Востаннє – оплески та квіти для режисера. У Михайлівському соборі сьогодні попрощалися з театральним деміургом – Сергієм Проскурнею, який першої ночі лютого раптово відійшов у засвіти. Метр залишив по собі сотні масштабних проєктів – від творчих провокацій до державних святкувань, та набагато більше друзів – від акторів та музикантів до політиків та журналістів. Своїми спогадами про талановитого та шляхетного митця поділилися найближчі. Їх чула журналістка "5 каналу".
Тяжко долає кілька сходин перед Михайлівським собором мати Сергія Проскурні, адже кожна з них наближає гірку мить – прощання з сином, який так раптово пішов у засвіти.
"Коли ми часом неформально, коли дзвонила моя мама, він казав, о, моя, качечка дзвонить. Мамо, мамо, ми працюємо, ми з Євгеном обговорюємо, працюємо, все добре", – розповідає актор, друг Сергія Проскуні Євген Нищук.
Лише живі яскраво-гарячі квіти, такі ж, як сотні разів дарували йому на прем'єрах, – востаннє несуть талановитому режисеру.
"Весь час думаю про нього, що це провокація, що він зараз десь винирне і скаже – ееех, я вас всіх надурив", – зауважує співачка, подруга Сергія Проскурні Анжеліка Рудницька.
Із Мельпоменою Проскурня був на ти, тому провокувати глядачів умів та любив Від кінця 80-х років і до нині – за кулісами сотень знакових творчих проєктів, вистав, концертів – був саме він. Його авторський почерк впізнаваний. Це, зокрема, перша "Червона рута", фестиваль альтернативного мистецтва "Вивих", театральні фестивалі "Золотий лев" у Львові та "Мистецьке березілля" у Києві.
"Під час "Вивиху", те, що виробляв Сергій, мені здається, ніхто ні тоді на це був здатний, ні тепер. І дуже мені шкода, що Сергій не зміг реалізувати дуже багато своїх задумів, він завжди крокував декілька кроків попереду", – коментує музичний продюсер, співак, друг Сергія Проскуні Олександр Ксенофонтов.
Для Проскурні не було табуйованих тем. Він ставив класику так само легко, як і експериментував із новочасними темами. Або ж релігійними.
"Сергій відгукнувся на запрошення бути режисером з'їзду Українська молодь – Христові. З нагоди 50-ліття першого з'їзду 1933 року, який організував митрополит Андрей Шептицький. Він був відважний, робити це – він був дуже гнучкий, дуже креативний", – розповідає єпископ української греко-католицької церкви Йосип Мілян.
Голова православної церкви України, митрополит Епіфаній зазначає: "він був дотичний до проведення об'єднавчого собору, який відбувся 15 грудня в стінах Софії Київської. Він відповідав за певні речі, він долучився до становлення єдиної помісної української православної церкви, він вболівав за це".
Учасник трьох революцій – студентської, помаранчевої та Гідності. У першу річницю масових розстрілів митець запропонував, щоби пам'ять загиблих вшановував симфонічний оркестр, а на місці загибелі – в небо підіймалися промені гідності. Згодом рефлексував над подіями Майдану в рок-мюзиклі "got to be free", українською – повинні стати вільними і переконав співака Івана Леньо стати актором.
"Всіх називав лагідними іменами – Івасик. І часто писав смс-ки такі смішні, він взагалі такий був рідний для всіх, ви бачите, що сьогодні тут зібрався цвіт української інтелігенції і для кожного він залишається дуже рідним", – каже фронтмен гурту Kozak System Іван Леньо.
Саме цими теплими історіями нині зігріваються друзі Проскурні.
"Забігла в театр, на одну гастрольну виставу, і поруч сидів Сергій, я кажу: "Боже, я сьогодні цілий день бігаю, які білка, туди-туди, в школу, на репетицію, на озвучку, і він мене хапає за руку, витягає в буфет і каже – ти мусиш поїсти. Я кажу – як, там уже другий дзвінок? Він каже – ні, ти ж цілий день бігаєш, я дійсно згадую, бо я ніколи в житті не відчувала", – ділиться спогадами акторка, подруга Сергія Проскуні Римма Зюбіна.
Бас-гітарист гурту Kozak System Володимир Шерстюк пригадує: "коли ми були в Казахстані на казахський манер, ми його називали Проскурниш, оскільки це дуже в'яжеться з традиційними закінченнями в казахській мові. І нещодавно ми йому про це призналися, і він над цим щиро прикалувався, він всіх любив ніби трошки зверху і одночасно зсередини.
"3 січня він зготував авторський свій борщ із чорносливом, я прийшла до нього в гості, і він каже – спробуй, це мій авторський борщ, і це було наше останнє спілкування вживу", – розповідає режисерка, племінниця Романа Віктюка Катерина Віктюк.
Листівки з портретами та цитатами метра роздає на згадку присутнім близька подруга Проскурні – Ольга Стельмашевська. Для себе обирає ті слова, якими міг би до неї звернутися саме сьогодні – в день її ювілею.
"Якщо ти дружив із людиною, яка відійшла, то сум – це гріх. Сергій Проскурня, я не сумую, я дуже люблю Сергія і він мене любив, значить, так треба було", – зауважує продюсерка, подруга Сергія Проскуні Ольга Стельмашевська.
Коли Проскурню запитували про його місію, він цитував Франка, що хоче стати перегноєм для наступних поколінь.
Гучними оплесками провели в останній путь на Байкове кладовище корифея.
Леся Головата та Павло Тиханенко, "5 канал"