Академія медичних наук – це 36 закладів, точніше наукових інститутів охорони здоров'я.
Щоправда, інститутами це назвати важко, адже обладнання немає, стіни обшарпані, а більшість науковців пенсійного віку з поганим знанням англійської.
Але відрізняє інститути від лікарень те, що в них окремий бюджет фінансування і повна незалежність від Міністерства охорони здоров'я.
Реформи їм неписані.
Відкриваємо перелік академіків Медичної академії наук – найвищого звання, за який щомісячно, до речі, кожен з них отримує близько 5 тисяч гривень.
Середній вік академіків – 75 років.
Але це ж не про вік і досвід, і навіть не про здібності, а про зв'язки, сімейні династії та великі гроші.
Тут серед великих академіків і колишній народний депутат Олександр Біловол, і дружина колишнього голови Академії наук Жанна Возіанова.
І колишній в.
о Міністра охорони здоров'я Василь Лазоришинець, якого швидко звільняли після сюжету журналістів про те, як він фактично "пристосував" інститут під сімейний бізнес.
Ось, наприклад, Олександр Біловол – один з наймолодших академіків, але точно не найбідніший.
Все життя пропрацювавши в медичній науці та на державній службі.
Біловол на сьогодні власник понад гектара землі, кількох елітних будинків та квартири у столиці.
До речі, лише земля під Києвом в елітному селищі Козин, де живе і експрезидент Порошенко, коштує більш, ніж пів мільйона доларів, про палац на 700 квадратних метрів не варто і згадувати вже.
Науковцю ексдепутату притаманна і тяга до елітних речей – "Лексуси", годинники по 20 тисяч доларів і ще понад 300 тисяч доларів заощаджень.
Декларація Біловола.
Цікаво, що дружина Біловола є бенефіціарним власником товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗІССПЕЦСЕРВІС", розташованого за однією адресою з державним підприємством "Укрмедпостач".
Щоправда, судячи з офіційної декларації, прибутків це підприємство засновникам не приносить і звідки всі ті мільйони в заощадженнях – невідомо.
Окрім депутатів в Академії наук, є цілі лікарські династії, які від покоління до покоління передають "хлібні" керівні посади в Академії медичних наук у спадок.
Чому "хлібні", запитаєте ви? Та тому, що такі мільйонні доларові статки не снилися жодному науковцю закордоном.
Династія Возіанових.
Ось, наприклад, сім'я Возіанових.
Батько керував Академією наук і був особистим лікарем експрезидента України Кучми.
Дружина в нього теж академік.
Та й син генетично успадкував унікальні здібності від батька.
Перед тим, як батько пішов на пенсію, поставив сина керувати інститутом урології Національної академії наук.
Ще раз: батько – президент академії наук, дружина – академік, а син – голова інституту.
Якщо відкрити декларацію, то стає зрозуміло, чому ніхто інший в "академіки" пробитися не може.
Це ж святе місце з мільйонними прибутками.
От уявіть собі: вся сім'я втрьох поколіннях – це лікарі державних, а не приватних клінік.
Водночас в декларації керівника інституту урології 3 елітних будинки, 6 квартир, понад 1,5 гектари землі під будиночками та більше мільйона доларів заощаджень.
Декларація Возіанових.
В сім'ї все настільки добре, що вони можуть навіть дозволити собі позичити комусь третину мільйона доларів.
Третину мільйона доларів! А це офіційний дохід сім'ї на десятиліття.
І всі ці мільйонні статки при скромних державних зарплатах.
Хоча й тут копійкою не розмінюються.
Компанія дружини виграє тендери в інших державних медичних установах тієї ж академії наук.
А також академік Возіанов відкрив ще один бізнес разом із іншою лікаркою – діагностичний центр.
Бізнес Возіанова.
Чи варто говорити про те, що бізнес партнерка академіка Наталя Макомела працює теж в державній лікарні, а її чоловік – колишній Начальник Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення населення Києва Роман Макомела, який пізніше ще й очолював Санепідемстанцію.
От такі у нас державні службовці: і на бізнес, і навіть на приватну садибу з каплицею та купу елітних апартаментів в столиці назбирали.
Тепер ви розумієте, чому підвищувати офіційні зарплати керівники інституту та й взагалі академіки не прагнуть.
Навіщо їм та медична реформа, коли треба буде працювати по-білому, офіційно та ще й звітувати.
Навіщо їм підняття офіційної зарплати вдвічі, чи навіть тричі, якщо вони в обхід системи, маючи такі посади в державних клініках заробляють мільйони.
Вони ж царі і Боги в своїх маленьких медичних королівствах, де, як в середньовіччі, крісло керівника передається в спадок, титули "академіків" роздаються лише своїм наближеним, а доступ до ресурсів має обмежене коло людей.
В той час як весь інший медичний персонал, як раби працюють за копійки та й ту роботу бояться втратити.
Саме тому академічне коло – це перші, хто почав критикувати медичну реформу.
Саме тому, вони щороку вимагають збільшення бюджету на "медичну" науку, тому що для них – це спосіб заробітку мільйонів, а віддавати свої годівнички без бою ніхто не збирається.