Виклики для медіа 2025: ШІ, модерація та регуляція платформ, втома від новин

Медіа зараз змінюються швидко, бо змінюються та прогресують технології, за якими по суті треба встигати. І всі ці процеси потребують законодавчого регулювання, яке нам ще й треба синхронізувати з європейським. При цьому ні Україна, ні Європа не мають відповідей на всі питання та виклики, які перед нами ставить цей технологічний процес. Як з цим усім бути та що нас чекає вже в наступному році?

Про ці та інші питання під час дискусії «Виклики для медіа 2025» на National Media Talk-2024 говорили народна депутатка та членкиня комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради України Євгенія Кравчук, медіаюристка та голова правління ГО «Лабораторія цифрової безпеки» Віта Володовська, виконавчий директор «Української правди» Андрій Боборикін, директорка ГО «Детектор медіа» Галина Петренко та заступник міністра культури та стратегічних комунікацій Тарас Шевченко. Модерував дискусію головний редактор Radio NV Олексій Тарасов.

Інші матеріали про дискусії цьогорічного NMT читайте тут, туті тут. Промову Надзвичайного і Повноважного посла України Вадима Пристайка в рамках NMT читайте тут, а блог заступниці шефредакторки «Детектора медіа» Галини Петренко про «політичну» частину NMT — тут. Про дискусію «Простір медіасвободи в умовах розширення впливу держави» читайте тут. 

  Євгенія Кравчук, Віта Володовська, Галина Петренко, Тарас Шевченко, Андрій Боборикін та Олексій Тарасов

Штучний інтелект і медіа. Куди ми рухаємося?

Які технології матимуть вплив на медіа у 2025 році та як на медіа вплине штучний інтелект? Відповіді на ці запитання медійники шукають давно, адже ці зміни частково вже відбулися та продовжують відбуватися. Але що буде далі та які прогнози в експертів галузі? Саме з цього вирішив почати завершальну для цьогорічного National Media Talk дискусію Олексій Тарасов.

«Ми знаємо, що штучний інтелект (ШІ — “ДМ”) перекладає новини, якщо є декілька мовних версій сайту, він уже пише новини, він генерує прогнози погоди — можливо, тому вони ніколи не збуваються. Я думаю, що варто почати з цього. Можливо, ви знаєте цікавіші технології та більш актуальні для українського ринку?», — звернувся він із таким запитанням до Андрія Боборикіна з «Української правди».

Андрій Боборикін одразу поставив під сумнів твердження, що ШІ суттєво вплине на українські медіа наступного року. За його прогнозами, цей вплив уже відбувся, а більш масштабний вплив слід очікувати в перспективі п’яти чи десяти років. Він також навів приклади того, як «Українська правда» застосовує технології ШІ.

 Андрій Боборикін

«У нас є певні ідеї того, як застосувати штучний інтелект, окрім перекладу, бо ми маємо певні спільні з NV технології — в нас в адмінці є автоперекладач. Уже робили певні експерименти з аудіо, щоб голосом Михайла Ткача начитувати його розслідування, — розповів він. — Але сказати, що це якась тема, над якою я постійно думаю як медіаменеджер, я не можу. Якщо брати “Українську правду”, то у нас ще немає якоїсь там AI-стратегії в найближчі роки».

Олексій Тарасов натомість сказав, що у країнах Заходу подекуди ставляться до ШІ-технологій із більш серйозною пересторогою. Наприклад, навіть на ютубі вже діє пряма вимога обов’язково вказувати, якщо якесь зображення згенероване штучним інтелектом. Тож він запитав у директорки ГО «Детектор медіа» Галини Петренко про те, чи спостерігає вона подібні застереження щодо ШІ в українських медіа. За її словами, в ситуації, в якій через війну опинилися українські медіа, ШІ — це радше можливість, а не виклик.

«Коли ми спілкуємося з цього приводу з німецькими журналістами, вони кажуть: “О Боже, AI (artificial intelligence — в перекладі штучний інтелект — “ДМ”) — це така загроза, тому що в нас в деяких редакціях звільнили вже 10% журналістів, бо редактори автоматизували їхню роботу”. І запитують у мене: “Галино, чи є в Україні така проблема?” А я кажу: “Є такий процес, але для нас це — не проблема, а можливість. Тому що ми втрачаємо стільки людей через війну, через мобілізацію, через виїзд за кордон, що ці інструменти стають можливістю заповнити якісь вакансії”», — пояснила Галина Петренко. 

 Галина Петренко

Наприклад, додала вона, частина колективу «Детектора медіа», яка займається аудіоконтентом, уже використовує ШІ для створення дикторської начитки іншими голосами, щоб слухачам було цікавіше й не доводилося чути голос лише одного ведучого.

Що ж до загроз, пов’язаних із ШІ, Галина Петренко назвала одну й основну — це дезінформація. Зокрема, відзначила вона, абсолютна меншість людей — 12%, розуміють загрозу штучного інтелекту і при цьому, на їхню ж думку, вміють із цим упоратися. А половина людей узагалі наразі не знає, як до нього ставитися. Такі статистичні дані вона навела, посилаючись на щорічне соціологічне дослідження Internews про медіаспоживання в Україні, яке днем раніше на National Media Talk-2024 презентувала директорка Internews Network в Україні Джилліан МакКормак і яке незабаром буде опубліковане. І, говорячи про ці показники, Галина Петренко підкреслила, що більшість людей усе ж не дуже розуміють дезінформаційні загрози, які містить ШІ.

«Зараз з’являється багато курсів та ініціатив, які навчають людей того, що таке AI, як із ним бути та які загрози він несе. Так що до певної міри найближчий рік буде роком штучного інтелекту», — резюмувала вона. 

 З мікрофоном Олексій Тарасов

ШІ справді не містить особливих загроз, якщо йдеться про свідоме використання цих технологій на інструментальному рівні для технічної роботи — ті ж переклад, озвучка тощо, розповіла Віта Володовська.

«Але інша річ, коли це використовується без відома осіб. Особливо під час виборчих процесів дуже поширеними практиками є використання згенерованого голосу політика, який розказує виборцям не те, що вони хочуть чути, якраз для того, щоб налаштувати їх проти такого політика. Є випадки, коли це справді працювало, в країнах, які не так від нас далекі. Це точно буде викликом», — сказала вона.

Європейський Союз уже розробляє AI-act — документ, спрямований на те, щоб ці ризики нівелювати, продовжила Володовська. Але це — довгий процес, а процес імплементації буде ще довшим. На її думку, важливо, аби українська медіаспільнота в цих питаннях синхронізувалася з західними колегами та водночас розробляла власні етичні стандарти щодо того, як використовувати технології штучного інтелекту в роботі редакцій.

Ліворуч Євгенія Кравчук, із мікрофоном Віта Володовська

«Таке використання з одного боку має бути безпечним, а з іншого боку — відповідальним перед аудиторією, для якої вони роблять контент. Для цього вже є певні напрацювання експертів і рекомендації щодо того, як це може виглядати. На початку цього року Мінцифри разом з експертами видало певні рекомендації щодо використання штучного інтелекту в роботі медіа — можна брати їх за основу, — сказала Віта Володовська. — Але, безумовно, мають бути дискусії всередині самих редакцій, які краще розуміють, які виклики в них є. І точно потрібно думати про це, бо навіть якщо у вересні 2024 року це не здається дуже великим викликом, усе дуже швидко змінюється. Тому потрібно планувати та розпочинати ці дискусії й не чекати, поки ми постанемо перед подібними проблемами».

Натомість Євгенія Кравчук більшу загрозу на цей час для українських медіа бачить у великих техплатформах.

 З мікрофоном Євгенія Кравчук

«Я буквально повернулася з засідання підкомітету парламентської асамблеї Ради Європи, й колеги з різних країн цілком серйозно обговорюють запровадження певного податку на платформи та з цих коштів хочуть фінансувати quality media. От ви сказали, що голосом Ткача начитує AI, — звернулася вона до Андрія Боборикіна. — Але для цього треба мати бренд Ткача, бо інакше це не буде працювати. Спочатку має бути якась креативна частина, частина довіри й потім якимось чином, як на милицю, можна спертися на АІ для здешевлення процесу».

Крім того, вона погодилася з тим, що АІ — це загроза демократичному процесу виборів саме через дипфейки. Зокрема парламентарка сказала, що дипфейки вже доволі правдоподібні, а через два роки, ймовірно, навіть машинні алгоритми не завжди зможуть їх відрізнити. А ще, додала вона, дипфейки особливо загрозливі для нашої країни, яка у війні та яка бореться з дезінформацією. «Є і вісь зла, яка теж використовує ці технології, можливо, навіть значно ефективніше, тому що в них немає жодних регуляторів, немає жодних гальм і їм загалом начхати на всі правила», — пояснила Євгенія Кравчук. 

І поки умовна вісь зла не послуговується жодними правилами, а Україна намагається синхронізувати своє медійне та регуляторне законодавство з європейським, ми все ж відстаємо в сенсі того, що ми лише на шляху до ЄС і наразі нам недоступні їхні шляхи ймовірної протидії цим загрозам.

 Євгенія Кравчук

«Поки ми чекаємо цих рішень, на нас не розповсюджується ні DSI, ні European Media Freedom Act — нічого з цих актів прямої дії на нас не розповсюджується, — продовжила Євгенія Кравчук. — Відповідно, ми не можемо скористатися цими можливостями. Тому що навіть коли ми спілкуємося з платформами, то для Європейського Союзу вони будуть мати своїх представників, а для нас — не будуть, бо ми для них — маленький і нікому не цікавий рекламний ринок.  Тому в кращому випадку ми можемо якимось чином домовитися з Європейським Союзом на цей перехідний період, щоб розв’язувати свої питання через їхніх регуляторів».

Але при цьому треба розуміти, що і рішення Європейського Союзу, і рішення Ради Європи лише наздоганяють технології, які рухаються занадто швидко. Такий швидкий рух навіть загрозливий, резюмувала вона.

Тарас Шевченко також говорив про вплив штучного інтелекту на медіа. Однак його погляди тут збігаються з поглядами Андрія Боборикіна, що зміни вже відбулися. Чи будуть якісь суттєві стрибки в цьому плані наступного року, невідомо, але головне — аби люди вміли розпізнавати дезінформацію.

 Ліворуч Галина Петренко, з мікрофоном Тарас Шевченко

«З погляду стратегії Міністерства культури та стратегічних комунікацій, одне з головних є питання спроможності та стійкості громадян розуміти та критично сприймати інформацію, яку поширюють медіа. І це про медіаграмотність, яка в останні роки завжди була в пріоритеті міністерства», — сказав Тарас Шевченко. 

Він додав, що вважає українців дуже й дуже стійкою нацією.

Медіа в телеграмі чи телеграм проти медіа

Найбільше впливає на українські медіа телеграм, говорив Шевченко. Зокрема він послався на вже згадане дослідження Internews, яке показало, що позиції телеграму знову зросли.

«Але ми ж не вважаємо, що новинні канали в телеграмі — це медіа. На них не поширюються жодні етичні стандарти, можна писати емоційно — як завгодно. Це найбільше забрало авдиторію в медіа, найбільше людей відтягнулося саме туди. І, як на мене, це є великою загрозою, — сказав Тарас Шевченко. — Ми також бачили цифри про ставлення українців до того, чи потрібно обмежувати та якось регулювати телеграм. І це питання, як на мене, залишається найбільшим викликом».

Він також згадав про недавнє рішення РНБО, яким українським чиновникам, військовослужбовцям і працівникам сектору безпеки й оборони заборонили використовувати телеграм на робочих комп’ютерах. Він не певен, чи призведе така заборона до якихось суттєвих результатів на практиці, проте сказав, що сам факт такого рішення певною мірою демонструє, що держава вже вбачає в телеграмі загрозу, з якою не так просто впоратися.

Тарас Шевченко, Андрій Боборикін та Олексій Тарасов

Про загрози, які містить телеграм, говорив і Олексій Тарасов: «Є величезні телеграм-канали з незрозумілими джерелами інформації, з незрозумілою інформаційною політикою. Питання: чи треба нам це регулювати? Чи просто закрити телеграм? Є й такі думки і є активісти, які надають докази того, що росіяни дуже добре вміють його модерувати. Або що коли затримують наших громадян на тимчасово окупованих територіях, то російські силовики дуже легко отримують доступ до їхніх видалених листувань».

Олексій Тарасов

Він звернувся до Галини Петренко з запитанням, чи варто, на її думку, блокувати телеграм в Україні або ж чи, може, достатньо регулювати і як це робити.

Петренко нагадала про досвід 2018 року, в якому, за опитуваннями, серед українців різко зріс рівень довіри до медіа ймовірно через те, що в Україні заблокували російські соцмережі. Тож вона припустила, що теоретично можна спробувати зробити це з телеграмом, мовляв, за логікою знову мав би підрости рівень довіри до медіа. Однак на це вона дивиться скептично.

 Галина Петренко

«Я боюся, що двічі у цю річку не можна зайти. Знову ж таки, за вчорашніми цифрами, люди в Україні найбільше довіряють родичам і знайомим, а вже потім будь-яким офіційним джерелам інформації — чи то держава, чи то медіа. Саме по собі блокування телеграму не врятує ситуацію без того, щоб держава змінила свій підхід до спілкування з медіа або щоб змінилася інформаційна ситуація в медіа загалом», — сказала Галина Петренко.

За словами Євгенії Кравчук, дискусії про регуляцію телеграму зараз відбуваються лише в комітеті з питань гуманітарної та інформаційної політики, і стосуються того, як правильно це прописати в законодавстві.

«Телеграм — це не медіа. Медіа — це окремі телеграм-канали у тому випадку, якщо вони зареєструються у національній Раді з питань телебачення та радіомовлення. Таку можливість дали — це дуже прогресивно, як на мене, — не тільки телеграм-каналам, а загалом платформам спільного доступу. Тобто у нас як медіа є зареєстровані тіктокери, вайбер-чати, телеграм-канали, ютуб-канали — як не дивно, переважно на регіональному рівні», — сказала Євгенія Кравчук.

Депутатка також повідомила, що медіахолдинги звертаються до законотворців із проханням дозволити рекламу тільки на зареєстрованих медіа. «It make sens, бо величезна частина бюджету йде на всі анонімні телеграм-канали», — одразу розкрила вона своє ставлення до такої ідеї.

 З мікрофоном Євгенія Кравчук, праворуч Віта Володовська

А коли Олексій Тарасов закинув, що провладні телеграм-канали також є анонімними, вона сказала: «Я не читаю анонімні телеграм-канали. Я підписана на “Українську правду” в телеграмі, на цілком офіційні майданчики, наприклад, президента, Єрмака, Офісу і так далі. І моя позиція така: уявімо собі ситуацію, що телеграм працює, але ми забороняємо органам державної влади давати там інформацію. І що там залишиться? Так ми дамо легальний інструмент, щоб на українців впливав будь-хто, тільки не верифіковані джерела. Чи це добре? Як на мене, недобре. Чи це до кінця завдання законотворців? Я теж не впевнена, бо рішення про заборону використання телеграму на робочих комп’ютерах держслужбовців приймала РНБО, в яку входять силові органи, які, очевидно, мають достатню інформацію для того, щоб рекомендувати керівництву держави, що робити з цією платформою».

 Президентка Internews Network Джині Бурго та директорка Internews Network в Україні, керівниця Медійної програми USAID в Україні Джилліан МакКормак

Що ж до того, чи є в української влади контакт з адміністрацією телеграму, Олексій Тарасов звернувся до Тараса Шевченка. «Стосовно офісу (телеграму — “ДМ”) і можливості легально контактувати, як з іншими мережами, — я віднесу це до тих проблем, які є в Європейського Союзу. Бо, окрім тих звинувачень, які абсолютно логічно озвучила Євгенія, є також зауваження стосовно того, щоб усі платформи мали там свої офіси, до яких можна висувати претензії та звертатися письмово. І якщо ЄС не зміг цього добитися, то очевидно і для нас це теж є викликом. Я сподіваюся, що дуже швидко ми будемо в одному правовому просторі з Європейським Союзом, і що European Media Freedom Act і DSA (Digital Suppiort Act — “ДМ”) будуть для України актуальними документами. Але на сьогодні проблема з юридичними контактами (з телеграмом — “ДМ”) не розв’язана як у Європі, так і в нас», — пояснив Тарас Шевченко.

 Тарас Шевченко

Він також додав, що Україна може регулювати наразі не сам телеграм як платформу, а людей, які створюють контент у ньому. Щоправда, лише тих, які вирішили деанонімізуватися та легалізуватися.

Але можна скільки завгодно говорити про блокування телеграму, але поки на це немає волі президента, сказав Олексій Тарасов. А з відповіді Володимира Зеленського на запитання журналістки «Детектора медіа» про телеграм, продовжив він, зрозуміло, що президент наразі не має чіткої позиції щодо цієї платформи. Відтак наступне запитання прозвучало до Віти Володовської: як, не забороняючи телеграм, можна убезпечити українців?

«Проблема телеграму якраз в тому, що, якщо говоримо про окремі канали, наприклад, Кадирова чи Медведева, то заблокувати їх неможливо на противагу іншим платформам, у яких є модерація, куди можна звернутися, де є певні політики, до яких можна апелювати. В телеграмі немає до кого апелювати. Можна натиснути кнопочку “Поскаржитись на канал”, але ймовірність того, що це спрацює, дуже невелика», — розповіла Віта Володовська.

 Віта Володовська

Вона також відреагувала на репліку Тараса Шевченка про те, що телеграм не має своїх офісів ні в Україні, ні в Євросоюзі. Мовляв, якраз у ЄС такий офіс уже в процесі створення, однак наразі не зрозуміло, чи розв’яже це всі питання модерації контенту та реагування на скарги щодо незаконного контенту.

«Тому для мене питання, що люди вкладають для себе в поняття регулювання телеграму. Мабуть, у когось є уявлення, що там можна блокувати окремі незаконні канали — ні. Якщо це канал людей, які не в Україні, й цих людей не можна знайти, щоб до них прийти та притягнути їх до відповідальності за поширення контенту, що підпадає під Кримінальний кодекс, то це не спрацює. Регулювати телеграм — це дуже невизначено, і нам треба зрозуміти, що ми від цього хочемо», — розповіла медіаюристка.

Вона також порушила питання безпеки телеграму не як джерела новин та інформації, а як месенджера. Зважаючи на незрозумілі протоколи шифрування цієї платформи, Віта Володовська певна: це — однозначно небезпечно.

А от Андрій Боборикін не вірить у те, що телеграм стане особливим викликом для українських медіа у 2025 році. На його думку, це — лише якась частина об’єктивної реальності, в якій ми існуємо, а блокування телеграму в Україні неможливе хоча б тому, що частина афілійованої з державою комунікаційної інфраструктури є залежною від нього.

 Андрій Боборикін

«З погляду “Української правди” говорити, що телеграм є супервикликом для нашої економічної стратегії та аудиторії медіа, його бренду, не варто. Люди в опитуванні Internews сказали, що вони отримують новини з телеграму. Але мені здається, що ми робимо з цього певною мірою хибний висновок, ніби 80% черпають інформацію тільки з телеграму. Але ж це не так і це не є винятковим опитуванням. Я не вважаю що телеграм містить якусь екзистенційну загрозу і я не вірю, що він буде якоюсь мірою заблокований», — сказав Андрій Боборикін.

Водночас Боборикін, який не вбачає загроз для медіа ні в ШІ, ні в телеграмі, сказав, що якраз найбільшою проблемою для українських медіа є, мовляв, запровадження європейських регуляторних документів, як от Digital Support Act, Media Support Act тощо. На його думку, це все містить додаткові вимоги саме для медіа й ускладнить їм роботу.

Андрій Боборикін також відреагував на слова Євгенії Кравчук про те, що медіахолдинги пропонують заборонити рекламу в анонімних телеграм-каналах. «Це — не спосіб забрати собі рекламні гроші. Це — спосіб відповісти авторам закону про медіа, які кажуть: “Як ми можемо контролювати телеграм-канали? Ми не знаємо, хто там працює і хто їх веде” (...) Тобто це — просто спосіб хоч якогось впливу на ситуацію», — сказав він.

Медіарегуляція, ринок, реклама

Як уже було сказано, в українському законі про медіа телеграм-, ютуб, тікток-канали тощо мають право реєструватися як медіа і працювати прозоро — таких медіа зареєстровано вже чимало і здебільшого чомусь у регіонах, говорила Віта Володовська. Але таке право цим каналам, за словами Євгенії Кравчук, якраз для того і надали, щоб хоч частково легалізувати цей ринок.

«Тобто це така лазівка, яку ми дали для того, щоб хоч якось вивести їх на світ Божий, як то кажуть (...) І питання сплати податків — це додатковий тригер, — сказала парламентарка, одразу ж апелювавши до слів Андрія Боборикіна. — Ви сказали, що нічого не чекаєте доброго від регулювання. Правильно — це так само як із підвищенням податків, бо воно стосується білого бізнесу, який і так їх сплачує. Регуляція стосується білих плям, а не сірих, які й так ніхто не бачить».

Далі Олексій Тарасов запитав депутатку про те, що саме у нас має змінитися в законодавстві, якщо ми синхронізуємося з ЄС у питаннях нормативних актів. Євгенія ще раз назвала прийняття закону про медіа важливим здобутком, до якого Україна довго йшла. Проте, каже вона, закон почав діяти й до нього вже є ціла низка практичних зауважень, тож його треба буде змінювати.

 Віта Володовська

«Закон ухвалили, його після цього треба імплементувати — на це потрібен час і можуть бути зміни, — додала Віта Володовська. — А у квітні цього року ухвалили Європейський акт про свободу медіа і, на мою думку, він якраз створює більше умов для журналістів. Наприклад, він уперше говорить про захист журналістських джерел, уперше на рівні Європейського Союзу він установлює мінімальні стандарти для захисту джерел, зокрема й захисту журналістів від технологій стеження. І ми поки що не дотягуємо до цих мінімальних стандартів. І для цього нам не треба чекати набуття членства в Європейському Союзі. Ми можемо вже це зробити. Так само цей акт передбачає прозорість державного фінансування, зокрема спрямування коштів на рекламу і принципів, за якими це має відбуватися. І це теж спрямовано на те, щоб збільшити прозорість у цьому секторі. Тому не все так погано».

Вона певна: що більше ми зробимо зараз, ще до вступу ЄС, то легше нам буде потім, і треба розглядати все не як виклики, а як можливості, які треба правильно використати. 

Галина Петренко повернулася до питання реклами в телеграм-каналах і сказала, що не пригадує, щоб там були присутні якісь відомі бренди з багаторічною репутацією. Натомість там люблять рекламуватися гемблінгові компанії, які водночас уже шукають можливості повернутися в медіа.

 З мікрофоном Галина Петренко, праворуч Тарас Шевченко

А медійна реформа, за словами Галини Петренко, легалізувала квоти на рекламні паузи. «Найбільша медійна група України збільшила рекламні квоти до 10 хвилин на годину та запровадила рекламні блоки вночі. Це свідчить про те, що насправді поганенька ситуація з грошима, зокрема через відімкнення електроенергії», — пояснила вона.

Зараз якраз відбувається аналіз українського законодавства на предмет відповідності до європейського в рамках переговорів про вступ України до ЄС, розповів Тарас Шевченко. І саме про медійне регулювання зовсім недавно, каже він, у Брюсселі доповідала його колега Ганна Красноступ, директорка департаменту інформаційної політики й інформаційної безпеки Міністерства культури та стратегічних комунікацій.

«За результатами скринінгу буде чіткий висновок, що ще Україна має зробити. З більшістю питань медійних, я переконаний, у нас усе добре. Закон про медіа ухвалювався саме на імплементацію аудіовізуальної директиви, бо це була одна з вимог для того, щоб ми в принципі перейшли до переговорів. Враховуючи, що ми зараз на етапі переговорів, це означає що це було позитивно оцінено Європейським Союзом. Також, як наслідок, ми ще чекаємо на відкриття доступу до грантових коштів для України в частині “Креативна Європа”. Це також включає і кіно, бо значна частина цих коштів передбачена саме на кіно», — розповів заступник міністра. 

Що ж до запровадження таких актів як DSA, каже він, самі ж європейці радять нам не поспішати, мовляв, вони ще самі не до кінця з цим розібралися. Тарас Шевченко пожартував: «У цілому, я б сказав, що в контексті євроінтеграції український уряд та українське суспільство виглядають як відмінник, який намагається зробити все максимально швидко, навіть наперед і навіть те, про що ще не просять».

Чи програють медіа дезінформації

Після обговорення змін до ринкового законодавства Олексій Тарасов перейшов до теми трендів медіаспоживання. За багатьма даними, розповів він, аудиторії все менше хочуть читати новини, уникають їх. Але чи справді все так погано для медіа? Андрій Боборикін каже, що ні, і пояснює, чому, на його думку, все цілком закономірно та перейматися немає про що.

«У цих дослідженнях насправді важливо враховувати, що зазвичай вони порівнюють поточний період із попереднім або з попередньою парою років. А ми бачимо, що в нас був ковід і люди сиділи вдома та збільшили споживання інтернет-контенту. Потім почалося повномасштабне вторгнення — і ми бачили теж умовно мільярд переглядів на “Українській правді” в перший місяць. Тобто ми бачимо істеричне споживання протягом чотирьох років. Зараз іде, можливо, якесь менш істеричне споживання. Тому я не вірю в news avoidance. Люди менше споживають hard news, тобто новини про війну, політику», — каже він.

І при цьому, продовжив Андрій Боборикін, люди просто починають знову цікавитися іншими темами, саме тому «Українська правда» викупила видання «Чемпіон» про спорт або ж запустила видання «Межа» про технології, аби розширити тематику свого контенту.

Галина Петренко більше зосередилася на темі боротьби з дезінформацією. Зокрема вона розповіла, що все більше людей знають про дебанкінгові проєкти, які розвінчують дезінформацію, однак далеко не всі ці люди споживають контент цих проєктів, і це — погано, бо ворожа дезінформація вдосконалюється і недостатньо просто знати, що вона є, а треба й бачити конкретні приклади.

«Росія вже менше продукує таких відвертих фейків, про які хочеться поговорити. Все більше і більше перемикається на складніші техніки, на використання якихось технологій, тактик, яким чином розповсюджувати фейки. Враховуючи інтерес аудиторії та потребу в таких проєктах, я думаю, що треба їх робити трошки складнішими, цікавішими, можливо, додавати сторітелінг, тобто розвивати їх якимось чином», — сказала Галина Петренко.

Де є інформаційний вакуум, казав Олексій Тарасов, там одразу з’являється простір для брехні та фейків. Як приклад, він наводить ситуації, коли після прильотів офіційні джерела зберігають мовчання з питань безпеки, а натомість з’являється багато інформації, зокрема й фейків, в анонімних джерелах. Тобто запит на інформацію треба вміти вчасно і безпечно задовольнити, аби в аудиторії не було спокуси шукати її деінде. Чи можливо це розв’язати законодавчо таким чином, щоб змусити відповідних комунікаційників реагувати у визначені строки? З цим він звернувся до Євгенії Кравчук. Вона сказала, що не має відповіді на це запитання, але, скоріш за все, це питання людського фактора чи конкретної ситуації. Проте, каже вона, хотілося б побачити певні зміни у внутрішній комунікаційній політиці, і чекає народна депутатка цих змін саме від Міністерства культури та стратегічних комунікацій. Водночас у депутатки є серйозні зауваження до медіа, які часто викривлюють інформацію своїми заголовками.

«Останній приклад, —  і “Українська правда” це також робила — новина про те, що “ми заборонили УПЦ МП”. Але УПЦ МП ніхто не забороняв, а потім всякі амстердами й дмитруки бігають з цим по твітерах конгресменів і політиків з інших країн, роблять скрини ваших новин і кажуть: “Дивіться! В Україні заборонили українську релігійну організацію!”», — сказала вона.

Кравчук додала, що українці стійкіші до дезінформації, бо точно знають, хто такі росіяни та що вони роблять. А в інших країнах, сказала вона, багатьох людей можна легко обдурити, й цим займаються вороги України. Як приклад вона навела нещодавнє спільне розслідування «Схем» у співпраці з німецькими й естонськими журналістами про кремлівську фабрику фейків, яка займається дискредитацією України, її найвищого керівництва та жителів, а також лідерів західних країн, які її підтримують.

«Українські дослідники, українські журналісти вже не можуть собі дозволити бути сфокусованими винятково на українських проблемах, бо якщо ми говоримо про проблеми в інформаційній сфері, то вони дуже часто спільні для нас і для європейських країн. І тому чудово, коли наші журналісти й дослідники беруть участь у різних консорціумах і займаються не тільки нашим порядком денним», — сказала Галина Петренко наприкінці панелі.

Україна — в європейській інформаційній площині, а ворог продукує дезінформацію про нашу країну фактично для всього світу. Саме тому ми повинні вдосконалювати свій медіапростір і робити все, аби прозорі та професійні медіа ставали якомога спроможнішими та сильнішими. І все це — на тлі розвитку сучасних технологій, які полегшують життя не лише медійникам, а й тим, хто продукує фейки.

Фото: Максим Поліщук, «Детектор медіа»