Воєнна, лаконічна, українська. Новий сезон «Ліги сміху»

Мало які речі відрізняються між собою настільки сильно, як остання гра «Ліги сміху» перед повномасштабною війною та перша гра нового, воєнного сезону. Запис від 23 лютого, де три команди з чотирьох співають російською, а одна з тренерок — сертифікована росіянка Тетяна Лазарєва, за рік перетворився на програму, де навіть Наталя Могилевська розмовляє українською, а весь зал синхронно викрикує: «Смерть ворогам!» 

У грудні 2022 року «Ліга сміху» виглядає як справді народна™ гра. Як і вся Україна, команди з різних міст більше не так змагаються між собою, як висміюють єдиного ворога. Як і вся Україна, «Ліга сміху» живе й дихає війною. І тут доречно провести ще одну паралель, цього разу з біологічним батьком «Ліги» — «Клубом веселих та кмітливих». Настільки державним™ російським змаганням, що в ньому зараз через цензуру взагалі не згадують війну. 

Дух часу у проєкті «1+1» помітний майже в усьому. Один із ведучих, комік Віктор Розовий, цей рік провів в «Азові», й на сцені він теж у військовій формі. Євгена Кошового, іншого ведучого, додаткового оголошують волонтером. Насправді, абсолютно про всіх учасників вечора — журі та команди — «Ліга сміху» згадувала щось пов’язане з армією чи волонтерством. 

На жаль, тонкий баланс із піаром при цьому вдавалося витримувати не завжди. Як на безпрограшному дитячому конкурсі, було дуже помітно, коли когось хвалили щиро, а хтось отримував грамоту «міс чи містер посмішка». Про Гаріка Корогодського і Машу Єфросиніну, наприклад, згадували, що вони очолюють благодійні фонди. А про Наталю Могилевську — що вона «співає для українців в укриттях та військових частинах». Імовірно, автори таким чином хотіли продемонструвати, що всі українці якось залучені до спротиву. Але на ділі це виглядало як спроба нікого не образити, чи точніше, — не нашкодити іміджу одних учасників на фоні інших. Однозначно корисними згадками про благодійність були заклики до глядачів приєднуватися до «Ліги допомоги». 

Тим часом найпомітнішою зміною самого змагання у воєнному сезоні був, власне, його формат. По-перше, скорочення кількості ігор: всього три відбіркових і фінал. По-друге, підхід до гумору. «У воєнний час ми заєбалися підбирати формулювання», — попередив на початку шоу Віктор Розовий. Якщо вам цікаво, то всього за перші шість хвилин ведучі тричі матюкалися зі сцени, але це тільки якщо досі вважати вислови про Путіна і російський корабель лайливими. 

Такий вступ, разом зі спільним виконанням пісні «Ой, у лузі червона калина», задали тон усьому випуску. На чотири команди було всього три номери не про війну. І то були  одні з найгірших номерів вечора :) 

Космодесант на заставці «Ветеранів космічних військ» особливо актуальний. «Спали єретика. Вбий мутанта. Очисть від нечестивого»   

У першому воєнному епізоді «Ліга сміху» відігралася за всі пропущені місяці бойових дій. Тут висміяли відеорозмови Фейгіна й Арестовича, показали пса Патрона на злучці, згадали фермерів із танками, розкритикували сповіщення ДСНС, порівняли родичів із Росії (в Камчатці «йдуть нахєр на 9 годин раніше») та доволі буквально зіграли на Лукашенкові. Найкращим лаконічним жартом вечора була історія про чоловіка, який покинув фонд Притули, та став безПритульним. 

 На Лукашенка готується напад

Другим із двох конкурсів стали музичні імпровізації, коли учасники повинні були продовжити пісню Світлани Тарабарової. «Літай, літай, як на крилах…» —  почала співачка. «… Підірвався на міні Кадиров», —  закінчили однозначні переможці цієї частини з «Ветеранів космічних військ». 

До речі, про пісні. Під час повномасштабної війни грубі жарти традиційно супроводжувала щемлива музика. І, бачить бог, один рядок із виступу об’єднання «Хмельницький-Вінниця» не можна без попередження співати в гумористичній програмі: «Ми будем мовчати лише о дев’ятій *пауза* А потім будемо бити окупантів проклятих». 

Кхм, так от, політика. Ні для кого не секрет, що «Ліга сміху» — це проєкт «95 кварталу». Також «1+1» рекламує це своє шоу в ефірі «Єдиних новин» — спільного марафону, який також ретранслюють усі найбільші конкуренти каналу. Не дуже джентльменський підхід до охоплення аудиторії. З іншого боку, добре, що рекламу «Ліги сміху» не транслює принаймні Прямий. Місцеві глядачі могли б і не пережити фінальну пісню від команди «Вінницькі», де козацький рід від Володимира Великого доходить аж до Володимира Зеленського. Оминувши одного дуже конкретного «гетьмана», проте згадавши Віталія Кличка в амплуа боксера. 

 Гумор поза політикою

Ще краще, ніж воєнний «Вечірній квартал», «Ліга сміху» — це чудовий барометр українського суспільства та шоубізнесу. На відміну від гри 23 лютого, ніхто більше не ностальгує за СРСР, не тягне в ефір «хороших росіян» і Навального. Стало менше жартів на пострадянські теми на кшталт алкоголю та сварливої тещі. Крім того, я вже згадував, що всі раптом змогли розмовляти українською? Обірвавши останні зв’язки з Росією, програма стала кращою. 

Під час війни це шоу перетворилося на справжній «Легіон сміху» і його варто дивитися.