Культурне вбивство малороса: як український шоу-бізнес пройшов 2022 рік
Культурне вбивство малороса: як український шоу-бізнес пройшов 2022 рік

Культурне вбивство малороса: як український шоу-бізнес пройшов 2022 рік

Традиційно наприкінці року наша редакція підбиває підсумки шоу-бізнесових успіхів.

Проте 2022-й став відправною точкою до нової доби в українській культурі та на телебаченні.

Принаймні, хочеться у це вірити.

Хочеться знати, що ми більше не слухатимемо на радіо та стримінгових сервісах пісні тих, хто бажає нам смерті.

Хочеться знати, що ми більше не дивитимемося фільми та серіали, в яких нас представляють дурними та безглуздими.

Хочеться знати, що нав’язана шароварщина назавжди помре в нас (десь сильно заплакав продавець червоних шаровар, – Ред.).

Ще варто зробити ремарку.

У статті не йтиметься про волонтерську діяльність зірок шоу-бізнесу, адже для цього доведеться випускати окрему брошуру.

Поговоримо винятково про досягнення на професійній ниві.

Save Azovstal now.

Не просто перемога на Євробаченні 2022.

Цього року Україна здобула перемогу на міжнародному пісенному конкурсі.

Представником нашої країни був гурт Kalush Orchestra з піснею Стефанія.

Це, звичайно, круто, бо це і настрій підняло нам, і зайвий раз акумулювало інформаційний простір щодо України.

Проте на сцені конкурсу ми побачили щось набагато крутіше та знаковіше.

Євробачення проходило в середині травня, коли вже українські воїни з надсилою тримали оборону Маріуполя на останньому форпості Азовсталь.

Kalush Orchestra у фіналі свого виступу закликали англійською весь світ врятувати українських захисників, які майже три місяці тримають оборону в оточенні.

На гурт одразу накинулися, мовляв, порушення правил конкурсу, бо на Євробаченні заборонені “політичні гасла”.

Проте EBU виголосив рішення: порушення не було.

Тоді навіть ті, хто новини дізнається максимум з Twitter, побачили, що війна в Україні – це не так звана політика, а ганебний напад.

Це також і добре продемонструвало ставлення Європи до подій в Україні, попри намагання російської пропаганди навіяти такі наративи.

У 2023 році Україну представлятиме гурт Tvorchi з треком Heart of Steel.

Як це буде, побачимо за кілька місяців у Британії.

Свіжа кров в українському шоу-бізнесі.

Українська сцена просто вибухнула новими талантами під час війни.

Попит на своє рідне і без зв’язку з Росією буде максимальним.

Проте найбільше слухачі здивувалися, що низка молодих артистів, яких вони вважали російськими через мову пісень, виявилися українцями.

Перший молодий талант, який хочеться відзначити, це Лілу45.

Вона прославилася завдяки треку Вісім.

Під час повномасштабного вторгнення вона пісню переклала і випустила низку нових.

Співака Shumei українці більше знають завдяки композиції Біля тополі.

Загалом неправильно включати пісню до матеріалу, бо це кавер.

Вперше польський гурт Enej у колаборації з Тарасом Чубаєм та Іваном Леньо виконали композицію у 2015 році.

Присвятили вони її українським воїнам.

Однак у виконанні Shumei пісня прозвучала зовсім по-іншому і стала одним із саундтреків цієї війни.

Заради справедливості додамо іншу пісню артиста, яка також отримала чималий розголос.

Чимось особливим став під час війни проєкт Мюслі UA, який перетворює відомі фрази та виступи на танцювальні треки.

Окрім підняття настрою українцям на самому початку війни, Мюслі UA несподівано ще й влаштували тролінг недалеким росіянам, які вирішили записати відео й потанцювати під VOVA їBash їх Blyad.

Хорошого жару дали Probass ∆ Hardi, а Доброго вечора, ми з України справді стала культовою на початку війни.

Проте виділимо іншу пісню, яка вийшла вже у 2022 році.

Також порадувала молода співачка Kola, яка випустила за цей рік одразу кілька сильних синглів.

Коли слухаєш її, приходить розуміння, що ось вона, якість: гарний саунд, приємний і впізнаваний тембр, нескладна, але гарна і зрозуміла лірика.

Якщо до цього ми вам давали згадати пісні, написані у доволі зрозумілому для більшості слухачів стилі, то зараз буде дещо свіженьке для українських вушок.

Svit – Касета.

Проте по-справжньому особливим трек став після ролика одного із захисників Маріуполя з полку Азов, який називає себе Mr.

Саме під цю пісню він показав кадри боїв за Маріуполь.

Трек Касета був написаний минулого року, тому начебто не підходить для топу 2022 року.

Але новий сингл Богдана (так, у паспорті Sad.

Svit інакше записаний, – Ред.) Силуети добре себе зарекондував на стримах.

До речі, для молодих артистів хороший вектор: не обов’язково йти в попсу чи хіп-хоп, бо українці точно готові до таких стилів, як постпанк.

Варто поговорити і про топи на стримінгових сервісах.

Так, у топі i.

Tunes виконавець Parfeniuk з дебютною піснею Провела екскурсію.

Хоча, як з дебютного… Олди Parfeniuk знають як Вову зі Львова.

Це не лише красиво, а й змістовно.

Українські хіп-хоп артисти цього року показали, хто тут татко.

Примітно, що молоді виконавці не просто дихають у спину мастодонтам, а іноді прямо штовхаються.

Alyona alyona випустила багато синглів за цей рік, але композиція Рідні мої показала, що зачитати щось можна не просто душевно чи зворушливо, а затишно.

Пісня записана у колаборації з Jerry Heil.

Чудово себе проявив і Tricky Nicki.

Хлопець, напевно, настільки хотів робити музику, як у США, що багато українців не знають досі, що це читає співвітчизник.

Виконавець Requitir присвятив трек Флешбеки рідному місту Маріуполю.

Не дивно, що рядки з неї відгукуються у багатьох українських слухачів.

Під час війни також виділився виконавець Skofka, який випустив одразу кілька гучних релізів.

Особливо резонувала у серцях українців пісня Чути гімн.

Потужний камбек на батьківщину.

Колись популярна артистка Оля Полякова заявила, що важко співати пісні українською, бо небагато авторів, які написали б ті самі хітові треки.

Однак 2022 рік і війна показали, що ця теза не до кінця вірна.

Це була проблема всього суспільства.

Так, саме так, не варто валити всю провину на артистів.

Винен кожен, хто любив тишком-нишком послухати Моргенштерна, покричати п’яним Лепса або знімати Tik.

Tok під Валю Карнавал.

І це попри успіх Океану Ельзи, Kazka, The Hardkiss.

Після 24 лютого цей попит упав до приголомшливого мінімуму вперше в історії нашої країни.

Адже стало дивно співати та слухати про вечірки у клубі, коли в тебе над головою ракета свистить.

Ба більше, що навіть низка виконавців, які з 2014 року їздили до РФ, давали концерти, приймали премії, послали до біса всю російську публіку.

Мабуть, найнесподіванішим став співак Макс Барських, який завжди позиціонував себе як “артиста усього світу”.

Війну він зустрів в Україні.

Співак записав низку емоційних відео на підтримку своєї країни.

Мало того, його мати зустріла війну в рідному Херсоні, який був окупований з перших днів війни.

Насилу, але Барських зміг її вивезти.

Однак потім росіяни взагалі отримали від нього під дих.

Макс запланував концерт у РФ, який, зрозуміло, скасували.

Коли мешканці запоребрикового царства вирішили вимагати свої гроші за квитки назад, Барських відповів, що вони підуть на допомогу українцям.

Все піде Україні: Макс Барських не поверне росіянам гроші за скасовані концерти.

Власне, поговоримо про музику.

За 2022 рік вийшла низка пісень, які через рік, два чи п’ять після війни ми не зможемо нормально слухати.

Вони назавжди виступатимуть для нас тригером, під час прослуховування яких перед очима будуть усі пережиті жахи.

Одна з таких – Буде весна Макса Барських.

Також згодом він випустив драйвовий трек на підтримку ЗСУ Don’t F@ck With Ukraine, про яку в нього розпитували журналісти американського видання The Rolling Stones.

Ще один приклад розвороту спиною до Росії показала Світлана Лобода.

Хоча далеко не всі повірили в її щирість, по факту, у РФ її офіційно оголосили персоною нон ґрата, а сама артистка активно допомагала біженцям у Європі та рідному місту Ірпінь, яке у березні стало однією з головних точок бойових дій на Півночі України, оскільки розташоване у самому передмісті столиці.

Артистка навіть випустила пісню українською мовою.

Однак, вона не давала інтерв’ю українським чи іноземним журналістам.

Її найбільше інтерв’ю вийшло на каналі росіянки Гордєєвої.

Так, хтось скаже, що журналістку визнано Іноагентом у РФ тощо.

Однак на прикладі Дождя ми вкотре переконуємося, що будь-який російський ліберал рано чи пізно спіткнеться об українське питання.

Російськомовні артисти: бути чи не бути.

Українські артисти, які раніше розвивали свою творчість російською, розділилися на два табори.

Хтось ухвалив рішення перекладати старі пісні українською, а хтось вирішив випускати вже нові треки.

Так, яскравий камбек у легенд 2000-х Quest Pistols.

Костянтин Боровський, Микита Горюк та Антон Савлепов у 2022 році повернулися на сцену старим складом.

Колектив зробив ставку на старі хіти, але вже українською мовою.

Не знаю, як кому, але українська версія композиції Ты так красива звучить якось інтелігентніше.

Зі свого боку, Надя Дорофєєва адаптувала свою пісню Різнокольорова.

Композиція зазвучала зовсім інакше, але можливо, це і на краще.

Однак на концертах Дорофєєва продовжує співати і свої російськомовні хіти.

А ось нові треки, зокрема зі своїм коханим Михайлом Кацуріним, вона випускає українською мовою.

Настя Каменських, яка й раніше активно випускала пісні українською, з моменту війни презентувала кілька пісень.

Проте релізи пройшли непоміченими, окрім одного.

Йдеться про композицію Я Україна, яка стала одним із музичних символів війни.

Примітно, що You.

Tube означив кліп на пісню, як Неприпустимий контент, бачте, війну вирішили світові показати.

З війною ми здобули не лише акумуляцію творчості, а й свідомості серед представників шоу-бізнесу.

Після 2014 року безліч артистів, як-от The Hardkiss, Світлана Тарабарова, Тіна Кароль, Джамала навідріз відмовилися співпрацювати з Росією, але багато хто продовжував відкривати для себе запоребриковий ринок.

А ось після повномасштабного вторгнення зійшло прозріння: де сидить ворог, що ракетний удар – це жахливо, а життя крихке, як ніколи.

Кліпмейкер Алан Бадоєв в одному з інтерв’ю відверто заявив, що після 2014 року він був одним із тих, хто своєю діяльністю прибирав кордони з Росією.

– Я розумію, що і я, і Максим (Макс Барських, – Ред.) “розмазували” кордони між нашими країнами, нашою творчістю.

Напевно, я був одним із тих, хто максимально показував дружбу народів, максимально допомагав створювати спільну творчу подушку.

На сьогодні я розумію, наскільки це жахливо та безвідповідально, – заявив Бадоєв.

Тепер режисер готовий навпаки працювати для того, щоб збудувати ту саму культурну стіну.

– Насамперед необхідно збудувати невидиму культурну стіну, яка має розповідати, наскільки ми інші.

Наскільки маємо глибоку свою культуру.

Нам необхідно підняти весь наш культурний фонд та максимально створювати власні кіноміфи, візуальні міфи, щоб ніхто й ніколи не зміг сказати: Ви такі самі, як ми, або А у вас немає своєї історії.

Нам потрібно створити цей кордон, – зазначив Алан Бадоєв.

Блогер Віталій Гордієнко з каналу Загін кіноманів звернув увагу, що пісня гурту Время и Стекло грала в одному з російських серіалів про Крим.

У минулі часи артисти пропустили б цей момент, а менеджмент колективу постарався б максимально згладити кути.

Але не зараз… Надя Дорофєєва викотила цілий пост про те, що до 24 лютого вона була інфантильною, а аполітичність вважала чимось модним.

Артистка визнала, що їй шкода, бо не зрозуміла цього раніше.

– За цей рік я усвідомила три речі: Росія – країна-злочинець, яка порушує права українців не 9 місяців, не 8 років, а сторіччя поспіль.

Мистецтво не буває аполітичним.

Мені прикро, що я у будь-якій формі колись співпрацювала з їхнім ринком і не розуміла, що співпрацюю зі злом, – зазначила Дорофєєва.

Хтось скаже: Навіщо нам зараз їхнє зізнання? І що це тепер змінить? А ось змінить.

Важливо, щоб великі гравці українського шоу-бізнесу підтримували свою країну, адже за собою вони ведуть чималу аудиторію.

Вони мають у руках ресурси для створення тієї самої культурної стіни.

Мода – це не лише про красу, а й про виклики.

Багато вітчизняних брендів від великих до малих випустили патріотичний одяг чи аксесуари.

Світові зірки продовжують носити українське: Адель на BRIT Awards у сукні від Marianna Senchina, Ріта Ора у сукні від FROLOV та багато інших.

Проте хотілося б зосередитися на тих, хто пройнявся проблемами сьогодення і наочно показав, що мода – це не набір трендів, зумовлених споживацтвом, а сфера, яка готова тримати виклики сьогодення та покривати потреби суспільства тут і зараз.

Через блекаути зросла кількість ДТП у темну пору доби, особливо серед пішоходів, яких просто не видно на дорозі.

Тому бренд RCR Khomenko випустив одяг зі світловідбиваючими елементами.

Бренд Pohuy, засновник якого Рос Сатана нині служить в ЗСУ, презентував лінійку одягу для поранених бійців.

Обличчям лінійки став лідер руху Демсокира Юрій Гудименко, який влітку отримав серйозні поранення.

– Вдягати звичні штани через ногу, розірвану уламками, нестерпно боляче.

Як і натягувати футболку через руку, зібрану хірургами зі шматків м‘яса та кісток.

А тобі хочеться вдягнути щось.

Хочеться бути вдягненим, бо одяг – це захищеність.

Одяг – це тепло, якого зараз не вистачає у шпиталях.

Одяг – це відчувати себе не пацієнтом, не хворим, не калікою, а людиною, – заявив Гудименко.

До речі, будь-хто може допомогти пораненим бійцям, сплативши самостійно за такий набір одягу, який потім передадуть у шпиталь.

Кіно та ТБ: їм скоро точно буде, що сказати.

Є дві сфери, які ми зазвичай висвітлюємо в подібних матеріалах.

Йдеться про кіно та телебачення.

Проте війна поки що поставила на паузу їхнє виробництво.

Через пів року продакшени почали випускати знятий до 24 лютого матеріал, а в кінотеатрах навіть вийшли фільми у прокат.

Зокрема, картина Снайпер.

Білий ворон, яку тепер можна подивитися на Netflix.

Нині індустрія, попри війну та те, що багато акторів, операторів, сценаристів на фронті намагається відновити виробництво нових продуктів.

Мабуть, найприємніше в тому, що тепер ми точно не побачимо на екранах російських акторів, яких нам пропонували раніше.

А тепер підсумок.

Після прослуховування всіх пісень, перегляду виступів відчуття, що весь рік пробіг перед очима.

І наприкінці прийнято підбивати підсумок.

Так ось, які ми всі сильні.

Під ракетами, у руїнах, евакуаційних поїздах та у перервах між волонтерством українські артисти примудрялися весь рік створювати нову музику.

Нову не просто у звичайному розумінні, а ту, яка стане фундаментом для переродження нашої культури.

У всіх нас є телефони, навушники, стримінгові сервіси, а музика звучать там, наче супроводжуючи нас.

Адже приємніше і зрозуміліше нам зараз радіти розбитим колонам ворога під Доброго вечора, ми з України, плакати, переглядаючи кадри з лютого під Буде весна, і з гордістю дивитися на підняті прапори в деокупованих містах під Чути гімн.

Поки східний сусід намагається зліпити хоч якогось доморощеного “героя”, який ракети Himars руками ловив, або з танкістів, які нищать NLAW, українських сценаристів розриває від того, про кого першого зняти фільм.

Адже ми здобули неймовірну кількість героїчних історій, як серед захисників, так і серед цивільного населення, яких нам ще належить оспівувати і в кіно, і на ТБ.

Однак тепер нам залишається найскладніше, не просто зберегти такий темп, а й нарощувати його.

Нам треба допомагати культурному фронту зі свого боку.

Купувати підписки на стріми, завантажуючи там українську музику, ходити у кіно на вітчизняні фільми тощо.

Адже це лише початок.

Читайте10 найкращих фільмів 2022: від Рішення піти до Фабельманів.

Источник материала
Поделиться сюжетом