Дослідження «Дезінформаційний ландшафт у східній та південній України: спільні наративи та джерела»: головні тези презентації

У вівторок, 18 травня 2021 року, Естонський центр східного партнерства, Український кризовий медіацентр та ГО «Детектор медіа» презентували спільне дослідження, підготовлене у рамках проєкту «Протидія дезінформації на півдні та сході України» за підтримки Європейського Союзу.

Учасниками обговорення були:

• Герт Антсу, директор Естонського центру східного партнерства; 
• Представник Делегації ЄС в Україні (TBC);
• Любов Цибульська, керівниця Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки;
• Галина Петренко, директорка ГО «Детектор Медіа»; 
• Ксенія Ілюк, менеджерка ГО «Детектор медіа»;
• Олександра Цехановська, керівниця Групи з аналізу гібридних загроз Українського кризового медіацентру;
• Дмитро Теперік, виконавчий директор Міжнародного центру оборони та безпеки, директор естонсько-українського проєкту «Стійка Україна», експерт з питань стійкості Естонського центру східного партнерства.

Модератором заходу виступила Тетяна Колосова, керівниця напрямку по роботі з національними аудиторіями Українського кризового медіацентру.

Повне дослідження — тут.  

Відкриваючи презентацію заступник голови Представництва ЄС в Україні Ремі Дюфло зазначив, що дезінформаційні наративи з величезною швидкістю розповсюджуються по всьому світу, а свободою інформації не можна зловживати.

«ЄС пропонує розглядати виклики Часто запускаються кампанії з викривлення інформації, наприклад, про начебто шкоду вакцинації, інформація в інтернеті розповсюджується миттєво, її навмисне викривлення та спотворювання може порушити демократію та зруйнувати систему стримування та противаг, тому боротьба з дезінформацією є вкрай важливою для громадськості», – зауважив Дюфло.

У свою чергу, Директор Естонського центру східного партнерства Герт Ансу нагадав, що презентація відбувається в роковини депортації кримських татар, Росія ж намагається легітимізувати анексію Криму за допомогою пропаганди та дезінформації.

«Нещодавно ми спостерігали не лише військову ескалацію біля кордонів України, жодного послаблення не було і у середині інформаційного середовища, спекуляції навколо війни є небезпечними та шкідливими, дезінформація – потужний інструмент для впливу на українське суспільство, але його використовує не лише РФ, але і опонент всередині країни. Медіаграмотність не вирішує всіх проблем дезінформаційого впливу, але негативні наслідки може мінімізувати. Програма медіаграмотності допоможе залучити більше тих українців, які не мають сучасних навичок, необхідних у цифрову епоху. Вільні ЗМІ та освідчені споживачі масової інформації – одна з основ побудови вільного суспільства в Україні», – підкреслив Герт Ансу.

Герт Ансу додав, що спільний проєкт з медіаграмотності покликаний підвищити стійкість громадян до дезінформаційних компаній, для цього потрібно:

1. Залучати людей на місцях та підтримувати високоякісну журналістику; 
2. Сприяти ефективному спілкуванню місцевої влади та громадян на сході та півдні країни;
3.  Здійснювати заходи для підвищення медіаграмотності українців загалом.

Очільниця Центру стратегічних комунікацій та інформбезпеки Любов Цибульська під час відкриття презентації заявила, що Україна стала тестовим майданчиком для російських дезінформаційних спецоперацій, що породжує низку викликів.

За словами Цибульської, наразі умови для ведення інформаційних воєн стали дуже сприятливими, якщо раніше дезінформація була прерогативою спецслужб, то тепер її поширювати може будь-хто, крім того, російська пропаганда стала більш адаптивною.

«Російській пропаганді закриваєш двері – вона лізе через вікно… Закриєш соцмережі, пропаганда переміщуються на проросійські телеканали, закрили телеканали Медведчука, вони інвестують в ті ресурси, що залишились – канал "Наш", "Страна" та інші ресурси», – зазначила Любов Цибульська.

Очільниця Центру додала, що зараз інформаційні атаки можуть стосуватись будь-якої сфери, від енергетики та банківського сектору, так відтепер і музики та кулінарії.

«Згадаймо битву за борщ, яку веде Росія», – нагадала Любов Цибульська.

Ще одним викликом є намагання Кремля зруйнувати європейську єдність та посварити союзників.

«Зокрема, про це свідчать намагання посварити Україну та Польщу, зокрема, ситуація з руйнуванням пам’ятника в Гуті Пеняцькій, коли місцеві мешканці навіть не знали про це, інформацію почали поширювати російські соцмережі, яку потім підхопили російські, польські, та українські проросійські ЗМІ... Тепер Кремль робить зусилля для того, що посварити Україну та Угорщину», – зауважила Любов Цибульська.

Коментуючи намагання російської пропаганди розширити ареал свого впливу в Україні Любов Цибульська згадала намагання медіаменеджера Валіда Арфуша отримати ліцензію для Euronews Ukraine.

«Валід Арфуш – досить таки лиховісний персонаж, спробував податися на ліцензію від Нацради на мовлення Euronews в Україні…у нинішньому вигляді Еuronews транслює проросійські наративи, про громадянську війну...і зараз відбулась спроба отримання ліцензії, на щастя, Нацрада не дала їм цього зробити», – зауважила Любов Цибульська.

Презентуючи результати власне дослідження менеджерка ГО «Детектор медіа» Ксенія Ілюк зауважила, що метою його було зрозуміти, хто і для чого розповсюджує проросійські наративи в українському медіапросторі і наскільки вони є ефективними.

Географія дослідження – це області Півдня та Сходу України, ці регіони знаходяться найближче до окупованих Росією регіонів, соціологія показує, що тут не було такої активної підтримки євроінтегарції, як на заході держави.

«Тому він є більш показовим в плані сприйняття російської дезінформації. Ми проаналізували контент регіональних та національних телеканалів, Ютуб, Инстаграм, Телеграм та Фейсбук, для того, щоб зрозуміти наративи, розповсюджені в регіоні», – сказала Ксенія Ілюк.

Коментуючи методологію дослідження Ксенія Ілюк зазначила, що воно проводилося у цільових регіонах: Донецькій, Луганській, Запорізькій, Дніпропетровській, Одеській, Херсонській, Миколаївській та Харківській областях.

На першому етапі було проведено експертне дослідження засобів масової інформації (телевізійних новин, ток-шоу та розмовних програм, онлайн-видань, груп у соціальних мережах і телеграм-каналів), які є найпопулярнішими в цільових регіонах, а також дослідження медіаконтенту на загальнонаціональному рівні.

На другому етапі було проведено моніторинг контенту українських медіа, шукаючи дезінформаційні повідомлення та наративи: — в локальних онлайн-групах і дописах у соціальних мережах мешканців міст у цільових регіонах (понад 23 мільйони повідомлень із восьми цільових регіонів у соціальних мережах Facebook, YouTube, Instagram, Twitter та месенджері Telegram); — в онлайн-виданнях; — в ефірі місцевих телеканалів у цільових регіонах (вечірні теленовини на двох місцевих телеканалах кожного регіону протягом п’яти робочих днів).

На третьому етапі було проведено соціологічне дослідження про роль соціальних платформ та усну передачу інформації, а також про ефективність дезінформаційних наративів.

Дослідження складалося з якісного соціологічного дослідження (4 фокус-групові інтерв’ю загалом з 33 учасниками і 15 експертних інтерв’ю) і репрезентативних кількісних досліджень (3264 інтерв’ю — по 408 у кожній області) у цільових регіонах.

На четвертому етапі було проведено порівняння українських дезінформаційних наративів, знайдених під час дослідження, з наративами, які поширюються в російських ЗМІ, щоби знайти схожість і відмінності, а також виявити іноземне походження деяких наративів.

За результатами дослідження було зроблено такі ключові висновки щодо актуальних загроз для місцевих ЗМІ та вразливих груп медіаспоживачів у південно-східній Україні:

• уподобання споживачів медіа на південному сході України не мають суттєвого впливу на ступінь їхньої вразливості до ворожих наративів, створюваних і поширюваних Росією та проросійськими агентами в Україні;
• ворожі дезінформаційні кампанії проникають у медіапростір південного сходу України і сягають медіаспоживачів, що там проживають, одночасно через різні канали, такі як телебачення, місцеві медіа та соціальні мережі. З огляду на різноманітність суб’єктів дезінформації, виробників та розповсюджувачів контенту, переважна більшість соціальних груп, що проживають на південному сході України можуть зазнати впливу антиукраїнських та проросійських наративів, таких як «Україна є неповноцінною державою», «Україна прославляє нацизм», «Україною керують зовнішні гравці», «Ситуація на Донбасі є громадянською війною», «В Україні присутня потужна русофобія» тощо; 
• існує багато ключових драйверів поширення та привабливості ворожих наративів. Це, наприклад, ностальгія за радянським минулим, ідеологізація історичної пам’яті, політизація мовного та релігійного питань, соціально-економічна нестабільність, розрив між поколіннями тощо. Максимального впливу такі наративи досягають за їхнього одночасного поширення. Більшість населення південно-східної України не володіє належним рівнем медіаграмотності, а отже, не в змозі відрізнити іноземний ворожий наратив від внутрішньополітичного питання або ж завадити поширенню численних теорій змови;
• узагальнений портрет найбільш вразливої групи населення виглядає таким чином: російськомовний громадянин України віком понад 45 років з Донбасу, Харкова чи Запорізької області, що проживає в неблагополучних соціально-економічних умовах.

Беручи до уваги середні показники медіаспоживання, зусилля державних органів, органів місцевого самоврядування та громадських організацій повинні бути спрямовані за двома напрямами:

1. групові тренінги з медіаграмотності для відносно недосвідчених споживачів інформації з метою підвищення загального рівня знань та необхідних навичок на особистому рівні;
2. комплексні програми розвитку для місцевих журналістів у цільових регіонах з метою поліпшення їхньої пристосованості до нових медіавикликів, посилення їхнього почуття відповідальності як працівників ЗМІ, а також підвищення рівня компетентності редакцій та медіа.

Ксенія Ілюк зазначила, що українські телеканали популярні на Півдні та Сході і їх дивляться.

«Найпопулярнішим є телеканал 1+1, Інтер, СТБ та інші. Далі за списком ми бачимо канали групи Медведчука, які є заблоковані, хоча рівень довіри до них значно вищій, аніж до інших каналів. Дослідження показує, що 12% респондентів довіряють російським ЗМІ, 22% досі мають доступ до заблокованих російських соцмереж», – зауважила Ксенія Ілюк.

Дослідження показало, що російська дезінформація хоч і є централізованою, та вона не домінує і зосереджена на декількох телеканалах, але російські наративи кількісно уступають обговоренню питань поганих доріг та інше.

70% проросійських та антизахідних меседжів були зафіксовані в медіа, близьких до «ОПЗЖ», каналів Медведчука, та низки регіональних медіа, які іноді просто репостили матеріали з цих ресурсів.

Серед головних наративів проросійської пропаганди, як зазначалося вище: «Україна недодержава», «Майдан – це захоплення влади».

«Але зростає кількість тих, кому важко визначитись, що являє собою Майдан – захоплення влади чи демократичний протест та прагнення євроатлантичного вибору. Це серйозна тенденція, бо люди починають сумніватися в тих речах, у яких два-три роки тому вони були упевнені. І ця категорія сірих людей зростає… Виходячи з цього, першим завданням російської пропаганди є змусити поставити під сумнів віру людей, а потім – вже йде насадження певних наративів», – каже Ксенія Ілюк.

Близьким до антимайданівського є поширений наратив «зовнішнє управління», який стає дедалі популярнішим і найнебезпечнішим. До цього наративу входять тези, що «Міжнародний валютний фонд керує Україною», «громадські організації — агентурна мережа США», а також використання образливого означення «соросята» на адресу людей, які мають або мали зв’язок із міжнародними інституціями або отримують гранти. 

Також позначилася на українському інфопросторі і епідемія коронавірусної хвороби. З нею пов’язана низка дезінформаційних наративів. Головний із них — заперечення існування коронавірусу або применшення його небезпеки. В соцмережах є цілі групи, які поширюють таку інформацію.

За даними соціологічного опитування, яке КМІС провів для «Детектора медіа», більшість мешканців південних і східних областей (54 %) вважає, що коронавірус має штучне походження. У природне походження вірять 25 %. 47,5 % стверджують, що ліків від коронавірусу не існує, а 18 % обрали варіант «ліки від коронавірусу існують, але їх приховують».

Чимало маніпуляцій і фейків стосуються вакцинації. Антивакцинаторський рух існував в Україні й до початку епідемії, наприклад, спільнота «Вакцинація: Вільний Вибір».

Моніторинг фейків і маніпуляцій про коронавірус, який проводить «Детектор медіа», свідчить, що чимала кількість дезінформації стосується саме вакцин і вакцинації.

Резюмуючи дослідження Ксенія Ілюк зазначила, що серед головних чинників, які впливають на вразливість до дезінформації, це рідна мова, віросповідання, вік та економічні орієнтації. Ці чинники є об’єднавчими для всіх фокусгруп.

Директорка ГО «Детектор Медіа» Галина Петренко коментуючи дослідження зауважила, що «немає такої чарівної пігулки чи закону», який би одразу вирішив проблему дезінформації.

«Є кілька кроків, які покращать ситуацію в боротьбі з цим питанням, зокрема: важлива синергія експертів, громадянського суспільства та органів державної влади, ми вітаємо створення двох Центрів з протидії дезінформації, це важливий крок, який вже зробила держава… Для органів державної влади ми радимо розбудовувати ключовий орган зі стратегічних комунікацій, мені здається, що держава його вже утворила, проактивно підійти до формування українського порядку денного в інформаційній сфері, висвітлювати ефективність реформ, історії успіху, сприяти поширюванню проукраїнських життєствердних наративів», – підкреслила Галина Петренко.

У свою чергу, керівниця Групи з аналізу гібридних загроз Українського кризового медіацентру Олександра Цехановська зауважила, що презентоване дослідження підкреслює адаптивність російської дезінформації.

«Ми вивчаємо цю дезінформацію роками, ми знаємо, що основним структурними елементом дезінформації залишається наратив, наратив – це історія, інтерпретація подій, яка намагається створити бажане ставлення цільової аудиторії до об’єкта, об’єктом такої наративізації може стати будь-що, це може бути організація НАТО, це може бути держава, як Україна, і навіть явище, як пандемія коронавірусу. Саме за системою наративізації і працює російська дезінформація», – каже Олександра Цехановська.

Олександра Цехановська зауважила, що в межах дослідження Український кризовий медіацентр моніторив та вивчав п’ять російських каналів і п’ять українських.

Серед російських присутній телеканал «Звезда», який відзначився найбільшою кількістю фейків про Україну та телеканал ТВЦ, пов’язаний з Константином Затуліним. Серед українських телеканалів для дослідження були взяті канали з групи лідера ОПЗЖ Віктора Медведчука, телеканал Інтер та телеканал «Наш», який перетворюється на основний ефективний медіахаб проросійської дезінформації.

«Серед аудиторії телеканалу "Наш" найбільше негативно налаштованих до євроінтеграції України громадян. Вони сприймають перспективи членства України в євроатлантичних структурах ще гірше, ніж глядачі каналів Медведчука», – зауважила Олександра Цехановська.

Експерт зазначила, що раніше ці досліджувані телеканали просували наративи про громадянську війну, але зараз почали просувати наративи про Україну, як «маріонетку Заходу».

За словами Олександри Цехановської, основний фактор ризику проникнення дезінформації – олігархізація медіаринку.

«У олігархів є бізнес-інтереси, які не завжди співпадають з інтересами національними, що призводить до просування певних дезінформаційних наративів. Ми пам’ятаємо історію з каналом 1+1, коли Ігор Коломойський мав публічну проукраїнську позицію, а потім через конфлікт з попередньою владою він змінив риторику, і це вплинуло на канал 1+1. Я зараз кажу про конкретний приклад, про так звані американські секретні біолабораторії, цей фейк запустили депутати ОПЗЖ Віктор Медведчук та Ренат Кузьмін, потім його підхопив і канал 1+1, який випустив маніпулятивне розслідування про американські секретні лабораторії», – зауважила Олександра Цехановська.

На думку експерта, наратив про «зовнішнє управління» є найбільш небезпечним, він полегшує сприйняття російської дезінформації, погіршує стосунки із західними партнерами, що є і кінцевою метою Кремля.

«Ці тези поширювали Вячеслав Ніконов, з фонду Русский мир та нардеп Віктор Медведчук, вони повторювали слова президента РФ Володимира Путіна. На прикладі Медведчука та інших можна сказати, що проросійські політики не надто переймаються адаптацією наративів для «українського споживача», – зауважила експертка.

Олександра Цехановська також виокремила цікаву деталь, а саме: люди мають певний скепсис до озвучуваних наративів, наприклад, виборці «партії Шарія» вважають, що вони здатні найбільше розрізняти дезінформацію – таких серед них 42%.

Гладячи досліджуваних телеканалів довіряють перш за все «експертам», які в прямому розумінні не є такими, фактично, часто вони стають політичними піарниками і просувають вигідну власникам телеканалів риторику, не маючи професійної освіти та експертного досвіду.

«Як приклад можна навести Руслана Бортника, який в етері 112 Україна зазначив що «окупація певною мірою навіть краща за зовнішнє управління, тому що окупант бере на себе соціальну відповідальність за тих людей, які проживають на цій території, а зовнішнє управління не бере на себе жодної відповідальності – воно просто грабує країну...Найбільший ризик полягає саме в покладанні на подібних експертів… ведучі також демонструють заангажовану поведінку», – резюмувала Олександра Цехановська.

Виконавчий директор Міжнародного центру оборони та безпеки, директор естонсько-українського проєкту «Стійка Україна», експерт з питань стійкості Естонського центру східного партнерства Дмитро Теперік вважає, що виокремлення у дослідженні вразливих груп та медіа, які на ці групи націлені, є абсолютно справедливим.

«Дослідження звертається до рівня громади, яка є ключовою ланкою для стійкості до дезінформації, дослідження дає посил для формування позитивних наративів, які заохочували людей до медіаграмотності. Дехто з прокремлівських симпатиків може залучати увагу українського регіонального споживача, граючи на незадоволеннях і таким чином просувати наративи Кремля. Ми повинні підходити обережно до цих емоційно заряджених тем, позитивні наративи нам дуже потрібні, і новостворені Центри ( з протидії дезінформації – Ред.) матимуть перед собою дуже великі виклики», – каже Дмитро Теперік.

За словами Теперіка, всі проєкти з медійної грамотності містять три основні положення:

1. моніторинг, описання проблеми;
2. елемент навчання і цифрову обізнаність;
3. робота із вразливими групами.

«З естонського досвіду можу сказати, що часте наліплювання ярликів на соціальні групи є неправильним і може відвернути цих людей від мейнстріму. Говорячи про вразливі групи, варто пам’ятати, що не треба стигматизувати їх, бо це наші громадяни, і ми не повинні їх виключати», – резюмував Дмитро Теперік.

Скріншот відео: Український кризовий медіа-центр