Українські медіа поширюють кремлівські наративи про Україну як «недодержаву», «нацистську державу» та «зовнішнє управління» нею – моніторинг

Найчастіше як у загальноукраїнському, так і в регіональному медіапросторі трапляються матеріали, що підживлюють (про)російські дезінформаційні наративи «Україна — недодержава», «Зовнішнє управління», «Україна — нацистська держава» та «Зеленський обманув виборців».

Про це свідчать проміжні результати моніторингу (про)російських дезінформаційних наративів в українських медіа*, який проводить ГО «Детектор медіа».

Результати представив під час онлайн-презентації керівник Центру моніторингу та аналітики ГО «Детектор медіа» Отар Довженко.

Для виявлення меседжів, співзвучних із кремлівською пропагандою, експерти «Детектора медіа» склали матрицю з 12 ключових наративів, що найчастіше трапляються в медіапросторі (напівжирним шрифтом виділено ті, що моніторинг фіксує як найпоширеніші):.

Зовнішнє управління.

Загроза державного перевороту.

Зеленський обманув виборців.

Зеленський — це Порошенко-2.

Майдан — це помилка.

Громадянська війна.

Втрата Криму — вина України.

Медведчук — надія України.

Україна — недодержава.

Україна — нацистська держава.

Україну врятує дружба з Росією.

Розкольники ПЦУ.

Також під час дослідження були виявлені три додаткові наративи, особливо поширені в медіа перед виборами:.

Зрив виборів (твердження, що влада має намір скасувати чи фальсифікувати місцеві вибори);.

Переслідування опозиції (реальні та вигадані історії кримінальних справ, нападів на агітаторів, відмови у реєстрації кандидатів від «Опозиційної платформи — За життя» та «Партії Шарія»);.

Підживлення антизахідних настроїв (звичний для кремлівської пропаганди антизахідні наративи).

У загальнонаціональному просторі головними осередками поширення (про)російської пропаганди є медіа, пов’язані з «Опозиційною платформою — За життя» («Інтер», «112», News.

One і ZIK, Mig.

News, «Подробности.

ua»), а також із оточенням експрезидента Віктора Януковича у вигнанні («Вести», Klymenko Time, «Страна.

ua», «Эхо Киева»).

У регіонах джерелом пропагандистських матеріалів зазвичай також є політики з ОПЗЖ, хоча є винятки — наприклад, одеський ресурс «Таймер», який продукує щотижня десятки власних матеріалів і передруків із кремлівськими наративами.

Водночас агітація ОПЗЖ не завжди пов’язана з (про)російськими наративами — наприклад, у Донецькій області моніторинг фіксує небагато прикладів, хоча там партія надзвичайно активна.

Отар Довженко виділив такі тенденції поширення (про)російських дезінформаційних наративів у регіональних медіа:.

проросійська пропаганда не всюдисуща;.

окремі видання в регіонах – осередки пропаганди;.

головне джерело – «Опозиційна платформа – За життя»;.

медіа ОПЗЖ працюють пулом і синхронно;.

факти підміняються коментарями – аудиторія не розуміє різниці;.

«господарники» уникають негативу (у тому числі кремлівського);.

коронавірусна конспірологія.

Кремлівські антизахідні наративи поєднуються зі зростанням антизахідних настроїв українських олігархів, які контролюють український медіапростір, звернула увагу голова ГО «Детектор медіа» Наталія Лигачова: «Зростання кремлівської антизахідної риторики про “соросят”, “руку заходу”, коронавірус, нібито розроблений у США – уся ця брехня накладається ще й на те, що внаслідок пандемії та карантину зросли антизахідні настрої українських олігархів, які все більше говорять про необхідність протекціонізму для нашої економіки.

Ми бачимо поєднання інтересів Кремля й українських олігархів, які є основними володарями ЗМІ й телеграм-каналів».

Наталія Лигачова окремо звернула увагу на поширення меседжів (про)російської пропаганди на телеканалах з пулу Віктора Медведчука (одного з лідерів «Опозиційної платформи – За життя»).

При цьому серед електорату зростає популярність і довіра до цих телеканалів, що засвідчило соціологічне дослідження, проведене на замовлення ГО «Детектор медіа» фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» спільно з Центром Разумкова.

«Це може бути пов’язане з тим, що багато українських каналів закодувалися на супутнику, а інформаційні не закодувалися – тому міг зрости рівень їх телеперегляду.

Водночас росте й довіра до цих телеканалів.

Утім, це не зростання довіри до проросійської пропаганди – просто ці канали осідлали вдалий тренд нищівної критики чинної влади.

А критика влади завжди користується популярність серед електорату», – вважає пані Лигачова.

Команда цього моніторингу зауважила такі тренди:.

Попри місцеві вибори, дезінформаційні наративи, які поширювалися, мали національний масштаб, навіть коли йшлося про окремі регіони, такі як Донбас чи Закарпаття.

Серед них: «Україна – нацистська держава», «Україна – недодержава (failed state)», «Зовнішнє управління Україною», «Українська церква – неканонічна», «Українські реформи провалилися» тощо.

Відсутність згадок про російську агресію в окремих онлайн-медіа Донбасу при висвітленні бойових дій, натомість надання інформаційного майданчика для висловлення своєї версії представникам псевдореспублік «ДНР» та «ЛНР», що перегукується з наративом Кремля про відсутність російських військ на Донбасі.

Висловлювання дезінформаційних наративів шляхом надання майданчика певним спікерам, зокрема представникам партії «Опозиційна платформа – За життя».

Вони просували тези про необхідність зняття економічної блокади з «ДНР» і «ЛНР», домовлятися з ними, дискредитацію української армії, легітимізацію окупації Криму тощо.

Окремі медіа поширювали новини з Росії та окупованих територій, які, зокрема, популяризували культурні продукти, що просували пропагандистські меседжі: книгу, пісню тощо.

«Опозиційна платформа – За життя», «Партія Шарія», їхні лідери та кандидати від цих політсил активно поширювали тези російської дезінформації про Україну на своїх офіційних сторінках у соцмережі Facebook.

Для їхнього просування вони активно користувалися функцією політичної реклами Facebook.

* Моніторинг (про)російських дезінформаційних наративів проводить з 5 вересня по 25 жовтня ГО «Детектор медіа» в загальноукраїнському медіапросторі та в медіа восьми східних і південних областей.

У дослідженні беруть участь 16 експертів моніторингового центру ГО «Детектор медіа» та інформаційна агенція Guildhall.

Fake та асоціацію «Жінки в медіа».

Моніторинг охоплює контент 33 місцевих суспільно-політичних онлайн-медіа з найширшою аудиторією у 12 областях України (Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Київська, Львівська, Рівненська, Сумська, Чернівецька, Чернігівська, підконтрольні уряду України частини Донецької та Луганської), а також соціальної мережі Facebook.

У Facebook моніторяться 5 сторінок парламентських партій, 5 сторінок позапарламентських партій, 10 сторінок лідерів партій, по 5 сторінок рейтингових партій у кожній області, по 3-6 сторінок кандидатів у мери в обласних центрах.