Перша жертва прокурорів-інвалідів

Вражаюча навіть за українськими мірками корупційна історія з десятками прокурорів з посвідченнями інвалідів, які роками вершили правосуддя на Хмельниччині, вартувала крісла генпрокурору Андрію Костіну. Хоча у випадку з Костіним правильніше сказати, що він давно вже перебував у статусі «на валізах», а хмельницький сумний «анекдот» з інвалідами лише прискорив відставку генпрокурора.  Та й то лише тому, що ця історія дуже обурила «глибинний народ», який часто має пройти всі кола пекла, аби отримати статус інваліда,  маючи для цього всі підстави.

«Вважаю абсолютно правильною позицію президента України Володимира Зеленського: мають бути не лише скасовані всі неправомірні рішення щодо надання інвалідностей, відповідних пенсійних та інших нарахувань, мають бути не лише чіткі законодавчі та організаційні зміни, але й персональна відповідальність. У тому числі, політична відповідальність», – заявив Костін на прощання та подякував президенту за довіру. Хоча ще кілька днів тому про відставку на тлі скандалу він не згадував, а анонсував масштабне розслідування і створення робочої групи з міжнародних експертів. Згодом про політичну відповідальність генпрокурора за ситуацію в органах прокуратури заявив і сам Зеленський.

Офіс генпрокурора Костін очолював більше двох років (з 28 липня 2022 року). Розмови про те, що його переведуть на нову роботу – чи-то в Конституційний суд, чи-то в Міжнародний кримінальний суд, чи-то відправлять кудись послом – ходили давно. Але, як і всі кадрові пертурбації у владі, ці плани постійно відкладалися.

Тому й  не зрозуміло, як довго Костін продовжував би перебувати в будівлі на вулиці Різницькій, якби не спливли такі «факапи» його підлеглих. Один з високопоставлених прокурорів цілком серйозно заявив, що отримав виробничу травму, вивчаючи матеріали справи. Але те, що багато підлеглих Костіна оформили собі фіктивну інвалідність ще за часів попередньої влади, індульгенцією для керівника не стало.

Скандальна історія з прокурорами інвалідами породила купу жартів мемів і карикатур

До потрапляння в генпрокуратуру Костін був нардепом з другої сотні списку «Слуги народу», який дослужився до головування в комітеті з правової політики. Він не приховував, що його привів у владну команду голова Офісу президента Андрій Єрмак, з яким вони спілкуються багато років. Цікаво, що перед тим, як стати генпрокурором, Костін не зумів пройти конкурс на голову Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Хоча він і номінувався до САП як негласний «кандидат від влади», його кандидатуру «зарубали» громадські організації через підозри у недоброчесності. Але у парламентської зали до нового генпрокурора претензій не було:  кандидатуру Костіна 27 липня 2022 року підтримали 299 народних депутатів. 

Попередню генпрокурорку Ірину Венедиктову тоді відправили у відставку з не дуже красивими формулюваннями. Президент Володимир Зеленський змінив одночасно генпрокурора та голову СБУ (Івана Баканова), мотивувавши це тим, що в цих двох органах було виявлено надто багато колаборантів та зрадників Батьківщини. Реальна ж причина відставки Венедиктової, за чутками, полягала в її конфлікті з головою Офісу президента, який був незадоволений її надмірною медійною активністю, зокрема, на треку обміну полоненими.

Попередницю Костіна Ірину Венедиктову звинуватили в тому, що вона не вислідила зрадників в рядах генпрокуратури

Скандали та неприємності

Якщо на Банковій розраховували, що Костін буде скромнішим за Венедиктову в своїх публічних проявах, то в цьому плані він, мабуть, не розчарував покровителів. Але зовсім без скандалів у генпрокурора-«невидимки» все ж не обійшлося.

Так, журналістам стало відомо, що минулого року Костін провів у закордонних відрядженнях понад сто днів, з яких половину – у США, де проживає його дружина. В Офісі генпрокурора запевняли, що насправді час, який він проводить за кордоном, з вирахуванням дороги туди-назад є удвічі меншим, а у Штати Костін їздив не у сімейних справах, а як член офіційної делегації від України на Генасамблеї ООН.

Захищаючи шефа, в Офісі генпрокурора заодно перерахували його досягнення на посаді: зокрема, отримання ордерів на арешт від Міжнародного кримінального суду Володимира Путіна та російської омбудсменки Марії Львової-Бєлової; підписання угоди та відкриття офісу Міжнародного кримінального суду в Києві; просування на міжнародному рівні питання створення Спецтрибуналу щодо злочину агресії; конфіскація активів російських олігархів у США; створення Консультативної групи з питань міжнародних злочинів і так далі. Мовляв, за кордон стільки їздить не дарма.

А от донька Костіна Анастасія не приховувала, що перебуває за кордоном на постійній основі. Їй претензії щодо цього, звісно, пред’явити було не можна, але Анастасія дещо шокувала виснажених війною українців своїми «стражданнями» в європейських країнах далеко від рідного дому – Монако. При цьому донька Костіна, ще коли той очолював комітет з правової політики, була помічницею депутата від «Слуги народу» Андрія Задорожного.

«Жарт» доньки Костіна Анастасії про страждання в Європі зрозуміли не всі українці

Зрозумівши, що такі одкровення викликають питання до її високопоставленого тата, Анастасія була змушена виправдовуватися за жарт «для друзів» та запевняти, що «розкішного та безтурботного життя» в неї нема.

Улітку цього року Офіс генпрокурора сколихнув скандал, який стосувався не безпосередньо Костіна, а одного з його заступників – земляка з Одеси Дмитра Вербицького. Розслідування проєкту «Схеми» виявило, що дівчина Вербицького Христина Ільницька веде розкішний спосіб життя – у неї виявили елітний автомобіль Porsche та триповерховий котедж у Києві загальною вартістю 52 млн грн.

Офіційний доход Ільницької (360 тис. грн за останні десять років) явно не дозволяв їй робити такі покупки, а Вербицький причетність до їх фінансування заперечував.

Колишній заступник Костіна Дмитро Вербицький не зміг пояснити шикарний спосіб життя своєї дівчини з мізерними доходами

Костіна для надання пояснень щодо походження статків його заступника викликали у Верховну Раду (куди він не з’явився), а НАБУ відкрило кримінальне провадження щодо можливого незаконного збагачення Вербицького. Костін на початку відмовлявся відстороняти свого скандального заступника, але в результаті змушений був звільнити. Уже після цього НАЗК виявило ознаки корупційного кримінального правопорушення в діях Вербицького на майже 29 млн грн.

Це – не єдиний випадок, коли Костін не поспішав здавати «своїх». Так у 2022 році він відмовлявся відкривати справу щодо можливого незаконного збагачення своєї колишньої колежанки – нардепки Ірини Аллахвердієвої щодо її можливого незаконного збагачення. І зробив це лише після того, як Вищий антикорупційний суд зобов’язав його це зробити (днями нардепці була вручена підозра).

Нічим завершилась історія зі святкуванням Дня працівників прокуратури 1 грудня минулого року. Журналісти зафільмували караван візитерів до Генпрокуратури з нескінченною хвилею пакетів та подарунків. Костін пообіцяв провести службове розслідування з цього приводу та вжити відповідні заходи, але про його результати нічого досі не відомо.

Більш свіжий епізод стосується вже колишнього «слуги» і ще одного депутата з Одещини – любителя Московської церкви Артема Дмитрука. Генпрокуратура так довго збиралася вручити йому підозру, що дочекалася, доки він втік за кордон. Реакція Костіна на цю неприємність стала майже мемом. «Моє обурення навіть більше, ніж у суспільства!» – демонстрував свої переживання генпрокурор.

Тепер закриттям цього та інших «хвостів» займуться наступники – за вакантне крісло вже розгортається підкилимна боротьба. Що ж до самого Костіна, то, попри давню дружбу з Єрмаком, його подальша кар’єра у владі під питанням. Хоча ще донедавна від кількості місць, куди сватали Костіна, очі розбігалися. 

Наприклад, нинішній посол України в Нідерландах Олександр Карасевич розглядається на посаду заступника в команду нового міністра закордонних справ Андрія Сибіги. Кандидатура Костіна на це потенційно вакантне місце, як людини, яку не треба вводити в курс судового процесу проти агресора в Гаазі, була б логічною. Втім, все псує тавро, з яким його звільнено з попереднього місця роботи, – «політична відповідальність». Чи можна буде закрити на нього очі при подальшому працевлаштуванні? Принаймні у Венедиктової, яку після генпрокуратури влаштували послом в Швейцарії, такого «запису в трудовій» не було…

Павло Вуєць, «Главком»