Фергюсон у The Times: не Росія, а Україна ближча до економічної кризи

Війна тисне на Україну сильніше, ніж на Росію: економіка слабшає, політична єдність у Києві розсипається, а мирні пропозиції США вимагають віддати решту Донеччини. Такий висновок зробив британський історик Ніл Фергюсон після щорічної поїздки до Києва на зустріч Ялтинської європейської стратегії (YES).

Як передає "Хвиля", про це пише в колонці для The Times Ніл Фергюсон, старший науковий співробітник Гуверівського інституту Стенфордського університету.

Фергюсон розповідає, що біля польського кордону російський дрон знищив потяг, який ішов слідом за його потягом.

"Не думаю, що росіяни хотіли влучити саме в наш потяг. Але думаю, що вони хотіли надіслати всім нам повідомлення. Це те саме повідомлення, яке агресори надсилають від найдавніших часів облогових війн: бійтеся. Показово, що Путін вважає, ніби може безкарно надсилати такі повідомлення поважним західним гостям. І, ймовірно, він має рацію", - пише історик.

Трохи більше ніж за тиждень до конференції Москву і Київ відвідали спецпосланці Трампа - його зять Джаред Кушнер і Стів Віткофф. Всупереч переважно негативним оцінкам у медіа, Фергюсон вважає, що певного прогресу вони досягли.

Кушнер, виступаючи на відкритті YES по відеозв'язку, заявив, що основні елементи мирної угоди майже узгоджені - крім "території", тобто Донбасу. Гарантії безпеки для України і "механізм деконфлікту", за його словами, погодили ще на зустрічі російських, українських і американських представників в Абу-Дабі в січні.

"Якби Україна була готова відійти до лінії, якої хоче Путін, решта угоди була б готова", - сказав Кушнер.

Фергюсон називає це дуже великим "якби", адже Київ послідовно відмовляється від територіальних поступок. Коли Кушнер заявив, що Путін щиро налаштований на переговори, зала відповіла недовірливим сміхом. "Усе здається неможливим аж до моменту, коли його досягнуто", - відповів на це спецпосланець.

"Я не маю ілюзій, що Зеленський прагне віддати решту 21-22% Донецької області, яку Україна досі контролює. Проте обидві сторони, схоже, мають сильніші стимули завершити війну, ніж будь-коли з кінця 2022 року", - пише автор.

Рік тому Фергюсона непокоїло, наскільки розтягнута українська армія. Тепер, за його словами, технологічні прориви більш ніж компенсували цю слабкість. Про це свідчать втрати Росії - понад 40 тисяч у липні та серпні, за даними Генштабу ЗСУ, - мізерні територіальні здобутки РФ навесні та влітку і удари вглиб Росії по енергетиці. 9 вересня українські сили атакували Новоуренгойський і Пуровський газові заводи, розташовані за понад 2700 кілометрів від кордону.

Частково успіх забезпечила американська розвідка з наведенням. Але головна заслуга, на думку історика, належить швидкості й винахідливості українських військових у дронах, програмному забезпеченні та штучному інтелекті.

Втім, Росія відповіла так, що, за оцінкою Фергюсона, про українську перемогу мова вже не йде. Росіяни щодня б'ють по містах, а українська ППО значно менш ефективна, ніж рік тому: бракує ракет до Patriot, а РФ перейшла на реактивні ударні дрони, які набагато складніше збивати. В Україні побоюються, що Росія от-от розгорне власний аналог Starlink. Атаки на найбільший український порт на Дунаї та судна в Чорному морі зупинили аграрний експорт через чорноморські порти.

"Економіки і України, і Росії показують ознаки напруги, але в Україні ця напруга більша", - констатує історик.

За оцінкою МВФ, яку наводить Фергюсон, населення Росії у 4,4 раза більше за українське, а економіка - в 11,8 раза. Лише в липні, за даними Мінінфраструктури, Росія 67 разів атакувала портову інфраструктуру, 35 разів - цивільні судна в портах і 22 рази - судна в морському коридорі. Удари по енергетиці та вузлах дистрибуції серйозно порушують роботу і виробництва, і торгівлі.

"Минула зима в Україні була суворою. Ця буде гіршою", - пише автор.

Російська економіка теж сповільнилася, але фіскальне становище Москви Фергюсон називає "потворним, але робочим": дефіцит бюджету - 2,5% ВВП, інфляція - 6,3%, безробіття в липні - 2,3%, реальні зарплати і далі зростають.

"Ті, хто досі розраховує, що результат війни визначить економічна криза в Росії, не розуміють головного. Саме Україна значно ближча до кризи", - наголошує він.

Від 2022 року ЄС і країни-члени дали Києву 195 млрд євро допомоги проти 115,4 млрд від США, а американська допомога фактично припинилася на початку минулого року. Головний інструмент ЄС - кредит на 90 млрд євро - розрахований до 2027 року, але його доведеться витрачати швидше, ніж планували. "Після цього Україна опиниться на милості європейської політики", - пише Фергюсон.

Росія натомість дедалі більше спирається на Китай, але на комерційних умовах: на Пекін припадає близько 57% російського імпорту і близько 90% санкційних технологій.

"Недооцінено те, наскільки війна в Україні вже перетворилася на проксі-війну між ЄС і Китаєм. Різниця в тому, що Китай на підтримці Росії заробляє", - пише історик.

Ще одна проблема, за Фергюсоном, - розпад воєнної політичної єдності. Головною опозицією Зеленському він називає "Антикорупційний блок" - антикорупційні інституції, громадських активістів і окремих депутатів. За словами автора, минулого листопада вони домоглися відставки Андрія Єрмака, якого пов'язали з розслідуванням "Мідас".

Зеленський, пише Фергюсон, відповів спробою зібрати "команду суперників": Кирило Буданов очолив Офіс президента, Денис Шмигаль перейшов з Міноборони в Міненерго, Рустем Умєров - до РНБО, а Михайло Федоров став міністром оборони. За версією історика, Федоров хотів очолити ОП, а можливо, і замінити Зеленського, наполягав на виборах попри війну, а після звільнення в липні атакував президента. Це, пише Фергюсон, створило ситуацію "надзвичайної напруги".

Днями, за словами автора, проти Буданова з'явилися звинувачення у відмиванні грошей. Якщо антикорупційні органи оприлюднять докази, що Зеленський прямо знав про схему з розслідування "Мідас", це може спричинити протести. Їх, на думку Фергюсона, ймовірно підтримали б мер Києва Віталій Кличко і експрезидент Петро Порошенко.

"Звичайні українці смертельно втомилися від цієї війни і з тривогою чекають зими", - пише історик. Влада, за його словами, наполягає, що Україна воюватиме до перемоги. Як сформулював командир бригади "Ахіллес" Юрій Федоренко, "війна триватиме, доки існує Росія".

Зовсім інше Фергюсон почув у реабілітаційному центрі для поранених в одній з київських лікарень. Офіцер, який втратив ногу на російській міні, сказав, що війна закінчиться лише тоді, коли олігархи більше не зможуть на ній заробляти, - і все одно збирається повернутися до армії після реабілітації. Молодший боєць із покаліченою ступнею вважає, що війну завершить лише рішення Путіна. Третій, який втратив руку через російський дрон, переконаний: усе закінчиться переговорами, і Україні доведеться піти на поступки.

Очевидний шлях для Путіна, визнає Фергюсон, - тиснути далі всю зиму. Але діють і інші сили. Через загострення в Перській затоці адміністрація Трампа шукає будь-якого полегшення для енергоринків, а прогрес у переговорах міг би дати Трампу "жовтневий сюрприз" перед листопадовими проміжними виборами. Крім того, Вашингтон тепер працює з Європою лише через Берлін, Лондон і Париж.

Тенденції в європейській політиці історик теж вважає недружніми до України: у Франції фаворитка перегонів - Марін Ле Пен, у Німеччині слабшають позиції канцлера Фрідріха Мерца, а європейські популісти скептично ставляться до війни, якщо не відверто проросійські.

За словами Фергюсона, американські гості поставили Путіна перед жорстким вибором: "Продовжуйте війну - і ми й далі даватимемо українцям розвідку для наведення. Або врегулюйте все дипломатично - і отримаєте таку економічну реабілітацію, якої вам не дасть ніхто інший".

"Команда Кушнера і Віткоффа, як завжди, підходить до класичної дипломатичної проблеми - як завершити війну - з методами нью-йоркського ринку нерухомості. По суті, українцям кажуть продати решту території, яку вони контролюють на Донеччині, за привабливу ціну - у вигляді повоєнного фінансування відбудови та інвестицій", - пише історик. Росія ж, за його словами, отримає зняття санкцій, якщо відмовиться від вимог змінити владу в Україні.

"Я досі сумніваюся, що такий компромісний мир можна підписати і успішно втілити. Путін може підігрувати, але й далі гатитиме по українцях, вважаючи, що може здобути більше на полі бою. Зеленському, можливо, потрібне припинення вогню, але він навряд чи вижив би політично, якби віддав територію, яку Україні вдалося захистити. Проте мене не здивувало б оголошення про те, що мир уже близько", - пише Фергюсон.

Коли потяг перетнув польський кордон, історик згадав: саме так - "мир близько" - Генрі Кіссінджер говорив у жовтні 1972 року про В'єтнам.