Meta на роздоріжжі, корейські «іхтамнєти» і майстерклас від міністра культури

Субота, 25 січня 2025 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

Meta опинилася на роздоріжжі: нові технології, глобальні регуляторні виклики та падіння довіри до соцмереж змушують компанію шукати нові шляхи розвитку. Що означають ці зміни для нас із вами? Як вони вплинуть на конфіденційність, штучний інтелект і наше цифрове майбутнє? У своєму матеріалі Наталія Баловсяк аналізує найважливіші виклики, що стоять перед технологічним гігантом, досліджує, чому це важливо для кожного користувача, і розглядає, чи зможе компанія побудувати нові правила гри в епоху глобальних змін. «“Небезпечні часи”. Що чекає Meta та всіх нас після оголошених змін» — це текст, щоб зрозуміти, як Meta і весь цифровий світ змінюють правила гри.

Після повномасштабного вторгнення час від часу виникали розмови про так званий «корейський сценарій» для України. У 2022 році під «кореїзацією» малося на увазі те, що Росія намагатиметься зібрати всі окуповані території в єдине квазідержавне утворення. У 2023 році, реагуючи на пропагандистські закиди Кремля щодо можливої реалізації «корейського сценарію», поділу України на дві частини, українська сторона запевняла, що «ніяких 38-х паралелей не буде». У 2024 році «корейським сценарієм» — ситуацією, коли після припинення активних бойових дій війна не матиме переможця, — лякав дружній до Путіна президент Сербії Александар Вучич. Наприкінці 2024-го та на початку 2025 року термін «корейський сценарій», здається, набув нового значення: зближення диктаторських режимів Путіна й Кім Чен Ина та залучення військ КНДР для ведення війни проти України. Леся Бідочко і Костянтин Задирака проаналізували, як пропагандисти брешуть про участь північнокорейських бійців у війні проти України. 

Як у 2024 році російська пропаганда намагалася маніпулювати суспільною думкою? Які наративи залишаються незмінними протягом багатьох років? Чому маніпулятивні повідомлення так легко знаходять відгук у виснаженому війною українському суспільстві? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Андрієм Пилипенком, аналітиком ГО «Детектор медіа». «Майже кожна соцмережа з часом перетворюється на “бадьору помийку”», —  чому так, а також про закриття компанією Meta своєї фактчекерської програми: чи створить відмова від співпраці з фактчекерами ризики для боротьби з фейками та чи потрібне втручання влади для боротьби з анонімними телеграм-каналами?

Політичні токшоу цього тижня порушили гострі теми війни, мобілізації та суспільної довіри до влади. У програмі «Вже на часі» на каналі «Прямий» дискутували про «захист тих, хто не служить», зокрема про роль публічних осіб, як-от Михайла Подоляка. Гостя студії, депутатка Інна Совсун,  додала, що й чимало колишніх урядовців теж не поповнили лави війська. У програмі Наталії Мосейчук на ютубі підхопила цю тему Марія Берлінська і закликала тримати в голові найгірший сценарій війни як базовий, щоби бути готовими до різних варіантів розвитку подій. А ще підкреслила важливість інформаційної гігієни та сприйняття «воєнного реалізму». Огляд політичних токшоу за 16 січня 2024 року варто прочитати, щоб зрозуміти, як медіа висвітлюють найболючіші теми, як влада реагує на критику і як це свідчить про суспільні настрої.

Як Московська церква виправдовує війну? У новому випуску проєкту «Локшину замовляли?» Вадим Міський розглядає зв’язок між РПЦ і злочинною політикою Кремля. Чому Московська церква стала ключовим інструментом колоніальної політики Росії? Як і навіщо РПЦ благословляє війну проти України? Ідеться про сучасних «святих», які повертаються з фронту з репутацією злочинців. А також про вплив РПЦ, який не має нічого спільного зі справжньою духовністю: «“Вічне та канонічне” —лише гасло, за яким приховується багатовікова агресія».

Фільм «СВО “Війна і мир”» з документального циклу «Остання війна» розкриває приголомшливу правду про те, як російська культура стала прикриттям для воєнних злочинів та імперських амбіцій. Це третій епізод документального циклу «Остання війна», який доповнює два попередні фільми — «Анатомія рашизму» та «Какая разніца», аналізуючи корені війни, помилки України та використання культури як зброї. Авторка стрічки Мирослава Барчук називає цей проєкт найважливішим у своєму житті, адже він торкається болючого питання невизнання української культури у світі.  Цей матеріал Оксани Наумової описує  ключові теми фільму: від міфу про «велику російську культуру» до того, як Захід досі піддається пропагандистським пасткам. Читайте, щоб зрозуміти, чому культура ніколи не була «внє політікі» і як Україна переосмислює свою історію у відповідь на війну.

Своє перше велике інтерв'ю міністр культури та стратегічних комунікацій Микола Точицький дав Суспільному. З ним говорив Вадим Карп'як. Антоніна подивилась і написала огляд. Почала з того, що не рекомендує дивитися інтерв'ю, якщо ви перед тим не виспалися: «тому що і Вадим Карп'як має голос, яким можна заспокоювати буйних, і міністр теж міг би записувати дитячі казки на ніч». Але Лєна Чиченіна каже, що не тільки голоси тому причина. Сорок п'ять хвилин розмови, а майстерність міністра говорити багато, але нічого не сказати — неперевершена. 

Про телевізійне шоу талантів з британського містечка Блекпул, яке стало популярним завдяки тому, що продюсери зробили ставку на локальну аудиторію, розповідає в новому тексті Галина Петренко: «Приблизно раз на рік доля заносить мене у якесь британське медіа. Торік це був департамент досліджень та розвитку ВВС. Цього року — зйомки талант-шоу Britain’s Got Talent для ITV». У матеріалі аналізується, як і чому цей формат отримав відгук у глядачів та які висновки можуть зробити українські телемейкери з цього досвіду.

Світ обговорює перші накази Трампа, а таблоїди та соцмережі не вгамовуються, смакуючи деталі інавгурації. З чого іронізували в західній пресі та соцмережах після інавгурації Дональда Трампа? Катерина Городнича зібрала жарти і меми докупи.

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цього листа до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі, вайбері, іксі (твітері) та на сайті «Детектор медіа».  Не залишаю вас на вихідні й без посилання на новий випуск «Ньюспалму»,  а також розширену й доповнену текстову версію сатиричного відеоблогу «Ньюспалм воєнного часу» №151 (307). Увесь зворотний зв'язок пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.