілізаційні закони, деталі – читайте далі у матеріалі.

Коли санкції серйозно вдарять по Путіну?

Володимир Зеленський попереджає, що Росія може втратити до 50 мільярдів доларів наступного року через санкції США. Крім того, за даними ОПУ, Росія може втратити ще до 100 мільярдів доларів, якщо санкції належно застосують. Водночас Китай, Індія та Туреччина призупинили постачання російської сирої нафти. Чи зможе Володимир Путін пережити це – як у політичному, так і у військовому сенсі?

Нам доведеться почекати й подивитися, адже американські санкції, зокрема проти двох найбільших російських виробників нафти – "Роснафти" та "Лукойла", фактично набули чинності лише 1 листопада.

Їхнє значення полягає не стільки у прямому впливі на ці компанії (їхні активи у США становлять близько 5 мільярдів доларів), скільки у впливі на покупців їхньої нафти. Адже ті можуть зіткнутися зі вторинними санкціями, якщо продовжать купувати російську нафту. Наразі ми знаємо, що трійку головних покупців становлять Туреччина, Китай та Індія.

Туреччина почала скорочувати закупівлю російської нафти й шукає альтернативних постачальників. І я підозрюю, що за лаштунками американці допомагатимуть у цьому, адже одним із потенційних джерел енергоносіїв, звісно, будуть самі США.

Індія, яка є другим за величиною покупцем, також почала відмовлятися від закупівель російської нафти. Ми не знаємо точно, наскільки, але певною мірою обсяги вже скоротилися.

Китай, який залишається найбільшим покупцем, у перші дні листопада зменшив обсяги закупівель приблизно на 40%.

Утім, це лише дані за минулий тиждень. Питання в тому, чи продовжать китайці, індійці та турки скорочувати закупівлі російської нафти не лише протягом тижня, а протягом 2 – 6 місяців. Саме тоді ці цифри набудуть реального значення. Росія може втратити 50 мільярдів доларів, а може й 100, але на це потрібен час.

Повне інтерв'ю експерта зі США: дивіться відео

Я вважаю, що це, імовірніше, застереження. І те, що американці нарешті зробили цей крок, – дуже суттєво, адже дає уявлення про те, куди надалі спрямовуватимуться продажі російської нафти. Це має відбуватися одночасно з тим, що, як я сподіваюся, Європейський Союз повністю припинить імпорт російських енергоресурсів.

Але, думаю, минуть місяці, перш ніж ми справді побачимо наслідки з погляду удару по російській економіці, а також обмеження обсягів коштів і ресурсів, які Росія може спрямувати на вторгнення та повітряні атаки проти України.

У Росії оголосили "вічну мобілізацію": що чекає окупантів

Крім того, російський диктатор Путін нещодавно підписав закон, який дозволяє постійну мобілізацію на території Росії. Зазвичай така мобілізація проводиться раз на рік, але тепер він санкціонував і розпорядився про постійний мобілізаційний стан. Як це виглядає на тлі того, що Путін хвалиться своїми так званими "успіхами" в Покровську?

У цілому Кремль балансує на межі між кількістю особового складу та ресурсами, які доводиться вкладати у це вторгнення, що триває вже 46 місяців. Вони намагаються знайти баланс між тим, скільки зусиль і коштів потрібно витрачати, та підтриманням ілюзії, що це нібито "спеціальна військова операція", а не повномасштабна війна.

Це могло б зійти з рук, якби все закінчилося за три місяці – саме на це вони розраховували. Вони сподівалися, що Україна капітулює навесні 2022 року. Але коли вторгнення триває вже майже чотири роки, вигадка розкривається, адже в Росії фактично існує регулярний призов у певні періоди року.

Тепер же, по суті, йдеться про постійний призов. Справжня зміна полягає в тому, що офіційно Росія не відправляє призовників на передову – за документами вони виконують обов'язки у тилу, за лінією фронту. Можливо, деяких із них залучали до спроби повернути території на заході Росії, у Курській області, з серпня 2024 до початку 2025 року.

Довідка. Володимир Путін підписав закон, який передбачає призов громадян на військову службу протягом усього календарного року. Крім того, Путін планує залучити до двох мільйонів резервістів.

Проте на передовій в Україні їх офіційно немає. Чи зміниться це? Ймовірно, Росія почне відправляти на лінію фронту призовників та інших мобілізованих. Але це остаточно зруйнує міф про те, що триває лише "спеціальна військова операція". Це – війна. І питання в тому, скільки особового складу, скільки людей Росія готова й надалі туди направляти, якщо вона хоче зберегти бодай якусь надію на просування, зокрема в Покровську.

Про ядерні перегони Росії та США

Путін скликав екстрене засідання Ради безпеки Росії одразу після того, як американські військові провели випробувальний запуск нової міжконтинентальної балістичної ракети Minuteman-III з неядерною боєголовкою. Як повідомляється, Путін навіть наказав розпочати підготовку до потенційного випробування ядерної зброї. Чи вважаєте ви, що Москва зараз перебуває у стані паніки?

Думаю, це приклад ситуації, коли Кремль і адміністрація Дональда Трампа намагаються поводитися як головні хулігани в кімнаті. Повернімося до минулого місяця, коли ми ставили питання, чи надасть адміністрація Трампа Україні крилаті ракети Tomahawk для ударів по території Росії.

Але Путін цього категорично не хотів і відмовив Трампа від такої обіцянки Зеленському. Ми це знаємо, однак імовірність постачання Tomahawk все ще залишається – їх, як сказав Зеленський, не знято з порядку денного. Путін намагається це відтягнути. І що він робить? Погрожує ядерними "Буревісником" і "Посейдоном".

А тоді Трамп, який, відверто кажучи, не дуже розуміє технічні деталі, виходить у соціальні мережі й публікує оманливе повідомлення: мовляв, Росія проводить ядерні випробування, Китай проводить ядерні випробування – тож і США повинні це зробити.

Насправді це неправда. Росія не випробовувала ядерні боєголовки. Китай також не проводив таких випробувань. Єдина країна, яка здійснювала ядерні випробування з 1990 років, – це Північна Корея, і вона припинила їх ще у 2017 році.

Але після того, як Трамп опублікував допис із заявою, що США відновлять ядерні випробування – чи то ракет із ядерним зарядом, чи боєголовок – Кремль вирішив, що має відреагувати. І що робить Кремль? Вони заявляють, що в них є "Смерч" і вони можуть ним скористаються. А потім відбувається засідання Ради безпеки в Москві, і міністр оборони Андрій Бєлоусов заявляє, що Росія готується до відновлення ядерних випробувань.

Усе це доволі розпливчасто, тому що реальність, а вона тут має значення, полягає ось у чому: навіть якщо адміністрація Трампа дійсно захоче відновити випробування ядерних боєголовок, на це знадобиться щонайменше три роки. Цілком імовірно, що до того часу Трамп уже не обійматиме посаду президента. Тож ідеться радше про битву риторики. І головне питання тут – не ракети, а те, наскільки глибоким став нині розкол між адміністрацією Трампа та Кремлем.

Якщо поглянути ширше, то чим глибший цей розкол, тим вищою є ймовірність, що відповідальні люди у Вашингтоні зможуть переконати Трампа посилити підтримку України – у боротьбі з тим самим "великим і злим хуліганом" Володимиром Путіним, який, видно, просто ігнорує навіть найбільш мудрі твіти Дональда Трампа.

Якщо ви вже згадали міністра Бєлоусова, то одним із його аргументів було те, що Вашингтон не лише проводить навчання, а й планує розмістити в Німеччині ракети, які нібито можуть досягти центральної Росії буквально за 6 – 7 хвилин. Як ви вважаєте, чи дійсно Росія готова до нових перегонів ядерних озброєнь, з огляду на те, що західні санкції повільно, але впевнено підривають її економіку?

Передусім давайте розберімося, бо для мене ця інформація про нібито американські ракети в Німеччині, які можуть досягти Росії за 6 – 7 хвилин, – новина. Якщо тільки це не щось абсолютно секретне, про що ніхто з нас не знав, то, найімовірніше, Бєлоусов це просто вигадав.

Серйознішим є інше: НАТО нині переглядає свої оборонні плани у світлі того факту, що, як зазначив нинішній генеральний секретар Альянсу Марк Рютте і нещодавно наголосив колишній глава НАТО Андерс Фог Расмуссен, – ми маємо справу з довготривалим конфліктом із Росією. Тож мова йде не лише про американські ракети. Потрібно говорити про всю систему оборони НАТО, зокрема європейські ракети, комплекси протиповітряної оборони, інші засоби класу "земля – повітря".

Отже, справді важливе запитання полягає не в тому, чи готова Росія просто до нових перегонів озброєнь, а чи готова вона не лише вести відкрите вторгнення в Україну, а й розширити конфлікт із НАТО – якщо не до прямого військового зіткнення, то принаймні до постійної загрози такого конфлікту.

І це знову повертає нас до наших попередніх тем: питання не лише в тому, чи має Росія ракети, які вона може розмістити, – а в тому, чи має вона ресурси, економіку та політичну стійкість, щоб утримувати цей рівень протистояння. Питання не лише в тому, чи має Росія дрони, які можна використати в цій новій формі війни – йдеться про те, чи витримає російська економіка сутичку з Європою.

Росія каже, що може це зробити. Але в Європі теж ухвалюють серйозні фінансові, економічні й військові рішення. На кого ставити? На Кремль, який уже стикається з економічними проблемами й не має надійних довгострокових партнерів, адже Китай та Індія не є такими для Росії? Чи на Європейський Союз із 27 держав і НАТО з 32 країн, які, попри власні труднощі, становлять велику групу, здатну забезпечити економічну та військову стійкість? Я б поставив на європейців.

Що означатиме захоплення Росією Покровська?

Щодо Покровська – українська військова розвідка здійснювала там спецоперації, за якими особисто спостерігав генерал Кирило Буданов. Водночас Путін намагається видати Покровськ за пропагандистську перемогу. Якщо Росія захопить місто, чи допоможе це Путіну вижити й виправдати надзвичайно високу ціну війни, яку заплатило його власне населення?

Покровськ, який до війни мав близько 60 тисяч мешканців, нині перебуває у стані дуже швидких змін. Росіяни почали вводити підрозділи кілька тижнів тому: спочатку невеликими групами, тепер намагаються встановити контроль над окремими частинами міста. Україна відповіла введенням сил спецпризначення та інших підрозділів – ситуація змінюється з кожною годиною.

Припустимо, для відповіді на ваше питання, що росіяни зможуть захопити Покровськ – хоча місто фактично зруйноване й те, що раніше було логістичним вузлом, – нині втратило значну цінність через руйнування. Проте для Москви це стало б ще одним символічним здобутком: це могло б стати їхнім п'ятим великим населеним пунктом від травня 2023 року.

Проте для захоплення Покровська їм знадобилося б приблизно 16 місяців і надзвичайно великі втрати. Отже, навіть якщо вони досягнуть тактичного успіху, його ціна для Росії буде надзвичайно високою й навряд чи забезпечить довгострокове політичне виживання Путіна або суттєве стратегічне просування.

Ситуація біля Покровська: дивіться на карті

Кремль, безумовно, подасть це як велику перемогу. Вони спробують використати захоплення Покровська як піар-успіх – так само як це було з Бахмутом. Я добре пам'ятаю травень 2023 року: тоді російська пропаганда також намагалася створити ілюзію переломного моменту. І цього разу ситуація схожа – така "перемога" може на певний час заспокоїти власне населення, але вона не стане переломною у війні.

В Україні є значно більші міста, які відіграють ключову логістичну роль. Саме вздовж цих центрів українська армія формує нові оборонні лінії. Росіянам буде набагато складніше просуватися далі, ніж у Покровську, якщо тільки не станеться якогось раптового краху українських позицій – чого я, чесно кажучи, зараз не передбачаю.

Війна – це марафон, а не спринт. Росія намагається діяти ривками, розраховуючи, що кожен невеликий успіх дасть їй новий імпульс, щоб пробігти ще один відрізок. Можливо, частково їй це й вдасться.

Для українців, безумовно, буде болісно втратити Покровськ, але українське суспільство розуміє, якою ціною Росія до цього йшла – 16 місяців боїв і величезні втрати. І головне – ніхто не збирається здавати решту Донецької області. Саме це зараз і має значення. Росія сподівається, що захоплення Покровська змусить Україну відмовитися від подальшої оборони Донбасу й піти на переговори. Але Україна до цього не готова.

З іншого боку, росіяни, безумовно, можуть спробувати використати ситуацію у своїх інтересах – наприклад, сказати Трампу, що вони перемагають. Якби Трамп справді добре розумів українську ситуацію, це, можливо, і подіяло б. Але я не впевнений, що він взагалі знає, де розташований Покровськ. Тому, якщо навіть місто впаде, це буде лише незначна зміна в масштабній війні, яка триває на кількох фронтах.

У Білому домі є людина, за якою треба стежити

Якщо це все ж станеться, як це може вплинути на позицію адміністрації США? Ви згадали про президента Трампа, який, можливо, навіть не знає, де Покровськ. Але як така подія може відобразитися в ширшій геополітичній грі між США, Росією та Україною?

Думаю, тут може втрутитися хтось на кшталт Стіва Віткоффа – забудовника і близького до Трампа бізнесмена, який нині виступає одним із найпомітніших прокремлівських голосів в його оточенні. Він цілком може сказати Трампу, мовляв, росіяни перемагають, тому змусьте Україну це прийняти.

Пам'ятаєте, під час зустрічі Трампа і Зеленського минулого місяця Віткофф прямо заявив: "Чому б вам просто не відмовитися від усього Донбасу, там же російськомовне населення". Наприкінці тієї зустрічі Трамп підсумував, що хоче припинення вогню на основі поточної лінії фронту.

Мені здається, тут виникає головне питання: чи може хтось на кшталт Віткоффа, або, можливо, віцепрезидент Джей Ді Венс, переконати Трампа змусити Київ сісти за стіл переговорів і погодитися на передачу всього Донецька? Або ж Трамп залишиться при своїй позиції щодо заморожування лінії фронту. У такому випадку Покровськ стане випаленою землею, але технічно – частиною окупованої Росією території в межах цих гіпотетичних переговорів. Поки що це єдина зміна, яку можна очікувати.

Останнім часом Трамп узагалі відвернувся від українського питання. Є низка інших тем, але головна – його нищівна поразка на виборах у США. Тому я не впевнений, що він зараз зосереджений на темі України. Якщо він повернеться до цієї теми найближчими днями, тоді ми отримаємо певні сигнали. А поки що, на мою думку, ситуація залишається незмінною: певна підтримка України з боку Вашингтона зберігається, але в Білому домі є непередбачувана людина, за якою потрібно уважно стежити.

Однак президент США Дональд Трамп заявив, що іноді доводиться дозволити сторонам боротися до тих пір, поки вони не будуть готові укласти угоду про припинення вогню. Що це означає щодо намірів та позиції Трампа? Чи вважає він, що просто не можна дати Росії ще 6 місяців, а потім змусити Путіна закінчити цю війну?

Ні, це істерика Трампа. Кожен раз, коли йому не вдається укласти мирну угоду та отримати Нобелівську премію миру, в основному через те, що Володимир Путін не хоче йти на переговори. Це було протягом дев'яти місяців. Про це ще весною заявив держсекретар Марко Рубіо. У лютому була велика можливість того, що адміністрація Трампа повністю припинить підтримку України.

Тепер у листопаді ми опинилися в ситуації, коли через більш відповідальних людей у Вашингтоні військове постачання США поступають в Україну через продаж країнам НАТО. Ми перебуваємо в ситуації, коли ці постачання включатимуть засоби протиповітряної оборони, деяке обладнання, яке використовується на лінії фронту. Також можливо, деякі постачання, наприклад, ракетних систем, щоб допомогти Україні контратакувати росіян.

Ми перебуваємо у становищі, коли адміністрація Трампа ввела санкції проти Росії, які можуть мати значний ефект. Ми перебуваємо в ситуації, коли адміністрація Трампа надає розвіддані Україні, зокрема для атак на територію Росії.

Завдяки угоді щодо корисних копалин адміністрація Трампа бере на себе обов'язки щодо створення фонду реконструкції й відновлення України. Цього не було у лютому, але є зараз. Тому США складніше відмовитися від своїх обов'язків, особливо через це. Якби ви запитали мене про це кілька років тому, коли Дональд Трамп погрожував виходом з НАТО, то це була б серйозна ситуація. Президент США більше не погрожує вийти з Альянсу.

США зараз у НАТО. Вони тепер беруть участь у цьому процесі заохочення членів Альянсу до збільшення витрат на оборону, частки ВВП. Вони беруть участь у плануванні та реорганізації оборони НАТО проти Росії. Якщо ви зараз підете від України, то ви підете і від Альянсу.

У Штатах достатньо людей не тільки в адміністрації, але й в Конгресі, і достатньо американців, які розуміють, що не можна йти від НАТО та європейської оборони. Не можна просто вдавати, що річ у Китаї. Тому що Путін є найбільшою загрозою не тільки для України, але й для Європи з 1945 року.

Росія готує дітей до війни з НАТО?

Ще одна цікава інформація від української розвідки. Думаю, це також трохи тривожний факт. Росія зараз навчає учнів 8 – 9 класів управлінню безпілотниками, виховуючи покоління, створене для війни. Як ви думаєте, вони роблять це для того, щоб продовжити війну проти України? Або вони готують цих молодих людей до можливої війни проти країн НАТО?

Це частина мілітаризації суспільства. Моє дитинство пройшло у часи холодної війни. У мої підліткові роки була ідея про США, де армія була ключовою частиною, мовляв, можливо, доведеться боротися з комуністами. Радянський Союз робив те ж саме. Частиною цього патріотизму в СРСР була ідея "великої радянської армії", частиною якої ви є. Тому це не зовсім нове для радянської чи російської культури.

Але це відбувається у Росії під час повномасштабного вторгнення. Чим довше це буде продовжуватися, тим більше Кремль буде непокоїтися: чи продовжить молодь підтримувати війну, чи вона захоче щось кращого. Молоді люди не обов'язково хочуть йти на війну, керувати дронами. Навіть якщо це цікаво і схоже на відеогру. Можливо, вони просто хочуть жити звичайним життям, мати роботу, будинок, одружитися і не думати про війну кожен день.

Що ж робити? Коли діти маленькі, – ви вчите їх військовому справі. Ви не просто розповідаєте їм про дрони, а змушуєте їх проводити війну з допомогою дронів, а потім публікуєте ці фото. Це було частиною радянського суспільства з 1945 по 1991 рік.

Утім, одного разу у Радянському Союзі наступив день, коли попри весь цей військовий вишкіл, ідеологічну обробку, пропаганду люди втомилися від усього цього. Чому у Радянському Союзі їм це набридло? Тому що вони хотіли достатньо їжі, гідного життя. Вони не хотіли просто воювати в інших країнах.

Афганістан став переломним моментом для СРСР. Чи стане Україна переломним моментом для Росії з таким типом воєнної економіки? Не думаю, що це відбуватиметься у найближчому майбутньому, але в перспективі так.

У висновку військова ідеологічна обробка зіштовхується з проблемами, економіка зіштовхується з труднощами. Тому що щоденна безпека людей починається не з великої армії. Усе починається з їжі та даху над головою.

Як ви думаєте, тепер росіяни розуміють, що це пропаганда?

Думаю, так. Люди знають, що це пропаганда. Я викладаю пропаганду, тому це моя думка: пропаганда – це не брехня людям. Вони не так це бачать – з іншого боку, це просто не зовсім правда. Люди ведуться на пропаганду, вони вірять в це. У цьому випадку вони вірять в ідею сильної російської армії, в ідею захисту і підтримки Росії.

Інколи це майже схоже на казку. Але якщо ви не вірите в казку, то ви в стороні. Ви більше не частина Росії. Ви не є частиною цієї пропаганди. У часи Радянського Союзу в Україні були люди, які вірили цій пропаганді, але коли СРСР розпався, їм більше не треба було в це вірити. Думаю, більш важливе питання – скільки росіян все ще вірять пропаганді про того єдиного лідера, якого вони просто не можуть відпустити.

Росіяни зрозуміють, що у Кремля, в економіки проблеми. Але в якийсь момент, думаю, це скоро, Володимир Путін вийде і проведе пресконференцію для народу, де 3 – 4 години відповідатиме на їхні питання. Він випустить всю цю пропаганду. Це буде шоу. Поки сподіваймося, що росіяни знайдуть краще майбутнє і позбудуться Путіна. Однак зараз для більшості росіян він все ще та людина, до якої вони прив'язані.

Найімовірніший сценарій розпаду Росії та падіння Путіна

Який вигляд може мати Росія після правління Володимира Путіна? Чи зможе Росія стати менше мілітаристською після того, як він покине свій пост?

Ми не знаємо. Тому що дуже мало таких змін відбувається організовано. Я міг би згадати Південну Африку, де після системи апартеїду був відносний порядок. Але дозвольте мені використати паралель 1990 року. У країнах Центральної та Східної Європи, коли розпадався Радянський Союз, можна було побачити різні ситуації з погляду зміни влади. Можна було б говорити про це у контексті Східної Німеччини, тодішньої Чехословаччини, Угорщини.

Особливістю Радянського Союзу у 1991 році було те, що при владі була людина, яка у кінцевому випадку не стала мілітаристським лідером – Михайло Горбачов. Він працював з міжнародною спільнотою, із Заходом, але раптом СРСР розвалився. Був період влітку 1991 року, коли ми думали, чи прийдуть армія та спецслужби до влади. Була реальна можливість того, що так і відбудеться. Тоді з'явився Борис Єльцин.

Але навіть у той період 1990-х років у пострадянській Росії – це не шлях до демократії. Це не легкий шлях вперед. Це загрожує різними економічними та політичними труднощами. У пострадянській Росії багато маневрів за владу. Це означає, що це не та система, яка принципово відрізняється від радянського минулого.

Звичайно, не у випадку з Путіним. Якщо йому судилося втратити владу, то питання в тому, як саме це відбудеться. Я не думаю, що це станеться. Не думаю, що Україна зможе завдати воєнної поразки Росії, зайшовши в Москву. Це не таке падіння влади.

Думаю, замість цього ми матимемо або ганебний відступ, коли Путіну доведеться відмовитися від ідеї завоювання України, і тому він зазнає невдачі. Або те, про що ми зараз говоримо, а саме – економічну ерозію Росії. Хто його позбудеться? Це військові виступлять проти нього? Вже була спроба державного перевороту, здійснена Євгеном Пригожиним і групою "Вагнера" у 2023 році, яку підтримували деякі військові у Москві, але вона провалилась.

Буде такого роду ситуація? Повстануть спецслужби проти одного зі своїх? Путін вже вийшов з КДБ. Чи буде якийсь масовий народний рух, який замінить його? Якщо так, то хто з опозиційних політиків, діячі цього руху може прийти до влади? Це зміни, які треба вчити. Я не спеціаліст по Росії.

Припускаю, що одного разу в Кремлі наступить переломний момент, коли всередині Кремля з'являться люди, які скажуть Путіну, що потрібно йти у відставку. Потім одразу розпочнеться боротьба за владу серед цих людей. Вони можуть бути цивільними чи військовими.

Вибачте, я не можу дати вам однозначної відповіді, тому що не існує єдиної моделі розпаду режимів. Вони руйнуються по-різному. Існують різні способи та наслідки. Не всі з них ефективні. Якщо Путін піде, ви можете зіткнутися із ще більшими руйнуваннями, оскільки Росія зануриться в хаос.

Але ви вірите, що знайдуться люди, які будуть достатньо сміливими, щоб сказати Володимиру Путіну, що час йти, інакше його чекають серйозні наслідки?

Звичайно, є люди, які кажуть йому, що війна йде не дуже добре. Ви бачили, що відбувалось з Дмитром Козаком, високопоставленим чиновником в Кремлі. Він був там довго – у висновку Путін його вигнав. Я думаю, що Путін наляканий, що це (його повалення – 24 Канал) може відбутися. Але усунувши цих людей, чи позбудеться він загрози того, що вони протистоятимуть йому і критикуватимуть його?

У висновку матиме значення те, як пройдуть наступні шість місяців – чи буде у Росії прорив в Україні. Якщо Росії вдасться добитися прориву, якщо Україні доведеться просити миру й уступити ще більше територій, Путіна це влаштовує. Якщо він не досягне прориву, не знищить Україну, зруйнувавши енергетичні об'єкти, якщо він не прорветься на лінії фронту, то у нього все ще залишиться економічний тиск.

Усе залежатиме від дій різних офіційних осіб. Наприклад, глава Центробанку – значна бюрократка. Вражає, як їй вдалося управляти економікою до цього часу, але ще у 2022 році вона сказала Путіну, що не зможе підтримувати це нескінченно. Вона все ще намагається триматися.

Чи набереться вона сміливості звернутися, наприклад, до міністра економіки, і заявити, що шляху вперед немає. Чи матиме сміливість міністр оборони Росії Андрій Бєлоусов, який є економістом, сказати це? Звісно, Дмитро Медведєв ніколи цього не скаже, тому що ми дуже добре його знаємо. Зокрема, за тим, що він насправді абсолютно передбачуваний з погляду його мислення.

Водночас Путін успішно обезголовив опозиційний рух у Росії. Наприклад, Олексія Навального. Можна сперечатися про те, чи підходив би Навальний як лідер опозиції, але його вже немає. Були й інші лідери. Хоч всередині Росії існує опозиційний рух, є люди, які хочуть іншої Росії, але в них зараз немає організації. Вони були пригнічені.

Тож це має бути зсередини Кремля. На цей момент я не бачу, щоб це відбувалося. Поговоримо наступної весни. Якщо російська економіка буде стагнувати, то я думаю, це буде момент, коли ми зможемо переглянути наші прогнози.

Теги за темою
Володимир Путін
Джерело матеріала
loader