"ЗСУ перехопили ініціативу": воєнна журналістка розповіла про контратаки українських військових

Сили оборони України провели дві масштабні наступальні операції — «Вівальді» та наступ на Олександрівському напрямку. За оцінкою воєнної журналістки та спеціальної кореспондентки ТСН.ua Юлії Кирієнко, ці дії дозволили звільнити й зачистити понад 1 000 км² території, ускладнити реалізацію російських планів на Донбасі та змінити перебіг бойових дій на окремих ділянках фронту.

Про це журналістка написала на своїй сторінці у Facebook.

Операція «Вівальді»: як ЗСУ відновлювали контроль над позиціями

За словами Юлії Кирієнко, операція «Вівальді» розпочалася з протидії російській інфільтрації, через яку українські військові втрачали позиції та села під тиском противника. Згодом дії Сил оборони переросли в системний наступ із залученням піхоти, операторів безпілотників та артилерії.

«"Вівальді" почалася з ліквідації російської інфільтрації, через яку Трійка (Третій армійський корпус — ред.) втратила позиції і села, бо був великий натиск ворога на тому напрямку. І поступово переросла в системний наступ, з опорою на взаємодію піхоти, дронів і артилерії», — пише журналістка.

До операції долучилися кілька бригад і підрозділи Сил спеціальних операцій. За оцінкою Кирієнко, українським військовим вдалося відновити лінію фронту та зірвати спробу російських сил обійти Слов’янсько-Краматорську агломерацію з флангів.

«Операція, за участі низки бригад і підрозділів ССО дозволила повернути втрачене, відновити лінію фронту і зірвала спробу обійти Слов'янсько-Краматорську агломерацію з флангів і змусила угруповання РФ «Захід» кидати сили на утримання втрачених позицій», — зазначає Кирієнко.

Олександрівський напрямок: звільнені села та зміна планів РФ

На Олександрівському напрямку українські десантники діяли на стику трьох областей після перекидання з Добропільського напрямку.

«На Олександрівському напрямку десантники, яких перекинули після операції на Добропіллі, системно працювали на стику трьох областей, зокрема штурмуючи бетонні укріплення», — пише Юлія Кирієнко.

За її даними, українські військові звільнили 26 сіл. Журналістка вважає, що результати операції також вплинули на плани російського командування щодо наступу на Запоріжжя та просування до Дніпра.

«Результат — не лише 26 звільнених сіл, а й зміна темпу і планів противника щодо наступу на Запоріжжя та наближення фронту до Дніпра», — зазначає вона.

Як дрони й артилерія допомагають піхоті наступати

За словами Юлії Кирієнко, однією з особливостей обох операцій стала взаємодія піхоти, безпілотників та артилерії. Дрони допомагали виявляти переміщення противника, після чого військові могли оцінювати ситуацію та продовжувати просування.

«Якщо наша піхота чула якийсь рух, ми відкочувалися, відправляли туди дрони і артилерію і лиш потім продовжували йти вперед», — розповів журналістці один із командирів бригади ДШВ.

За оцінкою Кирієнко, така тактика давала змогу українським військовим просуватися вперед, зменшуючи ризики для особового складу.

«Ці дві операції показали Росії і нам з вами, що у кризі мобілізації, деякому дефіциті засобів на фронті і переважаючій кількості КАБ ворога українські воїни здатні проводити наступальні дії з відносно невеликими втратами. А подекуди й взагалі без них», — пише Кирієнко.

Юлія Кирієнко звертає увагу на те, що сучасні бойові дії виходять далеко за межі безпосередньої лінії зіткнення. За її словами, засоби розвідки та ураження дають українським військовим змогу виявляти й атакувати цілі на значній відстані від передових позицій.

«Фронт змінився. Воїни можуть бачити і нищити ворога на 50–100 км і далі від лінії бойового зіткнення засобами глибокого ураження. Хоча дедалі більше ці системи нагадують missile strike», — пише Кирієнко.

Окремо журналістка відзначає кількість і ефективність українських безпілотників. За її словами, про це розповідали й російські військові, які потрапили в полон до бійців 95-ї окремої Поліської десантно-штурмової бригади.

«Кількість безпілотних засобів Сил оборони перевищує російські в рази, а якість роботи вражає навіть досвідчених російських піхотинців. Про це вони говорили особисто, опинившись у полоні 95-ї Поліської бригади», — зазначає Кирієнко.

Українські військові облаштовують підземні укриття

Ще одна тенденція, на яку звертає увагу журналістка, — облаштування розгалуженої системи підземних укриттів і ходів. Вони призначені не лише для переміщення піхоти, а й, за її словами, можуть використовуватися для проїзду транспорту.

«Фронт іде під землю: будуються розгалужені підземні ходи не лише для піхоти, а й для проїзду транспорту. Вибити українську піхоту з таких укриттів буде вкрай складно», — пише Кирієнко.

На думку журналістки, така інфраструктура може ускладнити російським військам ураження українських позицій.

Чи втрачає Росія ініціативу на фронті

Попри українські контратаки, російські війська продовжують тиснути на низці напрямків і просуватися малими піхотними групами. Водночас, за оцінкою Кирієнко, активне використання безпілотників суттєво ускладнює приховане переміщення військ поблизу лінії зіткнення.

«Лінія фронту стала настільки прозорою, що великі надії російського командування на штурми десантників і морських піхотинців на окремих напрямках відверто провалилися», — пише вона.

Кирієнко також критично оцінює заяви начальника Генштабу РФ Валерія Герасимова про нібито захоплення кількох населених пунктів на Сумщині.

«Заяви Герасимова про окупацію кількох сіл на Сумщині викликають хіба що сильний регіт у командирів 8-го корпусу ДШВ, які утримують цей напрямок», — зазначає журналістка.

За її оцінкою, на окремих ділянках фронту інтенсивність російських штурмів може знижуватися. Водночас Україна продовжує завдавати ударів по об’єктах на території Росії, зокрема по нафтовій інфраструктурі.

«З обережністю можна сказати, що на низці напрямків інтенсивність штурмів іде на спад. Тоді як на території Росії продовжують палати нафтобази й дата-центри», — пише Кирієнко.

Тиск США на Україну та Росію: роль Трампа

Окрему увагу Кирієнко приділяє міжнародному контексту війни. Вона критикує дії Дональда Трампа, пов’язані з можливими закупівлями російського дизельного пального та обмеженнями доступу до Starlink, і зіставляє їх із ситуацією на фронті.

«Як би не намагався Трамп підтримувати Росію купівлею російського дизелю і обмеженням доступу до Starlink, на низці напрямків Сили оборони перехопили ініціативу і продемонстрували здатність системно зупиняти та відкочувати російські угруповання», — пише Юлія Кирієнко.

Журналістка також звертає увагу на політичні суперечності у Франції, які, на її думку, можуть ускладнювати підтримку України. Вона наголошує на важливості єдності європейських партнерів у допомозі Києву.

КАБи проти «Нептунів»: як протидіяти авіаційним ударам

За оцінкою Юлії Кирієнко, одним із серйозних викликів для української оборони залишається застосування Росією керованих авіаційних бомб (КАБів), які становлять загрозу для українських позицій і населених пунктів поблизу лінії фронту.

«Відтак, на полі бою Росія продовжує застосовувати свій головний інструмент тиску зараз — масове застосування керованих авіабомб (КАБів) по українських містах і позиціях», — пише Кирієнко.

Серед можливих засобів протидії російській авіації журналістка називає українські ракети «Нептун». Вона стверджує, що їх застосування може допомогти зменшити загрозу з боку російської авіації, і згадує Су-34 на аеродромі «Борисоглєбськ».

«Українські Нептуни вже показали здатність працювати по носіях цих боєприпасів (зокрема знищення Су-34 на аеродромі «Борисоглєбськ»). Поки що це один із ключових шляхів зниження цього тиску», — зазначає Кирієнко.

Як Україна готується до чергової складної зими

Попереду на Україну чекає ще один складний зимовий період. За словами Кирієнко, досвід попередніх років допоміг країні підготуватися до нових випробувань.

«Хоч і попереду в України чергова складна зима, але, погодьтеся, не перша і навряд перевершить страх та невизначеність, які ми пережили взимку 2022-го», — пише журналістка.

«Головне тепер — продовжувати підтримувати фронт і створювати сортимент засобів, які може використовувати армія, аби збити головну ціль росіян на суходолі і їхній головний аргумент на міжнародному майданчику — захоплення Донбасу», — підсумовує Юлія Кирієнко.