Приватні особи могли таємно впливати на державний «Сенс Банк» та «Карпатнафтохім»

У центрі уваги опинилися розшифровки так званих «плівок Міндіча», друга серія яких була оприлюднена «Українською правдою». Ці записи свідчать про можливий вплив фігурантів справи «Мідас» на банківський сектор та активи, що були арештовані або націоналізовані після початку повномасштабної війни через зв’язок із російськими власниками.

За даними видання, група приватних осіб, використовуючи зв’язки з Андрієм Єрмаком та Тимуром Міндічем, нібито отримала можливість впливати на державний «Сенс Банк» та «Карпатнафтохім». Ці два активи стали ключовими у другій частині розшифровок. Зокрема, йдеться про братів Андрія та Василя Веселих, які, як стверджується, могли діяти в інтересах очільника Офісу Президента.

На записах зафіксована розмова між Олександром Цукерманом та Василем Веселим, який після націоналізації «Сенс Банку» у 2023 році став радником керівника банку. Журналіст «Української правди» Михайло Ткач заявив, що багато співрозмовників з бізнесу описували роль Василя Веселого як неформального куратора банку від Офісу президента, без якого, за їхніми словами, не ухвалювалися жодні рішення.

Ключовим моментом розслідування стала телефонна розмова від 9 травня 2025 року. У ній Василь Веселий, за даними УП, озвучив список бажаних кандидатів до наглядової ради банку. Серед них були Пьотр Новак, Єжи Шугаєв, Ева де Фальк, Олександр Щур, Микола Гладишенко та Олег Містюк. Василь Веселий нібито обговорював з Олександром Цукерманом необхідність мати 5 або 6 «своїх» членів у наглядовій раді з дев'яти.

Через 40 днів після цієї розмови, 18 червня 2025 року, Кабінет Міністрів призначив до наглядової ради «Сенс Банку» саме цих осіб. Цей збіг є одним із найважливіших епізодів у матеріалі про можливий вплив фігурантів справи «Мідас» на державний банк. Хоча склад наглядової ради «Сенс Банку» був оновлений, Микола Гладишенко залишається головою, а Олег Містюк, Олександр Щур та Пьотр Новак досі є її членами.

Стверджується, що українські бізнесмени завдяки своїм зв’язкам з колишнім головою Офісу президента Андрієм Єрмаком могли увійти до структури власників або акціонерів «Карпатнафтохіму» в інтересах Єрмака. Таким чином, друга серія розшифровок «плівок Міндіча» розширює контекст справи «Мідас» за межі енергетичної та оборонної сфер, акцентуючи увагу на можливому неформальному впливі на управління великими активами.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну держава арештувала або націоналізувала значну кількість підприємств, що мали прямий зв’язок з РФ. Однак, як пише Українська правда, не всі з цих активів повністю перейшли під контроль держави. Журналісти зазначають, що частина з них, ймовірно, могла опинитися під впливом осіб, пов’язаних із бізнесменом Тимуром Міндічем та колишнім головою ОП Андрієм Єрмаком, про що йдеться у розслідуванні Михайла Ткача.

Ці розслідування відбуваються на тлі попередніх згадок «плівок Міндіча», включаючи розмову, де фігурують Тимур Міндіч і Рустем Умєров, та обговорення Андрієм Пишним своєї згадки у записах. Оприлюднення ще однієї частини «плівок Міндіча» само по собі не призведе до покарання винних, вважає політолог Олег Саакян, оскільки боротьба з корупцією в умовах війни є складним процесом.

«Також чисельні співрозмовники УП серед бізнесменів називали Веселого, даруйте, на слові, "смотрящим" від Офісу президента за Sense Bank, де без нього начебто не ухвалювали жодні рішення», — заявив журналіст УП Михайло Ткач, наголошуючи на значущості його ролі.

«Там має бути 5 або 6 наших членів, в усій цій тусовці з дев'яти. А в нас в цьому по нашій квоті… Двоє, тобто три наступних – це наші», – така фраза з розмови Василя Веселого з Олександром Цукерманом, яку опублікувало видання, ілюструє рівень обговорення впливу на формування наглядової ради.

Розслідування про можливий вплив на державні активи є важливим кроком до прозорості та підзвітності. Подальші дії щодо цих виявлених фактів покажуть, наскільки Україна готова демонтувати тіньові механіцій впливу на свої ключові підприємства. Ця історія підкреслює потребу у постійному контролі за націоналізованою власністю та зміцненні антикорупційних механізмів.