Політичні династії: чиї родичі балотуються на місцевих виборах цьогоріч

Тим часом виборці можуть подякувати за обіцянки кандидатам на місцевих виборах.

А кандидати побачать, повірили їм чи ні.

25 жовтня ми обиратимемо собі владу.

Проголосувати буде непросто.

Кожен із нас отримає на своїй виборчій дільниці бюлетені кількох типів.

Залежно від того населеного пункту, де виборець живе та голосує.

Але основна різниця між бюлетенями така: якщо ви обираєте міського, сільського чи селищного голову – бюлетень отримаєте простий, прізвище кандидата – й поруч треба поставити галочку, але якщо ви обиратимете кандидатів у депутати до обласної ради, міської та районної рад, ви отримаєте дещо видозмінений бюлетень.

У ньому ліворуч ви побачите назву партії та прізвище її лідера.

Увага, він не балотується.

Це просто для того, щоб ми орієнтувалися, хто є обличчям партії.

Далі навпроти кожної з партій ви побачите квадратик.

У ньому ви маєте поставити хрестик або галочку, тобто визначитися, яку саме партію ви підтримуєте.

Коли ви визначитеся з партією, слід визначитися і з кандидатом від цієї партії, який балотується у вашому населеному пункті.

Тому далі побачите ще один квадратик і список прізвищ.

Їх може бути 5 або 12.

Обираєте свого кандидата від обраної вами партії, і вписуєте його номер у трафаретний спосіб.

Це важливо.

Але звісно не менш важливо визначитися, кому ви доручите бути владою свого міста чи села.

25 жовтня у виборчих бюлетенях, про які ми щойно розповіли, ви побачите не лише прізвища відомих людей, які вже точно не перший рік у політиці, а й їхніх дружин, синів, близьких і далеких родичів.

Це незмінна українська традиція.

Клани при владі існували завжди.

Причому моду на родини в політиці запроваджували перші особи держави.

Загадайте, за часів Віктора Ющенка з’явився термін "кумівство".

І нині це частина нашої політичної культури.

Хоча є думка, що нічого в цьому поганого немає.

Нехай ідуть, а ми вже дамо оцінку тому чи іншому кандидату.

Тож чиї дружини й родичі дивляться на нас із політичної реклами, навіщо їм це і для кого з політиків ці вибори стали аж надто родинними – у сюжеті "Підсумків тижня".

Людмила Зубко балотується в мери Житомира.

До столиці заїхала ненадовго у справах.

До виборів тиждень.

Каже, вирішила кандидувати, бо проблеми викрила пандемія коронавірусу.

"Ми зайнялися проєктом "Безпечна школа».

Для мене як для бізнесмена було надзвичайно важливо запустити процес той, заради безпеки", – зазначила вона.

Чоловік Людмили сумлінно чекає кінця ефірів.

Це Геннадій Зубко – ексміністр регіонального розвитку.

Він – один із тих, хто після Революції Гідності здійснював реформу децентралізації.

Завдяки їй місцеві вибори нині привабливі, адже на місцях є більше повноважень.

Тепер у родині ролями помінялися.

Таких політичних сімей на цих виборах з'явилося чимало, оскільки на місцеві вибори у політику пішли родичі.

"Потрібно розділяти тут – або це працевлаштування, або це просто заповнення якоїсь ячейки, або це додаткова можливість", – пояснив Геннадій Зубко.

Додаткову можливість продовжити розпочате в інклюзивній освіті вирішила дружина п'ятого президента.

Марина Порошенко очолила список "Європейської солідарності" до Київради.

Зважилася на це сама, але не прихову, що приклад бере зі свого чоловіка.

"Наша професійна команда іде не для дебатів, а для того, аби вирішити проблеми людей, які не здатна вирішити влада", – наголосила вона.

Сімейні підряди є не лише в опозиції.

У провладній політичній силі їх теж вистачає.

Бути корисною для рідного міста хоче урбаністка Євгенія Кулеба.

Вона йде до Київради разом зі "Слугою народу".

Та щойно оголосила про це, преса написала, що балотується дружина міністра закордонних справ.

"Я сприймаю такі заголовки нормально, це очікувано для мене.

Я людина, яка 7 років працює й очолює організацію, що займається розвитком українських міст, ми створюємо парки, сквери.

Місто недостатьно уваги приділяє як освіті, так і культурі", – зазначила Кулеба.

"Місцева політика є дуже корумпованою.

"Близькі родичі" є синонімом поняття "надійні люди".

Під час цих місцевих виборів є цікава особливість.

Ми бачимо дуже багато родичів у різних списках.

Чоловік від "Слуги народу", син – від "За майбутнє", невістка – від третьої політичної партії", – розповів голова Комітету виборців України Олексій Кошель.

Про новачків виборці знають мало.

Для них мати відомого родича краще, ніж капітал для старту.

Шукати таких ми поїхали до Кагарлика на Київщину.

На місцевому сайті Кагарлика ми знайшли цікаве оголошення.

Депутат Київської обласної ради Анатолій Даниленко – багаторічний член Партії регіонів, а на останніх виборах – представник партії Олега Ляшка.

Він "без будь-якого підтексту" – це його цитата – рекомендує голосувати за Олену Шуст.

Це його дочка, й на цих виборах вона теж хоче в Київську обласну раду, але від партії "Слуга народу".

Та, схоже, такі сімейні політичні рекомендації на кагарличан не діють.

Місцеві мешканці переконуют, що на виборах обирають лише тих, кого знають.

Та попри все, у поки що чинній Кагарлицькій районній раді теж є політичне подружжя – Людмила та Володимир Онуки.

Людмила балотується знову, але вже в обласну раду від партії "За майбутнє".

Дружина голови Кагарлицької райради Івана Семцова – Олена Семцова – балотується в депутати ради Кагарлицької ОТГ від партії "Опозиційна платформа – За життя".

Він сам іде від політичного проєкту "Наш Край" в Обухівську районну раду.

"Кагарличчина – наш край.

Нам просто сподобався цей бренд, назва сама.

У нас на місцевому рівні немає політики.

У нас тут є господарство тільки", – пояснив Семцов.

На тій же Київщині в депутати від "Батьківщини" вирішила йти Марина Сапожко.

Вона була піарницею своєї дочки-співачки.

Тепер хоче в депутатки.

Її чоловік – броварський мер Ігор Сапожко.

Він же балотується з власною командою "Єдність".

Теж у Київську обласну раду хоче Андрій Засуха, президент футбольного клубу "Колос".

Він іде від "Батьківщини" в обласну раду.

Його мати – Тетяна Засуха – тривалий час була народною депутаткою від Партії регіонів.

У Вінниці на вибори йде Сергій Борзов, голова Вінницької обласної держадміністрації, працював там лише 4 місяці.

До того встиг майже рік покерувати Державним управлінням справами.

Він – чоловік народної депутатки від "Слуги народу" Ірини Борзової.

Андрій Білозір, син співачки й депутатки Оксани Білозір, уже був депутатом столичної міськради 7-го скликання.

Цьогоріч пробує сили знову – балотується з партією УДАР до Київради.

У Херсоні Микола Дмитрієв іде в політику вперше.

Він – син міського чиновника Сергія Дмитрієва, іде третім у списку місцевої партії.

Трохи нижче і його дядько – чинний депутат міськради Андрій Дмитрієв.

Новачок у політиці й 19-річний син ексрегіоналки, а нині депутатки ОПЖЗ Наталії Королевської – Ростислав Солод.

Він записався до списку тієї ж "Опозиційної платформи – За життя" в Краматорську міську раду.

"Діти великих політиків, відомих політиків можуть балотуватися з метою будівництва політичної кар'єри.

Я не виключаю, що вони й далі будуть намагатися реалізовувати себе в політиці", – уточнив Кошель.

Ідуть у місцеву політику й родичі одіозних політиків.

Так, дружина Насірова Катерина Глімбовська, яка свого часу назбирала 100 млн, щоб її чоловіка звільнили з-за ґрат, балотується від "Батьківщини" у Святошинському районі Києва.

Дружина головного радикала Олега Ляшка йде від чоловікової партії до Київської облради.

Експерти аналізують: такого інтересу до місцевих портфелів ще ніколи не було.

А все тому, що повноважень і грошей у громад після реформи децентралізації більше.

Родинні зв'язки на місцевих виборах простежують навіть за фінансовими звітами партій.

"Буває таке, що в одному фінансовому звіті ми бачимо однакові прізвища в одному й тому ж осередку, що, скоріш за все, означає, що це родина", – наголосив аналітик партійних фінансів руху ЧЕСНО Ігор Фещенко.

Спадкові політики в Україні не новина.

Успішними походами до влади називають Леоніда Ємця, сина нардепа перших трьох скликань Верховної Ради.

Леонід починав із рівня депутата Печерської районної ради в Києві, двічі обирався до Верховної Ради від патріотичних партій.

Дочка нардепа другого й четвертого скликань Юрія Оробця Леся Оробець також потрапила до парламенту.

Була активною діячкою Помаранчевої революції та Євромайдану.

У світовій політиці родини іноді вирішували долю держав протягом десятиліть, як-от брати Кеннеді, президенти Джорджія Буші – батько і син, подружжя Клінтонів – президент Білл і держсекретарка, а згодом і кандидатка в президенти Гіларі.

Утім, є й приклади політичної корупції, яку побудували сімейні династії.

Серед демократичних країн почасти трапляється таке у Бразилії.

У Бельгії за останнє десятиліття чимало дітей політиків отримали посади у владі.

Так, сина міністра внутрішніх справ Тоббака підозрюють у тому, що отримав посаду міністра екології за сприяння батька.

У Греції політичні династія Папандреу успіху не показала.

Троє прем'єр-міністрів країни були з трьох поколінь родини.

За керівництва останнього з них Греція зайшла в боргову кризу.

В Україні виборці й досі шукають відповіді: родичі при владі на користь людям чи лише одній родині?.

Марія Писаренко, Михайло Третяк, Віктор Сніжко, "Час.

Підсумки тижня".